3.3. Особливості стягнення антидемпінгового мита

Питання стягнення попереднього та остаточного антидемпінгового мита фактично є питанням належного виконання рішень про застосування антидемпінгових заходів, прийнятих в рамках антидемпінгового процесу. З точки зору логіки побудови процесуальної діяльності органів виконавчої влади відповідне рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі виступає в ролі «акту застосування норм права до конкретного випадку» [3, 493]. І, таким чином, від ефективності та правильності застосування антидемпінгового мита залежить загальна ефективність антидемпінгового регулювання.

Основні функції щодо виконання рішень про застосування антидемпінгових заходів виконуються Державною митною службою України. Статус цієї Служби визначається нормами Митного кодексу України. Так, згідно ст. 12 МКУ Митна служба України – це єдина загальнодержавна система, яка складається з митних органів та спеціалізованих митних установ і організацій [77]. Система митних органів складається із спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи – Державної митної служби [144], регіональних митниць, митниць та митних постів. Застосування антидемпінгових заходів здійснюється митними органами в рамках їх діяльності щодо митного контролю та митного оформлення товарів, одним із завдань яких є «застосування засобів державного регулювання переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів» [98, 46].

Повноваження митних органів щодо справляння попереднього та остаточного антидемпінгового мита визначені як загальними, так і спеціальними нормативно-правовими актами.

Так, повноваження митних органів щодо стягнення мита встановлені нормами МКУ (ч. 5 ст. 11) [77] та Закону України «Про єдиний митний тариф» (ст. 17) [36]. Норми Закону України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту» [38], зокрема ст.ст. 14 та 18, також передбачають, що попереднє та остаточне антидемпінгове мито справляється митною службою.

Крім того, згідно норм ч. 6 ст. 28 «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту» [38] Держмитслужба повинна щоквартально інформувати Мінекономіки та Міжвідомчу комісію з міжнародної торгівлі про обсяги імпорту товарів, які є об’єктом антидемпінгового розслідування або щодо яких застосовуються антидемпінгові заходи і про суми антидемпінгового мита, що справляються за відповідним рішенням Комісії.

З огляду на інтеграцію механізму стягнення антидемпінгових мит у загальну систему митно-тарифного регулювання правову основу стягнення антидемпінгових мит складають Закони України «Про Єдиний митний тариф», «Про митний тариф», «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту», «Про державний бюджет», Митний кодекс України та відповідні нормативно-правові акти органів виконавчої влади, прийняті на їх основі тощо.

У відповідності до норм ч. 1 ст. 28 Закону України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту» попереднє або остаточне антидемпінгове мито справляється за ставкою і на умовах, встановлених у відповідному рішенні Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі про застосування антидемпінгових заходів.

Зазначене мито сплачується незалежно від сплати інших податків і зборів (обов’язкових платежів), у тому числі мита, митних зборів тощо, які, як правило, справляються при ввезенні на митну територію країни імпорту певних товарів.

Цією ж нормою передбачено правило щодо заборони кумулятивного застосування антидемпінгового та компенсаційного мита, згідно якого щодо імпорту товару одним постачальником не можуть одночасно застосовуватися антидемпінгове та компенсаційне мито.

З огляду на персоніфікований характер антидемпінгового мита інформація, необхідна для його застосування, а також особливі правила, які стосуються процедури стягнення мита та митного оформлення, містяться безпосередньо в конкретному рішенні Комісії.

Так, рішення Комісії про застосування антидемпінгових заходів чітко визначає товар, який є об’єктом застосування антидемпінгових заходів. По-перше, в рішенні вказуються код або коди товарів згідно Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД) [79] та відповідний розширений опис товару.

По-друге, в рішенні можуть бути зазначені конкретні експортери та виробники (із зазначенням назви та реквізитів кожного із суб’єктів ЗЕД) (Див. напр. Рішення Комісії № АД-90/2004/52-111) [118] або лише країна походження товару (Див. напр. Рішення Комісії № АД-119/2005/52-116) [122]. Це відбувається в залежності від особливостей визначення ставки антидемпінгового мита, структури імпорту в Україну товару, що є об’єктом застосування даного мита, та прийняття окремими експортерами добровільних зобов’язань.

Таким чином, важливим елементом стягнення антидемпінгового мита є правильна класифікація товару та чітке визначення країни походження товару. Визначення країни походження відбувається у відповідності до правил, визначених в Розділі ХІІ «Країна походження товару» МКУ (ст.ст. 286 – 285) [77] та Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку визначення країни походження товару, що переміщується через митний кордон України» [105], а також нормативно-правових актів, що регулюють питання застосування сертифікатів походження товарів, їх верифікації тощо.

