ПЛАН-КОНСПЕКТ

на проведення занять з студентами денної форми

навчання факультету механізації спеціальність

6.191900 «Механізація та електрифікація сільського господарства» з дисципліни «Основи охорони праці».

Тема № 9. «Основи пожежної безпеки».

Навчальна мета: Ознайомити студентів з пожежнонебезпечними властивостями речовин і матеріалів; категоруванням примiщень та споруд за вибухо-пожежною i пожежною небезпекою; організаційно - технічними за-ходами забезпечення пожежної безпеки; технічними засобами протипожеж-ного захисту; основними вимогами пожежної безпеки до об`єктів сільскогос-подарського виробництва.

Час: 2 години.

Місце проведення: аудиторія.

Навчально-матеріальне забезпечення: плакати, стенди, наочні приладдя.

Література: 1. ДСТУ 2293 – 99. Охорона праці. Терміни та визначен-ня основних понять. 2. ГОСТ 12.1.005 — 88 «Повітря робочої зони. Загальні санітарно-гігієнічні вимоги». 3. Гандзюк М.П., Желібо Є.П., Халімовський М.О. Основи охорони праці. Навчальний посібник. За ред. Желібо Є.П. 4-е видання. – К.: Каравела, 2003.- 328с. 4. Іванов В.Н., Дейнека В.І., Коржик Б.М., Дмитрієв С.Л., Охорона праці на підприємстві з позиції діючого зако-нодавства. – Харків: Центр Консульт, - 2003. 5. Кузнецов В. Охорона праці на підприємстві. - 2 – ге вид., перероб. і доп. – Х.: Фактор, 2005. – 428 с.

Порядок проведення занять.

1. Організаційний момент – 3 хв.

• перевіряю присутніх;

• оголошую тему та мету заняття, питання, яки мають вивчатися.

2. Викладення матеріалу теми - 74 хв.

Питання, які вивчатимуться:

1. Горіння та пожежнонебезпечні власти-вості речовин і матеріа-лів.

2. Категорування примiщень та споруд за вибухо-пожежною i по-жежною небезпекою.

4. 3. Організаційно - технічні заходи забезпечення пожежної безпеки.

4. Технічні засоби протипожежного захисту.

3. Підведення підсумків – 3 хв.

• оголошую оцінки; відповідаю на запитання;

• указую на питання, які вимагають підвищеної уваги на самопідготовці.

Завдання на самопідготовку:

1. Вивчити умови процесу горiння.

2. Вивчити класифікацію будівельних речовин і матеріалов по походженню, призначенню, займистості, основні властивості будівельних речовин і матері-алов.

3. Вивчити категорування примiщень, споруд за вибухо-пожежною i пожеж-ною небезпекою.

4. Вивчити організаційно - технічні заходи забезпечення пожежної безпеки.

5. Вивчити призначення та загальні вимоги до установок пожежної сигналіза-ції та пожежогасіння, систем протидимного захисту, систем оповіщення лю-дей про пожежу і керування евакуацією, засобів зв’язку.

6. Вивчити призначення та загальні вимоги до протипожежного водопоста-чання, пожежної техніки, первинних засобів пожежогасіння.

7. Вивчити основні вимоги пожежної безпеки до об`єктів сільскогос-подар-ского виробництва: збирання зернових; заготівля, зберігання грубих кормів, скиртування; зерносклади, зерносушарні; приготування і зберання вітамінно-го трав`яного борошна; первинна обробка технічних культур; тваринницькі та птахівницькі будівлі і споруди.

Питання та їх короткий зміст.

Методичні вказівки.

1. Горіння та пожежнонебезпечні власти-вості речовин і матеріалів.

Умови процесу горiння. Пожежа - це неконтрольоване горiння, яке наносить великi матерiальнi збитки, а iнколи призводить до загибелi людей. Для ефективної боротьби з вогняною стихiєю не-обхiдно знати теоретичнi основи процесу горiння.

Горiння - це фiзико-хiмiчний процес, для якого характернi нас-тупнi ознаки:

• хімічне перетворення;

• видiлення тепла;

• випромiнювання свiтла.

Цими ознаками процес горiння вiдрiзняється вiд iнших харак-терних явищ.

Для виникнення горiння необхiднi три основнi умови:

• наявнiсть горючої речовини;

• наявнiсть окислювача;

• наявнiсть джерела запалювання.

Цi основнi умови виникнення горiння дiстали назву «Трикут-ник горiння».

Горючою речовиною може бути будь яка речовина, в певному агрегатному станi (рiдкому, твердому, газоподiбному), спро-мож-на горiти при наявностi окислювача i джерела запалення. Най-бiльш поширеними горючими речовинами є вироби з дерева, па-ливно-мастильнi матерiали, горючi гази (пропан, бутан, метан).

Окислювачем може бути кисень, який є складовою частиною повiтря.

Джерелом запалення, як правило, може бути: вiдкритий во-гонь; нагрiтий метал; iскри при електрогазозварювальних роботах i т. iнш.

Вiдсутнiсть будь якої складової умов горiння не дає можливостi процесу горiння виникати. Для виникнення процесу горiння необ-хiдно горючу речовину i окислювач нагрiти до певної температури джерелом запалення.

