16. Інв привабливість Криму.

Автономна Республіка Крим: Територія — 26, 1 тис. м². Населення — 1,97 млн мешканців. Протяжність берегової лінії — близько 1000 км. Велике зн-ня мають залізні руди Керченського півострова. Солоні озера і Сиваш містять кухонну сіль, йодобромну і магнієву сировину. Є сировина для в-ва буд мат-в та флюсові вапняки. Перспективним щодо видобутку нафти і природного газу є шельф Чорного моря. У рівнінній частині Криму відомі родовища газу (Глібівське. Джанкойське та ін.) В р-ні є лікувальні грязі та мінеральні джерела. Осн природний лікувальний чинник - субтропічний клімат середземноморського типу. Серед природних багатств району морепродукти Чорного та Азовського морів, родючі чорноземні і каштанові грунти. Чорна металургія представлена Камиш-Бурунським залізорудним комбінатом та Керченським заводом. Тут переважає харчова пр-сть. Недостатня забезпеченість півострова багатьма видами прир ресурсів, особливо водою. Тому сюди з материкової частини країни надходять вода, електроенергія, вугілля, машини і технологічне обл-ня, продукція легкої пр-сті тощо. У свою чергу з Криу до ін районів країни відправляють виноград, вина, фрукти, агломерат, тракторні причепи, трояндову і лавандову олію, устаткування для харчової пр-сті, рибу і рибні консерви, морські судна тощо.

Інвестиційні переваги Криму: — вигідне географічне місце (півострів, як і Греція, є «територіальним серцем» Організації чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС); — кліматичні умови; — достатньо розвинена інфраструктура; — наявність великої законодавчої бази, яка реглементує інвестиційну діяльність. Проте, за твердженням західних фахівців, є й стримуючі чинники для входження потенційних інвесторів до Криму: — суперечливі українські закони; — нестабільне інвестиційне законодавство; — недосконала державна політика в інвестсфері, що не гарантує збереження прав інвесторів.

Зміна «інвестдрайву» в Криму. Крим вирішив узяти ініціативу в свої руки і пропонувати інвесторам проекти, які будуть цікаві й корисні саме містам і районам півострова. І таких проектів на півострові немало — житлове, готельне, комунальне господарство. Зараз кримчани мають намір своїми силами осучаснити транспортну систему в горах — побудувати недорогі сучасні канатні дороги, змінити індустріальний вектор розвитку, Криму. Крим у цілому не має наміру згортати індустрію і спиратися тільки на готельно— розважальну нішу. Керівництво півострова віддаватиме пріоритет розвитку тих галузей, які є базовими для подальшого вдосконалення курортно-рекреаційної сфери: харчовій промисловості, будівельній індустрії, енергетиці. На порядку денному створення технологічних і індустріальних парків. На думку фахівців, перспективною нішою для інвестування є офісна нерухомість. Вони пропонують не тільки будівництво нових готельних комплексів і яхт-клубів з розвиненою інфраструктурою, а й розвиток широкопрофільного туристичного бізнесу, що включає полювання в степових районах, зокрема соколине. Передбачено і вкладення в розвиток такої прибуткової сфери економіки, як виноградарство. Крим в основному привертає інвесторів проектами з реконструкції житлового фонду на півострові, спорудження аквапарків і морально застарілого готельного і пансіонатного фонду. Можливо, через кілька років уряд Криму більше приділятиме уваги вдосконаленню готельної бази півострова, створеної в основному за радянських часів. Серйозно переймаючись проблемою залучення туристів на курорти півострова, місцева влада вирішила будувати в Криму міжнародні готельні мережі — такі як Hilton, Mariott, Kempinski, Le Meridien. Крім того, Україна має намір приділити особливу увагу розвитку модного зараз у Європі лікування термальними водами. Турецькі бізнесмени готові вкласти інвестиції в будівництво житлових будинків, а також у готельний бізнес, інфраструктуру туризму, паливно-енергетичний комплекс Криму. До речі, Крим у неозорому майбутньому може стати полігоном для будівництва вітряних станцій. На думку вітчизняних вчених, «вітровий потенціал» України значний, і споруда ВЕС може покрити 20 — 30% загального споживання електроенергії. У Криму 7 міст є пріоритетними зонами розвитку із спеціальним інвестрежимом, а саме: Ялта, Алушта, Феодосія, Керч, Сиваш, Східний Крим, Судак. Тут бізнес-структури можуть працювати з пільгами. Довідка. У 2007 році інвестовано у санаторно-курортну сферу — 119,0 млн дол. Будівництво — 61,0 млн дол. Готелі — 43,0 млн дол. Транспорт — 27,0 млн дол. Найбільш інвестовані міста Криму: Ялта — 38,1% усіх інвестицій. Сімферополь — 20,4. Армянськ — 11%. Алушта — 7,1. Евпаторія — 3,7.

Сумарний інвестринок Криму був оцінений в значну як для України суму — $20 млрд.

