12.2.1 Технологія ремонту ізоляції зварних стиків та заводського ізоляційного покриття
В процесі транспортування труб заводське ізоляційне покриття може пошкодитись і тому необхідно проводити ремонт. Ремонт ізоляційного покриття проводитися як на трубозварювальних базах, так і в трасових умовах після зварювання труб в двох-трьох трубні секції, або секцій в неперервну нитку.
Технологічна схема виконання робіт при ремонті приведена на рис.12.6.
Дані роботи здійснює ланка, в склад якої входять ізолювальники 3-го розряду в кількості 5 чоловік з необхідними машинами, механізмами та обладнанням приведених в табл.12.6.
Таблиця 12.6 – Оснащеність бригади із ізоляції зварних стиків в ручну
Найменування, призначення та основні параметри |
ГОСТ, ТУ, марка, виготовлювач |
К-сть, шт |
Трактор з причепом Горілка газова з шлангами Балон із пропаном Контактний термометр Джерело живлення для роботи електрошліфу-вальних машин Електрошліфувальна машина Драбина інвентарна (Н=2,3м) обгумована в верхній частині Ніж для розрізування плівки Відро з сіткою Пензель-рушник Валик еластичний з подовженою ручкою Дзеркало з подовженою ручкою Захисний килимок з азбестової тканини
Лінійка металева (дов. 0,4 м) Респіратор та захисні окуляри |
Т 100М, Т 130 ГВП-3М ВНИИавтогенмаш ГОСТ 15850-70 ТП-1 ЭСД-10Т, 230М, 400М
Ш-178 або Ш-230
Проектом 3257.02.000 ЦНИИОМТП Госстроя СССР ТУ 400-28-187-76
ГОСТ 10597-70 ГОСТ 10831-72 Виготовлюється в мехмайстернях БУ, СУ, СМУ та інше Виготовлюється на місці
ГОСТ 12.4.013-75Е, ГОСТ 12.4.013-74 |
1 2
2 1 1
2
1
3
2 2 2
2
2
2
ком- плект |
Ремонт ізоляції зварних стиків та заводського ізоляційного покриття здійснюється двома ланками, які складаються із п’яти чоловік.
Перша ланка складається з двох ізолювальників (І9 –І10), які розташовані з обох сторін трубопроводу, виявляють пошкодженні місця на першій трубі (стику) і готують їх до ремонту (зачищають, шліфують).
а – трубопровід; б – стик, що ремонтується; 1 – трактор; 2 – причіп; 3 – джерело живлення для шліф машинок; 4 – балон з пропаном; 5 – стійки для рулонів з полімерною стрічкою; 6 – верстат для виготовлення латок; І9 –І10 – ізолювальники, які зачищають пошкодженні місця; І11 –І13 – ізолювальники, які ремонтують пошкодженні місця.
Рисунок 12.6 – Схема виконання робіт при ремонті ізоляції зварних стиків та заводського ізоляційного покриття
Друга ланка з трьох ізолювальників, в тому числі двох робочих, які ремонтують ізоляційне покриття з двох сторін трубопроводу та одного робочого, який виготовлює латки необхідних розмірів та підготовлює їх.
Закінчивши роботи з очистки ізоляційного покриття перша ланки переміщається до наступного пошкодженого місця так, щоб друга ланка попадала на трубу підготовлену першою ланкою.
Одночасно з ланками переміщується трактор, що буксирує причіп з агрегатами для живлення електро-шліфувальних машинок, пропановими балонами та ізоляційними матеріалами. На причіпі обладнано місце для виготовлення латок.
Ремонту підлягають всі наскрізні пошкодження ізоляційного покриття, а також пошкодження, що мають шар поліетилену товщиною менше 2 мм.
При не наскрізних пошкодження поліетиленового покриття дефекти ліквідовуються розгладжуванням (шпателем) розігрітимо (розм’якшеним) пропановою горілкою поліетилену.
Для запобігання деструкції поліетилену, необхідно слідкувати за тим, щоб ізоляційне покриття не перегрівалося вище температури 110 0С.
Технологічна послідовність ремонту ізоляційного покриття наступна: в зоні дефекту видаляється відшароване від металу труби покриття, поверхня металу на цій дільниці за допомогою металевих щіток зачищається від іржі, пороху, а також і від вологи.
При температурі навколишнього повітря нижче 5 0С зачищену поверхню метала труби та краї поліетиленового покриття рівномірно нагрівають за допомогою пропанової горілки таким чином, щоб полум’я горілки було в центрі пошкодження.
Нагрів проводять до температури (30-35) 0С, потім на підігріту поверхню оголеного металу труби наносять клеєву ґрунтовку (праймер) з напуском на основне покриття не менше 5 см. Після висихання ґрунтовки до підлипання на неї наносять полімерну замазку типу 51ГЗ товщиною (1-2) см з напуском на основне покриття не менше 5 см. Пізніше по замазці наносять шар ґрунтовки, після чого на це місце приклеюють латку із липкої полімерної стрічки з напуском на основне покриття не менше 10 см.
Якщо на дільниці труби є велика кількість пошкоджень заводської ізоляції розмірами більше 250 см, або їх площа становить 15 % від загальної поверхні труби, то після ремонту цих місць по шару полімерної замазки наносять два бандажні шари полімерної липкої стрічки.
При неможливості повністю видалити заводську ізоляцію, дільницю ізолюють заново. На очищену та підігріту поверхню труби по відповідній ґрунтовці наноситься покриття із трьох шарів стрічки. При цьому від країв пошкодженої ізоляції до оголеного металу повинен бути влаштований плавний перехід шляхом зрізання ізоляції або приклеюванням полімерної замазки.
Якщо трубопровід призначений для транспортування продукту із температурою не вище 40 0С, заглиблення в ізоляційному покритті площею до 250 см2 заповнюється, на ґрунтовку, мастикою на бітумній основі із температурою розм’якшення не нижче 75 0С (заповнювач). Після вирівнювання мастики металевим шпателем на цій дільниці наносять латки із двох шарів липких полімерних стрічок з напуском на основне покриття не менше 10 см.
Матеріали, які використовуються при ремонті заводської ізоляції, повинні відповідати корозійній ефективності основному захисному матеріалу покриття труби та мати до нього та металу труби стабільну адгезію.
При ремонті трубопроводів з епоксидним покриття придатні всі типи стрічок, що використовуються для ізоляції стиків, а в якості заповнювачів на дефектне місце наноситься шпаклівка на основі епоксидних смол типу ЕД-16, ЕД-20, ЕД-22 або інших.