При горiннi речовин i матерiалiв постiйним джерелом запален-ня є зона горiння. Зона горiння - це та область, де проходить фiзи-ко-хiмiчна реакцiя з видiленням тепла i свiтла. Для утворення i проходження процесу горiння горюча речовина i окислювач повиннi знаходитись в певному кiлькiсному спiввiдношеннi.

Так, при горiннi будь-якої речовини, концентрацiя кисню в повiтрi повинна бути не нижче необхiдної величини (16-18%), тому що процес горiння не буде проходити через вiдсутнiсть окислювача. Якщо, в процесi горiння, зменшити кiлькiсть окис-лювача (до 10%), горiння припиниться.

Класифікація будівельних речовин і матеріалов по поход-женню, призначенню, займистості. По походженню будівельні матеріали можна розподілити на дві групи: природні і штучні.

Природними називають такі матеріали, що зустрічаються в природі в готовому виді і можуть використовуватися в будівництві без істотного опрацювання.

Штучними називають будівельні матеріали, що не зустрічають-ся в природі, а виготовляються з застосуванням різноманітних тех-нологічних процесів.

По призначенню будівельні матеріали розділяються на такі групи:

1. Матеріали, призначені для будівництва стін (цеглина, дерево, метали, бетони, залізобетоні; в’яжучі матеріали (цемени, вапно, гіпс), застосовувані для одержання безвипалювальних виробів, цегляної кладки і штукатурки;

1. Теплоізоляційні матеріали (піно- і газобетони, войлок, мінера-льна вата, пінопласти і т.п.)

2. Опоряджувальні та облицювальні матеріали (керамічні плит-ки, кам'яні породи, різноманітні пластики, деревностружкові та деревноволокнисті і древесноволокнисті плити, «вагонка», лі-нолеум та ін.);

3. Покрівельні і гідроізоляційні матеріали (шифер, черепиця,

покрівельне залізо, руберойд і ін.)

По горючості (займистості) будівельні матеріали підрозділя-ються на три групи: не горючі (неспалені), важкогорючі (важкос-гораємі) і пальні (спаленні).

Негорючи матеріали, це матеріали що не горять, не жевріють і не обвуглюються під впливом відкритого полум'я або високої температури. Важкогорючи матеріали, це матеріали що загоряють-ся і горять тільки при впливі на них відкритого вогню. Горючи ма-теріали, це матеріали, горіння яких продовжується після видален-ня джерела вогню, яким вони були підпалені.

З групи пальних виділяють легкозаймисті речовини і матеріали. Легкозаймистими називають пальні речовини і матеріали, спроможні воспламенятися від короткочасного впливу джерела запалювання з низькою енергією (полум'я сірника, іскра, що жевріє сигарета)

Залежно від агрегатного стану й особливостей горіння різних горючих речовин і матеріалів, пожежі за ГОСТ 27331-87 поділяються на відповідні класи та підкласи:

клас А - горіння твердих речовин, що супроводжується (підклас А1) або не супроводжується (підклас А2) тлінням;

клас В - горіння рідких речовин, що не розчиняються (підклас В2) У воді;

клас С - горіння газів;

клас Д - горіння металів легких, за винятком лужних (підклас Д1), лужних (підклас Д2), а також металовмісних сполук (підклас ДЗ):

клас Е - горіння електроустановок під напругою.

Основні властивості будівельних речовин і матеріалов.

Властивості будівельних матеріалів поділяються на: теплофізичні і механічні.

Теплопровідність - молекулярне перенесення тепла в суцільно-му середовищі, зумовлене наявністю градієнту температури. Дана властивість враховується при виборі матеріалів для конструкцій будинків, призначених для зберігання тепла в помешканнях і в розрахунках конструкцій на вогнестійкість.

Теплоємність - фізична величина, рівна відношенню кількості теплоти, що поглинається системою при нескінченно малій зміні її температури, до цієї зміни.

Теплоємність, як і теплопровідність не є фізичною константтою матеріалу, тому що вона змінюється в залежності від температури.

Пористість - ступінь насиченості матеріалу повітряними включеннями у виді пір. З пористістю пов'язані такі властивості матеріалів як міцність, теплопровідність, звуконепроникність і ін. Пористість будівельних матеріалів змінюється від 0 (сталь, скло) до 85% ( поропласт, пінобетон).

Теплове розширення - збільшення геометричних розмірів зразка, викликане зміною його температури при постійному тиску.

Жаростійкість - спроможність матеріалу в умовах тривалого впливу температур у межах від 200⁰С до 2000⁰С зберігати або нез-начно змінювати свої фізичні або механічні властивості; визнача-ється температурою, при якій матеріали в умовах тривалого нагрі-вання і наступного охолодження починають руйнуватися або пере-ходити в пластичний стан.

Вогнетривкість - властивість матеріалу протистояти, не плави-тися, впливу високих температур.

Вогнестійкість - спроможність матеріалу зберігати фізикохі-мічні властивості під дією вогню; характеризується тривалістю опору впливу вогню до втрати міцності.

Термостійкість - спроможність матеріалу витримувати різні коливання температур, не руйнуючись, визначається числом поперемінних нагрівань і охолоджень у проточній воді.