Характеристика Центрального економічного району» Центральний район включає Київську, Черкаську області та м. Київ. Загальна площа району : 49,8 тис. км². Чисельність населення: 5802,4 тис. чол. Природно-ресурсний потенціал Близько до району розташовані сировинні бази, основні промислові регіони та регіони споживання готової продукції. Район має значні природні ресурси, які використовуються у господарській діяльності. Черкаська область багата на нерудні корисні копалини, передусім будівельні матеріали. Граніти різних типів зустрічаються в Городищенському, Корсунь-Шевченківському, Смілянському, Уманському та інших районах. Відомо близько 400 родовищ різних глин. Важливе значення мають бентонітові та палигорскітові глини, що залягають поблизу Дашуківки та Хижинець Лисянського району. Неподалік Мурзинець і Неморожі Звенигородського району, Новоселиці Катеринопільського району залягають високоякісні вогнетривкі глини — каоліни. Майже повсюдно поширені кварцеві піски. Серед паливних ресурсів переважає буре вугілля та торф. Родовища бурого вугілля — Козацьке, Рижанівське, Юрківське у Звенигородському, Новоселицьке, Мокрокалигірське у Катеринопільському, Тарнавське у Монастирищенському районах; торфу – Ірдинське, Тясминське родовища. Рудні корисні копалини у вигляді осадових залізних руд зустрічаються у Канівському, Смілянському, Шполянському районах, корінних титанових — у Смілянському районі. В області є понад 100 родовищ цегельно-черепичної сировини. У наявності значні запаси будівельних пісків та каменю, керамзитової сировини. В західній частині області знаходяться поклади петрургічної сировини. На Черкащині є значні запаси облицювального та будівельного каменю. Найбільш відомі родовища граніту — Старобабанське і Танське, продукція яких постачається далеко за межі області. На території області розташоване унікальне за розмірами, якістю сировини та спектром застосування, найбільше в Україні Черкаське родовище бентонітових та палегорськітових глин, які є однією з важливих статей експортно-імпортних операцій на світовому ринку. Черкащина має значні запаси вторинних каолінів, в її надрах є поклади бурого вугілля, торфу, бокситів. На межі Черкаської та Кіровоградської областей розташоване Болтиське родовище горючих сланців. Лівобережна частина області має значні запаси мінерально-лікувальних вод типу «Миргородська», розвідане та експлуатується Звенигородське родовище радонових вод. У Київській обл. виявлені і розробляються переважно мінеральні будівельні матеріали: граніти, гнейси, каолін, глини, кварцеві піски. Є невеликі поклади торфу. Є джерела мінеральних радонових вод (Миронівка, Біла Церква). Енергетичною основою розвитку господарства району є його паливно-енергетичний комплекс. Виробляють електроенергію Кременчуцька і Канівська гідравлічні електростанції, кілька ГЕС на малих річках., Трипільська теплова електростанція, Каскад Київських гідроелектростанцій та ГАЕС і Білоцерківська ТЕЦ. Велике значення для району мають водні ресурси, якими він порівняно з іншими районами забезпечений. Головним джерелом водопостачання та гідроенергоресурсів є Дніпро, водяне дзеркало якого у зв'язку зі створенням Кременчуцького (довжина — 130 км) й Канівського водосховища значно збільшилося. Праві притоки Дніпра — Рось(101 км), Вільшанка, Тясмин (133 км), ліві — Супій, Сула. До басейну Південного Бугу належать річки Гірський Тікич (161 км), Гнилий Тікич, Ятрань. Найбільшими штучними водосховищами в межах області є Канівське і Кременчуцьке, утворені греблями гідроелектростанцій, крім того споруджено 37 невеликих водосховищ і понад того існує 2,3 тисяч озер, ставків та водоймищ. Київщина має густу річкову мережу (177 річок завдовжки понад 10 км). Найважливіша водна артерія — Дніпро (довжина його в межах області — 246 км), його головні притоки — Прип'ять, Тетерів, Ірпінь, Рось (праві); Десна і Трубіж (ліві). На території області — Київське водосховище і частина Канівського водосховища. Усього в області — 13 водосховищ і понад 2000 озер. Демографічний потенціал Центральний економічний район є одним із середніх районів за чисельністю населення, яка у 2000р. становила 5882,8 тис. чол.(11,9% загальнодержавної кількості). Разом з тим район є одним з найбільш густо населених – густота населення становить 117чол. на 1 км²), а загалом по Україні цей показник складає 78 чол. на 1 км². Найщільніше заселені центральні та південні райони. Питома вага міського населення становить 76,8%. У регіоні спостерігається приріст міського населення в основному за рахунок міграції, частка якої становить понад 50% загального збільшення чисельності міських жителів, здебільшого за рахунок молоді. Істотний вплив на динаміку чисельності населення має різке падіння народжуваності, природного приросту населення. Так, у 2000р. кількість новонароджених становила 7,3 чол., а померлих 13,8 чол. на 1000 чол. населення. Причинами такої напруженої демографічної ситуації є забруднення навколишнього середовища, особливо внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також нестабільність економіки. Особливості демографічного розвитку