- •Питання для державних іспитів з навчальної дисципліни «Кримінальний процес» 2011-2012 навчальний рік
- •Питання для державних іспитів з навчальної дисципліни «Кримінальний процес» 2011-2012 навчальний рік
- •1. Кримінально-процесуальні гарантії захисту прав особи в Конституції України та міжнародно-правових документах з прав людини.
- •2. Основні напрями судово-правової реформи в Україні.
- •3. Поняття та завдання кримінального судочинства. Типи (форми) кримінального процесу.
- •4. Поняття кримінально-процесуальної форми, її значення для здійснення правосуддя.
- •5. Співвідношення кримінального процесу з іншими галузями права та суміжними науками.
- •6. Кримінально-процесуальні акти, їх види, значення і вимоги, що до них ставляться.
- •7. Поняття кримінально-процесуальних функцій. Функції обвинувачення, захисту, правосуддя. Суб’єкти, які їх здійснюють.
- •8. Система стадій кримінального процесу та їх характеристика.
- •9. Джерела кримінально-процесуального права.
- •10. Поняття принципів кримінального процесу та їх система.
- •11. Принцип законності у кримінальному процесі.
- •12. Принцип незалежності суддів при здійсненні правосуддя і підкорення їх лише закону.
- •13. Принцип особистої недоторканності у кримінальному процесі.
- •14. Принцип забезпечення підозрюваному, обвинуваченому, підсудному, засудженому, виправданому права на захист і його прояви на різних стадіях кримінального процесу.
- •15. Принцип публічності (офіційності) у кримінальному процесі, його прояви у різних стадіях процесу.
- •16. Принцип змагальності у кримінальному процесі.
- •17. Принцип презумпції невинуватості у кримінальному процесі, його роль у доказуванні.
- •18. Принцип безпосередності у кримінальному процесі.
- •19. Принцип національної мови судочинства у кримінальному процесі.
- •20. Поняття суб’єктів кримінального процесу, їх класифікація.
- •21. Суд як суб’єкт кримінального судочинства. Завдання і загальна характеристика повноважень суду.
- •22. Прокурор у кримінальному процесі, його процесуальне положення у різних стадіях процесу.
- •23. Органи дізнання: їх види і процесуальні повноваження.
- •24. Органи досудового слідства. Процесуальне положення слідчого і начальника слідчого відділу.
- •25. Обставини, що виключають можливість участі у справі судді, прокурора, слідчого, особи яка провадить дізнання. Порядок їх відводу.
- •26. Потерпілий у кримінальному процесі, його процесуальне положення у справах публічного, приватно-публічного і приватного обвинувачення.
- •27. Цивільний позивач і цивільний відповідач, їх права і обов’язки у кримінальному процесі.
- •28. Підозрюваний, його процесуальне положення у кримінальному процесі.
- •29. Підстави та порядок затримання особи за підозрою у вчиненні злочину.
- •30. Обвинувачений, його процесуальне положення у кримінальному процесі.
- •31. Захисник, його процесуальне положення у кримінальному процесі.
- •32. Допуск захисника до участі у провадженні по кримінальній справі. Випадки обов’язкової участі захисника при провадженні дізнання, досудового слідства і при розгляді кримінальної справи в суді.
- •33. Державний захист суддів, працівників суду і правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві.
- •34. Підстави, умови і значення спільного розгляду цивільного позову разом із кримінальною справою.
- •35. Форми відшкодування шкоди, завданої злочином, у кримінальному судочинстві
- •36. Відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду.
- •37. Поняття процесуальних строків, їх значення, класифікація га порядок обчислення.
- •38. Поняття доказів у кримінальному процесі.
- •39. Класифікація доказів, її практичне значення.
- •40. Показання свідка, особливості їх перевірки та оцінки.
- •41. Показання потерпілого, особливості їх перевірки та оцінки.
- •42. Показання підозрюваного та обвинуваченого, особливості їх перевірки та оцінки.
- •43. Поняття і види речових доказів. Особливості їх оцінки.
- •44. Протоколи слідчих і судових дій, протоколи з відповідними додатками, складені у повноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів, як джерела доказів.
- •45. Висновок експерта як джерело доказів. Підстави призначення експертизи. Особливості оцінки висновку експерта.
