Особливості фізичного виховання дітей молодшого шкільного віку в загальноосвітніх школах

Особлівості фізичного виховання дітей молодшого шкільного віку.

ЗМІСТ

ВВЕДЕННЯ

1 ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

1.1 Анатомо-фізіологічні особливості учнів молодшого шкільного віку

1.2 Завдання фізичного виховання учнів молодшого шкільного віку

1.3 Засоби фізичного виховання учнів молодшого шкільного віку

1.4 Особливості розвитку рухових якостей учнів молодшого шкільного віку

1.5 Форми організації фізичного виховання учнів молодшого шкільного віку

1.6 Лікарський контроль над фізичним вихованням

2 ЗАВДАННЯ І МЕТОДИ ОРГАНІЗАЦІЇ ДОСЛІДЖЕННЯ

3 РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ

ВИВОДИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВВЕДЕННЯ

Актуальність роботи: фізичне виховання учнів є невід'ємною частиною всієї учбово-виховної роботи школи і займає важливе місце в підготовці учнів до життя, до суспільно корисної праці.

Робота по фізичному вихованню в школі відрізняється великим різноманіттям форм, які вимагають від учнів прояву організованості, самодіяльності, ініціативи, що сприяє вихованню організаційних навиків, активності, винахідливості. Здійснюване в тісному зв'язку з розумовим, етичним, естетичним вихованням і трудовим навчанням, фізичне виховання сприяє всесторонньому розвитку школярів.

Фізичне виховання молодших школярів має свою специфіку, обумовлену їх анатомо-фізіологічними і психологічними особливостями, а також тим, що, приходивши в школу, учні потрапляють в нові умови, до яких їм потрібно пристосуватися, звикнути. З початком навчання дітей і в той же час відчутний обмежується їх рухова активність і можливість знаходитися на відкритому повітрі. У зв'язку з цим правильне фізичне виховання в молодшому шкільному віці є необхідною умовою всестороннього гармонійного розвитку особи учня.

Об'єкт дослідження – учбовий – виховний процес.

Суб'єкт дослідження – діти молодшого шкільного віку.

Предмет дослідження – прогнозування і вдосконалення учбово-виховного процесу в загальноосвітніх школах.

1 Огляд літератури

1.1 Анатомо-фізіологічні особливості учнів молодшого шкільного віку

Метою фізичного виховання є всесторонній гармонійний розвиток особи. Воно тісно пов'язане з розумовим, моральним, трудовим і естетичним вихованням.

Специфіка виховання молодших школярів обумовлена їх анатомо-фізіологічними і психологічними особливостями – це сповільнене зростання зростання, високе збудження нервової системи, підвищена реактивність і через це частота серцевих скорочень дитини 7 років – 88 уд/мин, 10 років – 79 уд/мин. Артеріальний тиск дитини 7 років – 85/60, 10 років – 90/55. Маса і розміри серця менші, ніж у дорослих, ще не закінчилося окостеніння скелета, слабо розвинені м'язи, особливо м'язи тулуба, недостатньо міцні зв'язки і сухожилля, що сприяє деформації при навантаженні хребта. Перевантаження може привести до затримки зростання дитину.

З початком навчання значно росте об'єм розумової праці дітей і в той же час відчутний обмежується їх рухова активність і можливість знаходитися на відкритому повітрі. У зв'язку з цим правильне фізичне виховання в молодшому шкільному віці є не тільки необхідною умовою всестороннього гармонійного розвитку особи учня, але і дієвим чинником підвищення його розумової працездатності [1, 31].

Раціонально організовані заходи щодо фізичного виховання в режимі дня розширюють функціональні можливості організму дитини, підвищують продуктивність розумової праці, зменшують стомлюваність.

