89. Вплив уряду та держ.Бюджету на пропозицію грошей

Дефіцит держ.бюджету – перевищення урдових витрат над законодавчо визначеними держ. доходами. Він виникає через те, що недостатньо бедж.надходжень для фінансування запланованих бедж.видатків.

Обсяги видатків та доходів, та бедж.дефіцити плануються КабМіном та затвердж.ВР.

Монетизація бедж.дефіциту може здійснюватися:

• збільшенням оподаткування через введення нових податків. Проте це мало можливо, хоча якщо провести ці зміни то все одно гр..база не зміниться.

• Надання уряду права випускати ЦП і реалізувати їх ена вторинному та зовн.ринку.Приреалізації їх на внурт.ринку суб’єктам, крім НБУ, гр..база не зміниться.

Якщо бедж.дефіцит стає хронічним і зростає, то буде важко реалізувати ЦП серед не банк.інституцій і уряд збільшить проц..ставку за облігаціями та зменшить їх ціну, що стимулювати попит. При такій ситуації в бюджеті витрати на обслуговування боргу з’їдатимуть доходи від нових емісій ЦП. Банки можуть втратити резерви, зниж.пропозиція гр..та ліквідність банків.Врівноважити можна через розміщення ЦП на вторинному ринку, де ЦБ може стати балансуючим, бо купуватиме ту частку пропозиції облігацій, яка без цього може спричинити зростання проц..ставки.

Проте кредитуючи уряд, ЦБ ускладнює пропозицію гр., бо на відповідні суми уповільнюється зростання резервів банків та збільшується маса грошей в обороті.

• Надання уряду права емісії власних боргових зобов’язань із статусом законних платіжних засобів. Такий дохід назив.сеньойораж, який держ.казначейство може легко забезпечити в розмірі, достатньому для монетизації бюдж.дефіциту. Але ЦБ повністю чи частково втрачає контроль над форм.гр.бази.

90. Узагальнення чинників впливу на пропозицію грошей.

91. Роль грошово-кред.політики в управлінні пропозицією грошей.

92. Поняття ролі грошей, її відмінності від функцій грошей.

93. Переваги монетарної економіки над бартерною.

94. Концепція нейтральності грошей у процесі відтворення, причини її появи.

95. Кейнсіанська критика концепції нейтральності грошей.

96. Дискусії щодо нейтральності грошей на довгострокових часових інтервалах.Наслідки.

98. В

99. Особливості передавального механізму в трансформаційній ек.Укр.

100. д

101. д

102. д

103. ж

104. Загальні передумови та економічні причини, що визначають необхідність кредиту.

Кредит існував не завжди. Причини його ви­никнення слід шукати насамперед не у сфері вир-ва, а у сфері обміну, де продавці товарів проти­стоять один одному як юр. само­стійні особи.

Кредит виник і розвину­вся на основі функції грошей як засобу обігу. Саме в цьому й полягає найбільш поширена причина необхідності кредиту.

Існування товарного ви­р-ва і пов'язаного з ним товарного обігу є найбільш за­гальною ек. причиною необхідності кредиту.

Проте, окрім цих заг. причин необхідності кредиту, є ряд специфічних чинників, які її деталізують. Зокрема, кредит можливий лише за певних передумов. Однією з них стало майнове розшарування сусп-ва у період розпаду первіс­нообщинного ладу, коли бідний мусив звертатися за позичкою до багатшого.

Але для виникнення кредитних відносин потрібно, щоб той, хто надає кредит, довіряв тому, хто хоче його отримати.

Окрім довіри, обов'язковою передумовою виникнення, креди­тних відносин є збіг ек. інтересів кред-ра і поз.

За своєю природою кредитна угода, в основі якої лежить тим­часове запозичення чужої власності, обумовлює необхідність ма­т. відповідальності її учасників за виконання взятих на себе зобов'язань.

Ще однією передумовою цих відносин є отримання позичаль­ником регулярних доходів, за рахунок яких він зможе погасити кредит.