Міцність - спроможність матеріалу чинити опір руйнуванню від дії напруг, що виникають у ньому під впливом прикладеного навантаження.

Твердість - властивість матеріалу чинити опір деформуванню або руйнуванню при місцевому силовому впливі; характеризуєть-ся проникненням у нього іншого, більш твердого матеріалу.

Пружність - властивість матеріалу змінювати під дією наванта-ження свою форму та об’єм без ознаки руйнування та відновлю-вати їх після припинення дії сил, що деформують.

Пластичність - властивість матеріалу змінювати без руйнації форму і розміри під впливом навантаження або внутрішніх напруг, стійко зберігаючи утворену форму та розміри, під дією наванта-ження або внутрішніх напруг, стійко зберігаючи утворену форму і розміри після припинення цього впливу.

Істинна густина - маса одиниці об'єму матеріалу в абсолютно щільному стані. Густина більшості будівельних матеріалів більше одиниці. Винятком є деревина, пластики.

Середня густина - маса одиниці об'єму матеріалу, включаючи пори і порожнини.

Залежно від густини та пористості середня маса будівельних матеріалів змінюється від 20 кг/м³ (для деяких легких теплоізоля-ційних матеріалів) до 7850 кг/м³ (для сталей)

Термін служби - період часу від початку експлуатації виробу до моменту виникнення граничного стану, зазначеного в технічній документації.

Старіння - зміна фізико-хімічних, механічних властивостей та структури матеріалів при експлуатації або тривалому збереженні, що відбувається в матеріалах із підвищеним рівнем внутрішньої енергії.

Деформованість - властивість твердих матеріалів змінювати форму або об’єм під дією механічного навантаження, Власної ма-си, температури, намагнічування, електричного заряду; визнача-ється рівнем пружних і залишкових деформацій при заданих зов-нішніх впливах.

Електричний опір - властивість матеріалу перешкоджати про-ход-енню електричного струму.

Електропровідність - властивість матеріалу проводити елект-ричний струм під впливом незмінного в часі електричного поля.

2. Категорування примiщень та споруд за вибухо-пожежною i пожежною небезпекою.

Категорування примiщень за вибухо-пожежною i пожежною небезпекою. Враховуючи специфiку горiння рiзних речовин i ма-теріалів примiщення i будiвлi категоруються за вибухопожежною i пожежною небезпекою. Категорiї вибухопожежної i пожежної не-безпеки дають змогу правильно виробити профiлактичнi заходи по недопущенню виникнення пожеж. В залежностi вiд речовин, якi застосовуються в технологiчному процесi, а також вiд складностi технологiчного процесу всi промисловi будiв-лi i примiщення дiляться на категорiї: А, Б, В, Г, Д.

Серед вищеперечислених категорiй, категорiї А, Б – вибухопо-жежонебезпечнi; категорiї - В, Г, Д - пожежонебезпечнi.

Т а б л и ц я № 1 Категорiя примiщень за вибухо-пожежною i пожежною небезпекою.

Категорiя примiщення	Характеристика речовин i матерiалiв, якi знаходяться в примiщеннi
А	Горючi гази, ЛЗР з температурою спалаху до 28 С вклю-чно, а також речовини i матерiали, якi здатнi вибухати i го-рiти при взаємодiї з водою, киснем повiтря чи один з од-ним в такiй кiлькостi, що розрахований тиск вибуху в при-мiщеннi перевищує 5 кПа (цех фарбування виробiв нiтро-фарбами, склад карбiду кальцiю, воднева i ацетиленова станцiя ) Наприклад: Стоянка бензовозiв при зливi ЛЗР, примiщення зарядки акумуляторiв, обладнання фарбувальних цехiв, склади балонiв з горючими газами.
Б	Горючi пил i волокна, ЛЗР з температурою спалаху бiльше 28 С, а також ГР в такiй кiлькостi, що можуть утворювати вибухонебезпечнi пил чи пароповiтрянi сумiшi, при спала-ху яких розвивається тиск вибуху в примiщеннi, що пере-вищує 5 кПа (вибiйнi i розмольне вiддiлення млина, цех отримання уайтспiриту, склади керосину). Наприклад: Склади балонiв з киснем, розливочнi (в примi-щеннi) нафтопродуктiв з температурою спалаху вiд 28 С до 610 ºС, склад безтарного зберiгання борошна, примi-щення мiшковибивних машин, холодильно-компресорнi вiд-дiлення.
В	Горючi i важкогорючi рiдини, твердi горючi i важкогорючi пожежонебезпечні речовини i матерiали (в тому числi пил i волокна), а також речовини i матерiали, здiбнi тiльки горiти при взаємодiї з водою, киснем повiтря чи один з одним. При цьому виключається можливiсть вiднесення примiщень із вказаними рiдинами, речовинами i матерi-алами до примiщень категорiй А чи Б (трикотажнi i сто-лярнi цехи, трансформаторнi, майстернi, примiщення для зберiгання автомобiлiв). Наприклад,склади готової продукцiї з горючою упаковкою, хлiбосховище, пекарський зал, хiмлабораторiя нафтопро-дуктiв, примiщення для стоянки автомобiлiв, інш.
Г	Негорючi речовини i матерiали в гарячому, розжареному чи розплавленому станi, процес обробки яких супровод-жується утворенням iскр, полум'я, променевого тепла; а також горючi гази, рiдини i твердi речовини, спалюванi чи утилiзованi в якостi палива (ливарнi цехи, кузнi, котельнi). Наприклад:Котельнi при нафтонасосних станцiях, кузнi, зварювальний цех i т. iнш.
Д	Негорючi речовини i матерiали в холодному станi (водо-насоснi станцiї, цехи виготовлення залiзобетонних виро-бiв, склади iнертних газiв ). Наприклад: Склади балонiв з iнертним газом, механiчнi майстернi, кладова обладнання i негорючих матерiалiв, дiлянка холодного штампування .

