Міністерство аграрної політики та продовольства України

Житомирський національний агроекологічний університет

Факультет лісового господарства

«Затверджую»

Завідувач кафедри

_________________________ ^{(підпис)}

«___» ___________________

^{(число) (місяць) (рік)}

Випускна робота

на тему:

«у базовому лісовому розсаднику ДП «Житомирське ЛГ»

Виконала: Вітюк О.С.

Науковий керівник:

доцент Турчак Ф.М.

Рецензент:

доцент Поліщук О.Є.

Житомир 2012

Зміст

Реферат………………………………………………………………………

Вступ ………………………………………………………………………..

Розділ І Огляд літературних джерел………………………………….

Розділ ІІ Коротка характеристика об’єкта господарювання…

2.1. Місцезнаходження і площа ………….

2.2. Організація території…………………………

2.3. Природо-кліматичні умови...............................

2.4. Рельєф місцевості та ґрунти …………….

2.5 Характеристика рік та вод лісового господарства…………………. .

2.6. Ефективність функціонування основних і допоміжних галузей підприємства

2.7. Потреба в деревині

2.8. Характеристика шляхів транспорту

2.9. Рівень інтенсивності ведення лісового господарства і виробнича потужність

2.10.Значення лісового господарсва в економіці і охороні навколишнього середовища

Розділ ІІІ Програма, методи і об’єкт досліджень………………….

3.1. Програма робіт

3.2. Основні положення методики дослідження

3.3. Обсяги виконаних дослідницько-пошукових робіт

Вступ

Розвиток лісорозсадницької справи розпочався паралельно з виникненням перших насінницьких фірм. В країнах Західної Європи перші лісові розсадники розпочали свою діяльність в другій половині XVIIІ ст. В Україні створення лісових розсадників було започатковано в перші роки XIX ст.Зараз вирощування високоякісного лісового садивного матеріалу, необхідного для галузі, забезпечує велика і розгалужена мережа розсадників різного рівня (від тимчасових до базисних), які розміщені у всіх лісорослинних зонах та регіонах нашої держави.Розсадником називають підприємство, або спеціалізовану його частину, призначену для вирощування садивного матеріалу деревних та чагарникових порід, який в подальшому використовують для лісорозведення і штучного лісовідновлення, озеленення міст, населених пунктів і створення захисних лісових насаджень і плодових садів.

Основною метою діяльності розсадників є виробництво стандартного садивного матеріалу, тобто такого, що відповідає вимогам чинних стандартів.Під садивним матеріалом розуміють цілі рослини або їх частини, які призначені для лісорозведення, штучного та комбінованого лісовідновлення, озеленення населених місць, створення лісозахисних насаджень і садів тощо.Якість садивного матеріалу характеризується діючими стандартами, якими визначено параметри сіянців, саджанців (висота наземної частини, діаметр кореневої шийки, довжина кореневої системи,тощо).Залежно від цільового призначення, породного асортименту і прийнятих способів вирощування садивного матеріалу продуктивна складова може включати такі відділення: посівне, шкільне і маточне.У посівному відділенні вирощують 1 - 2-річні сіянці деревних і чагарникових рослин для створення лісових культур і висаджування в школи.В деревній шкілці формують великомірні короновані або некороновані саджанці деревних порід для лісонасаджень та для озеленення населених пунктів, обсаджуванням садиб, шляхів, водойм, а у плодовій - щеплені саджанці плодових дерев для закладання садів.Маточне відділення є базою що забезпечує розсадник насінним матеріалом, живцями, відсадками, кореневими паростками.Обґрунтуванням необхідності створення лісового розсадника є перспективні плани лісокультурних робіт, озеленення і закладки захисних лісонасаджень в районі діяльності розсадника.

Метою написання курсового проекту постає складення організаційно-господарського плану постійного лісового розсадника, що призначений для планування і обґрунтування діяльності розсадника з урахуванням найновіших досягнень науки і техніки.

Особливо важливе значення має питання проектування, планування, організація та матеріально технічне забезпечення робіт пов'язаних з вирощуванням посадкового матеріалу в лісових розсадниках, вирішення яких належить професійному рівню неможливо без глибоких спеціальних теоретичних знань і впевнених практичних навичок.Особливість вирощування посадкового матеріалу можна досягти за допомогою життєстійких і якісних сіянців і саджанців для відповідних районів розміщення розсадників.

Метою написання курсового проекту є те, що в умовах швидкого розвитку і реорганізації лісового господарства нашої країни, мають особливе значення заходи напрямлені на підвищення якості виробничого посадкового матеріалу. Тому потрібно розробляти проекти постійних лісових розсадників з вирощування лісового, декоративного та плодово-ягідного матеріалу.

4.1. Літературний огляд.

Виробництво садивного матеріалу за даними Державного комітету лісового господарства України зосереджено на 1364 розсадників, в тому числі 649 постійних загальною площею 4197.4 га, в т. ч. 665.4 га знаходяться під посівами, 322 га - саджанці, 3210 га – плантації [2].