1.2 Завдання фізичного виховання учнів молодшого шкільного віку

Завдання фізичного виховання молодших школярів такі:

1) укріплювати здоров'я і сприяти правильному фізичному розвитку;

2) формувати рухові уміння і навики;

3) озброювати учнів знаннями по фізичній культурі, гігієні, про правила гартування;

4) розвивати рухові (фізичні) якості;

5) формувати інтерес до фізкультури і потребу займатися їй;

6) виховувати позитивні морально-вольові якості;

7) готувати учнів до здачі норм комплексу ГТО.

Успішне вирішення завдань фізичного виховання молодших школярів можливо лише в тому випадку, якщо воно стає органічною частиною всього учбово-виховного процесу школи, предметом загального неспокою педагогічного колективу, батьків, громадськості, коли кожен педагогічний працівник виконує свої обов'язки відповідно до «Положення про фізичне виховання учнів загальноосвітньої школи» [1, 32].

Зміцнення здоров'я і сприяння правильному фізичному розвитку учнів є важливим завданням початкової школи. Фізичний стан дитини, його здоров'я є тією базою, на якій розвиваються всі його сили і можливості, у тому числі і розумові.

Правильне фізичне виховання учнів — необхідна умова нормального розвитку всього організму. Завдяки руховій активності забезпечується розвиток серцево-судинної системи і органів дихання, поліпшується обмін речовин, підвищується загальний тонус життєдіяльності. Відомо, що коли діти мало рухаються, вони відстають в розвитку від своїх ровесників, які мають правильний руховий режим.

Видатний педагог В. О. Сухомлінський велике значення надавав діяльності школи, вчителів, направленою на поліпшення здоров'я школярів, особливо учнів молодших класів. Він вважав, що піклуватися об здоров'я дітей — найважливіше завдання вчителя [2, 89].

Завдання зміцнення здоров'я дитини передбачає гартування його організму. З цією метою заняття фізкультурою по можливості слід проводити на повітрі, а проводячи їх в приміщенні, дотримуватися гігієнічних вимог.

Важливим показником нормального фізичного розвитку дитини є правильна постава, яка зумовлює нормальне положення і функціонування внутрішніх органів. Формування правильної постави залежить від багатьох умов, а саме від того, як учень ходить, стоїть, сидить, чи виконує щодня уранішню гімнастику, физкультминутки на уроках, ігри і вправи на змінах. Фізичні вправи є основним засобом формування правильної постави.

Рухова активність, яку дитина здійснює в процесі фізичного виховання, є необхідною умовою нормального розвитку його центральної нервової системи, засобом удосконалення аналізаторів і розвитку взаємодії їх. Недаремно говорять, що м'яз виховав мозок, нервову систему. Існує тісний взаємозв'язок між руховою діяльністю дитини і її розумовим розвитком.

Виконання цілеспрямованих рухових дій займає важливе місце в житті дітей молодшого шкільного віку і є одним з дієвих чинників розвитку їх емоційно-вольової сфери, джерелом позитивних емоцій. І. І. Павлов назвав задоволення, яке отримує чоловік від рухової діяльності, «мускульною радістю» [3, 103].

Формування рухових умінь і навиків в початкових класах проводиться згідно з учбовою програмою, яка передбачає навчання учнів вправам основної гімнастики, легкої атлетики, ігор, лижної підготовки, плавання.

Ефективність навчання руховим діям залежить від методики проведення уроків, від того, як в процесі навчання активізується пізнавальна діяльність учнів, включається в цей процес мова і мислення, наскільки свідомо відносяться вони до засвоєння рухових дій.

Оволодіння правильною технікою виконання вправ є важливим завданням фізичного виховання. Як відомо, вправи позитивно впливають на організм лише за умови, що вони правильно виконуються. До того ж, раціональна техніка виконання вправ сприяє формуванню правильних навиків життєво важливих рухів, розвиває у дітей уміння доцільно розподіляти зусилля і ефективно здійснювати різні рухи, виховує у них готовність швидко засвоювати нові рухові дії [3, 104].