Т а б л и ц я 2

Категорiя споруд за вибухопожежною i пожежною небезпекою.

Категорія будинкiв	Категорiя п р и м i щ е н ь
А	Сумарна площа примiщень категорiї А перевищує 5 % площi всiх примiщень чи 200 м^2; при наявностi установок автоматичного пожежогасiння сумарна площа примiщень категорiї А в будiвлi перевищує 25 % площi всiх примi-щень чи складає бiльше 1000 м^2 .
Б	Сумарна площа примiщень категорiї А i Б перевищує 5 % площi всiх примiщень або 200 м^2 i будiвля не вiдноситься до категорiї А; при наявностi установок автоматичного пожежогасiння сумарна площа примiщень категорiй А i Б перевищує 25 % площi всiх примiщень чи складає бiльше 1000 м^2.
В	Сумарна площа примiщень категорiй А, Б i В перевищує 5 % (10 % якщо в будiвлi вiдсутнi примiщення категорiй А i Б ) площi всiх примiщень, i будiвлi не вiдносяться до категорiй А i Б; при наявностi установок автоматичного пожежогасiння сумарна площа примiщень категорiй А, Б i В, перевищуює 25 % площi всiх примiщень або складає бiльше 3500 м^2.
Г	Сумарна площа примiщень категорiй А, Б, В i Г переви-щує 5 % площi всiх примiщень, i будiвля не вiдноситься до категорiй А, Б i В; при наявностi установок автома-тичного пожежогасiння в примiщеннях категорiй А, Б, В i Г перевищує 25 % сумарної площi всiх примiщень або складає бiльше 5000 м^2.
Д	Будiвлi вiдносяться до категорiї Д, якщо вони не вiдно-сяться до категорiй А, Б, В чи Г.

В рiзних виробничих примiщеннях можуть використовуватись однаковi матерiали, але примiщення можуть при цьому вiдноси-тись до рiзних категорiй за вибухо-пожежною небезпекою. Нап-риклад, на меблевому комбiнатi деревина може застосовуватись в шлiфувальному вiддiленнi (категорiя Б), в складальному цеху (ка-тегорiя В), в вiддiленнi фарбування (категорiя А), в котельнi (категорiя Г).

4. 3. Організаційно - технічні заходи забезпе-чення пожежної безпеки.

Профілактика - в перекладі з латинської, означає запобігання, попередження. Це слово, в поєднанні з іншими словами, доволі часто зустрічається в різних галузях народного господарства, в медицині, техніці. Пожежна профілактика - це комплекс органі-заційних заходів і технічних засобів, направлених на забезпечення безпеки людей, на запобігання пожежі, обмеження і розповсюд-ження, а також створення умов для успішного гасіння пожежі. По-жежу легше попередити ніж погасити.

Заходи щодо пожежної профілактики розділяються на органі-заційні, технічні, режимні й експлуатаційні.

Організаційні заходи передбачають правильну експлуатацію ма-шин і внутрішньозаводського транспорту, правильний зміст бу-динків, території, протипожежний інструктаж робітників та служ-бовців, організацію добровільних пожежних дружин, пожежно-технічних комісій, видання наказів з питань посилення пожежної безпеки.

Технічні заходи – це дотримання протипожежних правил, норм при проектуванні будинків, при пристрої електропроводів і устат-кування, опалення, вентиляції, висвітлення, правильне розміщуння устаткування.

Заходи режимного характеру - це заборона паління в не вста-новлених місцях, виконання зварювальних і інших вогневих робіт у пожежонебезпечних приміщеннях.

Експлуатаційні заходи - це своєчасні профілактичні огляди, ремонти й іспити технологічного устаткування.

Відповідно до положень Закону України «Про пожежну безпе-ку» (статті 4-7) Правила пожежної безпеки в Україні є обов’яз-ковими для виконання всіма центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприєм-ствами, установами, організаціями (незалежно від виду їх діяль-ності та форм власності), посадовими особами та громадянами.

Правила встановлюють загальні вимоги з пожежної безпеки, чинність яких поширюється на підприємства, установи, організації та інші об’єкти (будівлі, споруди, технологічні лінії тощо), що експлуатуються, будуються, реконструюються, технічно переосна-щуються і розширюються.