Разом з тим, антидемпінгове законодавство встановлює додаткові правила, які стосуються визначення країни походження товару. Зокрема, ст. 28 антидемпінгового Закону передбачає особливу форму ухиляння від сплати антидемпінгового мита, яка полягає у змінах в структурі торгівлі між країною імпорту та іншими країнами, що виникають у процесі здійснення операцій та (або) діяльності іноземних виробників, експортерів та (або) імпортерів тощо. Операція складання певного товару в країні імпорту або третій країні вважається ухиленням від сплати антидемпінгового мита у разі, якщо:

1) ця операція розпочалася або здійснюється безпосередньо до або після порушення антидемпінгового розслідування, та складові частини цього товару надходять з країни, щодо імпорту з якої застосовуються антидемпінгові заходи;

2) вартість складових частин становить не менше 60 відсотків загальної вартості товару. При цьому не вважається, що є факт ухилення від сплати антидемпінгового мита у разі, якщо додана вартість у складових частинах, складених протягом цих операцій та (або) закінчення виробництва, перевищує 25 відсотків витрат виробництва;

3) застосування антидемпінгового мита нейтралізується цінами та (або) обсягами складеного товару або подібного товару, та є докази наявності демпінгу у зв’язку з нормальною вартістю, попередньо розрахованою для складених або подібних товарів.

В таких випадках, за рішенням Комісії, антидемпінгове мито, яке справляється відповідно до цього Закону, може поширюватися на імпорт подібних товарів з третіх країн або частини цих товарів.

Крім того, антидемпінговим законодавством передбачаються додаткові заходи щодо правильних класифікації та визначення походження товару, що є об’єктом застосування антидемпінгових мит. Ці заходи включають в себе обов’язкову реєстрацію контрактів, видачу антидемпінгових ліцензій, вимоги щодо надання сертифікатів походження товару тощо. Всі ці документи входять до «Переліку документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів [108].

Так, в деяких випадках, рішенням Комісії може запроваджуватися обов’язкова реєстрація контрактів, відповідно до яких здійснюється імпорт в Україну товарів, що є об’єктом антидемпінгових заходів. Згідно норм ч. 4. ст.. 28 антидемпінгового Закону [38] ввезення на митну територію України товару відповідно до контрактів, які є об’єктом реєстрації, здійснюється за умови представлення ліцензії на імпорт, що видається Міністерством економіки та документів, які підтверджують внесення відповідної суми на депозит. Обов’язкова реєстрація контрактів вводиться на строк до дев’яти місяців.

Крім того, при ввезенні на митну територію товару, щодо якого застосовуються антидемпінгові заходи, вимагається представлення декларації про походження товару для визначення того, чи походить він з країни, щодо експорту з якої застосовані антидемпінові мита та застосування до них ставки антидемпігового мита, встановленої для товарів з відповідної країни. Згідно ст. 283 МКУ [77], сертифікат про походження товару повинен однозначно свідчити про те, що зазначений товар походить з відповідної країни і має містити: 1) письмову заяву експортера (постачальника чи виробника) про країну походження товару; 2) письмове посвідчення компетентного органу країни вивезення, який видав сертифікат, про те, що наведені у сертифікаті відомості відповідають дійсності. У разі виникнення сумнівів щодо інформації викладеній в сертифікаті походження, митні органи можуть звертатися до компетентних органів зазначеної в ньому країни походження з проханням про надання додаткових відомостей.

У випадку застосування індивідуальних ставок антидемпінгового мита щодо окремих експортерів імпорт в Україну відповідного товару повинен супроводжуватись сертифікатом якості заводу-виробника, що підтверджує виробництво даного товару саме цим експортером. Згідно п. 2.11 Рішення Комісії № АД-90/2004/52-111 [118], у сертифікаті якості заводу-виробника повинно бути зазначено:

- найменування виробника, його товарний знак та адреса;

- умовне позначення товару, його кількість у партії;

- дату виготовлення та номер партії,

- позначення державного стандарту або ТУ.

За загальним правилом проведення антидемпінгового розслідування не повинно створювати перешкод для здійснення митного оформлення товару, який є об’єктом цього розслідування (п. 14 ст. 12 антидемпінгового Закону). Таким чином, відсутність сертифікату походження не перешкоджає імпорту товару, що є об’єктом антидемпінгових заходів на територію. Але у випадку відсутності сертифікату походження імпорт такого товару можливий лише за умови сплати остаточного антидемпінгового мита (див. напр. п. 2. 10 Рішення Комісії № АД-90/2004/52-111). При чому, якщо рішення передбачає застосування декількох ставок антидемпінгового мита щодо окремих країн або виробників, сплата мита здійснюється за максимальною ставкою (див. напр. п. 2.6. Рішення Комісії № АД-110/2005/52-116).

Законодавством передбачені два види ставки антидемпінгового мита. Згідно норм ч. 5 ст. 16 антидемпінгового Закону розмір ставки остаточного антидемпінгового мита визначається:

- у відсотках до митної вартості товару, що є об’єктом антидемпінгового розслідування. Митна вартість цього товару розраховується відповідно до базисних умов поставки CIF-кордон України;

- різницею між мінімальною ціною та митною вартістю зазначеного товару, розрахованою відповідно до базисних умов поставки CIF-кордон країни імпорту. При цьому мінімальна ціна розраховується на п’ятирічний період згідно правил ч. 9 статті 14 антидемпінгового Закону.