регіону вплинули на чисельність та динаміку трудових ресурсів в усіх сферах економічної діяльності. Чисельність трудових ресурсів в 2000р. зменшилась на 41,5 тис. чол. і дорівнювала 3687,8 тис. чол. Крім того, скоротилась питома вага працездатного населення в загальній чисельності трудових ресурсів. Трудові ресурси Центрального району відіграють визначну роль у народногосподарському комплексі, у формуванні його галузевої структури. Розміщення в районі наукомісткого виробництва пов’язане, в першу чергу, з Києвом – потужним науково-дослідним центром, справжньою кузнею високоосвічених кадрів. Науково-технічний та виробничий потенціал Потенціал науково-технічної діяльності району включає в себе 84 вищі навчальні заклади I – II рівня акредитації, 76 вищих навчальних закладів III – IV рівнів і 300 науково-дослідних та проектно-конструкторських організацій. У 2000р. науковими розробками займались 70,7 тис. фахівців високої кваліфікації, дослідження яких профінансовані в розмірі 37,1% від загальнодержавних витрат. Здійснено 19 783 наукові розробки, з них 33,7% - зі створення нових видів техніки і технології і використано 12,7 власних винаходів. Питома вага вартості виробничих основних фондів Центрального району в Україні становить 10,9%, невиробничих – 15,5%. Структура основних фондів суттєво різниться по областях регіону. У регіоні спостерігається значний фізичний і моральний знос основних фондів, особливо в промисловості і будівництві. Промисловість та сільське господарство Провідними галузями є харчова промисловість та машинобудування і металообробка. У Черкаській області є підприємства хімічної промисловості(ВАТ "Азот", ВАТ «Хімволокно», завод хімічних реактивів та побутової хімії «Аврора»), виробляють азотні добрива, хімічні волокна та реактиви. Машинобудування і металообробка представлена виробництвом машин і обладнання для сільського господарства та харчової і легкої промисловості, друкарських машинок, радіо-виробів, підйомно-транспортного устаткування, телеграфної апаратури, телевізорів, фотоприладів, баштових кранів. Машинобудування і металообробка представлена заводами: «Фотоприлад», «Строммашина», НВО «Ротор», спеціального технічного устаткування, телеграфної апаратури тощо(Черкаси). Потужний промисловий комплекс Київщини складають майже 400 великих та середніх підприємств. Ними виробляється понад 10 тисяч найменувань промислової продукції. Зокрема, частка області у загальнодержавних обсягах виробництва екскаваторів складає 91,7%, шин для автомобілів та сільськогосподарської техніки — 73,3%, паперу — 39,2%, картону — 36,6 %, кранів на автомобільному ходу — 15%, автобусів — 12,6 відсотка. Київ є одним з найбільших промислових центрів України. У місті розташовані такі відомі в усьому світі компанії, як Авіаційний науково-технічний комплекс ім. Антонова та Інститут електрозварювання ім. Патона. У районі добре розвинутий АПК, який базується на багатогалузевому сільському господарстві. Переважає рослинництво. Вирощують озиму пшеницю, ярий ячмінь, кукурудзу. Серед технічних культур — цукрові буряки, соняшник, ефіроолійні культури, коноплі, коріандр. Розвинуті овочівництво і садівництво. Тваринництво областей району має дуже близьку спеціалізацію. Провідними галузями є скотарство і свинарство, допоміжними — вівчарство, птахівництво, бджільництво, шовківництво, кролівництво і ставкове рибництво. Скотарство в Черкаській області має молочно-м'ясний напрям. У районі розвинуті майже всі галузі харчової промисловості. Вони переважно переробляють місцеву сільськогосподарську сировину. Виділяється цукрова промисловість, особливо в Черкаській області, де працює 24 цукрових заводи. Є численні підприємства молочної, маслосироробної та м'ясної промисловості. Розвиваються борошномельно-круп'яна, ефіроолійна, спиртова, кондитерська та інші галузі. Капітальні вкладення та будівельний комплекс У Київській області ведеться робота щодо розширення інфраструктури підтримки малого бізнесу. В області діє п’ять бізнес-центрів, чотири бізнес-інкубатора, 12 фондів підтримки підприємництва, дві лізингових компанії, 17 небанківських фінансово-кредитних установ, інвестиційний фонд, 45 інформаційно-консультативних установ. Одним з важливих пріоритетів є активізація інвестиційної діяльності в області. Про поліпшення інвестиційного клімату свідчить динаміка зростання інвестицій в економіку області. Тільки за останні п’ять років їх обсяг зріс більш, ніж у два рази. Протягом 2003 року загальні обсяги інвестицій в основний капітал (капітальні вкладення) зросли на 15,2% і становили 1908,8 млн.грн. Обсяги інвестицій в основний капітал на одну особу населення зросли у 2003 році до рівня 1058,2 грн. (це 2 місце серед інших регіонів України). В економіку області іноземними інвесторами внесено 473,7 млн.дол. США прямих інвестицій, що на 12,0% більше, ніж на цю дату 2003 р. По обсягу іноземних інвестицій область посідає третє місце після м. Київ та Дніпропетровської області. По обсягах на душу населення — друге місце. Значна частина всіх іноземних інвестицій (406,2 млн.