53. У чому полягає сутність моделі управління гепом?

У процесі управління активами та зобов'язаннями з метою встановлення контролю над рівнем ризику процентної ставки всі активи і пасиви банку поділяються на дві групи — чутливі до змін процентної ставки та нечутливі до таких змін.

Активи чи пасиви є чутливими до змін процентної ставки, як­що мають такі характеристики:

1. Дата перегляду плаваючої процентної ставки міститься в зафіксованому інтервалі часу.

2. Строк погашення настає в цьому інтервалі.

3. Термін проміжної або часткової виплати основної суми міс­титься в розглядуваному інтервалі.

4. Зміна базової ставки (наприклад, облікової ставки НБУ), покладеної в основу ціноутворення активу чи зобов'язання, мож­лива або очікується впродовж цього самого часового інтервалу і не контролюється банком.

До нечутливих активів та зобов'язань відносять такі, доходи та видатки за якими впродовж аналізованого періоду не залежать від зміни процентних ставок на ринку.

Геп (GАР-розрив, дисбаланс) визначається як різниця між ве­личиною чутливих активів (ЧА) у грошовому вираженні та вели­чиною чутливих зобов'язань (ЧЗ) у грошовому вираженні:

GАР == ЧА - ЧЗ.

Геп може бути додатним, якщо активи, чутливі до зміни ставки перевищують чутливі зобов'язання (ЧА>ЧЗ), або від'ємним, якщо чутливі зобов'язання перевищують чутливі активи (ЧА < ЧЗ). Коли чутливі активи та зобов'язання рівні — геп нульовий. При нульо­вому гепі маржа банку буде стабільною, незалежно від коливань процентних ставок, процентний ризик — мінімальним, проте одержати підвищений прибуток внаслідок сприятливої зміни процентних ставок стає неможливим.

Ідея методу управління гепом полягає в тому, що розмір та вид (додатний або від'ємний) гепу мають відповідати прогнозам зміни процентних ставок згідно з таким правилом:

1) якщо геп додатний, то зі зростанням процентних ставок ма­ржа зростатиме і, навпаки, у разі їхнього зниження маржа змен­шуватиметься;

2) якщо геп від'ємний, то зі зростанням процентних ставок маржа зменшуватиметься, а з їх зниженням — збільшуватиметься.

54. Які ризики супроводжують кредитну діяльність банку?

Кредитування саме по собі є особливо ризикованим видом фінансової діяльності, і ризики супроводжують виданий кредит із часу зародження ідеї про кредитування до часу повного пове­рнення банкові кредиту і навіть після цього.

При видачі кредиту керівництво банку стикається з ризика­ми: прийняття помилкового рішення, одержання неправдивої або недостовірної інформації, зловживання позичальника, не­вдалої господарської діяльності позичальника, банкрутства або смерті позичальника, втрати або руйнації застави, невиконан­ня поручництва, часткового чи повного неповернення кредиту, вибору валюти кредитування, судових витрат, програшу судо­вого процесу, збитків при стягненні, нанесення збитку при стя­гненні боржникові або третім особам, а також з іншими ризи­ками, що властиві конкретним кредитним справам.

Боротьба за зниження кредитних ризиків — основне за­вдання кредитних служб банку. Кредитний ризик - це наявний або потенційний ризик для надходжень та капіталу, який виникає через неспроможність сторони, що взяла на себе зобов'язання, виконати умови будь-якої фінансової угоди із банком (його підрозділом) або в інший спосіб виконати взяті на себе зобов'язання. Під час оцінки кредитного ризику доцільно розрізняти індивідуальний та портфельний кредитний ризик. Джерелом індивідуального кредитного ризику є окремий, конкретний контрагент банку - позичальник, боржник, емітент цінних паперів. Оцінка індивідуального кредитного ризику передбачає оцінку кредитоспроможності такого окремого контрагента, тобто його індивідуальну спроможність своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за взятими зобов'язаннями. Портфельний кредитний ризик виявляється у зменшенні вартості активів банку (іншій, аніж унаслідок зміни ринкової процентної ставки). Джерелом портфельного кредитного ризику є сукупна заборгованість банку за операціями, яким притаманний кредитний ризик, - кредитний портфель, портфель цінних паперів, портфель дебіторської заборгованості тощо. Оцінка портфельного кредитного ризику передбачає оцінку концентрації та диверсифікації активів банку.

Міжнародному кредитуванню, крім кредитного ризику, притаманний ризик країни, який виникає через особливості економіки, соціального ладу та політичного устрою країни позичальника. Ризик країни особливо помітний у разі кредитування іноземних урядів або їхніх установ, оскільки таке кредитування зазвичай не забезпечене.

Кредитний ризик треба поділяти не лише на індивідуальний і портфельний, а проводити глибинну сегментацію на:

• Ризик застави

• Ризик трати платоспроможності позичальником

• Банкрутство позичальника

• Ризик подання недостовірної інформації

• Ризик за окремим кредитом

• Ризик кредитного портфеля