Пожежна безпека повинна забезпечуватися шляхом проведення організаційних, технічних та інших заходів, спрямованих на попередження пожеж, забезпечення безпеки людей, зниження можливих майнових втрат і зменшення негативних екологічних наслідків у разі їх виникнення, створення умов для швидкого виклику пожежних підрозділів та успішного гасіння пожеж.

Відповідно до Закону України «Про пожежну безпеку» забезпе-чення пожежної безпеки підприємств є складовою частиною виробничої або іншої діяльності посадових осіб, працівників підприємств та підприємців. Це повинно бути відображено у трудових договорах (контрактах) та статутах підприємств.

Керівник підприємства повинен визначити обов’язки посадових осіб (у тому числі заступників керівника) щодо забезпечення пожежної безпеки, призначити відповідальних за пожежну безпеку окремих будівель, споруд, приміщень, дільниць тощо, технологіч-ного та інженерного устаткування, а також за утримання і експлу-атацію технічних засобів протипожежного захисту. Обов’язки що-до забезпечення пожежної безпеки мають бути відображені у від-повідних посадових документах (функціональних обов’язках, інс-трукціях, положеннях тощо).

На кожному підприємстві з урахуванням його пожежної небез-пеки наказом (інструкцією) повинен бути встановлений відповід-ний протипожежний режим, у тому числі визначені:

1. Можливість паління (місце для куріння), застосування відкри-того вогню, побутових нагрівальних приладів;

2. Порядок проведення тимчасових пожежонебезпечних робіт (у тому числі зварювальних);

3. Правила проїзду та стоянки транспортних засобів;

4. Місця для зберігання і допустима кількість сировини, напів-фабрикатів та готової продукції, які можуть одночасно знаходити-ся у виробничих приміщеннях і на території (у місцях зберігання);

5. Порядок прибирання горючого пилу й відходів, зберігання промасленого спецодягу та ганчір’я, очищення повітроводів вен-тиляційних систем від горючих відкладень;

6. Порядок відключення від мережі електрообладнання у разі пожежі;

7. Порядок огляду й зачинення приміщень після закінчення ро-боти;

8. Порядок проходження посадовими особами навчання й пере-вірки знань з питань пожежної безпеки, а також проведення з пра-цівниками протипожежних інструктажів та занять з пожежно-тех-нічного мінімуму з призначенням відповідальних за їх проведен-ня;

9. Порядок організації експлуатації і обслуговування наявних технічних засобів протипожежного захисту (протипожежного водопроводу, насосних станцій, установок пожежної сигналізації, автоматичного пожежогасіння, димовидалення, вогнегасників);

10. Порядок проведення планово-попереджувальних ремонтів та оглядів електроустановок, опалювального, вентиляційного, техно-логічного та іншого інженерного обладнання;

11. Дії працівників у разі виявлення пожежі;

12. Порядок збирання членів добровільної пожежної дружини та відповідальних посадових осіб у разі виникнення пожежі, виклику вночі, у вихідні й святкові дні.

Працівники підприємства мають бути ознайомлені з цими ви-могами на інструктажах, під час проходження пожежно-технічно-го мінімуму.

На кожному підприємстві має бути опрацьована загальнооб’є-ктова інструкція про заходи пожежної безпеки та інструкції для всіх вибухопожежонебезпечних та пожежонебезпечних приміщень (дільниць, цехів, складів, майстерень, лабораторій тощо).

У будівлях та спорудах (крім житлових будинків), котрі мають два поверхи і більше, у разі одночасного перебування на поверсі більше 25 осіб мають бути розроблені і вивішені на видних місцях плани (схеми) евакуації людей на випадок пожежі. На об’єктах з масовим перебуванням людей (50 осіб і більше) на доповнення до схематичного плану евакуації адміністрація зобов’язана опрацюва-ти інструкцію, що визначає дії персоналу щодо забезпечення без-печної та швидкої евакуації людей, за якою не рідше одного разу на півроку мають проводитися практичні тренування всіх задіяних працівників.

На підприємстві повинен бути встановлений порядок (система) оповіщення людей про пожежу, з яким необхідно ознайомити всіх працівників. У приміщеннях на видних місцях біля телефонів слід вивішувати таблички із зазначенням номера телефону для виклику пожежної охорони.

Територія підприємства, а також будівлі, споруди, приміщення мають бути забезпечені відповідними знаками безпеки згідно з ГОСТ 12.4.026-76 "ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопаснос-ти".

У разі одержання речовин та матеріалів з невідомими властиво-стями стосовно пожежної небезпеки власник підприємства зобо-в’язаний заборонити їх застосування до з’ясування через відповід-ні установи та організації відомостей (показників) про їх пожежну небезпеку. Застосування у будівництві й на виробництві матеріа-лів та речовин, на які відсутні дані щодо пожежної небезпеки, забороняється.

Для працівників охорони (сторожів, вахтерів, вартових тощо) адміністрацією повинна бути розроблена інструкція, в якій необ-хідно визначити їхні обов’язки щодо контролю за додержанням протипожежного режиму, огляду території і приміщень, порядок дій в разі виявлення пожежі, спрацювання засобів пожежної сиг-налізації та автоматичного пожежогасіння, а також указати, хто з посадових осіб адміністрації має бути викликаний в нічний час у разі пожежі. Працівники охорони повинні мати список посадових осіб підприємства із зазначенням їх домашньої адреси, службового й домашнього телефонів. Вони зобов’язані знати порядок дій у разі виявлення пожежі, правила користування первинними засоба-ми пожежогасіння та прийоми гасіння.