- •46. Форми застосування спеціальних знань у кримінальному судочинстві.
- •47. Сутність доказування, його завдання та суб’єкти.
- •48. Обставини, що підлягають доказуванню в кримінальному процесі.
- •49. Поняття і значення оцінки доказів.
- •50. Належність і допустимість доказів у кримінальному процесі.
- •51. Поняття та класифікація заходів кримінально-процесуального примусу.
- •52. Запобіжні заходи: поняття, система, підстави і порядок їх застосування, зміни і скасування.
- •53. Застава як запобіжний захід. Підстави та порядок застосування.
- •54. Тримання під вартою. Підстави, умови і порядок обрання, зміни та скасування.
- •55. Сутність і значення стадії порушення кримінальної справи. Приводи і підстави до порушення кримінальної справи.
- •1) Заяви або повідомлення підприємств, установ, організацій, посадових осіб, представників влади, громадськості або окремих громадян.
- •56. Види рішень, що приймаються в стадії порушення кримінальної справи. Прокурорський нагляд і судовий контроль за законністю і обґрунтованістю рішень, що приймаються у цій стадії.
- •57. Форми досудового розслідування. Поняття дізнання і досудового слідства.
- •1. Загальні умови, пов’язані з вибором належного суб’єкта розслідування та його процесуальним становищем:
- •3. З метою захисту прав і законних інтересів учасників розслі-дування кримінально-процесуальний закон містить такі загальні умови досудового розслідування:
- •58. Дізнання як форма досудового розслідування. Порядок провадження дізнання у кримінальних справах.
- •59. Підслідність кримінальних справ: поняття і види.
- •60. Форми взаємодії слідчого з органом дізнання у кримінальному процесі.
- •2)До організаційних форм взаємодії слідчого та органів дізнання, тобто тих, які передбачені відомчими нормативними актами, належать:
- •61. Питання кримінального процесу в Законах України «Про міліцію» і «Про оперативно-розшукову діяльність».
- •62. Підстави і процесуальний порядок об’єднання і виділення кримінальних справ.
- •63. Поняття та сутність притягнення особи як обвинуваченого. Постанова про притягнення особи як обвинуваченого, її структура і значення. Процесуальний порядок пред’явлення обвинувачення.
- •64. Підстави і процесуальний порядок зміни і доповнення обвинувачення на досудовому слідств.
- •65. Підстави, умови, процесуальний порядок та правові наслідки зупинення досудового слідства. Відновлення зупиненого досудового слідства.
- •66. Слідчі дії, їх поняття і класифікація. Загальні умови провадження слідчих дій.
- •67. Допит як слідча дія. Поняття допиту, мета, види, процесуальний порядок проведення, способи фіксації ходу та результатів.
- •68. Пред’явлення для впізнання. Поняття, завдання, види, умови та процесуальний порядок проведення, способи фіксації ходу та результатів.
- •69. Відтворення обстановки та обставин події. Поняття, мета, процесуальний порядок проведення, способи фіксації ходу та результатів.
- •2) Слідчий експеримент
- •70. Огляд як слідча дія. Поняття, види, процесуальний порядок проведення, способи фіксації ходу та результатів.
- •71. Обшук і виїмка. Поняття, види, підстави та процесуальний порядок проведення, фіксація ходу та результатів.
- •2. Правові підстави для провадження обшуку:
- •72. Накладання арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв’язку. Поняття, процесуальний порядок проведення.
- •73. Очна ставка. Поняття, умови та процесуальний порядок проведення, способи фіксації ходу та результатів.
- •74. Виявлення прокурором, слідчим і судом причин і умов, які сприяли вчиненню злочину. Заходи щодо їх усунення. Стаття 23. Виявлення причин і умов, які сприяли вчиненню злочину
- •Стаття 23-1. Подання органу дізнання, слідчого, прокурора в кримінальній справі
- •75. Порядок ознайомлення учасників процесу із матеріалами кримінальної справи у зв’язку із закінченням досудового слідства і передачею справи до суду.
- •76. Підстави і процесуальний порядок закриття кримінальної справи у стадії досудового розслідування. Прокурорський нагляд і судовий контроль за законністю і обґрунтованістю закриття справи.
