1 Сутність активних та пасивних операцій банку

До базових банківських операцій належать 16 операцій, які й визначають банк як фінансову установу (Закону України «Про банки і банківську діяльність»). Залежно від економічного змісту всі види діяльності комерційних банків прийнято поділяти на три групи: - пасивні операції; - активні операції; - послуги.

Активні операції – це розміщення банками власних та залучених коштів із метою одержання прибутку й забезпечення своєї ліквідності. Такі операції дуже тісно пов’язані з пасивними операціями, оскільки, розміщуючи гроші в активи, банки постійно стежать за тим, щоб частина коштів залишалася у вигляді обов’язкових і вільних резервів, щоб тривалість вкладень в активи відповідала тривалості залучення коштів у пасиви. Усе це вимагає від банків керування активними і пасивними операціями в їх взаємодії як єдиним комплексом банківської діяльності. Операції по видачі кредитів є основним видом активних операції комерційних банків, вони забезпечують більшу частину прибутків у багатьох банках.

До активних операцій належать: - надання кредитів юридичним та фізичним особам, - вкладення в цінні папери, - формування касових залишків та резервів, - формування інших активів (придбання приміщень, обладнання тощо).

Пасивні операції - це операції з мобілізації ресурсів комерційного банку. За видом банківських ресурсів розрізняють пасивні операції з формування власних, залучених (депозитних) та позичених (не депозитних) ресурсів. Пасивні операції включають: - залучення коштів юридичних осіб та вкладів населення; - отримання кредитів від комерційних банків та центрального банку; - випуск банківських облігацій, векселів та інших зобов’язань. Результати пасивних операцій відображаються в пасиві балансу банку. На нинішньому етапі розвитку банківської системи одним із пріоритетних завдань є забезпечення стабільного функціонування і розвитку комерційних банків та банківської системи в цілому. У зв’язку з цим проблема ефективного управління активами й пасивами як одного з чинників фінансової стійкості банків набуває особливого значення.

2. Переваги залучення коштів банками на умовах субординованого боргу порівняно з іншими формами залучення капіталу

Субординований борг — це звичайні незабезпечені боргові капітальні інструменти (складові елементи капіталу), які відповідно до угоди не можуть бути взяті з банку раніше п'яти років, а у випадку банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору після погашення претензій усіх інших кредиторів. При цьому сума таких коштів, уключених до капіталу, не може перевищувати 50 відсотків розміру основного капіталу з щорічним зменшенням на 20 відсотків від його первинної вартості протягом п'яти останніх років дії угоди. Кошти, залучені на умовах субординованого боргу, можуть включатися до капіталу банку після отримання дозволу Національного банку в разі їх відповідності таким критеріям: 1) є незабезпеченими, субординованими і повністю сплаченими; 2) не можуть бути погашені за ініціативою власника; 3) можуть вільно брати участь у покритті збитків без пред'явлення банку вимоги щодо припинення торговельних операцій; 4) дозволяють відстрочення обслуговування зобов'язань щодо сплати відсотків, якщо рівень прибутковості не дозволяє банку здійснити такі виплати. У банківській практиці використовуються два методи управління капіталом: метод внутрішніх джерел поповнення капіталу; метод зовнішніх джерел поповнення капіталу. За першим методом головним джерелом зростання капіталу є нерозподілений прибуток банку. Такий підхід до нарощування капітальної бази дає змогу не розширювати коло власників, а отже, зберегти існуючу систему контролю за діяльністю банку і виключити зниження дохідності акцій внаслідок збільшення їх кількості в обігу. Чистий прибуток банку, що залишився в його розпорядженні після виплати податків, може бути спрямований на виконання двох основних завдань: 1) забезпечення певного рівня дивідендних виплат акціонерам; 2) достатнє фінансування діяльності банку. Отже, дивідендна політика банку справляє значний вплив на можливості розширення капітальної бази за рахунок внутрішніх джерел. Одним із важливих факторів впливу на можливості банку залучати капітал у майбутньому є стабільність дивідендної політики.