З метою залучення працівників до проведення заходів щодо за-побігання пожежам, організації їх гасіння на підприємствах ство-рюються добровільні пожежні дружини та команди, діяльність яких повинна здійснюватися відповідно до Положення про добро-вільні пожежні дружини (команди), затвердженого наказом Мініс-терства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах за-хисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 11.02.2004 № 70 (та зареєстрованого в Міністерстві юстиції Ук-раїни 19.02.2004 за № 221/8820.

Членів добровільних пожежних дружин (команд), які підляга-ють обов’язковому особистому страхуванню (на випадок загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних під час ліквідації пожежі або наслідків аварії), слід застрахувати відповідно до Положення про порядок і умови обо-в’язкового особистого страхування працівників відомчої та сільсь-кої пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин (команд), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1995 року № 232.

На підприємствах із кількістю працівників 50 і більше осіб за рішенням трудового колективу створюються пожежно-технічні ко-місії. Їх роботу необхідно організовувати згідно з Типовим поло-женням про пожежно-технічну комісію, затвердженим наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 11.02.2004 № 70 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19.02.2004 за № 222/8821.

Усі працівники при прийнятті на роботу і за місцем роботи повинні проходити інструктажі з питань пожежної безпеки. Про-типожежні інструктажі поділяються на вступний, первинний, пов-торний на робочому місці, позаплановий та цільовий.

Особи, яких приймають на роботу, пов’язану з підвищеною по-жежною небезпекою, повинні попередньо (до початку самостій-ного виконання роботи) пройти спеціальне навчання (пожежно-технічний мінімум). Працівники, зайняті на роботах з підвищеною пожежною небезпекою, один раз на рік мають проходити перевір-ку знань відповідних нормативно-правових актів з пожежної без-пеки.

Допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання, протипожеж-ного інструктажу і перевірки знань з питань пожежної безпеки, забороняється.

4. Технічні засоби протипожежного за-хисту.

До технічних засобів протипожежного захисту відносяться:

1. Установки пожежної сигналізації та пожежогасіння;

2. Системи протидимного захисту;

3. Системи оповіщення людей про пожежу і керування еваку-ацією;

4. Засоби зв’язку;

5. Протипожежне водопостачання:

5.1. Зовнішнє протипожежне водопостачання;

5.2. Внутрішній протипожежний водогін;

6. Пожежна техніка;

7. Первинні засоби пожежогасіння.

Установки пожежної сигналізації та пожежогасіння. Будів-лі, приміщення та споруди повинні обладнуватися зазначеними установками відповідно до чинних нормативно -правових актів, які в установленому порядку узгоджені з органами державного по-жежного нагляду.

Всі установки мають бути справними і утримуватися в постійній готовності для виконання завдань, що стоять перед ними.

Працездатний стан установок пожежної сигналізації (УПС) та автоматичних установок пожежогасіння (АУП) повинний забезпе-чуватися такими заходами:

1. Проведенням технічного обслуговування з метою збереження показників безвідмовної роботи на період терміну служби;

2. Матеріально-технічним (ресурсним) забезпеченням з метою безумовного виконання функціонального призначення в усіх ре-жимах експлуатації, підтриманням і своєчасним відновленням

працездатності;

3. Опрацюванням необхідної експлуатаційної документації для обслуговуючого й чергового персоналу.

Системи протидимного захисту. Необхідність обладнання

будинків і приміщень системами протидимного захисту, вимоги до їхнього улаштування встановлюються будівельними нормами.

Для підтримання систем протидимного захисту у працездатно-му стані необхідно:

1. Щотижня перевіряти стан вентиляторів, виконавчих механіз-мів, положення клапанів, заслінок; наявність замків та пломб на щитах електроживлення автоматичних пристроїв, захисного заск-лення на кнопках ручного пуску;

2. Періодично очищати від бруду та пилу (у зимовий час – від обледеніння) вентиляційні решітки, клапани, виконавчі механізми, плавкі замки, кінцеві вимикачі; регулювати натяг пасів трансмісії вентиляційних агрегатів, усувати несправності електричних прист-роїв, вентиляційних установок, порушення цілості повітроводів та їх з’єднань.

Біля кнопок дистанційного пуску повинні бути пояснювальні написи (таблички) про їх призначення. Щит (пульт) ручного ке-рування пристроями системи протидимного захисту повинен бути забезпечений інструкцією про порядок їх включення в роботу.

Системи оповіщення людей про пожежу і керування евакуа-цією. Необхідність обладнання будинків і приміщень системами оповіщення про пожежу, вимоги до їхнього улаштування встанов-люються будівельними нормами. Ці системи повинні забезпечу-вати у відповідності з розробленими планами евакуації передаван-ня сигналів оповіщення одночасно по всьому будинку (споруді), а за необхідності - послідовно або вибірково в окремі його частини (поверхи, секції тощо).