дол. США) вкладена у промисловість. Найбільші інвестиції здійснено у підприємств таких районів, як Броварський — 260,5 млн.дол. США, Києво-Святошинський — 60,0, Вишгородський — 37,5, міст Біла Церква — 24,1, Бровари — 22,9, Бориспіль — 17,7 млн.дол. США. Портфельні інвестиції по області становили 96,4 тис.дол. США. Аналіз залучення інвестицій в економіку Черкаської області свідчить, що протягом 2005 року загальна сума прямих іноземних інвестицій в область становила 19,7 млн.дол.США. Зокрема грошових внесків - 10,0 млн.дол. (з них купівля акцій – 4,6 млн.дол.); майна – на суму 7,9 млн.дол.; реінвестовано доходів – 1,7 млн.дол. Станом на 01.01. 2006 загальний обсяг сукупного капіталу нерезидентів в області у вигляді прямих іноземних інвестицій становить – 106,7 млн. дол.США. На одного жителя області припадає 78 дол. США. У рейтингу регіонів України по залученню іноземного капіталу Черкаська область займає 16 місце. Перспективними напрямками вкладення інвестиційного капіталу найближчим часом можуть бути сільське господарство, переробна промисловість, машинобудування, туризм, розробка корисних копалин. Вирізняється район і за обсягами будівельно-монтажних робіт, які здійснювались більш високими темпами, ніж у середньому по Україні. Частка будівельно-монтажних робіт району в їх загальному обсязі по економіці держави зросла з 13,1 до 27,6%, по Київській області – з 4,8 до 4,9, Києву – 4,9 до 21,3%, по Черкаській області вона скоротилась з 3,4 до 1,4%. У цілому інвестиційно-будівельний комплекс Центрального району є досить потужним, але більша частина інвестицій припадає на Київ, що визначає посилену будівельну активність у місті. Транспортний комплекс Київщина вкрита густою мережею автомобільних і залізничних шляхів, загальна довжина яких становить відповідно 8 тисяч 200 та 800 км. По території області проходять автомагістралі міжнародного значення: Львів — Харків, Львів — Москва, Санкт-Петербург — Одеса та інші. Область має залізничне сполучення з усіма регіонами України та країнами СНД. Аеропорт міжнародного класу “Бориспіль” — повітряні ворота України. Він забезпечує регулярні авіарейси більш як у 30 держав світу. Крім цього, в області розташовані два аеродроми, які можуть приймати вантажні транспортні літаки. На території Черкаської області проходить 6049,4 кілометрів автомобільних доріг, державного значення 656,1 км, доріг місцевого значення 5393,3 км, ґрунтові дороги становлять 208,9 км, тобто дороги з твердим покриттям в загальній довжині автомобільних доріг становлять 96,5 %. Розвинений автомобільний транспорт. Здійснюється вантажно-пасажирське судноплавство по Дніпру. В Черкасах знаходиться аеропорт. Залізничні перевезення в області забезпечують підприємства і організації підпорядковані Шевченківській дирекції залізничних перевезень Одеської залізниці. Дирекція розташована на перетині двох головних напрямків Москва — Одеса та Донбас — Карпати, експлуатаційна довжина залізничних колій загального користування складає 649,5 км. Головними напрямами розвитку транспортної галузі реіону є оновлення і раціоналізація рухомого складу згідно зі змінами вантажо- та пасажиро потоків, реконструкція залізниць і автошляхів для збільшення їх пропускної спроможності, забезпечення матеріально-технічними ресурсами. Зовнішньоекономічна діяльність Центральний економічний район має економічні зв’язки з багатьма країнами світу. У районі зосереджено потужний експортний потенціал і велика кількість імпортно орієнтованих підприємств з виробництва товарів і послуг. У загальній кількості підприємств, які здійснюють експорт товарів і послуг з України, підприємства району становлять 23,3, а вартість експорту – 16,8% всієї вартості експорту України. Підприємства, які імпортують продукцію з-за кордону, у районі становлять 34,5% усіх підприємств України, а вартість імпортних операцій району – 23,1% всієї їх вартості по Україні. Сальдо експортно-імпортних операцій по регіону є додатним. Безумовним лідером у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності є Київ. У місті зосереджено 18,5% всіх підприємств, що експортують продукцію, і 29,6% тих, що імпортують. Імпорт товарів і послуг міста перевищує експорт на 809,8 млн. дол. США. Географія зовнішньоекономічної діяльності району , і особливо Києва, дуже широка – близько 60 країн близького і далекого зарубіжжя. В географічній структурі експорту частка країн СНД склала 26 %, країн Європи — 25 %, Азії — 35 %, Америки — 7 %, Африки — 4 %. З 81 країни світу, до яких експортувались товари, найбільшу питому вагу мають: Російська Федерація — 18 %, Китай — 16 %, Туреччина — 9 %, Німеччина — 7 %, США — 6 %, Польща — 4 %. У товарній структурі експорту найбільшу питому вагу мають такі групи: добрива — 18 %, органічні хімічні сполуки — 18 %, нитки з штучних волокон — 9 %, механічне та електрообладнання — 6 %, деревина та вироби з неї — 5 %, одяг текстильний — 6 %. Крім того, економічні зв’язки з закордоном здійснюються у формі інвестицій у регіони України. У 2000р. на Центральний район припадало 45,3% усіх отриманих іноземних інвестицій у регіони України, і 7,6% прямих інвестицій з регіонів України в економіку інших країн.

