37. Автоматизація операцій з овдп (облігаціями внутрішньої державної позики).

Облігації внутрiшньої державної позики (ОВДП) — це визначенi чинним законодавством України державні цiннi папери.

ОВДП — це засіб впровадження неінфляційного механізму ліквідації бюджетного дефіциту, коли емітуються не гроші, а цінні боргові папери, під які залучаються відповідні кошти.

Облігації внутрішньої державної позики випускаються у вигляді строкових боргових зобов’язань як один з інструментів управління державним боргом.

Створення ринку ОВДП вирішує такі задачі:

· фінансування бюджету з неінфляційного джерела (залучення фінансових ресурсів з ринку);

· визначення реальної вартості обслуговування державного боргу (відсоткова ставка ОВДП визначається ринком);

· встановлення орієнтира для ринкових ставок за іншими інструментами фінансового та грошового ринків;

· надання в розпорядження НБУ інструмента для проведення грошово-кредитної політики через операції на фондовому ринку;

· організація широкої мережі комерційних посередників, які охоплюють значні верстви інвесторів;

· впровадження сучасної електронної технології торгівлі, розрахунків та депозитарного обліку.

Операції з ОВДП можуть виконуватись на таких ринках:

-первинному;

-вторинному (біржовий та позабіржовий).

Первинний ринок ОВДП проходить у формі аукціонів, які організує НБУ.

На біржовому ринку можуть виконуватись операції купівлі та продажу ОВДП.

На позабіржовому ринку комерційні банки та їх клієнти можуть укладати такі угоди: · купівлі-продажу; ·«репо» (угоди з продажу облігацій з правом їх зворотнього викупу) ; ·застави під час надання кредиту на міжбанківському ринку; ·рефінансування комерційних банків НБУ під заставу ОВДП (ломбардне кредитування).

39. Поняття та принципи функціонування платіжних систем

Платіжна система — це платіжна організація, члени платіжної системи та сукупність відносин, що виникають між ними при проведенні переказу коштів. Проведення переказу коштів є обов'язковою функцією, що має виконувати платіжна система.

Принципи функціонування платіжних систем:

1. Система повинна мати надійну нормативно-правову основу у всіх тих юрисдикціях, що її стосуються.

2.Правила і процедури системи повинні давати учасникам можливість ясно розуміти вплив системи на кожний вид фінансового ризику, на який вони наражаються, беручи в ній участь.

3. Система повинна мати чітко визначені процедури управління кредитним ризиком і ризиком ліквідності, в яких вказуються відповідні обов'язки оператора й учасників системи і забезпечуються достатні стимули для управління ризиком і його обмеження.

4.Система повинна забезпечувати швидкий остаточний розрахунок на дату валютування, бажано — протягом дня і, як мінімум, — наприкінці дня.

5.Система, в якій відбуваються клірингові розрахунки, повинна, як мінімум, гарантувати своєчасне завершення щоденних розрахунків у разі нездатності учасника розрахуватися з найбільшими зобов'язаннями за одним розрахунком.

6.Бажано використовувати на розрахунках активи, що знаходяться в центральному банку; якщо використовуються інші активи, пов'язаний з ними кредитний ризик повинен бути невеликим або зовсім відсутнім.

7.Система повинна забезпечувати високий рівень безпеки і надійності в експлуатації, а також мати засоби на випадок надзвичайних обставин для своєчасного завершення щоденної обробки платежів.

8.Система повинна надавати засоби виконання платежів, зручні для користувачів та ефективні для економіки.

9.Система повинна мати об'єктивні і загальновідомі критерії участі, які забезпечують справедливий і відкритий доступ.

10. Засоби керування системою повинні бути ефективними, контрольованими і прозорими.