Порядок використання систем оповіщення необхідно визначати в інструкціях з їх експлуатації та в планах евакуації, де потрібно також указувати осіб, котрі мають право приводити систему в дію.

Засоби зв’язку. Підприємства необхідно забезпечувати засоба-ми зв’язку (телефонами, радіозв’язком, сповіщувачами), передба-чаючи можливість використання їх для передавання повідомлення про пожежу в будь-який час доби. Номер телефону для виклику пожежної охорони – «01».

Обов’язок щодо забезпечення засобами зв’язку підприємств покладається на їх власників. Необхідність улаштування такого зв’язку визначається територіальними органами державного поже-жного нагляду.

Протипожежне водопостачання. Зовнішнє проти пожежне водопостачання. Кожне підприємство повинно бути забезпечене необхідною кількістю води для здійснення пожежогасіння (вихо-дячи з вимог будівельних норм та інших нормативних докумен-тів). Мережі протипожежного водогону повинні забезпечувати потрібні за нормами витрату та напір води. У разі недостатнього напору на об’єктах необхідно встановлювати насоси, які підви-щують тиск у мережі.

Відповідальними за технічний стан пожежних гідрантів, уста-новлених на мережі водогону на території підприємств є їх влас-ники або орендарі (згідно з договором оренди). Пожежні гідранти повинні бути справними і розміщуватися згідно з вимогами буді-вельних норм та інших нормативних документів таким чином, щоб забезпечити безперешкодний забір води пожежними автомобіля-ми.

Перевірка працездатності пожежних гідрантів повинна здійс-нюватися особами, що відповідають за їх технічний стан, не рідше двох разів на рік (навесні й восени). Кришки люків колодязів під-земних пожежних гідрантів повинні бути очищені від бруду, льоду і снігу, в холодний період утеплені, а стояки звільнені від води. Кришки люків колодязів підземних пожежних гідрантів рекомен-дується фарбувати в червоний колір.

Для контролю працездатності мережі зовнішнього протипо-жежного водопостачання необхідно 1 раз на рік проводити випро-бування на тиск та витрату води з оформленням акта.

Пожежні гідранти і водойми повинні мати під’їзди з твердим покриттям. У разі наявності на території об’єкта або поблизу ньо-го (у радіусі до 200 м) природних або штучних вододжерел - річок, озер, басейнів, градирень тощо - до них повинні бути влаштовані під’їзди з майданчиками (пірсами) розмірами не менше 12 ^x 12 м для встановлення пожежних автомобілів і забирання води будь-якої пори року.

Водонапірні башти повинні бути забезпечені під’їздом і прис-тосовані для відбору води пожежною технікою будь-якої пори ро-ку. На корпус водонапірної башти слід наносити позначення, яке вказує на місце розташування пристрою для забирання води по-жежною технікою.

Недопускається використовувати для побутових, виробничих та інших господарських потреб протипожежний запас води, що зберігається в резервуарах, водонапірних баштах, водоймах та інших ємнісних спорудах.

Внутрішній протипожежний водогін. Необхідність улашту-вання внутрішнього протипожежного водогону, кількість вводів у будівлю, витрати води на внутрішнє пожежогасіння та кількість струмин від пожежних кранів визначаються, виходячи з вимог чинних будівельних норм.

Внутрішні пожежні крани слід установлювати в доступних місцях - біля входів, у вестибюлях, коридорах, проходах тощо. При цьому їх розміщення не повинно заважати евакуації людей.

Кожен пожежний кран має бути укомплектований пожежним рукавом однакового з ним діаметра та стволом, кнопкою дистан-ційного запуску пожежних насосів (за наявності таких насосів), а також важелем для полегшення відкривання вентиля. Елементи з’єднання пожежного крана, рукавів та ручного пожежного ствола мають бути однотипними.

Пожежний рукав необхідно утримувати сухим, складеним в "гармошку" або подвійну скатку, приєднаним до крана та ствола і не рідше одного разу на шість місяців розгортати та згортати наново. Використання пожежних рукавів для господарських та інших потреб, не пов’язаних з пожежогасінням, не допускається.

Пожежна техніка. Кількість та номенклатура основних видів пожежної техніки для захисту об’єктів (пожежних автомобілів, мотопомп, причепів тощо) регламентується вимогами державних та(або) галузевих стандартів, будівельних норм, правил та інших чинних нормативних актів. На стадії проектування повинна виз-начатися потреба об’єктів у пожежній техніці.

Використання пожежної техніки для господарських, вироб-ничих та інших потреб, не пов’язаних з пожежогасінням або навчанням протипожежних формувань, не дозволяється.

Пересувна пожежна техніка (пожежні автомобілі, мотопомпи, причепи) повинна втримуватися в опалюваних (з температурою середовища не нижче 10⁰ С) пожежних депо або спеціально приз-начених для цієї мети приміщеннях (боксах), котрі повинні мати освітлення, телефонний зв’язок, тверде покриття підлоги, утеплені ворота, інші пристрої та обладнання, необхідні для забезпечення нормальних і безпечних умов роботи.