Причини виникнення кредиту слід шукати насамперед не у сфері виробництва, а у сфері обміну, де продавці товарів протистоять один одному як власники, як юридично самостійні особи. Коли товарно-грошові відносини почали ставати більш-менш регулярними, взаємовідносини між товаровиробниками іноді набували особливого характеру: продавцеві потрібно продати товар, а в покупця не було грошей, щоб його купити. За таких умов акт купівлі-продажу товару не міг відбутися. Таким чином, кредит виник і розвинувся на основі функції грошей як засобу обігу. Отже, кредит полегшував реалізацію товарів. Саме в цьому й полягає найбільш поширена причина необхідності кредиту. Але пізніше кредит розвивався, і необхідність у ньому стала обумовлюватися не тільки потребами сфери обміну, а й інших сфер суспільного відтворення — виробництва, споживання.

Суспільство повинно мати у своєму розпорядженні такі економічні інструменти, з допомогою яких можна було б запобігати перебоям у сфері суспільного виробництва, загалом суспільного відтворення. Одним із найважливіших таких інструментів і став кредит. Звідси існування товарного виробництва і пов'язаного з ним товарного обігу є найбільш загальною економічною причиною необхідності кредиту.

Коли в одних із них кошти вивільняються, іншим їх не вистачає. Ця суперечність розв’язується за допомогою кредиту.

Отже, можна зробити висновок, що необхідність кредиту ви­кликана існуванням товарно-грош. відносин. Його передумо­вою є наявність поточних або майбутніх доходів у позичальника, а конкретними причинами, що обумовлюють необхідність креди­ту, – коливання потреби в коштах та джерелах їх формування.

105. Сутність кредиту, його структура, еволюція та зв’язок з іншими економічними категоріями.

За своєю сутністю кредит – це сусп. відносини, що вини­кають між ек. суб'єктами у зв'язку з передачею один одному в тимчасове користування вільних коштів на засадах зворотності, платності та добровільності.

Кредит як форма сусп. відносин має багато спільного з іншими ек. категоріями – грошима, фінансами, тор­гівлею, капіталом та ін. Вони тіс­но переплітаються функціонально між с.

Від грошей (як грошей) кредит відрізняється рисами:

– у грош. відносин ними є продавець і покупець, у кредитних – кредитор і позичальник;

– в грош. від­носинах має місце зустрічне, еквівалентне переміщення 2 різ­них форм вартості – товарної і грошової, а в кредитних відноси­нах – нееквівалентне переміщення вартості в грошовій або в товарній формі;

– Гроші призначені забезпечити реалізацію споживної вартості і довести її до кінцевого споживача. Кредит призначений задовольня­ти тимчасові потреби в додаткових коштах одних ек. суб'єктів і сприяти вигідному розміщенню вільних коштів для других.

Першою формою кредиту, що мала найпростішу сутність, був лихварський кредит. Характерними ознаками цього кредиту було те, що він має випадковий характер. Його суб'єктами на боці кредиторів були просто багаті люди, які надавали в кредит лише власні кошти, а на боці позичальників — незаможні (селяни, ремісники).

З переходом до товарно-капіталістичного виробництва відбулося чітке розмежування виробничих і особистих потреб у запозиченні коштів. Підтримання і розвиток виробництва стали широкомасштабною сферою застосування запозичених коштів і стимулювали масове формування вільних коштів. Сам кредит набув капіталістичного характеру і перетворився в суспільний механізм капіталізації економічних відносин.

Попервах економічна думка зосереджувалася переважно на самому поняття кредиту, на пізнанні його сутності. Лише з 18 ст. розпочалися дослідження механізму зв'язків кредиту з суспільним виробництвом, що відкривало шлях для формування суто наукової теорії кредиту. На сьогодні економічна наука визнає дві провідні теорії кредиту: натуралістичну і капіталотворчу.

На відміну від кредиту, фінанси формуються в процесі розподілу вартості, рух вартості у фін. від­носинах пов'язаний зі зміною власності, не є зворотним і плат­ним, визначається переважно неринковими, адмін. - вольовими чинниками. Фінанси і кредит функціонують переваж­но паралельно, на відокремлених ек. сегментах, допов­нюючи, а не підміняючи, один одного.

Кредит і торгівля теж тісно переплітаються: торгівля все частіше здійснюється в кредит, а кредит організується на засадах торгівлі борго­вими зобов'язаннями.

