1. Організація юридичної служби в Міністерстві аграрної політики та продовольства. (взяв з інших шпор)

Юридична служба і здійснюване нею юридичне обслуговування є обов'язковою умовою для забезпечення належної діяльності правоохоронних органів і, в першу чергу, загальних і арбітражних судів при здійсненні правозастосування.

Для ефективного застосування цих норм на практиці виникає потреба у створенні спеціальної юридичної служби, діяльність якої була б спрямована на організаційно-управлінське забезпечення правомірного застосування норм аграрного права. Для цього необхідно прийняти нормативно-правові акти, норми яких регламентували б повноваження юридичної служби органів державного управління сільським господарством. У використанні відповідних засобів - юридичної служби - мають потребу і сільськогосподарські підприємства, тобто вони користуються засобами юридичного обслуговування. Саме для забезпечення цих юридичних засобів Кабінет Міністрів України видав 27 серпня 1995 р. постанову, якою затвердив "Загальні положення про юридичну службу..." міністерства, іншого центрального органу центральної виконавчої влади, державного підприємства, установи, організації.

Цим підзаконним актом передбачено, що основне завдання юридичної служби полягає в організації правової роботи, спрямованої на правильне застосування, бездоганне додержання і попередження невиконання актів законодавства, інших нормативних документів міністерством, підприємством, а також їхніми керівниками і працівниками при виконанні ними покладених на них завдань і функціональних обов'язків. Зазначені загальні вимоги повною мірою поширюються на Міністерство агр.. пол.. та продов. України, усі державні сільськогосподарські підприємства та їхніх керівників і працівників.

2.Характеристика видів юридичної відповідальності за порушення аграрного законодавства

Відповідальність за порушення аграрного законодавства в Україні виступає як сукупність юридичних засобів, які забезпечують примусове виконання санкцій, що накладаються на винних осіб. Найбільш поширеними є майнова, адміністративна та кримінальна відповідальність.

Майнова відповідальність передбачає можливість компенсації шкоди, заподіяної порушенням законодавства про використання земель та інших природних ресурсів. Компенсація може мати місце внаслідок правомірних дій у разі вилучення земель та інших природних ресурсів для громадських і державних потреб, винного заподіяння шкоди власнику чи користувачам природних ресурсів і компенсації державою шкоди, яка виникла з вини екологічно шкідливих виробництв, тобто компенсація шкоди за “чужу вину”.

Адміністративна відповідальність передбачається природноресурсовим законодавством та Кодексом про адміністративні правопорушення. Підставою для притягнення винних до такої відповідальності є адміністративне правопорушення, тобто протиправна, винна (навмисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на право власності на природні ресурси, встановлений порядок управління, природокористування, права та інтереси суб’єктів природокористування і передбачений режим використання, відтворення та охорони даних ресурсів чи порушення при цьому норм екологічної безпеки.

 Кримінальна відповідальність за порушення норм аграрного законодавства передбачена за вчинення екологічних злочинів та злочинів в сфері господарської діяльності, якими визнаються встановлені кримінальним законом суспільні і екологічно небезпечні дії (бездіяльність), що посягають на встановлений режим використання, відтворення і охорону земель, інших природних ресурсів, екологічний правопорядок та нормативи екологічної безпеки. 

3.Правовий статус сільськогосподарського кооперативу

     Правовий статус сільськогосподарських кооперативів урегульовано законами України “Про сільськогосподарську кооперацію” і “Про кооперацію”. Сільськогосподарський кооператив — це юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, що є сільськогосподарськими товаровиробниками на засадах добровільного членства та об'єднання майнових пайових внесків для спільної виробничої діяльності в сільському господарстві та обслуговування переважно членів кооперативу.    Залежно від завдань і предмета діяльності сільськогосподарські кооперативи поділяються на виробничі та обслуговувальні.    До основних ознак виробничого сільськогосподарського кооперативу належать такі:    1) засновниками і членами виробничого сільськогосподарського кооперативу можуть бути тільки фізичні особи;    2) обов'язковою є трудова участь членів у діяльності виробничого кооперативу;    3) змістом його діяльності є спільне виробництво продукції сільського, а також рибного та лісового господарств;    4) це одна із організаційних форм підприємництва, метою якого є отримання прибутку.