В розсадницькому господарстві України за 2009 вирощено: 271 млн. шт. однорічних сіянців, із них 214 млн. шт. стандартні; 112 млн. шт. дворічних та старших за них стандартних сіянців; 2,25 млн. шт. саджанців основних лісоутворюючих і супутніх порід, в тому числі 50% хвойних порід, листяних-30%, і чагарників - 20%; 22,47 млн. шт. основних порід вирощено на плантаціях, в тому числі 11,77 млн. шт. ялини звичайної, 3,95 млн. шт. сосни кримської 6,49 млн. шт. сосни звичайної 247 тис . шт. ялиці [3].

Значна кількість посадкового матеріалу вирощується на базисних розсадниках. Передові механізовані базисні розсадники галузі - Гайсинський, Житомирський та ін..

Передового досвіду вирощування садивного матеріалу досягли і у Волинській області. Прикладом цього є обласний насіннева - селекційний комплекс, створений в 1992 році. Складається він з декількох підрозділів: базисного розсадника, загальною площею 25 га; плантацій сосни звичайної -41,6 га, в т.ч. 18 га другого порядку; також є плантації лікарських рослин і ягідників, лабораторії клонального мікророзмноження, тепличне господарство, допоміжні служби. Головними завданнями комплексу є створення лісонасіннєвих плантацій другого і третього порядку, а також забезпечення потреби в насіннєвому матеріалі покращених спадкових якостей. Для вирощування штучних насаджень можна застосовувати різні способи, типи та схеми змішування порід залежно від біологічних і лісівничих властивостей деревних компонентів, їх взаємодії між собою протягом усього періоду лісовирощування, типу лісорослинних умов і типу лісу, густоти культур і агротехніки їх створення.

В розсаднику «Eiken» застосовують такі технологічні прийоми, які мають відміни порівняно з технологією виробництва садивного матеріалу, прийнятою на Україні:

1. Сортування насіння відповідно до посівного апарату для сіялки з пневматичним апаратом;

2. Застосування синтетичних полімерів для покриття поверхні грунту замість мульчування;

3 . Сприскування посівів репелентами для відлякування птахів від посівів;

4. Ретельна передпосівна обробка грунту, яка повністю виключає необхідність агротехнічних доглядів за посівами;

5. Рівномірний висів насіння, який дозволяє одержати придатні для посадки сіянці не менш, ніж з 80% висіяного насіння;

6. Систематичне застосування позакореневих підживлювань мінеральними добривами, що поєднуються з поливом;

7. Горизонтальна і вертикальна підрізка коренів сіянців у два етапи, що дозволяє створити мичкувату кореневу систему;

8. Обов'язкове сортування сіянців до закладки їх на зберігання.

Два великих розсадника «Клюс» і «Тедебен», розміщених на території Німеччини, обладнані технічними засобами, що забезпечують комплексну механізацію всіх виробничих процесів [5].

При виборі місця під розсадники взяті до уваги основні фактори:

наявність під'їздних доріг, близьке розміщення населених пунктів, джерел водозабезпечення та торфяників, наявність електроенергії та ін..

Родючість грунту підвищується завдяки використанню «зелених» добрив. Боротьба з бур'янами в розсадниках в основному полягає у застосуванні гербіцидів і включає: дезинфекцію грунту, що проводиться метиловим спиртом, передпосівну і передсадивну обробку грунту прометрином або прометрином з симазином; обробку полів для перешколювання атразином.

Серед способів змішування одним з найбільш поширених є кулісний, який використовується при можливості виникнення конкурентних взаємовідносин між породами і загрозі, заглушення або витіснення зі складу насадження головних порід. Кулісний спосіб, поряд з рядовим, є найбільш перспективним також і з точки зору агротехніки створення культур, догляду за ними та проведення лісівничих заходів.

При встановленні широких куліс мікрокліматичні умови в кожній з них наближаються до таких як у чистих насадженнях. Тому не бажано-висаджувати широкі куліси з таких порід, як ясен, модрина, акація біла, тому що ґрунт під ними швидко задерніває і лісорослинні умови погіршуються.

Широкими 6—8-рядними кулісами вводиться головна порода (наприклад, дуб звичайний), вузькими 2—3-рядними — супутні підгінні або високопродуктивні швидкорослі, які теж можуть виконувати роль підгону (ялина, дугласія та ін.). Кулісний спосіб включає також комбінований (деревно-тіньово-чагарниковий) та деревний (за Л. Г. Барком) типи змішування порід у лісових культурах.

Успішно застосовуються ланковий або групово-ланковий способи змішування, коли супутні та головні породи чергуються в рядах групами посадкових місць. При цьому краще зберігаються введені породи, забезпечується краща мінералізація опаду та збагачення ґрунту елементами живлення (наприклад, при введенні дуба ланками в ряди сосни в типах В3ДС).

У типах лісу, де спостерігаються напружені взаємовідносини між породами, використовується групово-ланковий спосіб змішування, який за своєю характеристикою ближчий до шахового. Останній за розміщенням посадкових місць більше відповідає природі лісу.

