73. Засвідчення справжності підпису на документах

Відповідно до положень ст. 78 Закону України «Про нотаріат», нотаріус, посадова особа виконавчого комітету сільської, селищ­ної, міської ради народних депутатів засвідчують справжність підпису на документах, зміст яких не суперечить закону та які не мають характеру угод і не містять у собі відомостей, що порочать честь і гідність людини.

При цьому слід мати на увазі, що нотаріус або посадова особа виконкому не посвідчують факти, викладені у документі, а лише підтверджують, що підпис зроблено певною особою.

Метою засвідчення справжності підпису є підтвердження підписання певного документа саме тією особою, від імені якої він виходить.

У п. 262 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій но­таріусами України зазначається, що нотаріус не може засвідчува­ти справжність підпису фізичної особи на документі, в якому стверджуються обставини, право посвідчення яких належить ли­ше відповідному державному органові (час народження, шлюбу, смерті, наявність хвороби, інвалідності, права власності на майно тощо). Справжність підпису на зазначених документах може бу­ти засвідчена у випадку, якщо вони призначені для подання до компетентних органів іншої держави.

Коло документів, на яких потрібно засвідчувати справжність підпису є досить широким, на практиці найчастіше засвідчуються різноманітні заяви, пов'язані з сімейними правовідносинами (зго­да на розлучення, усиновлення, на вступ до шлюбу неповнолітньої дочки, про прийняття спадщини чи відмову від неї тощо). Значне місце також посідають заяви, пов'язані з цивільними правовідно­синами — згода другого з подружжя на відчуження нерухомого майна чи автомобіля, відмова одного співвласника від права привілеєвої купівлі частки іншого, скасування заповіту і т.ін. Справжність підпису засвідчується і на статутах юридичних ор­ганізацій, установчих документах господарських товариств.

Слід відзначити, що нотаріальне засвідчення справжності підписів передбачено, зокрема, Законом «Про державну реєс­трацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців», у разі проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації. У цьому випадку нотаріусами засвідчується справжність підписів голови ліквідаційної комісії або уповноваженої ним особи на ліквідаційному балансі (стаття 36 Закону). Засвідчення справжності підписів на реєстраційних картках, ліквідаційних балансах, розподільчих балансах та уста­новчих документах здійснюється нотаріусами без використання спеціальних бланків документів.

Окрім того, для внесення до Єдиного державного реєстру запи­су про рішення фізичної особи — підприємця щодо припинення нею підприємницької діяльності така фізична особа подає реєстратору відповідну заяву, справжність підпису на якій по­винна бути засвідчена нотаріально (стаття 47 Закону).

Обов'язковому засвідченню підлягає справжність підпису під текстом перекладу з однієї мови на іншу, якщо такий переклад здійснив перекладач, а не сам нотаріус.

За наявності технічних можливостей роботи з електронними документами нотаріус засвідчує справжність електронного циф­рового підпису на таких документах за правилами, передбачени­ми законодавством, та вчиняє посвідчувальний напис.

За засвідченням справжності підпису на документі можна звернутись як до державної нотаріальної контори, так і до приват­ного нотаріуса, а також до посадових осіб виконкомів — у місце­востях, де немає нотаріусів. За кордоном засвідчення справжності підпису здійснюють консульські установи.

Нотаріус повинен уважно ознайомитись з документом, що по­дається для засвідчення справжності підпису, перевірити відсутність перешкод для вчинення такої нотаріальної дії. Потім він встановлює особу громадянина, який звернувся за засвідчен­ням. Громадянин може поставити свій підпис під документом у присутності нотаріуса або підтвердити, що поставлений підпис належить саме йому.

В окремих випадках на угоді може бути засвідчена справжність підпису особи, що підписалась за іншу особу, яка не могла це зро­бити власноручно внаслідок фізичної вади, хвороби або з інших по­важних причин. У цьому випадку нотаріус установлює особу як то­го, хто підписався, так і того, за кого ця особа підписалася. Про причини, з яких фізична особа, заінтересована у вчиненні но­таріальної дії, не могла підписати документ, зазначається в посвідчувальному написі.

Договір не може підписувати особа, на користь або за участю якої її посвідчено.

У п. 263 згаданої Інструкції зазначається, що при засвідченні зразків підписів посадових осіб юридичних осіб на картках, що подаються до Національного банку України, комерційних банків (у тому числі Ощадного банку України, інших комерційних банків різних видів і форм власності) з метою відкриття ра­хунків, нотаріус перевіряє обсяг правоздатності юридичної осо­би, справжність підписів посадових осіб та їхні повноваження на право підпису.

На підтвердження повноважень на право підпису нотаріусу подається наказ про призначення на посаду, протокол про обран­ня посадової особи, довіреність на ім'я керівника, видана вищим органом управління юридичної особи тощо.

Після перевірки всіх обставин нотаріус вчиняє посвідчуваль­ний напис відповідного зразка.