Формуючи у учнів життєво важливі уміння і навики, слід приділяти належну увагу виробленню у них уміння швидко і точно виконувати дрібні рухи пальцями рук, уміло взаємодіяти обома руками, швидко перебудовувати рухи відповідно до умов. Розвиток у школярів рухів руки, цього основного органу наочних дій людини, є важливим завданням початкової навчання. На розвиток рухів руки учня впливають різні види діяльності: лист, малювання, ручна праця, самообслуговування, заняття фізичною культурою. Слід підкреслити, що заняття фізкультурою грають специфічну роль в розвитку рухів руки і, зокрема, в розвитку довільної регуляції їх. Саме на цих заняттях ставляться і виконуються завдання розвитку у учнів точних і узгоджених між собою рухів рук за допомогою вправ з предметами (з великими і малими м'ячами, з скакалкою, з палицями, прапорцями і ін.), а також за допомогою спеціальних вправ для розвитку диференційованих рухів пальців рук.

Засновник науково обгрунтованої теорії фізичного виховання П.Ф.Лесгафт одним з основних завдань фізичного виховання вважав формування у дітей уміння з найменшою витратою зусиль і в найменший проміжок часу свідомо виконувати найбільшу роботу [5, 93]. Сукупність названих вище якостей і визначає рівень «рухової культури» дитини. Високий розвиток таких умінь і якостей необхідний для навчання, для багатьох сучасних професій, а також для побутових дій і військової справи. Розвиток уміння ефективний здійснювати рухові дії є важливим компонентом всестороннього гармонійного розвитку особи.

Озброєння учнів знаннями по фізичній культурі, гігієні, з правилами гартування. У початкових класах учні повинні мати уявлення про правильний руховий режим, усвідомлювати значення уранішньої гігієнічної гімнастики, фізичної культури, активного відпочинку в позаурочний час, знати, який одяг і взуття потрібні для занять фізичними вправами, стежити за правильністю постави, знати правила гартування, зміст початкового ступеня комплексу ГТО «До стартів готовий».

Отримання учнями знань по фізичній культурі є необхідною умовою свідомого оволодіння учбовим матеріалом по цьому предмету, привитие інтересу і звички систематично займатися фізичними вправами. Особливу роль грають знання учнів по фізичній культурі у формуванні у них умінь самостійно виконувати фізичні вправи, у виробленні у учнів переконання про необхідність систематично займатися фізкультурою, загартовувати організм за допомогою використання природних чинників (сонця, повітря, води). Все це сприяє не тільки фізичному розвитку і зміцненню здоров'я учнів, але і виховує у них правильне відношення до свого здоров'я і до здоров'я інших людей, сприяє запобіганню або викорінюванню шкідливих для здоров'я звичок [5, 97].

Розвиток рухових (фізичних) якостей полягає в тому, щоб в процесі занять фізкультурою розвивати у учнів швидкість, силу, спритність, витривалість. Цей процес тісно пов'язаний з формуванням рухових навиків і обумовлений об'ємом і характером рухової активності дитини. Від рівня розвитку рухових якостей залежать результати виконання таких природних рухів, як біг, стрибки, метання, плавання і ін.

У молодшому шкільному віці природний фізіологічний розвиток рухових якостей має свої особливості: спритність і швидкість рухів розвиваються інтенсивніше, ніж сила і витривалість. Для методики фізичного виховання важливо враховувати те, що м'яз як орган відчуття дозріває раніше, ніж як робочий орган. У дітей з 7 до 13 років спостерігаються найбільші зрушення в розвитку координації рухів. Враховуючи це, важливо правильно визначити зміст і методи фізичного виховання, які б сприяли розвитку у дітей рухових якостей відповідно до їх вікових особливостей [4, 148].

Формування інтересу і звички до занять фізкультурою – необхідна умова успішного здійснення фізичного виховання школярів.

У молодшому шкільному віці активно розвиваються інтереси і звички. Кожному школяру слід прищепити бажання займатися фізкультурою. Тільки в тому випадку, якщо учні з цікавістю відносяться до уроків фізкультури, за власною ініціативою відвідують заняття в групах з комплексу ГТО або в спортивних секціях, удома виконують вправи і процедури, направлені на гарт організму, можна досягти їх всестороннього фізичного розвитку і зміцнення здоров'я.