Збереженість деревних порід тут висока, але ускладнюється агротехніка створення таких культур, необхідно використовувати ручну працю. Шаховий спосіб змішування дає змогу сформувати змішані насадження з рівномірним розміщенням деревних порід різних видів на лісокультурній площі.

Для змішування в рядах, а також при змішуванні рядами потрібно ретельно добирати деревні породи, які б не відрізнялися значною мірою за темпами росту і розвитку, стимулювали б ріст одна одної. Зокрема, недоцільно вводити в ряди дуба з свіжих типах черешню, ясен, берест. Введення ж липи або клена стимулює ріст головної породи, сприяє більш швидкому зімкненню в рядах і між рядами.

Способи та схеми змішування порід у лісових культурах (за Кальним П. Г., Гордієнком М. І., Корецьким Г. С. 1986) Для розв'язання проблеми безперервного і невиснажливого лісокористування, вирощування високопродуктивних лісових насаджень відповідно до типу лісорослинних умов, одержання максимального лісівничого ефекту при мінімальних затратах першорядне значення має відтворення лісових ресурсів шляхом створення лісових культур. Навіть у багатьох типах лісу, де природне відновлення порід відбувається добре, щоб запобігти заміні головних порід другорядними, доцільно вдатися до штучного лісовідновлення. Саме лісові культури повинні збагатити породний склад лісів, не допустити його збіднення. Склад штучного насадження мусить відповідати конкретному типу лісу, інакше знижується продуктивність, цінність культур, погіршується їх санітарний стан. Крім того, слід брати до уваги складні взаємозв'язки між деревними породами: цінні породи з меншою конкурентоздатністю можуть випадати зі складу насадження або рости погано.

В посівному відділенні посів проводять за широко стрічковими семирядковими схемами (21-21-21-21-21-21-41) при ширині посівної стрічки 5 - 6см.. При нормі висіву 90кг насіння сосни 1 класу якості на 1,0га вихід сіянців складає біля 8 млн. шт.. Таку кількість садивного матеріалу одержують за рахунок всього комплексу технічних прийомів, що включають передпосівну стратифікацію насіння, широко стрічкові схеми посіву, застосування добрив, гербіцидів, поливу та ін..

Серед нових прийомів, які застосовуються в розсаднику, можна відмітити вирощування укрупненого садивного матеріалу в посівному відділенні без переведення в шкілку і застосування стимуляторів для прискорення проростання насіння в грунті.

Сучасний агротехнічний і технологічний рівень виробництва садивного матеріалу в лісових розсадниках України не дозволяє прямого переносу нових методів і технологій вирощування садивного матеріалу, але це не означає, що окремі передові прийоми не можуть бути впроваджені [18].

Успіх штучного лісовідновлення визначається багатьма складовими, серед яких в першу чергу слід назвати садивний матеріал. Він повинен відповідати вимогам діючого державного стандарту. Проте життєздатність стандартного садивного матеріалу визначається його успішністю приживлення на лісокультурній площі. Вона до деякої міри чим вища, тим більше відношення маси дрібного коріння (до 1 мм товщиною) до маси надземної частини садивного матеріалу. Існує оптимальна величина такого співвідношення, як і маси надземної частини до маси коріння. По середній масі рослин судять про стійкість їх до заглушення трав'яною рослинністю та інших несприятливих факторів середовища. Чим крупніший садивний матеріал, який має оптимальне співвідношення маси дрібного коріння і надземної частини, діаметру і висоти, тим він стійкіший при садінні на зрубах. Проте досягти відповідного росту і розвитку садивного матеріалу можливо за умови його вирощування в сприятливих умовах. Останнє досягається за рахунок високої агротехніки, яка включає використання різних добрив, стимуляторів росту та інших прийомів інтенсифікації розсадницької справи. Поряд з використанням традиційних мінеральних і органічних добрив в останній час все більшого поширення набувають нетрадиційні добрива, наприклад, на основі осадів очисних споруд каналізації та відходів целюлозно-паперової промисловості.

Основу основ грунтів розсадників повинно складати внесення органічних добрив. У сівозміну розсадників слід систематично уводити трави, використовувати компости, торф і тому подібне. На думку зазначеного автора досить перспективним, особливо при вирощуванні садивного матеріалу, є використання полімерів. Завдяки останнім можна добитися оптимізації ґрунтової екології, накопичення і збереження вологи в грунті, його розпушування.

У всьому світі зростає науковий і практичний інтерес до регуляторів росту і розвитку рослин, які поряд з добривами стають суттєвим елементом інтенсивних технологій в рослинництві. Увесь широкий клас фізіологічно-активних речовин об'єднується в ємке поняття «фіторегулятори» - екзогенні синтетичні природні органічні сполуки, які впливають на життєві процеси рослин, не викликаючи токсичної дії у концентраціях, що використовуються, і не являються джерелом живлення.

