Міністерство Аграрної Політики і Продовольства України

Житомирський Національний Агроекологічний Університет

Кафедра :Економіки підприємства

Реферат

З дисципліни «ССГВ»

На тему: «Сільськогосподарське виробництво Португалії»

Виконав: Студент 5 курсу

Інженерно-технічного факультету

Гр..М-12-сп (ТС)

Макаревич М.В.

Перевірив: Ходаківський В.М.

Житомир 2012

ПЛАН

1. Територія і географічне розташування країни.

2. Природа.

3. Населення й етнокультурні особливості.

4. Господарство Португалії

Португалія - одна з малих країн капіталістичної Європи. Вона розташована в південно-західній частині, на Піренейському півострові, а також на островах Азорських і Мадейра в Атлантичному океані. Відстань від основної, континентальної, частини країни до Азорських островів - 1500 км, до Мадейри - 650 км. По своєму географічному положенню Португалія - Приатлантична і середземноморська країна. Площа країни - 92 тис. кв. км., з них 3,4 тис. кв. км. припадають на острови. Населяє її 9.8 млн. чоловік. За чисельністю населення Португалія перевершує такі промислові країни, як Швейцарія чи Австралія, і близька до Швеції. Але за рівнем економічного розвитку вона значно поступається.    Португалія граничить тільки з Іспанією. Важливі стратегічні позиції Португалії на крайньому південному заході Європи, висунутого її островів далеко до Атлантики активно використовуються більш сильними партнерами Португалії по блоку НАТО. Зокрема, на Азорських островах знаходяться військові бази США.  Вигідне положення Португалії на перехресті найважливіших морських шляхів, що з'єднують Європейські порти з портами інших континентів в першу чергу Африки, а також Південної та Північної Америки, відіграло особливо важливу роль у розвитку країни в епоху великих географічних відкриттів. Мореплавці Португалії (Б. Діаш, Васко да Гама, Педру Альваріс Кабрал) перший проклали морські шляхи з Європи до берегів Африки, Азії, відкрили багато нових земель; португальський мореплавець Ф. Магеллан, будучи на Іспанської службі, вперше здійснив навколосвітню плавання. Ці відкриття, однак, були використані з метою пограбування чужих територій і для створення великої і могутньої колоніальної імперії. Надалі Португалія не зуміла утримати свої позиції, поступившись їх іншим європейським державам. Однак аж до Квітневої революції 1974 року вона залишилася єдиною країною, що зберегла великі колоніальні володіння: їх площа перевищувала 2 млн. кв. км., а населення перебувало близько 15 млн. чол. Катастрофа в результаті революції 1974 португальського колоніалізму стало важливою історичною подією - воно ознаменувало собою остаточний розпад всієї колоніальної системи імперіалізму.  Політичні досягнення молодої республіки були закріплені Конституцією 25 Квітня 1976 Згідно з новою конституцією, глава держави - президент республіки, який обирається на 5 років загальним прямим голосуванням. Він є одночасно головнокомандуючим збройними силами і головує в Державній раді, дорадчому органі при президенті. Восени 1982 р. конституція під натиском правих сил була переглянута і з неї були усунені деякі положення, пов'язані з демократичними перетвореннями після революції. Проте її демократичний характер в основному зберігся. Законодавча влада належить однопалатному парламенту - Зборам республіки, що обирається на 4 роки загальним прямим голосуванням за системою пропорційного представництва. Виконавча влада - в уряду, прем'єр-міністр призначається президентом з числа кандидатів, висунутих партією або партіями парламентської більшості після конституції з Державною радою.  У сучасній Португалії кілька політичних партій. Найбільш послідовно захищає права робітничого класу і всіх трудящих Португальська комуністична партія (ПКП), заснована в 1921 році. Велику роль відіграє соціалістична партія (СП), відтворені за кордоном у період фашистської диктатура в Португалії. Вона входить в соціалістичний інтернаціонал. Серед правих партій найбільшим впливом користуються основні в 1974 році Соціал-демократична партія (СДП) і партія Соціально-демократичних центрах (СДЦ), що виражають інтереси великої і середньої буржуазії.  Серед профспілкових об'єднань Португалії найбільшим є Загальна конфедерація португальських трудящих - Національної інтерсіндікал. Вона об'єднує 85% членів профспілок.  Столиця республіки - Лісабон. Півострівна частину Португалії розділена на 18 округів - основних адміністративно-територіальних одиниць; 4 округи складають острова, що користуються в ряді питань внутрішньої автономією.   