Велике значення для привития школярам інтересу до фізкультури має позиція сім'ї в цьому питанні. Інтерес виникає і стане стійким, якщо батьки привертають дітей дошкільного і молодшого шкільного віку до занять фізкультурою, створюють для цього необхідні умови [6, 52].

Виховання позитивних морально-вольових якостей є одним з важливих завдань, що здійснюється в процесі занять фізкультурою. А. С. Макаренко в своїх «Лекціях про виховання дітей» писав: «Дисциплінований громадянин може бути вихований тільки всією сумою правильних впливів, серед яких найвидатніше місце повинні займати: широке політичне виховання, загальна освіта, книга, газета, праця, суспільна робота і навіть такі начебто другорядні речі, як гра, розвага, відпочинок» [2, 119].

Специфіка впливу занять фізкультури на виховання морально-вольових якостей полягає в тому, що учні для досягнення успіхів у виконанні фізичних вправ виявляють цілеспрямованість і волю, дисциплінованість, уміння мобілізувати в потрібний момент свої фізичні і духовні сили. В той же час на заняттях фізкультурою переважає колективна діяльність. Учні привчаються виявляти відчуття дружби, набувають навиків культури поведінки, колективізму і тому подібне. Слід прагнути досягти такого рівня свідомості, щоб в процесі занять, змагань між командами, класами учень отримував моральне задоволення не тільки від своєї спритності, але і від того, що він зробив це на користь колективу, в ім'я колективу. В процесі спільної практичної діяльності діти привчаються до правильної поведінки відповідно до норм моралі. Правильно організоване виконання вправ групами, командні ігри, участь в змаганнях сприяють входу дитини в колектив і вихованню у нього звички жити інтересами колективу.

При виконанні фізичних вправ учням часто доводиться виявляти вольові зусилля, щоб долати невпевненість і навіть страх. В результаті постійного тренування у учнів виховуються сміливість, рішучість, наполегливість. Разом з вольовими якостями одночасно виховуються моральні риси особи, а моральне виховання неможливе без прояву вольових зусиль [6, 47].

Постійне виконання фізичних вправ приводить до вироблення системи звичних дій і емоційно-психічних станів. Коли учень починає вивчати якусь вправу, особливо складну, він часто відчуває невпевненість, страх. В процесі освоєння вправи ці відчуття проходять, замість цього з'являється задоволення від уміння виконувати засвоєні дії. Проте сама система звичних дій і емоційно-психічних станів ще не забезпечує морального розвитку особи. Для досягнення цього у учнів формують моральну свідомість, яка визначає спрямованість їх діяльності. Використовуючи придбані знання і уміння під час змагань між командами, класами або школами, учень переживає задоволення не тільки від своїх ефективних практичних дій, але і від зробленого їм на користь колективу. Така організація справи ставить всіх учнів в умови особистої відповідальності за успіх колективу.

Підготовка учнів до здачі норм комплексу ГТО. Початковий ступінь комплексу ГТО «До стартів готовий» розрахована на дітей 7—9 років. Завдання цьому ступеню полягають в тому, щоб діти набували навиків виконання фізичних вправ, розвивали спритність, сміливість, координацію рухів, набували інтересу до спорту. У 1 класі учні готуються до здачі норм початкового ступеня, а в 2 — продовжують підготовку і здають ці норми. У 3 класі готуються до здачі в 4 класі норм І ступені — «Сміливі і спритні».

Для хлопчиків і дівчаток норми ступеня «До стартів готовий» одні.

Більшість вправ цього ступеня входять в програму по фізичній культурі для підготовчих і 1—3 класів. У зв'язку з цим частина роботи з підготовки школярів до здачі норм комплексу проводиться на уроках фізкультури, ведуться також систематичні позакласні заняття. Останніми бажано охоплювати всіх учнів. До цієї роботи притягується учнівський фізкультурний актив, колектив фізичної культури школи [6, 49].