   Залежно від виду діяльності кооперативи поділяються на: переробні (виробництво хлібобулочних, макаронних виробів, овочевих, плодово-ягідних, м'ясних, молочних, рибних продуктів тощо), заготівельно-збутові (заготівля, зберігання, передпродажна обробка, продаж продукції тощо), постачальницькі (закупівля та постачання засобів виробництва, матеріально-технічних ресурсів тощо), сервісні (виконання транспортних, меліоративних, ремонтних, будівельних робіт, ветеринарне обслуговування тварин і племінна робота, надання побутових, медичних, науково-консультаційних послуг та ін.).    Порядок створення сільськогосподарського кооперативу та припинення його діяльності. Згідно зі ст. 5 Закону України “Про сільськогосподарську кооперацію” кооператив створюється його засновниками на добровільних засадах. Засновниками кооперативу можуть бути громадяни України та юридичні особи, зареєстровані в Україні. Рішення про створення кооперативу приймається його установчими зборами. Чисельність членів кооперативу не може бути меншою ніж три особи.    Державну реєстрацію кооперативу здійснюють у порядку, передбаченому для державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності. Кооператив вважається створеним і набуває прав юридичної особи із дня його державної реєстрації. Кооператив має самостійний баланс, поточні та вкладні (депозитні) рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням.    Статут кооперативу є основним правовим документом, що регулює його діяльність.

   Статут кооперативу приймається засновниками на установчих зборах, зміни та доповнення до нього вносяться загальними зборами його членів. Повідомлення про зміни та доповнення до статуту надсилаються до органу, що зареєстрував кооператив, у тижневий термін із часу їх внесення.    Припинення діяльності сільськогосподарського кооперативу здійснюється в порядку, визначеному Законом України “Про сільськогосподарську кооперацію” і статутом кооперативів. Кооператив може реорганізовуватися в підприємства інших форм господарювання за рішенням загальних зборів (засновників). З моменту реорганізації кооператив припиняє свою діяльність. У разі реорганізації кооперативу всі його права та обов'язки переходять до правонаступників.    Кооператив ліквідується за рішенням загальних зборів членів кооперативу або за рішенням суду. Членами виробничого кооперативу можуть бути тільки фізичні особи, а членами обслуговуючого кооперативу — як фізичні, так і юридичні особи, які визнають статут і дотримуються його вимог, користуються послугами, формують фонди та беруть участь у діяльності кооперативу. Членами кооперативу можуть бути фізичні особи, які досягли 16-річного віку і виявили бажання брати участь у діяльності кооперативу.      У кооперативах усіх видів допускається асоційоване членство.

   Правовий режим майна сільськогосподарського кооперативу визначено законами України “Про власність”, “Про сільськогосподарську кооперацію”, ГК і ЗК України.    Законом України “Про власність” і ГК України передбачено, що кооперативи є суб'єктами права колективної власності. За Законом України “Про сільськогосподарську кооперацію” кооператив є власником будівель, споруд, грошей, майнових внесків його членів, виготовленої ним продукції, доходів, одержаних від її реалізації та ілшої діяльності, передбаченої статутом кооперативу, а також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом.      Органи управління сільськогосподарського кооперативу. Управління кооперативом здійснюється на основі самоврядування, гласності, участі його членів у вирішенні питань діяльності кооперативу.    Вищим органом управління кооперативу є загальні збори. До органів управління належать: правління кооперативу, спостережна рада, ревізійна комісія.    5. Правове регулювання агр. реформи в Укр.

1848р - перша агр.. р-ма. 1861р - друга. 1907-1013р - Столипінська р-ма. 1917р - третя. 1991р - четверта агр.. р-ма. Остання р-ма поділ. на 4 етапи: І етап - започатковано прийн. постанови "Про зем. р-му", впровадж. нових форм господарюв. Земля передавалася у прив. вл-сть. Декретом КМУ "Про приватиз з/д" 92р. започатков. передача з/д у приватну вл-сть. Велике знач. у провед. агр.. р-ми мали Декрет КМУ "Про особлив. приватиз. м-на АПК"93р., ЗУ "Про особлив. приватиз. АПК"96р., ЗУ "Про колект. с/г під-тва". Указ ПУ "Про невідкладні заходи прискорення зем. р-ми у сф. с/г в-тва" 94р. був завершенням І етапу зем. р-ми. ІІ етап - започатков. Указом ПУ "Про порядок паювання зем. переданих у колект. вл-сть с/г під-твам і організаціям"95р. ІІІ етап - розпочався реформуванням колект. с/г під-тв у нові організ.- пр.. форми господ. на засадах прив. вл-сті з правом на майн. і зем. паї. Утвор. с/г т-тва, сел.. ферм. г-тва, с/г кооперат., та ін.. Цей етап спрямив. Указом ПУ "Про невідкладні заходи щодо прискор. реформування агр.. сектора" 99р., ЗУ "Про особ. сел.. г-тво", "Про кооперацію", "Про ферм. г-тво".

6. правові засади управлінської діяльності на державних сільськогосподарських підприємствах ???