Карпатський економічний район об'єднує Львівську, Івано-Франківську, Закарпатську, Чернівецьку області. Площа району - 56,6 тис км2 і становить 9,4% території України. Населення району - 6 412 тис чол. Рівень економічного розвитку району оцінюється як середній. Провідними галузями господарства регіону стали лісова і деревообробна, хімічна, будівельна, харчова, легка промисловості, сільське господарство, туристична індустрія. Одним із головних напрямків розвитку регіону є освоєння його багатих туристично-рекреанійних ресурсів,що дасть поштовх для розвитку економіки регіону і подолання структурних кризових явиш.Велику рекреаційну цінність мають лісові та гірсько-лучні ландшафти гірських хребтів Чорногори, Рахівського масиву, Східних Бескидів та Горган. У Карпатському регіоні великі запаси бальнеологічних ресурсів. Особливо виділяється трускавецька „Нафтуся", відома своїми унікальними властивостями питна вода. Бальнеологічні курорти є у містах і селах всіх областей регіону: Моршин, Немирів, Східниця, Синяк та ін. Великий потенціал для екотуризму мають Карпатський біосферний заповідник, біосферний заповідник „Східні Карпати", природний заповідник „Розточчя". Привабливим з точки зору інвесторів є унікальне географічне положення регіону на перетині багатьох транспортних шляхів та потоків товарів і послуг у центрі Європи.Інститутом регіональних досліджень НАН України разом із Міністерством економіки та обласними адміністраціями була розроблена „ Державна програма соціально-економічного розвитку Карпатського регіону". Нею передбачено формування у Карпатах високорозвиненого рекреаційно-туристичного та лікувально - оздоровчого комплексу міжнародного значення на підтвердження обґрунтованості такого вибору можна навести такі основні аргументи: 1) наявність багатої природно-ресурсної та історико-культурної бази рекреаційно-туристичного комплексу; 2) вигідне географічне положення у центрі Європи на кордоні із п'ятьма країнами; 3) фактор територіальної забезпеченості суспільних потреб у рекреаційних послугах. Є три регіони, які можуть задовольняти потреби у рекреаційних послугах, - Кримський, Причорноморський, Карпатський. На фоні перевантаження перших двох і зростання попиту, Карпати виступають фактично єдиною територією, яка може задовольнити попит на оздоровлення і відпочинок; 4) наслідки Чорнобильської аварії (є потреба у створенні спеціалізованих оздоровниць лікування радіаційних захворювань, яку можуть задовольнити курорти Карпат); 5) туризм дасть імпульс для розвитку промисловості, сільського господарства, які вимагають значних капіталовкладень; 6) історичний характер розвитку туризму в регіоні.