  Португалія розташовується в субтропічному поясі. Однак оскільки вона займає саму західну околицю Піренейського півострова, її середземноморський клімат помітно пом'якшується близькістю Атлантичного океану.  Основні річки Португалії - Тежу (Тахо), Дору (Дуеро), Мінью і Гвадіана протікають по її території лише в своїх низинах, а більша частина їх верхньої і середньої течії належить Іспанії. Цим і пояснюються багато подвійні назви річок. На півночі, де клімат вологі, річки більш багатоводні, ніж на півдні. Найбільший відрізок течії в межах Португалії має р. Дору - 322 км. Це найбагатоводніша річка країни, середня витрата води який біля гирла складає 700 куб. м/сек. Середній же витрата Гвадіанни, що зрошують найбільш посушливі південні райони Піренейського півострова, - всього 79 куб. м/сек. Річки Португалії мають в основному дощове живлення, лише в горах на півночі країни - місцями снігово-дощове. Паводки найчастіше відзначаються взимку, коли випадає велика частина опадів. В ущелинах висота паводкових вод досягає іноді 10 метрів, потоки з величезною швидкістю скочуються на приморські рівнини, нерідко викликаючи повені.  Береги Португалії відрізняються слабкою розчленованістю, прямолінійністю, яку порушують лише естуарії річок Мінію, Тежу, Саду і затока Сетубал. У естуарії р. Тежу що досягає в довжину 45 км, розташоване гавань Лісабона - один з найбільш зручних на атлантичному узбережжі. Переважають низинні піщані береги, вздовж яких на багато кілометрів простягаються дюни, лише на півночі країни близько до побережжя надходять гори. Підводний долина річок (Дору, Тежу тощо), простежуються на кілька десятків кілометрів на захід їх сучасних гирл, свідчать про недавнє настанні море на сушу. Порівняно невелика ділянка південного узбережжя має майже широтне напрям, для нього характерні лагуни.  За характером рельєфу північна і південна частини країни сильно відрізняються один від одного. На північ від річки Тежу переважають гору, на південь - горбисті рівнини і низовини. Гори північній Португалії є західне продовження іспанської Месети. Вони формувалися в період герцинського складчастості в палеозої і складені головним чином кристалічними породами. Глибокими річковими долинами вони розчленовані на безліч хребтів та плато. Найбільш високі хребти з гострими зазубреними ременями - так звані Серра (серра - буквально пила), зазвичай не перевищують 1400 м. Лише масив Серра-да-ештрела досягає 1991 м.  На південь від р.. Тежу поверхню більш одноманітна. Тут розстеляється обширна Португальська низовина, до якої примикають платоподібні височини висотою 300-500 м. Серед рівнин і плато, покритих осадовими породами, лише зрідка зустрічаються невисокі вапнякові масиви, іноді з карстовими формами рельєфу. На самому півдні країни поверхня знову підвищується. Гори тут часто мають вулканічне походження, а найвища вершина - гора Фоя (902м.) являє собою куполоподібної підняття - лакколіт. Цікаво відзначити, що на дні Атлантичного океану приблизно в 150 км. на захід від берега виявлено 2 підводних вулкана.  Португалія розташована в активній зоні сейсмічної. Землетруси силою в 8 балів і більше відрізняються в країні в середньому 1 раз на 2 роки. Епіцентри землетрусу зазвичай збігаються з зонами тектонічних розломів, найбільш значно з яких простягається від гирла Рендору на південь до р.. Тежу. Вона добре виражена в рельєфі, утворюючи чіткий кордон між гірськими районами і прибережними низовинами. Однак найнебезпечніші землетрусу пов'язані з підводними розломами, оскільки вони часто супроводжуються виникненням величезних хвиль, що несуть руйнування прибережних територій.  На відміну від інших країн Південної Європи Португалія відчуває більш сильний вплив Атлантики, тому її середземноморський клімат має океанічні риси. Охолоджувальне вплив на клімат робить холодну Канарську течія, що проходить з півночі на південь уздовж західного узбережжя країни. Зволожений прохолодне повітря з Атлантики, принесений переважаючими вітрами, безперешкодно проникає майже на всю територію Португалії. У прибережних районах до літа на 5-7? холодніше, а зима на 1-2? тепліше, ніж в південній Італії і Греції на тих же широтах. Тут зазвичай не буває виснажливої літньої спеки, середня липнева температура повітря на рівнинах змінюються від 19? на півночі до 25? на півдні, а в горах літо прохолодніше

