2. Основні ознаки і принципи Агр.Права

Особливості: удосконалення системи організації оплати праці; виріш. Соціал. Проблеми; удосконалення органів управління СГП як кооперативного так і корпоративного типу(корпоративного типу норми запозиченні з Господ.права ). Аграрне право це, по-перше, комплексна галузь права, яка є сукупністю різних за юридичною природою норм, що регулюють органічний за змістом комплекс аграрних суспільних відносин, а саме: земельних, трудових, майнових, організаційних, управлінських та ін.; по-друге — інтегрована галузь права, норми якої регулюють відносини багатьох аграрних суб'єктів: фермерських господарств, сільськогосподарських кооперативів, особистих селянських господарств, приватних і державних аграрних підприємств та ін. їхня діяльність може бути заснована на приватній, комунальній та державній формах власності; по-третє, — це спеціалізована галузь права, що зумовлено таким узагальнюючим для всіх аграрних суб'єктів принципом їх основної діяльності, як сільськогосподарська виробнича та пов'язана з нею діяльність. У свою чергу, ця діяльність має певну специфіку — пов'язаність із використанням природних властивостей земель сільськогосподарського призначення.

Принципи аграрного права є забезпечення інтенсивності розв-ку СГ виробництва, що здійснюється СГ товаровиробниками, а т-ж створення продовольчої безпеки. Принципи: законність, рівноправність, справедливість,поєднання переконання та примусу,нерозривний зв'язок прав і обов’язків, індивідуальна від-сть за вину, пріоритетність сільського господарства в системі всіх інших галузей народного господарства, право добровільного вибору селянами організаційно-правових форм господарювання на землях сільськогосподарського призначення, а також характеру, напрямів і способів їхньої господарської та іншої діяльності, як і вільного розпорядження виробленою (виготовленою) сільськогосподарською та іншою продукцією, існий органічний взаємозв'язок трудових і земельних відносин, за якого процес сільськогосподарського землекористування означає використання в процесі трудової діяльності об'єктивних природних властивостей ґрунтів, зокрема родючості, і внаслідок цього поєднання людського і природного факторів — одержання сільськогосподарської продукції.

№ 10

1. Порівняння правового становища керівників державного сгп-ва та приватного сгп кооперативного типу

2. Державно-правове регулювання сг в Укр.

Дердавно-правове регулювання СГ – це сукупність заходів щодо визначення системи органів державного управління АПКУ, які здійснюють прийняття та вживання заходів по виконанню законів і н.п. а. про СГ. ДРег. Охоп.т-ж Держ. СГІнспекцію, яка забезпечує контроль за діяльністю СГП,У,О. Обєкти ДР є матеріальні засоби і форми ведення СГ виробництва. Суб'єктами державного управління сільського господар­ства є ті органи державного управління, що здійснюють дер­жавно-правове регулювання сільським господарством, забез­печують належне виконання положень аграрного законодав­ства, здійснення повсякденного управління підлеглими по вертикалі управлінськими структурами, виробничо-господар­ськими, виробничо-обслуговуючими сільське господарство службами (наприклад, ветеринарна служба), а також органи сільськогосподарських інспекцій і контролю за діяльністю сільськогосподарських підприємств і об'єднань. Обєкти 1 землі СГ призначення (ці землі становлять основу СГ в-ва і матеріальну базу для розміщення СГ виробничх, обслуговуючих під-ств),2. усі галузі і підгалузі СГ виро-ва(в рослинництві- виро-во зернових, зерново-бобових,культур,соняшникав тваринництві — відгодівля м'ясо-молочної худоби, свиней, овець, кіз, птахів та вироб­ництво продукції цих підгалузей (молока, м'яса, яєць, шерсті, хутра та ін.). Державно-правове регулювання сільського господарства спрямоване на визначення правового режиму найважливіших засобів сільськогосподарського виробництва. Зокрема, Закон "Про насіння". Цей Закон містить основне положення, що регулює виробництво, реалізацію та використання насіння і садивного матеріалу сільськогосподарських декоративних, лі­карських та лісових рослин, на які затверджено державні стандарти і правові відносини між виробниками та спожива­чами насіння і садивного матеріалу, а також охороняє їх пра­ва. 21 квітня 1993 р. було прийнято Закон "Про охорону прав на сорти рослин", який має за мету регулювати відносини, що виникають у зв'язку з одержанням, використанням, за­хистом, відчуженням і припиненням дії права на сорти рос­лин в Україні. Безпосереднє відношення до рослинництва має Закон України "Про карантин рослин", що прийнятий Верховною Радою України ЗО червня 1993 р. Цей акт визна­чає загальні правові, організаційні та фінансово-економічні основи карантину рослин, діяльність державних органів, під­приємств, установ, організацій, посадових осіб та громадян, спрямовану на запобігання завезенню та поширенню відсут­ніх на території України небезпечних шкідників, хвороб рос­лин і бур'янів.В порядку державно-правового регулювання сільського господарства приймаються і застосовуються законодавчі ак­ти, спрямовані на регулювання правових відносин, пов'яза­них з державною реєстрацією, виробництвом, закупівлею, транспортуванням, зберіганням, реалізацією та безпечним для здоров'я людини і навколишнього природного середови­ща. Саме цим пи­танням приділена увага в Законі "Про пестициди і агрохімікати",.За допомогою актів аграрного законодавства регулюються виробничі відносини в сфері тваринництва. Характерним у цьому відношенні є Закон "Про племінне тваринництво". Своєрідний об'єкт державно-правового регулювання сільського господарства становлять відносини ветеринарного обслуговування сільськогосподарських товаровиробників і громадян як власників худоби і птиці. Правове регулювання цих відносин проводиться у відповідності до норм Закону "Про ветеринарну медицину", Метою державно-правового регулювання є створення ви­сокопродуктивного сільськогосподарського виробництва для задоволення потреб народу в продуктах харчування та вирі­шенні соціальних умов життя народу. Для досягнення цієї мети необхідно реалізувати аграрну програму держави. Основні завдання ДПРСГ: стабілізація аграрно-промислового виробництва;підтримку ек. Пруорітету СГ перед ін..галузями ек-ки;пріоритет.роз-к соціальної сфери селе;зближення рівнів прибутку села працівників СГ і промисловості; захист СГ товаровиробника як на внутр.. так і на зовн. Ринку. Напрямки: формування ринку землі, фінансування страхування і кредитування, налагодження вир-ва вітчизняної СГ техніки; налагоджене матер-техн. Забезпечення.