10. Парадигма управління потенціалом підприємства за вартісними критеріями

Вартість - це міра того, скільки потенційний покупець готовий заплатити за оцінювану вартість.

Проблема оцінювання вартості під-ства як бізнесу виникає не тільки у випадках приєднання, злиття, поглинання, продажу частини під-ва як бізнесу, придбання акцій. Це лише одна частина проблеми.

Іншою її частиною є визначення екон-го зростання підприємства з позицій ринкових оцінок.

Існує велика кількість точок зору на категорію вартості під-ва. Кінцевим вимірником вартості під-ва є ціна його можливої реалізації на ринку.

Оцінка вартості під-ва може здійсн-тися на основі різних підходів з позицій інтересів суб'єкта оцінки.

Щоб оцінити вартість під-ва з метою визначення його інвестиційної привабливості, необхідно побудувати всі розрахунки з позицій інтересів власників акції, які не мають інших інтересів у д-ті підприємства, крім одержання дивідендів.

Існують і ін. цілі ек-го оцінювання під-ва як бізнесу.

Економічне зростання підприємства робить його привабливим з погляду інвестицій.

Ринкова вартість під-ства при існуючому використанні - сукупна переоцінена вартість активів, що використовуються під-вом запланованим способом з метою отримання поточного фінансового результату, збільшена на переоцінену вартість надлишкових активів, що оцінюються, виходячи з найкращого варіанта їх альтернативного використання, включаючи вартість ліквідації, та зменшена на суму зобов'язань.

Зростання цінності бізнесу характеризує показник ринкової вартості підприємства:

1111

де DCi – додана вартість за роками оцінки (i=1,2,…,n);

r – середня вартість капіталу:

1111

R – кредитна ставка банку;

T – ставка податку на прибуток;

L - сума кредитів банків;

E – власний капітал;

D – відсоток дивідендів.

Основні джерела інформації оцінювача: ретро-спективний баланс під-ства, реконструйований оцінювачем в економічний баланс; звіт про прибутки й збитки; звіт про рух грош коштів; експертні оцінки фахівців про реальний стан активів під-ва; статистична й прогнозна інформація про ринок, на якому функціонує оцінюване під-тво.

Основні етапи оцінювання:

1. Визначите дату оцінки

2. Ідентифікуйте об’єкт оцінки (майно, відносини власності, місцезнаходження, особливості бізнесу)

3. Опитайте власників, менеджерів й інших спеціалістів, здатних надати інформацію про реальний стан бізнесу

4. Отримайте й проаналізуйте фінансову звітність, попередньо відкоригувавши її

5. Підготуйте економічний баланс та скореговані звіти про прибутки й збитки, грошові потоки, які містять дані, що реально відображають ситуацію

6. Проведіть порівняльний аналіз даних, отриманих на етапах 3 та 5, з даними статистичної звітності які характеризують стан сфери функціонування бізнесу

7. Оцініть нематеріальні активи (особливо ті, які втратять цінність, будучи відокремленими від оцінюваного підприємства)

8. Оцініть гудвілл

9. Застосуйте стандартні методи оцінювання

10. Визначте ринкову вартість бізнесу

11. Визначте зміну порівняно з попередньою оцінкою

Існує три основні методичні підходи до оцінки вартості майна:

1.Витратний (майновий);

2.Підхід, що базується на капіталізації доходів (пряма капіталізація доходу та дисконтування майбутніх грошових потоків);

3.Порівняльний (аналогів продажу).

На вартість підприємства впливає не лише вартість його активів, а ще й ряд інших факторів, таких як:

• прибутковість підприємства. Даний фактор прямо впливає на вартість підприємства, оскільки якщо підприємство не є збитковим, то при його придбанні новий власник має можливість отримувати одразу прибуток, а не проводити його реорганізацію та пошук нових видів діяльності, що потребує додаткових вкладень.

• розташування підприємства. При оцінці даного фактора беруться до уваги близькість до ресурсів виробництва (наприклад, близькість до джерел сировини), близькість до споживачів, наявність і якість шляхів транспортного сполучення;

• ділова репутація. До даних факторів включається, наприклад, відомість торгової марки підприємства, репутація підприємства в ділових колах (відгуки про підприємство кредиторів, постачальників, споживачів і ін.).

1. Група принципів, пов’язаних з уявленням власника про майно:

1. Принцип корисності. Об’єкт власності має вартість тільки за умов корисності для потенційного власника або користувача. Корисність – це здатність об’єкта задовольняти потреби власника в даному місці протягом даного періоду часу.

2. принцип заміщення. За придбання об’єкта не сплачується сума більша ніж мінімальна ціна об’єкта такої ж корисності, який продається на ринку. Принцип заміщення дає можливість установити верхню межу вартості оцінюваного майна.

3. Принцип очікування. Передбачає, що вартість об’єкта оцінки визначається розміром економічних вигод, які очікуються від володіння, користування та розпорядження ним. Застосовується інвесторами, які вкладають кошти в об’єкт.

2. Принципи, пов’язані з експлуатацією майна:

1. Принципи факторів виробництва (труд, земля, капітал, підприємницька діяльність). Об’єкт власності є економічною системою, прибутковість якої визначається 4 факторами виробництва. Тому для оцінки об’єкта власності потрібно знати внесок кожного фактора у формування доходу системи.

2. Принцип залишкової продуктивності. Кожен з 4-х факторів виробництва повинен бути оплачений з чистого доходу, що створюється завдяки використання об’єкту власності.

3. Принцип внеску. Внесок фактора – це частка вартості на яку збільшується або зменшується вартість об’єкту оцінки внаслідок наявності або відсутності будь-якого фактора.

4. Принцип збалансованості (пропорційності). Будь-якому об’єкту оцінки відповідають оптимальні суми факторів виробництва при взаємодії яких досягається максимальна вартість цього об’єкту.

3. Принципи, пов’язані з ринковим середовищем:

1. Принципи попиту та пропозиції. Відображають співвідношення пропозиції до пропозиції до попиту на подібне майно. Під час проведення оцінки враховуються ринкові коливання цін на подібне майно та інші фактори, які можуть вплинути на пропозицію та попит.

2. Принцип конкуренції. Якщо прибуток на ринку аналогічних об’єктів перевищує рівень необхідний для компенсації факторів виробництва, то привабливість цього ринку зростає. Внаслідок цього загострюється конкуренція – знижується рівень чистих доходів.

3. Принцип зміни вартості. Вартість об’єкта змінюється під впливом внутрішніх і зовнішніх факторів, що знижують ступінь корисності об’єкта.

Загальний для усіх груп принципів є принцип найбільш ефективного використання – полягає в урахуванні залежності ринкової вартості об’єкта оцінки від його найбільш ефективного використання (використання майна, що забезпечує створення максимальної вартості оцінки об’єкта).