   Правовий статус державних сільськогосподарських підприємств визначається відповідно до положень ГК України. В Україні державні сільськогосподарські підприємства залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду поділяються на унітарні (комерційні й казенні) та корпоративні.    Згідно зі ст. 63 ГК України унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний фонд, неподілений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, якого сам призначає, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їхнім спільним рішенням (договором), діє на основі об´єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників) їхнього спільного управління справами; на основі корпоративних прав, зокрема через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства.    За ст. 73 ГК України державне унітарне сільськогосподарське підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління.      Державне комерційне сільськогосподарське підприємство є суб´єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому за правом господарського відання майном

   Згідно зі ст. 76 ГК України казенні підприємства створюються в галузях народного господарства.

   Казенне сільськогосподарське підприємство створюється рішенням Кабінету Міністрів України, у якому визначаються обсяг і характер основної діяльності підприємства, а також орган, до сфери управління якого входить підприємство, що створюється. Реорганізація і ліквідація казенного підприємства проводяться відповідно до вимог ГК України за рішенням органу, до компетенції якого належить створення даного підприємства. Майно казенного підприємства закріплюється за ним на праві оперативного управління в обсязі, зазначеному в статуті підприємства.    Казенне підприємство є юридичною особою, має відповідні рахунки в установах державного банку, печатку зі своїм найменуванням. Орган, до сфери управління якого входить казенне підприємство, затверджує статут підприємства, призначає йог керівника, дає дозвіл на здійснення казенним підприємством господарської діяльності, визначає види продукції (робіт, послуг), на виробництво та реалізацію якої поширюється зазначений дозвіл.    Особливості господарської діяльності державних сільськогосподарських підприємств. Державне комерційне сільськогосподарське підприємство зобов´язане приймати та виконувати доведені до нього в установленому законодавством порядку державні замовлення і державні завдання, враховувати їх у формуванні виробничої програму визначенні перспектив свого економічного і соціального розвитку та виборі контрагентів, а також складати і виконувати річний та з поквартальною розбивкою фінансовий план на кожний наступний рік.    Державне комерційне сільськогосподарське підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбаченим законом. Відчужувати, віддавати в заставу майнові об´єкти, що на. лежать до основних фондів, здавати в оренду цілісні майнові комплекси структурних одиниць та підрозділів державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно входить, і, як правило, на конкурентних засадах.    Державні комерційні сільськогосподарські підприємства утворюють за рахунок прибутку (доходу) спеціальні (цільові) фонди, призначені для покриття витрат, пов´язаних з їх діяльністю: амортизаційний фонд; фонд розвитку виробництва; фонд споживання (оплати праці); резервний фонд; інші фонди, передбачені статутом підприємства.  

7.Характеристика законодавства про юридичну службу в державних с/г підприємствах та об’єднаннях .

Юридична служба і здійснюване нею юридичне обслуговування є обов'язковою умовою для забезпечення належної діяльності правоохоронних органів і, в першу чергу, загальних і арбітражних судів при здійсненні правозастосування.

Для ефективного застосування цих норм на практиці виникає потреба у створенні спеціальної юридичної служби, діяльність якої була б спрямована на організаційно-управлінське забезпечення правомірного застосування норм аграрного права. Для цього необхідно прийняти нормативно-правові акти, норми яких регламентували б повноваження юридичної служби органів державного управління сільським господарством. У використанні відповідних засобів - юридичної служби - мають потребу і сільськогосподарські підприємства, тобто вони користуються засобами юридичного обслуговування. Саме для забезпечення цих юридичних засобів Кабінет Міністрів України видав 27 серпня 1995 р. постанову, якою затвердив "Загальні положення про юридичну службу..." міністерства, іншого центрального органу центральної виконавчої влади, державного підприємства, установи, організації.

Цим підзаконним актом передбачено, що основне завдання юридичної служби полягає в організації правової роботи, спрямованої на правильне застосування, бездоганне додержання і попередження невиконання актів законодавства, інших нормативних документів міністерством, підприємством, а також їхніми керівниками і працівниками при виконанні ними покладених на них завдань і функціональних обов'язків. Зазначені загальні вимоги повною мірою поширюються на Міністерство агропромислового комплексу України, усі державні сільськогосподарські підприємства та їхніх керівників і працівників.

Повноваження юридичної служби Міністерства агропромислового комплексу України визначено спеціальним Положенням про юридичне управління цього міністерства, затвердженим наказом Мінагропрому України від 19 грудня 1997 р. Основу цього акта становить наведене вище Загальне положення про юридичну службу від 27 серпня 1995 р. Згідно з Положенням юридичне управління визнається самостійним структурним підрозділом центрального апарату Мінагропрому України.