Елементами кредиту є його об'єкти і суб'єкти. Об'єктом кредиту є та вартість, яка передається в пози­чку. Суб'єкти кредиту – це кредитори і позичальники. Взяті разом, ці елементи створюють структуру кредиту. Позичена вартість має бути наявною і фактично переданою кредитором позичальнику. Кредитори – це учасники кредитних відносин, які мають у своїй вільні кошти і передають їх у тимчасове користування іншим суб'єктам. Позичальники – це учасники кредитних відносин, які одержують кошти у позичку від кредиторів.

1 формою кредиту був лихварський кредит. Хар. ознаками його було те, що він має випадковий характер

106. Стадії та закономірності руху кредиту на мікро- і макрорів­ні.

Рух позиченої вартості можна назвати відтворювальним і виразити формулою:

ВВ — НП — ОП ... ВП ... ВК — ПК — ОК,

Виходячи з цієї формули, можна виділити такі стадії відтворювального руху кредиту:

1-а стадія — формування вільної вартості як джерела надання позичок (операція ВВ);

2-а стадія — розміщення вільної вартості в позичку (операції НП—ОП);

3-я стадія — використання позичальником коштів, одержаних у тимчасове розпорядження (операція ВП);

4-а стадія — вивільнення використаних позичальником коштів з його обороту або формування в нього доходів, достатніх для повернення позички (операція ВК);

5-а стадія — повернення позичальником вартості кредитору (операції ПК—ОК) та сплата процента. На цьому етапі завершується рух позиченої вартості і закінчуються відносини між кредитором і позичальником щодо даної позички.

П’ять стадій має лише той кредит, що бере участь у фор­муванні капіталу позичальника. Якщо ж кредит не бере у цьому участь, а використовується лише як кошти, то 3 і 4 стадії випадають (міжбанківський кредит).

Закономірності руху мікрорівні.

• зворотність руху;

• тимчасовість перебування позиченої вартості в обороті позичальника (триваліст 1 обороту);

• збереження позиченої вартості в процесі руху і повернення її в повному обсязі;

• залежність величини позички від наявних вільних коштів;

Закономірності руху макрорівні.

• кількісні параметри розвитку кредиту мають бути адекватними динаміці об­сягів ВНП;

• так як позичкова операція є вимогою і зобов’язанням одночасно - загальні суми кредитних вкладень і позичених ресурсів балансуються;

• зворотність і платність кредиту робить його найбільш адекватним ринк. умовам інструментом фінансування зростання капіталу в реальному секторі ек-ки;

• міжгалузевий рух кредиту (спрямування коштів з галузей і секторів ек-ки з низькою рентабельністю у високорентабельні галузі).

107. Принципи кредитування.

Принципи кредитування:

• цільове призначення позички;

• строковість передачі коштів кредитором позичальнику;

• поверненість позичальником коштів кредитору в повному обсязі;

• забезпеченість позички;

• платність користування позиченими коштами.

Цільове призначення позички полягає в тому, що економічні суб’єкти, що виявили намір вступити в кредитні відносини, повинні заздалегідь чітко визначити, на яку ціль будуть використані позичені кошти.

Строковість позички передбачає, що вільні кошти кредитора передаються позичальнику на чітко визначений строк, який сторони повинні узгодити в момент вступу в кредитні відносини. Строковість випливає з цільового призначення позички і сама слугує передумовою для подальшого розгортання кредитних відносин між сторонами позички.

Поверненість позиченої вартості кредитору означає, що позичальник повинен повернути кредитору весь обсяг одержаної в позичку вартості. Дуже часто позичка повертається несвоєчасно. Але якщо навіть вона погашається в установлений термін, це не значить, що вся позичена вартість повернута.

Забезпеченість полягає в тому, що кредитор при наданні позички мусить вжити додаткових заходів щодо гарантування повернення позички у визначені строки. Додатковими ці заходи є відносно принципів цільового спрямування та строковості позички.

Забезпеченням позички може бути майно (нерухоме, рухоме, цінні папери, валютні цінності), що береться у заставу, а також зобов’язання третьої особи погасити борг кредитору (гарантії, поручительства). Розмір майнового забезпечення звичайно встановлюється на рівні, що перевищує розмір позички, на випадок зниження ринкової ціни застави.