- •77. Закінчення досудового слідства складанням обвинувального висновку. Структура, зміст і значення обвинувального висновку.
- •78. Перевірка прокурором справи з обвинувальним висновком. Рішення прокурора по справі, яка надійшла до нього з обвинувальним висновком.
- •79. Судовий контроль за законністю і обґрунтованістю рішень органів дізнання, досудового слідства і прокурора.
- •80. Поняття і значення стадії попереднього розгляду кримінальної справи суддею. Процесуальний порядок попереднього розгляду справи суддею.
- •81. Питання, які з’ясовуються суддею при попередньому розгляді кримінальної справи. Види рішень, які приймаються суддею за результатами попереднього розгляду кримінальної справи.
- •1) Про призначення справи до судового розгляду (постанова судді оскарженню не підлягає, на неї не може бути внесено подання прокурором (ст. 245 кпку)).
- •6) Про повернення справи прокуророві (оскарженню не підлягає, але може бути внесено подання прокурором (ст. 249-1 кпку)).
- •82. Повноваження судді, пов’язані з підготовкою кримінальної справи до розгляду в судовому засіданні.
- •83. Підстави і процесуальний порядок повернення судом першої інстанції кримінальної справи на додаткове розслідування.
- •84. Сутність і значення стадії судового розгляду кримінальної справи. Її місце в системі стадій кримінального процесу. Межі та структура судового розгляду.
- •85. Загальні положення судового розгляду кримінальної справи. Учасники судового розгляду.
- •86. Підготовча частина судового засідання. Її сутність, місце в структурі судового розгляду і порядок проведення.
- •87. Судове слідство. Його сутність, місце в структурі судового розгляду, порядок проведення. Скорочене судове слідство.
- •1. Дії суду до дослідження доказів:
- •2. Дослідження доказів у справі
- •3. Закінчення судового слідства:
- •88. Судові дебати. Їх сутність і значення. Учасники судових дебатів. Обвинувальна промова прокурора. Промова захисника. Їх структура і зміст.
- •89. Вирок суду, його сутність і значення. Властивості вироку.
- •1) Властивість, що відображає місце вироку в системі процесуальних рішень – законна сила, яка виявляється в обов’язковості, виключності і преюдиціальності акта правосуддя.
- •2) Властивості, які виражають його якісну визначеність (законність, обґрунтованість і справедливість).
- •90. Процесуальний порядок постановлення вироку суду. Питання, що вирішуються судом при постановленні вироку.
- •91. Види вироків. Зміст і формі вироку. Підстави постановлення виправдувального вироку.
- •1. Мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити:
- •2. Мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити:
- •92. Підстави і процесуальний порядок закриття кримінальної справи під час її розгляду судом першої інстанції.
- •93. Поняття та значення апеляційного провадження у кримінальному судочинстві.
- •94. Особи, які мають право подати апеляцію. Процесуальний порядок і строки апеляційного оскарження вироку (ухвали чи постанови) суду.
- •95. Форма та зміст апеляції. Процесуальні наслідку подання апеляції.
- •96. Процесуальні підстави до скасування або зміни судових рішень в апеляційному порядку.
- •97. Істотні порушення кримінально-процесуального закону як підстави до скасування вироку.
- •98. Процесуальний порядок, строки та межі розгляду кримінальної справи в суді апеляційної інстанції.
- •99. Рішення, які приймаються в апеляційному провадженні. Вирок апеляційного суду.
- •100. Сутність, завдання та особливості касаційного провадження. Його відмінність від апеляційного провадження.
- •101. Особи, які мають право на касаційне оскарження. Процесуальний порядок і строки касаційного оскарження судових рішень.
- •102. Процесуальний порядок, строки та межі розгляду кримінальної справи в суді касаційної інстанції.
- •103. Результати розгляду справи судом касаційної інстанції. Ухвала касаційного суду. Види ухвал, структура та зміст.
- •104. Нові матеріали в апеляційній та касаційній інстанціях. Особливості оцінки доказів апеляційною та касаційною інстанціями.
- •105. Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами. Підстави, строки перегляду. Особи, які мають право порушити питання про перегляд судового рішення.
- •1. Порушення прокурором провадження у зв’язку з ново-виявленими обставинами.