Населення

Населення Португалії в національному відношенні виключно однорідне, 99,7% його складають португальці. Державна мова країни португальська, відноситься до романської групи індоєвропейської сім'ї мов.  Історія формування португальської мови сягає в далеке минуле, в часи Римської імперії, коли заселяли землі нинішньої Португалії лузітани піддавалися романізації, сприйняли культуру, і перш за все народно-розмовний латинська мова римлян. Більш пізніше завойовники цих земель - германські племена і маври, природно, теж вплинули на формування мови місцевого населення, але не змінили його первісної основи. Письмове вираження португальська мова отримує в пору першого португальського держави, ядром якого було португальське графство зі столицею в Порту. Саме мова цієї області, що виділена з частини Галісії в межиріччі Мінью і Дору, поширився з півночі на південь по всій країні і став називатися португальським. У ньому розрізняють 3 діалекту північний, центральний і південний. Літературний португальську мову на основі центрального діалекту оформився набагато пізніше, в період політичного й економічного розквіту держави, у 16 столітті і кращим його пам'ятником стала поема Луїса Камоенса «Лузіад».  Основною частиною словника португальської мови є лексика народної латинської мови та лексичні елементи літературної латинської мови. У португальському словнику зберігаються слова мов дорімскіх колоністів - грецьких, фінікійських, карфагенських, а також слова кельто-іберського походження. В 5-8 ст. португальську мову проникли слова німецького походження, а в 8-13 ст. їм запозичений значний арабський елемент. Великий вплив на португальську мову надав іспанська; тривалий час він використовувався в Португалії в якості літературної мови. Не уникнув португальську мову і французького впливу. Маючи схожість з іспанською та іншими мовами романськими, португальська мова відрізняється своєрідністю звукового складу - він багатий дифтонги і носовими голосними, а також має деякі граматичні особливості.  Переважна частина віруючих Португалії - католики. Прихильність римсько-католицької церкви визнана ще першим португальським королем в 12 столітті. Християнство, як відомо, поширилася на всьому Піренейському півострові з часів римського завоювання. Велика роль духовенства в долі держави визначила сильний вплив церкви на духовне життя португальців. Особливою релігійністю відрізняється населення північних, з давніх пір ця частина країни вважається її релігійної цитаделлю. Саме звідси під християнськими знаменами стародавнє населення країни почало вигнання іновірців-мусульман - арабських завойовників. До цих пір місцем паломництва католиків залишається місто Брага, де був споруджений перший в Португалії католицький собор. На території Португалії незліченна кількість церков, соборів, каплиць, монастирів. Кожен населений пункт, кожен церковний прихід має «своїх» святих, календар церковних свят надзвичайно насичений.  Чисельність населення Португалії з давніх пір залежала від еміграції, яка почалася в епоху Великих географічних відкриттів, коли португальці стали розселятися по всіх континентах. Еміграція продовжується і тепер основна причина - слабкий розвиток продуктивних сил країни. Перепису населення, починаючи з 1890 року, проводилися кожні 10 років. До початку 20 ст. чисельність населення становила 5 млн. осіб, у 1950 р. - 8,5 млн., у 1960 р. - 8,9 млн., у 1970 р. - 8,5 млн., у 1980 р. - близько 10 млн. чоловік.  За 1900 -1980 рр.. народжуваність скоротилася приблизно в 1,5 рази, а смертність вдвічі - відповідно з 30 чоловік на 1000 до 18,4 та 20,3 чол до 9,6. У повоєнний час природний приріст залишався досить високим, приблизно 12-15 чол. На 1000 жителів і хоча він дещо знизився в 70-тих роках, все-таки він був чи не вдвічі більше, ніж у середньому по Європі: у 1960 р. - 12,6 чол., У 1970 р. - 8,7 чол., у 1978 р. - 7,3 чол., в 1980 р. - 8,8 чол.  За післявоєнні роки Португалію покинуло близько 1 млн. жителів. Щорічно з країни виїжджає від 20 тис. до 80 тис. чол. Приріст населення Португалії (з урахуванням зовнішньої міграції) в 1950 - 1978 рр.. в середньому за рік був усього 0,5%, причому в середині 1960-х років чисельність населення навіть скоротилася (в основному з-за еміграції, що поглинула частину природного приросту). У різних районах країни рівень відтворення населення не однаковий - на півночі він вищий, ніж на півдні.  