Пожежні автомобілі, мотопомпи та причепи, введені в експ-луатацію (поставлені на бойове чергування або в резерв), повинні бути у повній готовності до виїзду (застосування) за тривогою: бу-ти справними, мати повний комплект придатного до застосування пожежно-технічного озброєння, заправлені пальним, мастильними матеріалами, забезпечені запасом вогнегасних речовин. Ставлячи зазначену пожежну техніку на бойове чергування, належить орга-нізовувати цілодобове чергування на ній особового складу (членів ДПД).

Підприємство, де організовано цілодобове чергування на виїз-ній пожежній техніці, зобов’язане щоденно інформувати про її бо-єготовність найближчий підрозділ Державної пожежної охорони.

Первинні засоби пожежогасіння. К первинним засобам поже-жогасіння відносяться:

1. Вогнегасники;

2. Ящик з піском;

3. Бочка з водою;

4. Покривала з негорючого теплоізоляційного матеріалу;

5. Пожежні відра, совкови лопати, пожежний інструмент

(гаки, ломи, сокири тощо), які використовуються для локалізації і ліквідації пожеж у їх початковій стадії розвитку.

На стадії проектування повинна визначатися потреба об’єктів в первинних засобах пожежогасіння. Будівлі, споруди, приміщен-ня, технологічні установки повинні бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння, згідно з нормами належності, до початку їх експлуатації.

Для зазначення місцезнаходження первинних засобів пожежо-гасіння слід установлювати вказівні знаки згідно з ГОСТ 12.4.026-76 "ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности".

Для розміщення первинних засобів пожежогасіння у примі-щеннях, будівлях, спорудах, а також на території підпри-ємств, як правило, повинні встановлюватися спеціальні пожежні щити (стенди). Пожежні щити (стенди) та засоби пожежогасіння повин-ні бути пофарбовані у відповідні кольори згідно з ГОСТ 12.4.026-76 "ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности".

Пожежні щити (стенди) повинні забезпечувати:

1. Захист вогнегасників від потрапляння прямих сонячних про-менів, а також захист знімних комплектуючих виробів від викори-стання сторонніми особами не за призначенням (для щитів та стендів, установлюваних поза приміщеннями);

2. Зручність та оперативність зняття (витягання) закріплених на щиті (стенді) комплектуючих виробів.

Вогнегасники слід встановлювати у легкодоступних та поміт-них місцях (коридорах, біля входів або виходів з приміщень тощо), а також у пожежонебезпечних місцях, де найбільш вірогідна поя-ва осередків пожежі.

Вибір типу та необхідна кількість вогнегасників визначається відповідно до Типових норм належності вогнегасників, затвердже-них наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуа-цій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 02.04.2004 № 151 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 29.04.2004 за № 554/9153.

Відстань між місцями розташування вогнегасників не повинна перевищувати:

- 15 м - для приміщень категорій А, Б, В (горючі гази та рідини);

- 20 м - для приміщень категорій В, Г.

Переносні вогнегасники повинні розміщуватися шляхом:

1. Навішування на вертикальні конструкції на висоті не більше 1,5 м від рівня підлоги до нижнього торця вогнегасника і на відстані від дверей, достатній для її повного відчинення;

2. Установлювання в пожежні шафи поруч з пожежними крана-ми, у спеціальні тумби або на пожежні щити (стенди).

Вогнегасники, допущені до введення в експлуатацію, повинні мати:

1. Облікові (інвентарні) номери за прийнятою на об’єкті систе-мою нумерації;

2. Пломби на пристроях ручного пуску;

3. Бирки та маркувальні написи на корпусі, червоне сигнальне пофарбування згідно з державними стандартами.

Використання пожежного обладнання, інвентарю та інстру-менту, для господарських, виробничих та інших потреб, не пов’я-заних з пожежогасінням або навчанням протипожежних форму-вань, недозволяться.

Час - 14 хв.

Під запис.

Під запис. Поясни-ти. Навести прикла-ди.

Під запис. Пояснити.

Під запис. Пояснити.

Під запис. Пояснити.

Під запис. Пояснити.

Під запис. Пояснити.

Пояснити.

Під запис. Звернути увагу на безпеку.

Навести приклади.

Під запис. Поясни-ти.

Під запис. Поясни-ти. Навести прикла-ди опитування.

Під запис. Поясни-ти. Навести прикла-ди.

Під запис. Поясни-ти. Навести прикла-ди.

Під запис. Поясни-ти. Навести прикла-ди.

Час – 15 хв.

Пояснити.

Звернути увагу. Пояснити.

Під запис. Поясни-ти. Навести прикла-ди.

Час – 20 хв.

Під запис.

Під запис. Пояснити.

Навести приклад.

Під запис. Звернути увагу.

Звернути увагу.

Пояснити.

Час – 25 хв.

Під запис.

Під запис.

Під запис, надати поняття. Навести приклади.

Навести приклади.

Під запис. Навести приклади.

Під запис. Навести приклади.

Під запис. Навести приклади. Пояснити кожний пункт.

Під запис. Навести приклади.

Під запис.

Звернути увагу.

Звернути увагу.

Під запис.

Під запис.

Під запис.

Під запис.

Під запис.

Звернути увагу.

Звернути увагу.

Під запис.

План-конспект склав викладач Миколаївського

Державного аграрного університету В. М. Курепін.