Узагальнення досліджень по застосуванню фіторегуляторів при вирощуванні садивного матеріалу деревних хвойних порід виконано Родіним А.Р. Найбільш перспективними при замочуванні насіння є індолілоцтова і нафтилоцтова кислоти (ЮК і НОК), лентехнін. Для обробки сходів насіння застосовують ЮК, НОК, лентехнін, гіберелін. При замочуванні коріння ефективними є ЮК, НОК, 2,4-Д, лентехнін. Під впливом зазначених фіторегуляторів збільшується ґрунтова схожість насіння, ріст сходів, маса коріння; підвищується вихід стандартного садивного матеріалу з 1 га.

Розвиваються дослідження не тільки по обробці насіння, але сходів і коріння сіянців деревних порід. Недоліком практично всіх проаналізованих вище досліджень по застосуванню фіторегуляторів при вирощуванні сіянців деревних порід є відсутність оцінки фону їх мінерального живлення та впливу фіторегуляторів на останнє.

Відомо, що регулятори росту сприяють збільшенню вмісту в сіянцях сосни азоту, фосфору і калію. На наш погляд це означає, що стимулятори росту сприяють збільшенню потреби рослин в поживних елементах, переходу живлення їх на більш високі «трофічні рівні», які повинні б забезпечити рослини належним рівнем мінерального живлення. У такому випадку стимулюючий ефект реалізується в посиленні ростових процесів. У зв'язку з цим можна прогнозувати різну ступінь і навіть відсутність стимулювання росту рослини в різних умовах.

Питання сумісного застосування добрив і стимуляторів росту в лісовому господарстві практично не вивчене. Тому необхідно приділити увагу цьому питанню при вирощуванні садивного матеріалу основних порід, що уводяться до складу лісових культур.

Зазначене необхідно вирішувати стосовно конкретних, особливо перспективних для штучного лісовідновлення деревних порід, зокрема хвойних -сосни, ялини і модрини. Остання здатна суттєво підвищувати продуктивність штучних деревостанів, а також виступає як грунтополіпшуюча порода. У цьому відношенні заслуговують на увагу такі види як модрини сибірська, японська та європейська. У дібровах Полісся і Лісостепу їх слід уводити до складу дубових культур, особливо модрину сибірську. Що стосується модрини японської, то за її участю необхідно створювати плантаційні Лісові культури. Відносно модрини європейської на перший план виходить питання вирощування її садивного матеріалу.

Для отримання сіянців та саджанців модрини високої якості необхідне добре насіння та правильна агротехніка з урахуванням біологічних особливостей цієї породи. Кращі результати проростання насіння, росту і розвитку сіянців модрини отримують при весняних посівах.

Для прискорення і більш дружного проростання насіння модрини та кращого росту її сіянців необхідна його передвисівна обробка. Існує багато способів передвисівної підготовки насіння, що прискорює біохімічні процеси і скорочує терміни проростання насіння в грунті. Обробка насіння розчинами мікроелементів і ростових речовин збільшує ґрунтову схожість насіння, покращує ріст сіянців, збільшує їх масу, знижує загибель сходів від фузаріозу, підвищує вихід стандартного садивного матеріалу. До хімічних способів передвисівної підготовки насіння належить обробка насіння такими вже традиційними при розмноженні рослин хімічними сполуками, як розчини мікроелементів, міді або кобальту концентрацією 50-100 мг/л, що на 5-8% збільшує схожість насіння і на 20-30% енергію їх проростання.

Для прискорення та більш дружного проростання насіння модрини його також замочують в чистій воді, або обробляють слабким розчином вапна, чи стратифікують.

При замочуванні насіння модрини європейської та подальшій сушці збільшується енергія проростання та схожість насіння. Оптимальний термін замочування і подальшої сушки - по 24 години. Звертає на себе увагу, що замочування у воді при кімнатній температурі протягом 24 годин підвищує енергію проростання і технічну схожість, але абсолютна схожість багатьох видів хвойних порід знижується завдяки розвитку пліснявих грибів.

Стратифікація (піскування) різко підвищує енергію проростання насіння модрини і сприяє появі дружних сходів. Для піскування застосовується крупний промитий річковий пісок. За місяць до висівання насіння замочують протягом доби у воді кімнатної температури, потім змішують з вологим піском у співвідношенні 1 частина насіння та 3 частини піску (за вагою), насипають в ящики, в яких зроблені отвори для повітря та закопують в сніг, де насіння проходить початкові стадії проростання.

Використання різних джерел опромінення також здатне підвищити посівні якості насіння. Так, підвищує схожість насіння хвойних порід обробка червоним світлом. Проте слід пам'ятати про мутації, що неминуче спричиняються різними видами опромінень, та його здатність негативно вплинути на насіння.

Таким чином, до цього часу запропоновано цілий ряд способів стимулювання схожості насіння, що дозволяють зменшити норму висівання, збільшити накопичення біомаси сіянцями і вихід стандартного садивного матеріалу.

Вирощування стандартного та якісного матеріалу, що має високу приживлюваність на лісокультурніи площі, є метою розсадницького господарства. Вирощування садивного матеріалу в закритому грунті ефективний спосіб. З цією метою використовують теплиці з поліетиленовим покриттям. Основні вимоги, що пред'являються до конструкції теплиць: їх вітростійкість, зручність і простота в експлуатації. Вирощування в поліетиленових теплицях сіянців, має наступні переваги в порівнянні з відкритим грунтом: висівання насіння можна починати на два тижні раніше; норма висіву насіння на 1 м посівної борозни знижується на 30-40%; ґрунтова схожість насіння вище в 3-5 разів, вихід сіянців з одиниці площини збільшується в 4-7 разів; період росту сіянців збільшується на декілька тижнів; інтенсивність фотосинтезу зростає, а транспірація зменшується; термін вирощування стандартного садивного матеріалу скорочується на 1 рік. Вартість вирощування однорічних тепличних сіянців у 2 рази менше, ніж у відкритому грунті. Крім того теплиці дозволяють отримати в 3 рази більше садивного матеріалу, ніж у відкритому грунті з однієї ж тієї кількості насіння.

Основною умовою успішного вирощування сіянців хвойних порід у теплиці, при дотриманні ранніх термінів висівання, рекомендацій за доглядом, поливом, термінами тепличного режиму, є субстрат. В якості субстрату використовується торф. Товщина шару торфу може бути різною. Так, для вирощування однорічних сіянців ялини (висота 7,6-8,1 см, діаметр 1,1-1,2 мм) достатнім є 5-ти сантиметровий шар торфу, а для сіянців сосни та модрини товщина торф'яного шару повинна бути не менше 10-15 см. При цьому висота однорічних сіянців сосни досягала 17,9 см, модрини - 23,6 см, а діаметр кореневої шийки відповідно 2,7 і 3,1 мм. За таких умов термін вирощування сіянців сосни і модрини сибірської в теплиці - один рік, а ялини європейської - 2 роки (другий рік без покриття плівкою).

В Україні, особливо в лісостеповій і степовій зонах, використання супіщаної або піщаної ґрунтової маси в якості субстрату при вирощуванні однорічних сіянців хвойних порід в літніх поліетиленових теплицях набуває широкого поширення. І в першу чергу це пов'язано з дефіцитом торфу. При правильному і своєчасному дотриманні основних агротехнічних умов на такому субстраті успішно вирощується однорічний садивний матеріал сосни звичайної. Подальше завдання - оптимізація розвитку кореневої системи.

Складніше з вирощуванням в теплицях з супіщаним субстратом однорічних сіянців ялини європейської. За один вегетаційний період сіянці ялини не досягають стандартних розмірів, не дивлячись на локальне внесення торфу в посівні борозни, підживлення мінеральними добривами. Досвіду вирощування модрини як сибірської, так і європейської в умовах літніх поліетиленових теплиць в Україні, судячи з літературних джерел, немає.

Більш ефективним може виявитися застосування при формуванні субстрату у теплицях (різними засобами) вермикомпосту (біогумусу). У сільськогосподарському виробництві вермикомпост знаходить широке застосування. Інформації з застосування вермикомпосту у лісокультурному виробництві нами не виявлено. Організувати отримання вермикомпосту в умовах лісництва нескладно. Проте потрібна розробка технологій отримання вермикомпосту, засобів його застосування при вирощуванні садивного матеріалу.

Вермикомпост (біогумус) одержують на основі підстилкового гною великої рогатої худоби. В якості вермикультури використовують відповідний вид дощового черв'яка - червоного каліфорнійського гібриду, спеціального штаму. Цей вид дощового черв'яка був селекціонований у США у 50-х роках, В Європі став культивуватися з 1979 року. Вермикомпост (біогумус) має дуже високу поживну цінність, біохімічну, ферменте і гормоноподібну активність.

В останні декілька десятиліть у дослідженнях і сільськогосподарській практиці одержують широке застосування полімери. Цьому сприяли великі досягнення по синтезу полімерів із заданими властивостями, освоєнню їхнього промислового виробництва.

Такі полімери перспективні у якості добавок для формування субстрату у лісових розсадниках і особливо в теплицях. Вони забезпечать оптимальні умови для росту і розвитку сіянців, а при їх викопуванні хорошу цілість кореневої системи. Термін ефективного впливу на грунт біля 5 років. Поступово полімери руйнуються ґрунтовою мікрофлорою, що використовує їх у якості енергетичного джерела.

Застосування плівкоутворюючого покриття на насінні дозволяє ощадливо і міцно закріпити на їхній поверхні речовини, що володіють стимулюючими і захисними властивостями. Полімер, що входить до складу покриття, при контакті насіння із вологим грунтом насичується вологою, за рахунок якого більш інтенсивно проходить процес набрякання насіння і активізація метаболічних процесів на початкових етапах онтогенезу.

Відомий спосіб передпосівної обробки насіння, при якому в якості плікоутворюючого покриття на насінні використовували розчин фенолфольмальдегідної смоли, розчинником для якої був ацетон, що є великим недоліком даного складу. Розчинник пожежонебезпечний, вибуховонебезпечний і отрутний. У роботі для передвисівної обробки насіння деревних порід використовували латексний клей (6,5 мг/кг насіння) і тирам у кількості 41,7-16,8 мг/кг насіння. Автори роботи відзначають, що плівкоутворювач не проявив негативного впливу на схожість насіння, а висока концентрація тирама її знижувала. При інкрустуванні насіння кукурудзи зарекомендувало себе плівкове покриття з полівинилового спирту (ПВС), у який уводили фунгіциди і гербіциди. При випробуваннях у якості плівкоутворювачів на насінні сільськогосподарських культур полівинилового спирту (ПВС), М-3, фодекса встановлено, що по своїй ефективності і спроможності утримувати на насінні різні цільові добавки вони майже рівнозначні.

Терміни висівання в теплиці встановлюються виходячи з місцевих кліматичних умов кожного географічного районну. Вирішальним фактором при проростанні насіння є температура грунту. Маттіс Г.Я. рекомендує висівати насіння при нагріванні грунту до температури 5-10°С.

Густоту сіянців слід встановлювати в залежності від мети їх вирощування.

Початкова перевага в біометричних показниках садивного матеріалу полягає в тому, що отриманий при невеликій густоті, він забезпечить і в подальшому більш швидкий ріст та накопичення біомаси. Для отримання восени нормальної густоти посівів на кожний метр борозни слід висіяти 180-200 шт. схожого насіння модрини.

Рекомендовані величини глибини загортання насіння варіюють в залежності від особливостей деревної породи, кліматичних умов вирощування, субстратів та мульчуючих матеріалів. Оптимальна глибина загортання насіння модрини європейської в умовах теплиці становить 1,0см.

Важливе значення має мульчування, яке дозволяє регулювати водний, повітряний, тепловий режим грунту та підвищує ґрунтову схожість насіння. Кращим мульчуючим матеріалом більшість авторів визнають тирсу.

Подальший догляд за посівами заключається в провітрюванні теплиці, поливах, підживленні, прополці посівів і розпушуванні грунту. Догляд проводиться для створення найбільш сприятливої екологічної обстановки на різних етапах росту і розвитку сіянців.

При вирощуванні садивного матеріалу в теплицях важливе значення має підживлення сіянців мінеральними добривами. Новосельцева А.І. рекомендує проводити позакореневе підживлення 3 рази за вегетаційний період. Перше підживлення здійснюють через два тижні після проростання насіння, друге та третє - через кожні два тижні. Редько Г.І. пропонує таку систему добрив при вирощуванні сіянців модрини: основне добриво вносять восени попереднього або навесні поточного року для покращання фізико-хімічних властивостей грунту. Одночасно з висіванням насіння вносять привисівне добриво, яке забезпечує додаткове фосфорне живлення на етапі проростка. Перше підживлення проводять наприкінці липня - початку серпня для збільшення лінійних розмірів, підвищення інтенсивності фотосинтезу; друге підживлення здійснюється наприкінці серпня під час формування верхівкової бруньки.

При вирощуванні садивного матеріалу в умовах закритого грунту сіянці значно перевищують розміри, встановлені стандартом. Основними біометричними показниками, що найбільш повно відображають якість садивного матеріалу, є відношення маси коріння до маси надземної частини, діаметру до висоти стовбурця.

Стахейко Ф.Г. вважає, що однорічні сіянці відрізняються кращими показниками приживлюваності і росту, ніж таких же розмірів дворічні.

Заслуговує на увагу вивчення термінів вирощування сіянців ялини і модрини в тепличному режимі. За даними литовських дослідників оптимальний термін вирощування сіянців сосни в тепличному режимі складає біля 75 днів, модрини - 95 днів, ялини - 125 днів (субстрат - торф). Ймовірно, що на супіщаному субстраті терміни вирощування хвойних будуть іншими в звязку з меншою інтенсивністю росту. Так, для сосни звичайної в умовах лісостепової зони України оптимальний період тепличного режиму складає 100-125 днів. Час зняття поліетиленової плівки з каркасу теплиць до цього часу є предметом обговорення і розбіжних рекомендацій. Так, широко розповсюджена думка, що для своєчасного припинення росту і закладки верхівкової бруньки сіянців, їх слід раніше переводити на режим відкритого грунту, вважається недоречною. Закладання верхівкової бруньки у відкритому грунті у сіянців сосни і ялини проходить приблизно в один і той же час. Продовження терміну перебування сіянців у більш сприятливих умовах закритого грунту суттєво покращить розвиток кореневої системи. Максимальне споживання елементів живлення однорічними сіянцями модрини припадає на серпень-вересень і саме з цим терміном слід пов'язувати відкриття теплиць. Це стосується і сіянців ялини. Зняття покриття з теплиць повинно бути пов'язане не до календарних термінів або закладання верхівкової бруньки, тобто закінчення росту у висоту, а до фізіологічного стану сіянців. Так, наприклад, для сосни з початком розтягнення верхівкової бруньки покриття повинно бути зняте негайно.