У випадку встановлення ставки антидемпінгового мита у відсотках до митної вартості нарахування даного мита відбувається за тим же самим методом, що і нарахування загального мита за адвалерними ставками.

При цьому митна вартість товару визначається відповідно до правил, встановлених нормами Розділу ХІ МКУ «Митна вартість товарів. Методи визначення митної вартості товарів» з урахуванням особливих вимог, визначених вищезгаданим антидемпінговим Законом та відповідним рішенням Комісії. Так, наприклад, окрім визначеного антидемпінговим Законом розрахунку митної вартості на базі умов поставки «CIF-кордон України» в деяких випадках застосовуються розрахунки відповідно до базисних умов поставки «DAF- кордон України» (див. напр.: п.2.5. Рішення Комісії № АД-109/2005/52-85) [121] або інших. При визначенні митної вартості застосовуються офіційні курси іноземних валют, установлені Національним банком України на день подання Вантажної митної декларації (ВМД) до митного оформлення.

Безпосередньо порядок нарахування такого мита визначається нормами п. 5 «Порядку справляння митними органами ввізного (вивізного) та особливих видів мита під час митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України», затвердженого наказом Держмитслужби [83].

Обчислення суми антидемпінгового мита щодо товарів, які обкладаються антидемпінговим митом за ставками у відсотках до митної вартості товару, здійснюється за формулою:

См = (В х М ) : 100

де См – сума антидемпінгового мита, В – митна вартість товару (у гривнях), М – ставка антидемпінгового мита, установлена у відсотках до митної вартості товару.

Слід зазначити, що переважна більшість рішень Комісії про застосування попередніх або остаточних антидемпінгових заходів передбачає встановлення ставки попереднього або остаточного антидемпінгового мита саме у відсотках до митної вартості.

Наразі застосування ставки антидемпінгового мита, що визначається різницею між мінімальною ціною та митною вартістю, передбачено лише в одному рішенні Комісії № АД-92/2004/52-113 [120], яким було визначено мінімальну вартість товару у розмірі 977 американських доларів за 1 тону (п. 2.3 Рішення). Щодо розрахунків даного виду мита Держмитслужбою було направлено відповідний Лист «Про заповнення графи 47 ВМД» [69]. Згідно визначених в ньому правил розрахунок суми остаточного антидемпінгового мита при ввезенні товарів, що підпадають під дію Рішення Комісії № АД-92/2004/52-113, здійснюється за наступною формулою:

См = ((0,977 х К х Н) - В) х 100%

де: 0,977 доларів США за 1 кг – мінімальна ціна на імпорт в Україну товару за один кілограм згідно з пунктом 2.3 Рішення; К – курс долара США на день подання ВМД до оформлення; Н – вага нетто товару, кілограми; В – митна вартість товару, зазначена у графі 45 ВМД.

Однією з особливостей обкладення митом товарів, які є об’єктом антидемпінгових заходів, є те, що згідно ч. 2 ст. 15 Закону України «Про Єдиний митний тариф» у разі, якщо імпорт товару є об’єктом антидемпінгових заходів, преференції не встановлюються або зупиняються чи припиняються органом, який їх установив. Пункт 4 «Порядку справляння митними органами ввізного (вивізного) та особливих видів мита під час митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України», містить застереження, що це має місце, якщо інше не передбачено міжнародними угодами (договорами), що набрали чинності в установленому порядку. Таким чином застосування антидемпінгових заходів може впливати і на тарифні преференції щодо обкладання товарів ввізним митом.

Платником митних платежів є декларант – особа, що заявляє митниці від свого імені товари, що переміщуються через митний кордон. Декларантом може бути як особа, яка безпосередньо переміщує товари через митний кордон, так і митний брокер (посередник).

Щодо сплати антидемпінгового мита, то тут діють загальні правила, передбачені вищезгаданим Порядком. Зокрема, п. 6 Порядку передбачає, що мито підлягає сплаті до завершення оформлення ВМД, тимчасової декларації (ТД) чи неповної декларацій (НД). Мито сплачується платниками в національній валюті України. Сплата мита може бути здійснена шляхом перерахування суми коштів за безготівковим розрахунком або готівкою на відповідний рахунок митного органу. Умовне нарахування антидемпінгового мита не дозволяється.

Разом з тим, якщо загальні мита сплачуються за ставками, що діють на момент подання митної декларації, антидемпінгові мита можуть застосовуватися ретроактивно, а також сплата їх може призупинятися або припинятися відповідно до рішень Комісії. Також в Рішенні Комісії може бути визначена максимальна партія, яка без сплати остаточного антидемпінгового мита може ввозитися (пересилатися) на митну територію України (див. напр. п. 3.6. