9. Поняття фінансової діяльності аграрних підприємств.

Фінансова діяльність сільськогосподарських підприємств — це внутрішньогосподарські і зовнішньогосподарські відносини з приводу фінансового забезпечення і реалізації їх статутних цілей та завдань. Нині сільськогосподарські підприємства самостійно визначають усі параметри своєї фінансовоїдіяльності. Основним правовим і економічним документом, що визначає права і обов'язки сільськогосподарських підприємств, їх органів управління у сфері фінансової діяльності, є фінансовий план, який приймається і затверджується самим сільськогосподарським підприємством, без будь-якого втручання «зверху». В цьому фінансовому плані визначаються як прибутки сільськогосподарських підприємств, так і витрати в наступному році. Джерелами формування грошових коштів сільськогосподарських підприємств можуть бути як власні, так і позичені кошти. Велику роль у формуванні фінансової бази сільськогосподарських підприємств відіграють державні кредити. Внутрішньогосподарські фінансові відносини регулюються нормами аграрного права, а зовнішньогосподарські — нормами цивільного, господарського, адміністративного і фінансового права

10. Аграрно-правові відносини: поняття і види

11. Земельні правовідносини у особистому селянському господарстві

12. Суб'єкти аграрного права: поняття і класифікація.

Суб'єкти аграрного права — це виробники сільськогосподарської продукції, що володіють відособленим майном, наділені спеціальною правоздатністю і дієздатністю, господарська діяльність яких здійснюється при використанні землі як основного засобу виробництва для забезпечення населення міста і села необхідними продуктами харчування, сировиною і продовольством рослинного і тваринного походження.Субєктами єпідприємства і підприємці. підприємство — це суб'єкт аграрних правовідносин, що самостійно володіє і розпоряджається майном, основним засобом виробництва якого є земля, що використовується ним для виробництва сільськогосподарської продукції, а також переробки сировини рослинного і тваринного походження, виконання інших робіт і надання послуг для задоволення потреб.

13. Майнові правовідносини у особистому селянському господарстві.

14. Правове регулювання внутрішнього трудового розпорядку в аграрних підприємствах.

1. Регулювання поведінки цих працівників здійснюється через установлення певних правил і норм, які регламентують внутрішньогосподарські відносини, тому їх прийнято називати Правилами внутрішнього розпорядку. Приписи цих Правил, визначаючи вихідне становище працівників сільського господарства, їхній правовий статус, є нормативною основою для виникнення різноманітних правовідносин. Вони закріплюють права та обов'язки працівників і адміністрації державного сільськогосподарського підприємства (або органів управління і службових осіб колективного підприємства), регламентують взаємовідносини між ними в процесі праці.

2. На підставі Правил внутрішнього трудового розпорядку і відповідно до них виникає система внутрішньогосподарських організаційних, управлінських, трудових, соціально-побутових та інших правовідносин, сукупність яких і становить внутрішній трудовий розпорядок підприємства. Метою внутрішнього трудового розпорядку є зміцнення трудової дисципліни, організація праці на наукових засадах, раціональне використання робочого часу, висока якість робіт, підвищення продуктивності праці та ефективності суспільного вироб¬ництва.

3. Внутрішній трудовий розпорядок є правовою основою трудової дисципліни в сільськогосподарських підприємствах

Вихідні положення внутрішнього трудового розпорядку сільськогосподарських підприємств закріплено в Конституції України (право на працю, відпочинок, охорону праці, обов'язок неухильно додержуватися Конституції та законів України тощо). Конституційні права і обов'язки працівників сільсько¬господарських підприємств конкретизуються в КЗпП (ст. 2), Статутах і Правилах внутрішнього трудового розпорядку господарств, службових інструкціях і положеннях, технічних правилах, колективних договорах, стандартах підприємств та інших правових актах.

4. У колективних сільськогосподарських підприємствах Правила внутрішнього розпорядку приймаються загальними зборами

Правилами внутрішнього розпорядку регулюються тривалість і розпорядок робочого дня на підприємстві, порядок надання вихідних днів, щорічних оплачуваних відпусток, а також порядок проходження випробувального строку, накладення і зняття дисциплінарних стягнень та інші питання, передбачені Статутом підприємства.

15. Правовий статус господарських товариств в сыльському господарстві.