Платність користування позичкою - позичальник повертає ще й сплачує додаткові кошти у формі процента. Кредитор зазнає при цьому подвійних втрат:

— втрачає дохід, який припадає на вилучену ним з обороту частину коштів, що стає джерелом кредиту;

— втрачає ті переваги та зручності, які властиві утриманню вивільнених з обороту коштів у ліквідній формі.

Тому, щоб зберегти своє попереднє становище на ринку, кредитор мусить стягувати плату за надані в позичку кошти.

108. Форми, види та функції кредиту.

Форми кредиту. Товарна і грошова форми кредиту доповнюють одна одну: позички, надані в товарній формі, можуть погашатися в грошовій, і навпаки.

У товарній формі кредит надається у разі продажу товарів з відстрочкою платежу (комерційний кредит), при оренді майна (у тому числі лізинг), наданні речей чи приладів у прокат, погашенні міждержавних боргів поставками товарів тощо. У деяких із цих випадків погашення позичок здійснюється в грошовій формі, що дало підстави окремим дослідникам говорити про змішану (товарно-грошову) форму кредиту. Проте так ставити питання можна лише стосовно окремої позички. Кредит же — процес безперервного руху вартості і виділення двох його форм достатньо для характеристики кредиту як процесу.

У грошовій формі надають свої позички банки, міжнародні фінансово-кредитні установи, уряди та ін. Широко використовує грошову форму кредиту населення — при розміщенні заощаджень у банківські депозити, одержанні позичок у банках тощо.

Види кредиту:

• Залежно від суб’єктів кредитних відносин заведено виділяти банківський кредит, державний кредит, міжгосподарський (комерційний) кредит, міжнародний, особистий (приватний) кредит. У банківському кредиті суб’єктами кредитних відносин (одним чи обома) є банк, у державному кредиті — держава, що виступає переважно позичальником. У міжгосподарському (комерційному) кредиті обома суб’єктами є господарюючі структури, у міжнародному кредиті — резиденти різних країн. В особистому (приватному) кредиті одним із суб’єктів є фізична особа.

• Залежно від сфери економіки, у яку спрямується позичена вартість, можна виділити:

— виробничий кредит, що використовується на формування основного й оборотного капіталу у сфері виробництва та торгівлі, тобто на виробничі цілі;

— споживчий кредит, що спрямовується на задоволення особистих потреб людей, тобто обслуговує сферу особистого споживання.

• За терміном, на який кредитор передає вільну вартість у користування позичальнику, виділяються короткострокові (до одного року), середньострокові (до п’яти років) та довгострокові (понад п’ять років) кредити.

• За галузевою спрямованістю кредиту виділяються такі його види:

— кредити в промисловість;

— кредити в сільське господарство;

— кредити в торгівлю;

— кредити в будівництво, особливо в житлове будівництво;

— кредити в інші галузі.

• Залежно від цільового призначення кредиту можна виділяти такі його види:

— кредит на формування виробничих запасів (сировини, матеріалів, паливно-мастильних матеріалів, тари тощо);

— кредит у витрати виробництва (сезонні витрати у рослинництві та тваринництві в сільському господарстві; сезонні витрати на лісозаготівлі, на ремонтні роботи; тощо);

— кредит на створення запасів готової продукції (залишки на складах виробничих підприємств тощо);

— кредити, пов’язані з виникненням тимчасових розривів у платежах, коли економічні суб’єкти повинні здійснювати платежі, а призначені для цього кошти не надійшли чи надійшло їх мало.

• За організаційно-правовими ознаками та умовами надання позичок можна виділяти такі види кредиту:

— забезпечений і незабезпечений;

— прямий і опосередкований;

— строковий і прострочений, пролонгований;

— реальний, сумнівний, безнадійний;

— платний, безплатний.

Функції кредиту. функції хар-ють сусп. призначення кре­диту, ту «роботу», яку він виконує в сусп-ві, тобто його роль.

Перерозподільна функція полягає в тому, що матеріальні та грошові ресурси, які були вже розподілені і передані у власність ек. суб'єктам, через кредит перерозподіляються і спрямовуються у тимчасове користування іншим суб'єктам, не змінюючи їх первинного права власності.

Функція кредиту, що реалізується в грош. сфері, полягає в тому, що кредит забезпечує найкращі передумови для ефективного регулювання обороту грошей в інтересах по­вного задоволення потреб економіки в платіжних засобах і під­тримання достатньої для ек. розвитку стаб-сті грошей.

