1. Правові основи викор. Природних ресурсів в сг

Господарський кодекс України встановлює загальні правові основи використання природних ресурсів у сфері господарювання. Згідно зі ст. 149 ГК України суб´єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування. Порядок надання в користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншими спеціальними законодавствами.Загальне використання природних ресурсів, згідно з ч. 2 ст. 38 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” , полягає в безперешкодному використанні природних ресурсів громадянами для задоволення своїх життєвих потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних та ін.) і має певні правові ознаки. Воно здійснюється: а) безоплатно; б)без отримання будь-яких дозволів; в) без закріплення окремих природних об´єктів за певними суб´єктами (без права володіння).Спеціальне використання природних ресурсів, згідно з ч. З ст. 38 цього Закону — це такий вид використання природних ресурсів, який характеризується тим, що: а) природні об´єкти цілком або частково закріплюються за певними суб´єктами на різних правових підставах (здійснюється право володіння ними); б) на його здійснення необхідно отримати спеціальний дозвіл; в) воно є платним.Суб´єкт господарювання, здійснюючи господарську діяльність, має право: експлуатувати корисні властивості наданих йому природних ресурсів; використовувати для господарських потреб в установленому законодавством порядку корисні копалини місцевого значення, водні об´єкти, лісові ресурси, що розміщені на наданій йому земельній ділянці; одержувати доходи від результатів господарської діяльності, пов´язаної з використанням природних ресурсів; одержувати пільгові коротко- та довгострокові кредити для реалізації заходів щодо ефективного використання, відтворення та охорони природних ресурсів, а також користуватися податковими пільгами під час здійснення зазначених заходів тощо.Суб´єкт господарювання, здійснюючи господарську діяльність, зобов´язаний: використовувати природні ресурси відповідно до цільового призначення, визначеного за їх надання (придбання) для використання у господарській діяльності; ефективно і економно використовувати природні ресурси на основі застосування новітніх технологій у виробничій діяльності; здійснювати заходи щодо своєчасного відтворення і запобігання псуванню, забрудненню, засміченню та виснаженню природних ресурсів, не допускати зниження їх якості у процесі господарювання; своєчасно вносити відповідну плату за використання природних ресурсів тощо.

2. Розмежування аграрних правовідносин

А Пр-сини розмежовуються на:внутрішньо-господ;зовнішньо-господ. В свою чергу внутр..агр.правовідносини поділяються на земел.,труд., орг.-упр., майнові тощо.АП-сини х-ться єдністю матер.змісту і правової форми. Внутр-госп.відносини заснованні на праві членства, для працездатних членів на праві особистої трудової участі в СГП кооперативного типу. До вн-тр. Право-н слід віднести :задоволення матер.інтересу, вирішення соц.-побут.проблем, культурно-освіт та ін. потреб. Такими є розподіл прибутків, нарахування і виплата девідентів, надання конкретному СГП засобів виробництва для обробітку його членами особ. Зем.ділянки. основні елементи внутр..прав-син: СГ суб’єкти –товаровиробники,їх члени та найманні працівники; права та обов’язки; юр.факти, які спрямовані на вин.,зміну,припин.,прав-син, а т-ж на відновлення порушених прав та притягнення осіб до юр від-сті; об’єкти – рухоме та нерухоме майно тощо. овнішні ж господарські зв'язки і ті взаємини, що при цьому виникають, є предметом аграрного права, а самі відносини слушно розглядати як зовнішні аграрні право­відносини.Аграрні зовнішні правовідносини за характером і змістом можуть розмежовуватися на такі види:а) відносини у сфері реалізації права власності на нерухо­ме і рухоме майно, що належить суб'єктам аграрного підпри­ємництва; б) договірні відносини; в) податкові відносини; г) деліктні відносини (протиправні правопорушення). С/г під-тво кооперат. типу має право передавати виробнич. підрозд. (цехам, фермам) необх. для їх господ. д-сті приміщення, машини, насіння, корми для тварин. Між виробничими підрозділами і СГП виник.орг.і пр.. від-сини, які регул.не лише агр..зак-вом,а й цив,госп,под.,зем, і фін правом. Внутр.-труд. ПВ регул. труд. з-твом в с/г під-твах кооперат. типу, спец. законами і статутами. Труд. ПВ повяз. з оплатою праці членів с/г під-тв, спеціалістів, керівників, найманих прац-в. По особливому врегульов. в-ни щодо тривалості роб. часу, часу відпоч. з врахуванням особливої специфіки зд. с/г вир-тва. ПВ, які повяз. з охороною праці. ПВ про застосування пр.. норми про дисц. і матер. в-сть до членів с/г під-тв особливо кооперат. типу.Вн.право-ни рег. Порядок внесення майнових внесків. В держ. СГП структура вн. І зовн. П-син подібна до структури господарських прав-син. Внут. Прав-ни х-ються інтеграцією(запозичення норм цив.і госп.права). держ СГП є суб.права користування землею,але не є власником. Наділення тр.колективів СГП управл.повноваженнями,а т-ж вдосконалення врегулювання взаємен працівників з кер-ком.В СГП ПВ між його адміністрацією і кожним конкретним найманим працівником. Ці в-ни регул. переважно нормами труд. права, що лежать в основі локальних правових норм, покликаних регулювати внутр. труд. в-ни правила внут-тр. розпорядку, положення про дисцип.і матер в-сть.