Пропозиція грошей в першу чергу залежить від політики центральних банків, які володіють монопольним правом на первинну грошову емісію. Центральний банк в Україні – це Національний банк, в США – Федеральна резервна система, в Германії – Бундесбанк. Результатом первинної грошової емісії є приріст грошової бази, яка визначається за формулою:

Н = CU + BR ,

де Н – грошова база. Поряд із зазначеним терміном під час визначення первинної грошової емісії в літературі використовують інші терміни – резервні гроші, гроші підвищеної ефективності, високо потужні гроші тощо;

CU – готівка, яка знаходиться поза банками тобто на руках у населення. До складу готівки поза банками не входить готівка, яку тримають комерційні банки в своїй касі;

BR – банківські резерви. До банківських резервів відноситься та частина банківських грошей, яка не використовується для здійснення активних операцій (надання позик, інвестування). Банківські резерви включають депозити, які розміщуються на рахунках центрального банку, і готівку, яку кожний банк має тримати в своїй касі.

Банківські резерви складаються з двох компонентів: обов’язкові резерви й надлишкові резерви. Обов’язкові резерви – це мінімальна сума резервів, яку зобов’язаний тримати кожний банк згідно з чинним законодавством. Величина обов’язкових резервів визначається центральним банком за допомогою норм по відношенню до депозитів. Вони, як правило, диференціюються по видам депозитів. На цій підставі величину обов’язкових резервів можна визначити так:

, де

LR – обов’язкові резерви; Іr – норма обов’язкового резервування; D – банківські депозити.

Крім обов’язкового мінімуму резервів кожний банк може тримати певну величину наднормативних резервів, які називаються надлишковими. Їх величину банки визначають самостійно на основі аналізу співвідношення втрат і вигод. Отже, величину банківських резервів можна визначити за формулою:

BR = LR + ER,

де ER – надлишкові резерви.

Грошова пропозиція відрізняється від грошової бази і визначається як сума готівки і банківських депозитів:

M^s = CU + D,

де M^s – грошова пропозиція.

Грошова пропозиція, як правило, перевищує грошову базу. Це пояснюється тим, що банківська система здійснює вторинну грошову емісію на основі мультиплікації (примноження) грошової бази. Отже, крім центрального банку здатністю створювати гроші володіє також банківська система, тобто сукупність депозитно-кредитних установ, головними серед яких є комерційні банки.

Щоб визначити рівень мультиплікації грошової бази виконаємо просту математичну операцію. Спочатку поділимо рівняння грошової пропозиції на грошову базу:

.

Тепер праву частину отриманого рівняння поділимо на суму банківських депозитів, тобто на d:

.

В правій частині рівняння останнього рівняння величина – це коефіцієнт готівки, який відображає відношення готівки до депозитів. Позначимо його символом cr. Величина – це резервна норма, яка відображає відношення між банківськими резервами та банківськими депозитами. Позначимо її символом rr. Після здійснення підстановки, отримаємо:

.

Коефіцієнт називається грошовим мультиплікатором. Він показує на скільки одиниць змінюється грошова пропозиція за зміни грошової бази на одиницю. Якщо грошовий мультиплікатор позначити літерою _m, то його формулу можна записати так:

Остання формула свідчить, що грошовий мультиплікатор залежить від трьох економічних суб’єктів:

1. домогосподарств, які впливають на співвідношення між готівкою і депозитами (cr);

2. центрального банку, який регулює резервну норму (rr) через встановлення норми обов’язкового резервування (Іr);

3. комерційних банків, які в певній мірі теж можуть впливати на резервну норму через створення надлишкових резервів.

Отже, отримані результати дозволяють спростити функцію пропозиції грошей до такого вигляду:

Щоб показати як банківська система створює гроші за рахунок мультиплікатора грошової бази, звернемося до умовного прикладу, який представлено в таблиці 9.1.

Слід звернути увагу на те, що гроші, які створені банківською системою не включають готівку, а складаються лише із новостворених депозитів. Їхня величина знаходиться в прямій залежності від приросту банківських резервів і в оберненій − від резервної норми. Це можна записати так:

,

де − депозитний мультиплікатор.

Депозитний мультиплікатор показує на скільки одиниць змінюються депозити банківської системи за зміни банківських резервів на одиницю.

Отже, грошова пропозиція залежить від трьох чинників: грошової бази, коефіцієнта готівки й резервної норми.

Грошова база впливає на грошову пропозицію прямо пропорційно з еластичністю, яка дорівнює одиниці. Від коефіцієнта готівки грошова пропозиція знаходиться в оберненій залежності. Чим вище коефіцієнт готівки, тим нижче грошовий мультиплікатор. При зростанні цього коефіцієнта зменшується та частка грошової бази, яку складають банківські резерви. Тому грошова пропозиція зменшується за рахунок новостворених депозитів (при незмінності рівня депозитного мультиплікатора). Резервна норма впливає на грошову пропозицію теж в оберненій пропорції. При зростанні резервної норми зменшується як грошовий так і депозитний мультиплікатори. Внаслідок падіння депозитного мультиплікатора зменшується величина новостворених депозитів (при незмінності величини банківських резервів).

Як свідчать отримані рівняння, грошова база й грошовий мультиплікатор є незалежними змінними функції грошової пропозиції. Але в графічних моделях грошова пропозиція розглядається як функція від процентної ставки (рис. 9.1).

і

Рисунок 9.1. − Крива пропозиції грошей

Як видно із рис. 9.1 крива пропозиції грошей має додатний нахил, тобто є зростаючою функцією від процентної ставки. Так, якщо зростають процентні ставки по депозитам і збільшується альтернативна вартість грошей, то економічні суб’єкти будуть намагатися зменшувати запаси готівки і за рахунок їх економії збільшувати депозитні вклади. Внаслідок цього зменшується коефіцієнт готівки, зростає грошовий мультиплікатор і збільшується грошова пропозиція. Отже, пропозиція грошей перебуває в прямій залежності від процентних ставок по депозитам.

З іншого боку, коли зростають процентні ставки по кредитам, комерційним банкам стає невигідно тримати надлишкові резерви. Тому вони будуть намагатися їх зменшувати з метою максимізаціїї обсягів кредитування. За цих умов зменшується резервна норма, зростає грошовий мультиплікатор і збільшується грошова пропозиція. Отже, між пропозицією грошей і процентними ставками за кредити спостерігається пряма залежність.