Демографічні наслідки постійної еміграції населення для країни дуже серйозна. Вона негативно позначається не тільки на приріст населення, а й посилює, наприклад, диспропорції в його структурі половозрастной (серед емігрантів переважають чоловіки у працездатному віці). Традиційно склалося так, що основний потік емігрантів прямував до Південної Америки (Бразилію, Венесуелу, Аргентину) і в США.  У середині 1960-х років вікова традиція різко порушилася - головний потік португальських емігрантів попрямував в економічно розвинуті капіталістичні країни Європи, головним чином до Франції і ФРН. Проте в другій половині 70-х років еміграція в Америку знову стала переважати, правда, португальці здебільшого стали виїжджати в США і Канаду і менше - у Бразилію й інші країни Південної Америки.  Імміграція ж до Португалії майже завжди була невелика. В'їздить, в країну - це головним чином реемігранти (реторнадуш), що повернулася, наприклад, з колишніх африканських колоній. Після Квітневої революції 1974 р. в ході деколонізації повернулося близько 500 тис. португальців. Такий потік реторнадуш Португалія прийняла, напевно, вперше за всю свою історію.  Статева структура населення Португалії мало чим відрізняється від інших капіталістичних країн Європи: дані перепису населення за останні 100 показують чисельна перевага жінок. Наприкінці 70-х років на 111 жінок припадало 100 чоловіків.  У віковому складі населення існує тенденція до збільшення частки старших вікових груп від 65 років і більш. Середня тривалість жінок становить 72 роки, чоловіків - 65 років (1974 р.).  Розподіл економічно активного населення за галузями господарства за 1960-1980 рр.. перетерпіло істотні зміни. Відбуваються швидке скорочення сільськогосподарського населення в результаті розорення дрібних і дрібних господарств, догляду з села сільської молоді та інших причин. Частка економічно активного населення в сільському і лісовому господарстві, а також рибальстві впало з 43% в 1960 р. до 28% в 1980 р. У той же час частка його промисловості та будівництві збільшилася з 29% до 33% і залишається майже стабільною. Все більше і більше поглинають робочу силу сфера обслуговування і транспорт, де в 1980 р. було зайнято 38% економічно активного населення. Однак зростання зайнятості в цілому по країні все ще не з змозі вирішити дореволюційну проблему так званого надлишкового населення. Безробіття ось уже кілька років не знижується, залишаючись на рівні 500 тис. чол.  У Португалії дуже великі соціальні контрасти і нерівномірність у розподілі національного доходу. Середньорічний розмір національного доходу на душу населення в країні один з найнижчих у Європі. Найбільш численним і малозабезпеченим групам трудящого населення, робітникам, дрібним службовцем, найдрібніших селянству протистоїть дуже невелика група великої буржуазії, зосереджують у своїх руках основну частину засобів виробництва і національного багатства країни. Значна група населення, що займає проміжне положення; цей соціальний шар представляють в основному середні і дрібні власники міста й села. Він дуже неоднорідний і постійно перебуває в процесі розшарування; багато хто з цієї групи періодично поповнюють пролетарські і напівпролетарські шари.  Квітнева революція 1974 через сильний протидії місцевої буржуазії не змогла вирішити корінних соціальних проблем. Як і раніше зберігає своє панівне становище в державі монополітіческая буржуазія. Відхід правлячих кіл від демократичних перетворень, записаних у післяреволюційній конституції, загострює канал класової боротьби в Португалії. Значно підвищилася політична активність трудових мас, особливо робочого класу ряду якого охоплюють не менше? економічно активного населення. Понад 2 млн. трудящих бере участь у профспілковому русі.  Розміщення населення по території Португалії нерівномірно. Середня щільність склала 1980 близько 109 чол. за 1 кв. км. Населеність внутрішніх і деяких південних районів 5-10 разів менше, ніж приморських західних районів і островів. У приморській зоні з містами Порто,