Сутність контрольно-стимулюючої функції полягає в тому, що в процесі кредитуван­ня забезпечується контроль за дотриманням умов та принципів кредиту з боку суб'єктів кредитної угоди.

Функція капіталізації вільних грош. доходів полягає в трансформації завдяки кредиту грош. нагромаджень та заощаджень юр. і фіз. осіб у вар­тість, що дає дохід, тобто в позичковий капітал.

109. Характеристика банківського кредиту.

Банківський кредит має місце тоді, коли однією зі сторін кредитної угоди є банк. У сучасних умовах банківський кредит — провідна форма кредиту, Його об’єктом є грошовий капітал, а тому він надається тільки у грош. формі.

Банківський кредит поділяється на позичку капіталу і позичку грошей. Позичка капіталу — це позичка, в результаті якої збільшується дійсний капітал, а позичка грошей — це позичка, внаслідок якої лише забезпечується рух грошей як платіжного засобу.

Кредитні відносини, що виникають при банківському кредиті, поділяються на дві великі групи. Перша — це кредити, які отримує сам банк для формування своїх ресурсів. Ці кредити поділяються на залучені вклади і депозити, позики, отримані шляхом випуску та розміщення банками власних облігацій і векселів, міжбанківські кредити. Другу групу становлять кредити, які надає банк своїм клієнтам.

Розрізняють кредити:

За термінами користування банк. кредит поділяється на короткостроковий (до 1 року), середньостроковий (від 1-3 р.) і довгостроковий (> 3 р.).

За сферами сусп. відтворення розрізняють кредити у сферу вир-ва, у сферу обігу та у сферу споживання.

За порядком надання кредит поділяється на прямий і непрямий.

За методом надання розрізняють кредити, які позичальники отримують одноразово, перманентно або гарантовано.

За схемою надання розрізняють кредити, що надаються відповідно до кредитної лінії, револьверні, контокорентні та овердрафт. Кредитна лінія - позичальник використовує кредит поступово в межах обумовленої суми та терміну. Револьверні — це кредити, які автоматично поновлюються в межах обумовленого розміру. При контокорентному кредиті банк відкриває клієнту контокорентний рахунок, з якого здійснюються усі платежі клієнта. Овердрафт вважають різновидом контокоренту.

За формою залучення кредиторів до кредитних операцій банк. кредит буває двосторонній, консорціумний (синдикатний), паралельний (багатосторонній).

За забезпеченістю повернення кредити бувають забезпечені та незабезпечені (бланкові).

За ступенем ризику кредити поділяються на дві групи — стандартні та з підвищеним ризиком. За строками повернення розрізняють кредити строкові, до запитання, відстрочені (пролонговані) та прострочені. Строкові — це кредити, строк погашення яких ще не настав. Кредити до запитання видаються банком на невизначений термін. Відстроченими є кредити, погашення яких на прохання клієнта банк переніс на пізніший термін. Простроченими вважаються кредити, які не погашені клієнтом у передбачений кредитним договором термін.

Банк. кредит надається з дотриманням принципів: цільовий характер кредиту, забезпечення повернення кредиту, надання кредиту на певний строк, платність кредиту.

Банківський кредит має місце тоді, коли однією зі сторін кредитної угоди є банк. У сучасних умовах банківський кредит — провідна форма кредиту, хоч у країнах із розвинутою ринковою економікою останнім часом він почав поступатись перед банкірським кредитом, який надають кредитні установи небанківського типу. Його об’єктом є грошовий капітал, який відокремлений від промислового капіталу, а тому він надається тільки у грошовій формі.

110. Характеристика міжгосподарського кредиту, його переваги та недоліки, особливості розвитку в Україні.

Міжгосп. кредит – це кредит, який існує між функціонуючими суб'єктами госп-ня. Його видами є комерційний кредит, дебіторсько-кредиторська заборгованість, аванси покупців, тимчасова фін. допомога, лізинг. Межі міжгосп. кредиту визнач-ся розміром резервних капіталів.