19. ІНВЕСТИЦІЙНА ПРИВАБЛИВІСТЬ ДОНЕЦЬКИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ РЕГІОН

1. Загальна характеристика. Донецький економічний регіон — це регіон України, що історично включає у себе Донецьку і Луганську. Регіон розташованний на сході і південному сході країни. Площа його – 53,2 тис кв км. Населення – понад 8,2 млн осіб. Економіко-географічне положення в цілому сприятливе. Донецький район має вихід до Азовського моря і знаходитьсяся на перехресті доріг, що ведуть з країн Балтії і Білорусі до країн Закавказзя, з Азії в Європу.

Для розвитку господарства регіон має в цілому сприятливі природні умови, значні природні ресурси (родючі грунти, кам’яне вугілля, кухонну сіль, кіновар – основну ртутну руду, будівельні матеріли та ін.). Не вистачає власних водних ресурсів. Тут зосереджені великі людські ресурси. За кількістю та густотою населення район посідає перше місце в Україні. Обидві області регіону дуже урбанізовані (Донецька – 90%, Луганська – 87%). Переважна частина населення зайнята в промисловості. Є гострі проблеми раціонального використання трудових ресурсів, особливо в шахтарських селищах. Донецький район в Україні є найбільш економічно розвинутим. Особливо розвинуті такі галузі, як електроенергетика, вугільна, металургійна, хімічна промисловість, важке машинобудування та промисловість будівельних матеріалів. Провідна галузь району – вугільна промисловість. Тут видобувають коксівне (Донецька обл) і енергетичне (Луганська обл) вугілля. На вугільній промисловості базується потужна електроенергетика. Чорна металургія – це галузь, на якій спеціалізується Донецький регіон. Тут виробляють чавун, сталь, різноманітний прокат. Найбільші підприємства чорної металургії – “Азовсталь” у Маріуполі, Донецький, Макіївський, Алчевський заводи. Чорну металургію обслуговує потужна коксохімічна промисловість. Видобувають у регіоні флюсові вапняки та вогнетриви. Кольорова металургія набагато поступається чорній. Основні підприємства знаходяться в Костянтинівці (виробництво цинку), Микитівці (виробництво ртуті), Артемівську (завод з обробки кольорових металів). Донецький регіон має також потужну хімічну промисловість. У регіоні значно розвинута содова промисловість (Лисичанський содовий завод). Цьому сприяють запаси кухонної солі, а також карбонатної сировини. Розвинута соляна промисловість. Набула розвитку хімія органічного синтезу. Гірничошахтне устаткування виробляється на машинобудівних заводах Донецька, Луганська, Горлівки, Дружківки, Ясинуватої, обладнання для металургійної промисловості – у Макіївці, Дебальцевому, Слов’янську. Прокатне машинобудування забезпечується вагонобудівним заводом у Стаханові. Виробництво різноманітного електротехнічного обладнання зосереджено у Донецьку, Слов’янську і Торезі. Легка промисловість використовує місцеву і довізну сировину. В галузі здебільного працюють жінки.

Природні умови і потреби міського населення сприяли формуванню в районі потужного АПК. У сільському господарстві домінує приміський тип господарювання. Близько 80% с/г угідь припадає на орні землі. З них близько 50% знаходиться під зерновими культурами, 35% - під кормовими. У с/г тваринництво домінує над рослинництвом. Воно має молочно-м’ясний напрям.

Значно розвинутий транспортний комплекс. За обсягами перевезень регіон посідає 1 місце в країні. Провідна роль за цим показником належить залізничному транспорту. Щільність його магістралей теж найбільша в нашій країні і становить 56 км на 1000 кв км території. 2 місце за обсягами перевезень у регіоні посідає автомобільний транспорт. Промисловими вузлами регіону є: Донецько-Макіївський, Маріупольський, Горлівсько-Єнакієвський, Луганський, Краматорсько-Костянтинівський, Стаханово-Алчевський, Лисичансько-Рубіжанський.

Донецький економічний регіон, зокрема Донецька область, з інвестиційної привабливості стабільно займає 2-3-і місця, конкуруючи в основному з Дніпропетровською областю. Вже по цьому критерію можна говорити, що він має високий потенціал в розвитку. Проте ситуація в регіоні є дуже цікавим явищем - це «блиск на тлі убогості». Структура економіки достатньо специфічна, і при достатньо розвиненому Донецьку існує проблема численних депресивних шахтарських міст і селищ. І ринки Донецької області функціонують в призмі цих проблем.

Серед проблем Донецького економічного регіону – територіальна нерівномірність розвитку. Передусім це стосується Луганської області, на півночі якої багато слаборозвинутих малих міст. Ще одна проблема пов’язана з використанням трудових ресурсів. Для Донбасу нагальною є також проблема розвитку малих і середніх міст, селищ міського типу, господарство яких тісно пов’язано з вуглевидобутком. Закриття шахт породжує гострі соціальні проблеми. Дуже високий рівень спрацювання обладнання, що призводить до травматизму, низької якості продукції, високої її матеріало- і енергомісткості. Надзвичайно гостра проблема водопостачання. З-поміж екологічних проблем – такі, як забруднення повітря, грунтів, вод у річках та Азовському морі.

Рівень безробіття в регіоні (розрахований за методологією Міжнародної організації праці) складає 10,3% при офіційно зареєстрованому рівні в 2,7%. Особливо гостро ця проблема стоїть в невеликих шахтарських містах. Важливо і те, що методика МОТ, що враховує і неповну зайнятість, і вимушені простої, дозволяє зробити вивід про те, що багато шахт і підприємств насправді простоюють, а їх співробітники знаходяться, швидше за все, у відпустках за свій рахунок. Слідуючи цій логіці, можна говорити про те, що сьогодні не включено в процес виробництва до 7,6% (10,3-2,7%) працездатного населення області, і для їх повернення в «працездатне перебування» на рідному для них підприємстві буде потрібно - приватному інвесторові або державі - значні засоби (мова йде про погашенні заборгованостей по зарплаті і про виплату компенсацій при звільненні).

Пальму першості по забрудненню повітряного середовища в нашому регіоні тримають вугільна промисловість, чорна металургія і теплоелектростанції - 91% всіх шкідливих викидів. Звичайно, більш за всіх страждають жителі тих місць, де розташовані підприємства цих галузей. В першу чергу, це Маріуполь, на який доводиться майже чверть сумарних об'ємів викидів по району. У цьому сенсі не повезло також Донецьку (8,4%), Дебальцево, Макіївці, Марьінському і Старобешевському районам (по 7-8%).