Правовий статус господарських товариств в агропромисловому комплексі визначається відповідними нормами ЦК і ГК України, а також Законом України «Про господарські товариства» Згідно зі ст. 79 ГК України господарськими товариствами є підприємства або інші суб´єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об´єднання їхнього майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства. Державна реєстрація сільськогосподарських товариств провадиться у виконавчому комітеті міської, районної у місті ради або в районній державній адміністрації за місцезнаходженням або місцем проживання засновника (засновників) даного товариства.

Сільськогосподарські акціонерні товариства є господарськими товариствами, статутний капітал яких поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості. Товариства несуть відповідальність за зобов´язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов´язаних із діяльністю товариств, в межах вартості належних їм акцій. Особливості правового статусу сільськогосподарських акціонерних товариств визначаються основним змістом їх діяльності з виробництва, переробки та реалізації сільськогосподарської продукції, виконання робіт і надання послуг.

Сільськогосподарські товариства мають певну специфіку:

По-перше, це — правові властивості руху статутного капіталу. У господарстві може бути як збільшення статутного капіталу і, відповідно, внеску кожного засновника або учасника за систематичного розширеного відтворювання господарства, так і зменшення статутного капіталу і частки майнових внесків за наявності об´єктивних чинників

По-друге, працівники сільськогосподарських акціонерних товариств мають подвійний правовий статус: з одного боку, вони — акціонери, з іншого — особи, трудові відносини яких із товариством засновані на трудовому договорі і регулюються трудовим законодавством.

Господарські товариства є юридичними особами. Вони можуть здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, якщо інше не передбачено законом.

16. Нормативно-правові акти, що регулюють оплату праці працівників аграрних підприємства.

Закон "Про оплату праці" містить легальне визначення основної категорії інституту правового регулювання оплати праці — заробітної плати. Заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому вираженні, яку власник або уповноважений ним орган виплачує за трудовим догово¬ром працівникові за виконувану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства. Як зазначено в ст. З, мінімальна заробітна плата — це законодавче встановлений розмір заро¬бітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може проводитись оплата за виконану працівником місяч¬ну, годинну норму праці (обсяг робіт).

Законом "Про колективне сільськогосподарське підпри¬ємство" вперше на такому рівні визначаються правові засади організації та оплати праці членів цього підприємства. Відпо¬відно до ст. 19 трудові відносини членів такого підприємства визначаються цим Законом і Статутом підприємства, а громадян, які працюють за трудовим договором або контрактом, — законодавством про працю України. Що стосується відносин щодо оплати праці, то кожне колективне сільськогосподарське підприємство самостійно визначає форми, системи і розміри оплати праці його членів та інших працівників. Оплата праці в таких підприємствах здійснюється залежно від кількості та якості трудового внеску кожного члена підприємства і зумовлюється підсумковими результатами. Цим Законом передбачено також форми оплати праці — грошову і натуральну.

Правове регулювання оплати праці працівників державних сільськогосподарських підприємств здійснюється відповідно до положень ст. 19 Закону "Про підприємства в Україні".

17.Розмежування аграрних правовідносин.

Розмежування аграрних правовідносин залежно від їх юридичної сутності має відповідне теоретичне і науково-практичне значення. Аграрні правовідносини - це правова форма реалізації положень правових норм через застосування їх у процесі визначення й функціонування прав та обов’язків  суб'єктів цих відносин.

18. Органи державного управління аграрним сектором та їх повноваження

19. Системи оплати праці працівників аграрних підприємств.

Виплата винагороди за працю Провадиться таким чином, щоб забезпечити пряму залежність її розміру від внеску конкретного працівника в підсумкові результати діяльності підприємства.. Матеріальною основою оплати праці та інших видів матеріального стимулювання є єдиний фонд оплати праці кожного окремого колективного і державного сільськогосподарського підприємства Єдиний фонд оплати праці використовується для авансування і для оплати праці за підсумкові результати роботи, для матеріального заохочення членів колективних сільськогосподарських підприємств, надання матеріальної допомоги, для оплати працівникам чергових відпусток, виплат (надбавок) за стаж роботи, для забезпечення інших соціальних пільг, а також для утворення резерву з оплати праці. В сучасних умовах колективні й державні сільськогосподарські підприємства використовують для оплати праці своїх працівників, зайнятих в основних, допоміжних та інших галузях виробництва, такі системи оплати праці: відрядну, акордну, відрядно-преміальну, акордно-преміальну, погодинно-преміальну та інші. Праця осіб управлінсько-обслуговуючого персоналу винагороджується, як правило, на основі посадових окладів або відповідно до контракту. Державне підприємство самостійно визначає структуру управління і встановлює штати.