15 Механізм здійснення форфейтингових бо. Їх відмінність від факторингових операцій.

Форфейтинг – це придбання у кредитора боргу, вираженого в оборотному документі, на безповоротній основі, тобто покупець боргу (форфейтинг) бере на себе зобов’язання відмовитися від свого права регресної вимоги до кредитора у разі неможливості одержання грошових коштів від боржника. Ініціатором форфейтингової операції, як правило, є експортер або його банк. Характерні ознаки форфейтингу: договори укладаються переважно у ВКВ; основними документами, які застосовуються при форфейтингу, є векселі; кредитування експортера здійснюється шляхом купівлі векселів на дисконтній основі; кредитування на середньостроковій основі (від шести місяців до п’яти років); дисконтування на базі фіксованої процентної ставки; форфейтинг пов'язаний з реалізацією товарів інвестиційного призначення. Переваги форфейтингу для експортера: поліпшення ліквідності, так як грошові кошти отримуються відразу після відвантаження товару; застосування фіксованої облікової ставки; відсутність ризиків; відсутність витрат на управління боргом; простота та оперативність оформлення документації. Недоліки форфейтингу для експортера: висока вартість; вірогідність того, що експортер може не знати гаранта або аваліста; необхідність знання законодавства країни імпортера. Переваги для форфейтера: простота та оперативність в оформленні документів; вища маржа, ніж при кредитуванні; можливість реалізації куплених активів на вторинному ринку. Недоліки для форфейтера: відсутність права регресу у разі несплати боргу; необхідність знання законодавства країни імпортера; ризики, які виникають до погашення векселів; відповідальність за перевірку кредитоспроможності гаранта або аваліста.

16. Суть та значення міжнародних банківських операцій.

Банки беруть участь у міжнародних банківських операцій шляхом установлення кореспондентських відносин або використовуючи ту чи іншу форму організаційної структури на міжнародних ринках. Центральним аспектом при виборі банківської організаційної форми роботи на зовнішніх ринках є визначення пріоритетних ринків, а також факторів, які ведуть до успіху на цих ринках продукції, послуг, людських ресурсів та технології. Для цього має розроблятися стратегія діяльності банку на різних рівнях його організації. Корпоративна стратегія банку відбиває його загальні завдання, визначає нормативи прибутковості операцій, які повинні виконуватися щороку. Банки в багатьох країнах світу історично діяли під захистом економічної політики держави, яка підтримувала зростання та прибутковість певних фінансових інструкцій та перешкоджала розвитку конкуренції. Однією з основних організаційних форм банківської діяльності на міжнародних ринках є встановлення кореспондентських відносин, з допомогою яких банки різних країн спрощують виконання міжнародних фінансових операцій для своїх клієнтів. Кореспондентські відносини – це традиційна форма банківських зв’язків, яка використовується в основному при обслуговуванні зовнішньої торгівлі і включає сукупність усіх можливих форм співробітництва між банками. Під кореспондентськими відносинами в їх сучасному значенні слід розуміти стосунки, що опосередковують проведення між банками взаємних операцій, які вони здійснюють за дорученням своїх клієнтів і від власного імені. Кореспондентські відносини можна розглядати з двох боків: коли відкривається ностро-рахунок та коли відкривається лоро0рахунок. Ностро-рахунок для одного банку, а дія іншого банку, в якому відкривається такий рахунок, є лоро-рахунком. Такий рахунок може бути номіновано у трьох типах валют: у валюті іноземної держави, у якій відкрито цей рахунок; у валюті третьої країни; у вітчизняній валюті банку, якому належать цей рахунок. Міжнародні банківські служби – характерна форма міжнародного представництва для США, яка може приймати термінові депозити від іноземних клієнтів.