Донецький економічний регіон вважається закритою зоною для іноземних інвестицій. Дійсно, інвестиційний клімат в регіоні (як, втім, і у всій Україні) не сприяє приходу транснаціональних корпорацій і непривабливий для іноземних інвестицій. За даними інвестиційного рейтингу регіонів України, проведеного Інститутом реформ, прямі іноземні інвестиції лише в одну Донецьку область за станом на 01.10.2002 р. склали $364,5 млн. (7,8% від загального об'єму ПІЇ до України). Найбільш інвестиційними привабливими містами виявилися: Донецьк - 163 підприємства (56,2%), Маріуполь - 30 підприємств (10,3%), Харцизськ - 8, Єнакієво, Горловка - 7, Артемовськ – 5. Проте в Донецькій області поступово з'являються філії і виробництва іноземних компаній. В основному на територіях пріоритетного розвитку (ТПР).

Ми вважаємо, що вивести регiон на дiйсно провiднi позицiї можна, лише спираючись на фондовий ринок, шляхом створення привабливих та комфортних умов для портфельних iнвесторiв, внутрішніх, зовнішнє, і навіть іноземних. В нашій країні існує своєрідний стереотип, що в Донецькому регіоні нема більше галузей, крім вуглевидобутку, важкого машинобудування, металургії та інших галузей, пов'язаних з ними, для того, щоб залучати інвестиції. Але наша команда намагалася знищити цей стереотип, пропонуючи Вам на розглядання проект по відновленню курортно-рекреаційної бази Донецького регіону, і не просто курортно-рекреаційної бази, а саме оздоровчого комплексу регіону. Багато людей вважає, що Донецький економічний регіон є „скопищем” екологічних проблем та місцем, де концентрується найгірше повітря в Україні. Екологічні проблеми є надто поширеними лише у місцях, де розвинена металургія, вуглевидобуток тощо. В інших місцях регіону екологія може бути на рівні з іншими регіонами країни.

Основні рекреаційні ресурси регіону – побережжя Азовського моря, лікувальні грязі, джерела мінеральних, радонових і столових вод, заповідні зони - Хомутовський степ і Святогір’я, соляна шахта в Соледарі, де працює спелеологічний санаторій. У Донецькій області розташовано 70 об'єктів природно-заповідного фонду, зокрема - 6 заповідників державного значення. По кількості гостей з-за кордону Донецький регіон займає третє місце в Україні - після Києва і Харківської області. Нащу увагу ми хотіли б привернути до найбільш великих та знаменитих курортів Донецького регіону, зокрема Донецької області, - Слов'янску та Святогорську. Слов'янськ — місто обласного значення в Донецькій області. В межах Слов'янська знаходяться солоні озера карстового походження. Температура води влітку +22+24°С. Ропа озер по своєму хімічному складу хлоридно-натрієвого типу, містить також сульфати. Слов'янськ — грязьовий курорт (використовуються ропа і грязь озер). Три розташованих тут санаторії спеціалізуються на лікуванні захворювань органів руху, нервової системи, системи кровообігу. Святогірськ (до 1964 року селище Банне, у 1964—2003р Славяногірськ) — місто районного значення в Донецькій області, підпорядкований Слов'янській міській раді міста Слов'янська. Розташований на річці Северський Донець, біля межі трьох областей — Донецькою, Харківською і Луганською поблизу залізничної станції Слав'яногорськ.

Тож, наша група вирішила розробити проект по відновленню оздоровчого комплексу регіону на базі солей регіону. Як відомо, в Донецькому економічному регіоні існує 2 найбільш великих місць видобутку куховарської солі – Слов’янськ та Артемівськ. На них ми і з акцентуємо свою увагу.

За різноманіття корисних властивостей, окремі з яких є для людини життєво важливими, а також будучи незамінною складовою раціону сіль здобула славу "білого золота». Оздоровча дія, яку надають на організм соляні пари, була виявлена на початку ХХ століття. Тоді по всій Європі на місці старих соляних шахт відкрилися підземні санаторії, які спеціалізувалися на профілактиці і лікуванні різних захворювань за допомогою вдихання іонізованого повітря. Останні дослідження показали, що навіть невеликі за розміром мінерали володіють практично повним спектром терапевтичних властивостей кам'яної солі. Кристалічна сіль значно допомагає в лікуванні багатьох хвороб. Біоенерготерапевти і літотерапевти рекомендують оздоровлюючий вплив кристалів соли, щоб підтримати лікування алергії, системних респіраторних і кров'яних хвороб. Вони часто використовуються при лікуванні ревматизму. Лікувальні особливості солі були доведені тим, що робочі в соляних шахтах дуже рідко страждають системними захворюваннями повітряних дихальних шляхів.

В Донецькому економічному регіоні в містах Слов’янськ та Соледар існують оздоровчі бази на базі солевидобувних підприємств, до яких приїжджають люди з найрізноманітнішими хворобами.

У місті Соледар Артемівського району існують соляні шахти, поряд з якими діє й спелеосанаторій „Соляна симфонія” на рівні 288 м під землею, де з успіхом лікують бронхіальну астму, астматичний, обструктивний бронхіт, хронічну пневмонію, алергічний риніт, атопічний дерматит, псоріазу середньої та важкої форм, зниження імунітету, захворювання щитовидної залози.