Комерційний кредит – це форма руху безпосередньо пром. капіталу і спосіб перетворення товарного капіталу у грош. шляхом продажу товарів з відстроченням платежу та з поверненням боргу грошима. Комерційний кредит виникає за побажанням і згодою сторін – продавця і покупця – і має строго визначений напрям і межі. У таких випадках товар може бути добровільно переданий постачальником покупцеві в кредит. Ця передача може оформлятися векселем (борговим забов'язанням). Під вексель постачальник (векселедержатель) отримує в банку кредит. КК трансформується у банківський. Ком.кредит може мати місце не тількі між постачальником та покупцем. Вважається що К.К. утворює фундамент кредитноі системи. Він істотно зменшує резерви платіжних засобів, що завжди вимушені утримувати у своєму розпорядженні суб'єкти ринку для здійснення комерц-них розрахунків. Головним призначенням К.К. є прискорення руху товарів від сфери виробництва до сфери споживання.

Дебіторська-кредит. заборгованість багато в чому подібна до комерційного кредиту, але відрізняється від нього тим, що виникає всупереч побажанням і волі сторін. Причиною її ви­никнення є розрив у часі між рухом натуральної і вартісної форм товару. Особливо негативний вплив на економіку має найгірший різновид міжгос­п. кредиту – прострочена дебіт.-кредит. заборгованість.

Аванс – грошова сума, надана в рахунок майбутніх платежів за товарно-матеріальні цінності, роботи та послуги з метою забезпе­чення, гарантії їх отримання покупцем чи з метою гарантування їх купівлі.

Тимчасова фін. допомога надається окремим суб'єктам госп-ня, які опинились у скрутному фін. стано­вищі, їх вищестоящими організаціями та партнерами на засадах повернення і, як правило, без сплати процента.

Лізинг – підпр. діяльність, яка спрямована на інве­стування власних чи залучених коштів тта полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування майна, що є його власністю, або набувається ним у власність за дорученням та погодженням з одержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати періодичних платежів (до міжгос–го відноситься лише умовно, бо має з кредитом спільні ознаки).

В Україні він поки що перебуває на самій початковій стадії розвитку.

111. Характеристика споживчого кредиту. Особливості його розвитку в Україні.

Залежно від сфери економіки, в яку спрямовується позичена вартість, виділяють: виробничий, споживчий кредит (СК), який спрямовується на задоволення особистих потреб людей, тобто обслуговує сферу особистого споживання. Споживчий кредит – кредит, який надається юр. чи фіз. особам на споживчі цілі. Він може надаватись як банками, та кредитними установами небанківського типу, а та­кож юр. і фіз. особами. Реалізується через використання різних форм банків. і комерц. кредиту. Кредит на споживчі цілі (банківський) надається як юр.так і фіз. особам. Об'єктами кредитування можуть бути: будівництво житлових будінків та інших об'єктів цивільного будівництва (об'єкти охорони здоров'я, освіти, спорту, гаражі). Навіть за умов економічної кризи в Україні деякі підприємства здійснюють будівництво таких об’єктів, особливо житлових будинків. Для їх будівництва вони можуть отримувати кредит. Позабанківський споживчий кредит надається населенню на споживчі цілі. Він викликається переважн недостатнім розвитком банківського кредиту на такі цілі або умовами розрахунків за надані послуги. Так, абоненти телефонів одержують можливість вести в кредит міжміські переговори або надсилати телеграми. Часто ці кредити бувають безпроцентні. В Україні кредитними установами небанківського типу, що надають споживчий кре­дит, є ломбарди (надають кредит під рухоме майно – дорого­цінності, антикваріат, одяг тощо), кредитні спілки, підпр-ва зв'язку (телеграми і телефонні розмови в кредит), торго­вельні організації (продаж товарів з розстрочкою платежу). Кре­дити своїм працівникам можуть надавати суб'єкти госп-ня за рахунок спец. фондів, які вони створюють у ре­зультаті розподілу прибутку, що залишається в їх розпоряджен­ні. Фіз. особи також можуть надавати кредит на споживчі цілі одна одній.

Окрім забезпечення соц. потреб населення, споживчий кредит відіграє значну роль у формуванні платоспроможного попиту населення, який, у свою чергу, впливає на розвиток економіки країни, полегшуючи процес реалізації продукції, приско­рюючи отримання прибутку і доходів держ. бюджету. Визначення державою умов надання споживч. кредиту допомагає регулювати грош. обіг у країні.