- •2. Проведення спеціального розслідування нововиявлених обставин.
- •3. Розгляд судом справ в порядку виключного провадження та вирішення питання про відновлення провадження в кримінальній справі у зв’язку з нововиявленими обставинами.
- •1. Порушення питання про перегляд судового рішення в порядку виключного провадження.
- •2. Проведення перевірки правильності застосування кримінального та кримінально-процесуального закону, і вирішення питання про необхідність судового розгляду справи в порядку виключного провадження.
- •106. Перегляд судових рішень Верховним Судом України. Підстави, строки подання заяви. Особи, які мають право подати заяву про перегляд.
- •107. Сутність, завдання і значення стадії виконання вироку, ухвал і постанов суду. Порядок звернення вироку до виконання. Питання, які вирішуються судом у цій стадії, порядок їх вирішення.
- •1. Питання, що виникають при звертанні вироку до виконання:
- •2. Питання, що вирішуються судом у процесі фактичного виконання вироку:
- •3. Питання, що вирішуються після відбування засудженим призначеного покарання:
- •108. Провадження по застосуванню примусових заходів медичного характеру.
- •109. Протокольна форма досудової підготовки матеріалів.
- •110. Особливості провадження в справах про злочини неповнолітніх.
- •111. Порядок провадження по справах про суспільно-небезпечні діяння, що вчинені особою, яка не досягла віку кримінальної відповідальності.
33. Державний захист суддів, працівників суду і правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві.
Загальні положення державного захисту суб’єктів кримінального судочинства:
У правовій державі захист громадян від протиправних посягань взагалі й у процесі розслідування та розгляду кримінальних справ зокрема займає центральне місце, що потребує створення необхідних умов для здійснення судочинства і виконання правоохоронними органами їх повноважень, а також участі у кримінальному судочинстві суб’єктів кримінально-процесуальної діяльності, які б його забезпечили.
Саме застосування заходів безпеки, які полягають в охороні суб’єктів кримінального судочинства від можливих злочинних та інших протиправних посягань на їх життя, здоров’я, особисту недоторканність чи майно, спрямоване на досягнення такого захисту.
Під державним захистом учасників кримінального судочинства слід розуміти діяльність уповноважених на те державних органів і посадових осіб із застосування заходів безпеки відносно потерпілих, свідків, підозрюваних, обвинувачених, слідчих, прокурорів, суддів та інших учасників процесу від можливих злочинних чи протиправних посягань.
Вказану діяльність умовно можна розділити на дві групи: 1) дії по охороні учасників кримінального судочинства від можливих злочинних чи протиправних посягань на життя, здоров’я, гідність, особисту недоторканність чи майно; 2) дії по відшкодуванню фізичної, майнової чи моральної шкоди, завданої у зв’язку з участю у справі.
Правовою основою державного захисту учасників кримінального судочинства є законодавчі акти, які регулюють суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства, їх охорони та соціального захисту у досудовому і судовому провадженні по кримінальних справах, а також на стадії виконання вироку. До таких слід віднести: Конституцію України, Закони України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві», «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», , «Про прокуратуру»4, «Про міліцію», «Про Службу безпеки України», «Про оперативно-розшукову діяльність», КУпАП, ККУ, КПКУ та інші законодавчі акти та міжнародно-правові угоди і договори, учасницею яких є Україна.
Вказаними законами і підзаконними актами встановлені: а) учасники кримінального судочинства, які підлягають державному захисту, їх права і обов’язки; б) державні органи і посадові особи, які уповноважені забезпечувати державний захист учасників кримінального судочинства, їх компетенція, права і обов’язки; в) види заходів безпеки і захисту фізичних осіб у зв’язку з їх участю в кримінальному судочинстві; г) підстави і порядок здійснення державного захисту учасників кримінального судочинства; ґ) підстави і межі відповідальності посадових осіб і осіб, які підлягають захисту, за порушення вимог законодавства про державний захист учасників кримінального судочинства; д) джерела і порядок фінансування, матеріально-технічне забезпечення державного захисту учасників кримінального
Питання практичного застосування заходів забезпечення безпеки суддів, працівників суду і правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, знайшли своє вирішення у постанові Пленуму Верховного Суду України від 18 червня 1999 року № 10 «Про застосування законодавства, що передбачає державний захист суддів, працівників суду і правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у судочинстві». Так, у п. 4 цієї постанови Пленум зазначив, що відповідно до ст. 16 Закону «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» та ст. 22 Закону «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» у разі надходження письмової чи усної заяви особи, яка має право на державний захист, за наявності загрози життю, здоров’ю, житлу чи майну цієї особи або її близьких родичів голова суду або суд, у провадженні якого перебуває справа, зобов’язаний негайно прийняти постанову (ухвалу) про застосування заходів безпеки. У невідкладних випадках, коли згоду особи на її захист одержати неможливо, така постанова (ухвала) може бути винесена за ініціативою голови суду (суду) і за відсутності заяви з обов’язковим повідомленням про це особи, щодо якої прийнято рішення про її захист. У разі відмови такої особи від захисту потрібно керуватися ст. 17 Закону «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві». Згідно з цим законом при відмові особи, яка бере участь у кримінальному судочинстві, від захисту засоби безпеки відносно такої особи не здійснюються. При наявності загрози настання тяжких наслідків із санкції прокурора або ухвали суду відносно таких осіб можуть застосовуватися заходи щодо особистої охорони, охорони житла й майна, використовуватися технічні засоби контролю і прослуховування телефонних та інших переговорів. Про застосування цих засобів, а також про право їх оскарження повідомляється особа, яка відмовилася від захисту.
При перевірці приводів до забезпечення безпеки і при застосуванні заходів безпеки підлягає перевірці характер погроз – чи вони спрямовані на перешкоджання встановленню істини у справі, чи, можливо, мають інший характер (не виключено, що особа, яка заявляє клопотання про забезпечення заходів безпеки, навмисно дає неправдиві показання або добросовісно помиляється в оцінці деяких фактів тощо, а це, у свою чергу, викликає своєрідну реакцію обвинувачених (підозрюваних), їхніх родичів і близьких). Реальність загрози встановлюється в кожному окремому випадку виходячи з конкретних обставин з урахуванням як об’єктивного, так і суб’єктивного критеріїв (змісту, часу, способу, інтенсивності погрози; даних, що характеризують особу, яка її висловлює; стосунків останньої з особою, яка бере участь у судочинстві, та ін.). При визначенні реальності зазначеної загрози слід брати до уваги як характер вчиненого злочину, так і характеристику особи (осіб) обвинуваченого (підозрюваного) та її оточення. Терміновість заходу безпеки означає негайне виконання постанови суду чи судді (п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 червня 1999 року № 10 «Про застосування законодавства, що передбачає державний захист суддів, працівників суду і правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у судочинстві»)1 . Якщо при перевірці факт загрози не підтвердиться, голова суду (суд) виносить постанову (ухвалу) про відмову в застосуванні заходів безпеки, яка може бути оскаржена до суду вищого рівня. Така скарга розглядається головою зазначеного суду невідкладно.
У разі наявності приводів для забезпечення безпеки слідчий або прокурор, а також орган дізнання зобов’язані здійснити відповідну перевірку в строк не більше ніж три доби, а у невідкладних випадках – негайно шляхом проведення необхідних процесуальних дій (допиту, обшуку, виїмки, огляду, витребування документів, направлення доручень органу дізнання тощо) і прийняти рішення про застосування або про відмову у застосуванні заходів безпеки. Про прийняте рішення виноситься мотивована постанова із зазначенням конкретних заходів щодо забезпечення безпеки і строків їх здійснення, про що письмово повідомляється заявник. Якщо заходи безпеки застосовуються не на прохання особи, яка береться під захист, то на це має бути одержана її згода. У разі, коли є достатньо даних, що вказують на ознаки злочину, у порядку, передбаченому кримінально-процесуальним законодавством, приймається рішення про порушення чи відмову у порушенні кримінальної справи або про передачу заяви (повідомлення) про злочин за підслідністю чи підсудністю.
Рішення органів, які приймаються відповідно до закону, про вжиття спеціальних заходів щодо працівників суду, правоохоронних органів та їх близьких родичів є обов’язковими для виконання відповідними органами, підприємствами, установами, організаціями та їх посад