Ми пропонуємо інвесторам покращити інфраструктуру містечок Слов’янськ та Артемівськ, включаючи їхні пригороди, як-то Соледар Артемівського району. Також, потрібно відремонтувати санаторії на базі соляних шахт, та не просто відремонтувати, а зорієнтувати їх на масового українського туриста, а не на українських багатіїв. Перш за все потрібно орієнтувати оздоровчий комплекс України на масового споживача. А також, потрібно розвивати рекламу даних санаторіїв, бо більшість українців навіть і не здогадується про їхнє існування.

Придніпровський економічний район розташований у центральній і південно-східній частинах країни, в басейні Дніпра. Охоплює Дніпропетровську та Запорізьку області.Площа - 59,1тис кв км. Населення – 6,0 млн осіб. За рівнем розвитку, урбанізації Придніпровський район поступається тільки Донецькому. Природо-ресурсний потенціал району потужний та різноманітний. Провідне місце у ньому займають мінеральні, земельні, агрокліматичні ресурси. Один з найбільших у світі центрів видобутку залізних і марганцевих руд та виробництва чорних металів. Його територію перетинають важливі транснаціональні магістралі. Дніпропетровщина - один із світових центрів ракетно-космічного будування. Придніпров'я – один з головних постачальників електроенергії. Сприятливі природні умови, наявність трудових ресурсів, великий ринок споживання визначили інтенсивний розвиток сільського господарства. Сільське господарство. У сільське господарство дуже вигідно інвестувати через сприятливі природні умови (за класифікацією, ґрунти Придніпров'я зараховують до ґрунтів найбільш високої якості: на Дніпропетровщині переважають звичайні та південні чорноземи (48%), у Запорізькій області на півночі – чорноземи звичайні, на південні та південні солонцюваті (разом 75%)Агропромисловий комплекс Запорізької області є надзвичайно привабливим для інвестування. Головними складовими інвестиційної привабливості АПК регіону є родючі землі , кваліфіковані трудові ресурси, значні потужності переробної галузі, вигідне для експорту продукції географічне розташування. Транспортна система. Високий рівень економічного потенціалу Дніпропетровської області, густа заселеність території зумовили розвиток різних видів транспорту - авіаційного, залізничного, автомобільного, трубопровідного, річкового, електротранспорту, метрополітену.В області діють 3 аеропорти, з них 2 - міжнародні, які зв'язують регіон з країнами далекого та близького зарубіжжя.Територію області перетинають найважливіші залізничні магістралі, які з'єднують головні сировинні бази країни - кам'яновугільний Донбас, залізорудне Криворіжжя і Нікопольський марганцевий басейн. Добре розвинута мережа автомобільних доріг.З півночі на південь Дніпропетровщину перетинає головна водна артерія країни - річка Дніпро. Запорізька область має розвинуту транспортну систему. Розгалужена мережа залізничних доріг з'єднує всі основні промислові центри регіону з містами України та країнами СНД. На долю автомобільного та залізничного транспорту припадає велика частка як вантажних, так і пасажирських перевезень. Бердянський морський порт (на Азовському морі) є морськими воротами в Запорізьку область. Пріоритетними завданнями є: а) залучення інвестресурсів у транспортну галузь з метою оновлення основних фондів і технічного переоснащення підприємств транспортної галузі (автомобільний, залізничний, морський, авіаційний транспорт); б) стимулювання залучення інвестицій у придорожній сервіс (автозаправні станції, автосервіс, кафе тощо), що дозволить активізувати розвиток малого бізнесу, створити нові робочі місця, а також наблизити рівень придорожнього сервісу області до європейських стандартів; в) стимулювання подальшого зростання обсягів залучених інвестиційних ресурсів у галузь зв’язку з метою створення високоефективної системи телекомунікацій, запровадження новітніх методів передачі та обробки інформації в усіх сферах діяльності, розвитку поштових послуг на базі новітніх технологій. Рекреація. За своїми можливостями Придніпровський економічний район є одним з перспективних рекреаційних регіонів. Проте сьогодні його рекреаційно – туристичне господарство має переважно внутришньорайонне значення. Придніпровський район має в майбутньому всі підстави стати рекреаційно – туристичним районом загальноукраїнського значення. В Придніпровському районі зосереджено понад 90 тис га курортно-рекреаційних територій. Це: мінеральні бальнеологічні води, лікувальні грязі, морські пляжі, річкові пляжі, ліси рекреаційного призначення.Велику рекреаційну цінність має акваторія Азовського моря, де є лікувальні водно-морські та грязьові ресурси. Велике значення мають численні пам'ятки природи та історії. Все це створює сприятливі умови для всіх видів масового відпочинку, особливо туризмуВраховуючи наявність унікальних природних та лікувальних факторів, розвиток інфраструктури відпочинку, туризм є перспективним напрямом для залучення іноземних інвестицій.