Заслуговує уваги більш прогресивний спосіб поливу - аерозольний, замість розповсюдженого дощування. Дані, що наведені в роботі, свідчать про те, що аерозольне зволоження дає можливість більш ефективно регулювати умови мікроклімату. При штучному тумані високі температури не спричиняють шкідливої дії для рослини, навпаки підвищується інтенсивність фотосинтезу, що проявляється у суттєвому збільшенні розмірів сіянців. Останнє забезпечує збільшення виходу стандартного садивного матеріалу. Пристрій для аерозольного поливу - нескладний.

Важливим елементом любої технології вирощування сіянців деревних порід є передвисівна підготовка насіння, яка сприяє прискоренню в них біохімічних і фізіологічних процесів, підвищенню схожості насіння, зменшенню термінів проростання, збільшенню енергії росту сходів та виходу садивного матеріал.

Традиційним способом підготовки насіння сосни, ялини, модрини є снігування. Але навіть таким загальновідомим способом слід користуватися з урахуванням виявлених в роботі особливостей по відношенню, зокрема, до модрини. Замочування у воді та протруювання після снігування проводить до збільшення кількості насіння, що загнило в два і більше рази. При цьому загниває не тільки мертве, але й здорове насіння, тобто снігувати без попереднього протруювання насіння модрини не рекомендується.

Простий і ефективний спосіб передвисівної обробки насіння модрини європейської описаний в роботі. Насіння за 4 тижні до висівання замочують у воді протягом 12 годин. Після зливання води і підсушування насіння переносять в пластиковий посуд, який зберігають у холодильнику при температурі +2°С. Протягом 14 днів посуд з насінням періодично перевертають.

Відомі способи передвисівного замочування насіння хвойних порід в розчинах мікроелементів. Бобриньов В.П. рекомендує після, 48-годинного замочування насіння в розчинах Сu і Со снігувати насіння протягом 4 місяців. Існують і інші рекомендації по замочуванню насіння в розчинах мікроелементів. Проте суттєве значення має походження насіння, оскільки і вміст мікроелементів у ньому і його реакція на них залежить від забезпеченості мікроелементами грунтів в тій чи іншій геохімічній провінції. Сказане свідчить про необхідність розробки складу мікроелементів у розчині для конкретних умов.

Як уже зазначалось одним з важливих напрямків підвищення ефективності вирощування садивного матеріалу є застосування регуляторів росту і розвитку рослин.

У даний час велику увагу приділяють вивченню регуляторів росту нового покоління, ефективність яких доведена у сільськогосподарському виробництві.

На наш погляд перспективні дослідження по застосуванню в лісовому господарстві регуляторів росту і розвитку рослин українського виробництва, що розроблені і випущені Інститутом біоорганічної хімії і нафтохімії ПАН, м. Київ (емістим, агростимулін, івін, потейтін, еластимулін, бетастимулін); науково-дослідним центром "АКСО", м. Київ (триман). Ефективність цих регуляторів росту для сільськогосподарських культур відображена в публікаціях. Препарати дозволені для використання в Україні.

Дослідження по використанню цих регуляторів росту в лісовому господарстві України практично не проводились.

За результатами наших досліджень, що були виконані протягом попередніх (2004-2005) років, при вирощуванні у теплиці сіянців хвойних порід кращими з випробовуваних регуляторів росту рослин виявилися: для модрини європейської -агростимулін (2 мл/л), для ялини європейської - триман (25 мг/л); для сосни - триман (25 мг/л). Регулятори росту рослин застосовувались шляхом передвисівного замочування насіння протягом 12-18 годин у їх водних розчинах.

При вирощуванні сіянців дуба у відкритому грунті найкращий результат отримано при використанні для передвисівної підготовки жолудів агростимуліну (8 мл/л) або триману (200 мг/л) у складі плівкоутворюючого композиційного розчину на основі водорозчинних полімерів - натрієвої солі карбоксилметилцеллюлози (клей КМЦ).

В умовах відкритого грунту при вирощуванні сіянців ялини ефективною показала себе концентрація фумару 0,000001%. У цьому ж інституті крім фумару вивчають нові регулятори росту амбіол і крезацин російського виробництва. Передвисівна обробка ним насіння сосни, ялини, модрини дозволяє отримати у відкритому грунті сходи на 2-3 дні раніше, ніж з необробленого, а також підвищити енергію проростання і схожість. У перший рік вирощування сіянців відмічається збільшення їх лінійних показників і маси приблизно на 20-30%. У наступні роки прискорений ріст і розвиток рослин продовжуються. При цьому проходить рівномірний розвиток як надземної частини, так і коренів, їх співвідношення складає у ялини приблизно 2:1. сосни 3:1.

Крім біологічного ефекту застосування, фумар збільшує вихід стандартних сіянців з одиниці площі в середньому на 10-15% і більше, що обумовлює економічну доцільність його використання в розсадниках при вирощуванні садивного матеріалу хвойних порід.

