Тема 7. Виникнення українського козацтва. Запорозька Січ — козацька республіка

1. Українська колонізація Подніпров'я та Запорожжя

Умови Люблінської унії відкрили дорогу польській колоні­зації Наддніпрянської України.

Становище народу погіршува­лося ще і тим, що польські магнати і шляхта почували себе в Україні ще більш, незалежними від королівської влади, ніж на власне польській території.

За польськими законами недворяни (хлопи) не мали права володіти землею.

Коро­лівська влада своїми актами підтверджувала право земельної власності винятково за феодалами, котрі, захоплюючи землі селян, посилалися на відсутність у останніх «юридичного» права власності.

Магнати, литовське й українське панство силоміць захоплювали землі селян, міщан, дрібної шляхти, перетворюючи їх на фільварки.

Збільшення панщини (до 5 днів на тиждень), наступ католицької церкви стали причиною масової втечі селян із Галичини, Західного Поділ­ля й Волині.

Відстоюючи свою волю, вони змушені були пере­селятися на неосвоєні землі Подніпров'я і Побужжя, що межували з Диким Полем (степовою територією, яку контролювали татари), куди поки не поширювалася влада польської шляхти.

Цей край приваблював м'яким кліматом, найбагатшим рослинним і тваринним світом, родючим чорно­земом.

У другій половині XVI ст. тут виникло безліч нових слобод і хуторів, населення яких називало себе козаками (від тюркського слова, котре означає вільну, непідвладну ніко­му людину).

Однак, як тільки нові землі освоювалися українськими переселенцями, їх відразу ж захоплювали магнати, що викликало подальшу втечу селян і нову хвилю колонізації Дикого Поля.

Для залучення нової робочої сили на ці землі феодали

• заселяли їх вихідцями з Волині, Поділля, Полісся, Північної Київщини,

• надавали переселенцям пільги,

• звільняли їх від виконання різних повинностей терміном на 20-40 років.

Посе­лення, вільні від повинностей, називалися слободами.

Вже в 20—30-ті рр. XVII ст. минув термін привілеїв, наданих переселенцям на землі Подніпров'я та Запорожжя, тут повсюдно стала насаджуватися панщина, збільшувалося число податків.

1. Джерела і причини виникнення українського козацтва

Населення новоосвоєних земель, яке звикло до волі, гостро реагувало навіть на незначні утиски. Найпоширенішою фор­мою протесту став відхід у козаки.

На початку XVII ст. коза­цтво перетворилося на досить численну верству суспільства, вплив якої на політичну обстановку в країні швидко зростав.

Спочатку козаки були вільними хліборобами. Періодично вони відривалися від своїх основних занять і займалися відхідництвом (рибальством, полюванням у степу) і набі­гами на татарські улуси.

Це були вихідці з різних верств населення, але переважно селяни.

Ідучи в степ, вони об'єдну­валися в невеликі загони - ватаги і обирали зі свого середовища ватажка - отамана.

Перші згадки про українських козаків відносяться до кінця XV ст., хоча саме їхнє виникнення відбулося в більш ранній період.

Ще за часів Київської Русі літописи згадують про існування на кордоні руських земель і кочового Степу бродників і берладників - вільних людей, котрі не підкорялися князівській владі і жили, зокрема, за рахунок здобичі від набігів на половців і візантійські володіння.

Однак, надалі це тради­ційне для місцевого населення заняття було перервано татаро-монгольською навалою.

Наприкінці XV - у першій половині XVI ст. на українсько-татарському прикордонні знаходилися й українські бояри-лицарі, які очолювали загони, що боролися з татарськими наїздами.

До другої половини XVI ст. існувала також аморфна прикордонна військово-промислова спільнота бояр-козаків і бояр-шляхтичів.

До початку XVII ст. усі три спільноти ввійшли до козацького стану.

Через небезпеку постійних татарських набігів козаки змушені були групуватися навколо прикордонних фортець — «містечок».

Старости прикордонних земель використовували їх для захисту кордонів, формуючи з козаків бойові загони.

За це козаки звільнялися

• від феодальних повинностей,

• одержували право «законно» володіти освоєною ними ж землею.

На відміну від найманців, що вимагали постійної оплати, козацькі загони, котрі захищали свої поселення, були практично безкоштовною військовою силою (хоча князь Василь-Костянтин Острозький, наприклад, утримував полк найманих «надвірних» козаків).

Таким чином, причинами виникнення українського коза­цтва були:

- посилення польського феодального гніту, що викликало масове переселення українців на території, які межували із Диким Полем;

- необхідність створення військової організації життя пере­селенців через постійну загрозу з боку кримських татар;

- підтримка військової організації козацтва місцевими старостами, зацікавленими в дешевих козацьких загонах для захисту кордонів;

- традиційна необхідність захисту території України від набігів степових народів.

Козацтво, яке швидко перетворилося на значну військову силу, уже до початку XVII ст. стало найважливішим чинни­ком захисту України від татарсько-турецької і польсько-католицької загрози.