Виходячи з аналізу наукової інформації, слід виділити кілька елементів у технології прискореного вирощування сіянців в поліетиленових теплицях, що потребують особливої уваги. Насамперед, це вибір оптимального субстрату, потім - вивчення способів застосування регуляторів росту і розвитку рослин, особливо регуляторів росту нового покоління, виробництво яких налагоджено, а значить вони будуть доступні виробництву. Підбираючи певні регулятори росту, їх комбінації, оптимальні концентрації, що мають вибірковий вплив на ріст окремих частин і всього сіянцю в цілому, можна суттєвим чином підвищити ефективність використання субстрату і тепличних умов, стимулювати підсилення продуктивних процесів. Це забезпечить підвищення виходу стандартного садивного матеріалу за один вегетаційний період з оптимальною структурою надземної і підземної частин сіянців. Необхідно враховувати специфіку термінів утримання сіянців у тепличному режимі протягом вегетаційного періоду, способи провітрювання теплиць, оптимізувати полив і вдосконалити ряд інших заходів.

Так, на нашу думку, з точки зору впровадження, заслуговують уваги такі заходи:

1. Ретельна передпосівна обробка грунту, яка виключає в подальшому необхідність в проведенні агротехнічних доглядів;

2. Застосування нових репелентів для відлякування птахів та гризунів;

3. Обладнання спеціальних приміщень для довготривалого зберігання садивного матеріалу.

РОЗДІЛ ІІ Коротка характеристика об’єкта господарювання

2.1. Місцезнаходження і площа

ДП «Житомирське лісове господарство» розташоване в центральній частині Житомирської області на території Житомирського, Червоноармійського, Черняхівського, Дзержинського і Чуднівського адміністративних районів (див. таб.2.1).

Таблиця 2.1.

Адміністративно – організаційна структура та загальна площ

Адміністративно – організаційна структура та загальна площа

Найменування лісництв, місцезнаходження контор.	Адміністративний район.	Загальна площа, га.
Богунське. Разом по лісництву. Березівське. Корабельне. Левківське. Станишівське Разом по лісництву. Новозаводське Тригірське. Разом по лісництву. Пилипівське. Разом по лісництву. Разом по лісгоспу	м. Житомир. Житомирський р-н. Червоноармійський р-н. Черняхівський р-н Житомирський р-н. Житомирський р-н. Житомирський р-н. Житомирський р-н. Черняхівський р-н. Червоноармійський р-н. Житомирський р-н. Романівський р-н. Житомирський р-н. Чуднівський р-н.	18 3856,6 391,3 1638,9 5904,8 4492,1 5150,1 5204,3 2315,2 167,4 2482,6 4973,2 5263,2 1343,3 6606,5 4743,0 1615,0 6358 41171,6

2.2. Організація території

Житомирський лісгосп був створений 2.07.1936 року на базі Житомирського ліспромхозу. У 1960 році Житомирський лісгосп був реорганізований у комплексне підприємство – Житомирський лісгоспзаг, на який покладено ведення лісового господарство і лісозаготівельного виробництва.

Реорганізація лісгоспзагу в держлісгосп здійснена в 1991 році у відповідності з наказом Міністерства лісового господарства України №133 від 30.10.91р. “Про організаційну структуру управління лісовим господарством України”.

2.3. Природо-кліматичні умови

Згідно лісорослинного районування територія розміщення Житомирського лісгоспу знаходиться на кордоні східного Полісся і північної частини правобережного Лісостепу. За характером рослинності відноситься до зони змішаних лісів Східно-Європейської рівнини.

Клімат району розміщення лісгоспу помірно–континентальний з теплим вологим літом і м’якою зимою. Характеристика кліматичних умов, що мають значення для лісового господарства, приведено в таблиці 2.3.

В цілому клімат району розташування лісгоспу сприятливий для росту наступних деревних порід: сосни, дуба, ясена, клена, берези, вільхи, осики, липи, що підтверджує наявність цих насаджень 1-го і вище бонітетів.

Із кліматичних факторів, що негативно впливають на ріст і розвиток лісових насаджень слід відзначити пізні весняні і ранні осінні заморозки, які згубно впливають на сходи і молоді пагони деревних порід, а також переважання навесні вітрів-суховіїв (західних і південно-західних напрямів), що негативно позначаються на приживлюваність лісових культур.

Таблиця 2.3.

Кліматичні показники

Найменування показників	Одиниці вимірювання	Значення	Дата
Температура повітря: середньорічна абсолютна максимальна абсолютна мінімальна Кількість опадів / рік Тривалість вегетаційного періоду Останні заморозки весною Перші заморозки восени Середня дата замерзання рік. Середня дата початку паводку Сніговий покрив: потужність час появи час сходження у лісі Глибина промерзання ґрунту. Напрями переважаючих вітрів по сезонах: зима весна літо осінь Середня швидкість переважаючих вітрів по сезонах: зима весна літо осінь Відносна вологість повітря	градус мм днів см см румб м/с %	+6,8 +36 -38 552 205 20 56 Зх. Пд. Зх. Пд. Зх. Пд. Сх. 3,9 3,4 2,3 3,2 79	21.05 19.09 15.12 25.03 15.12 5.03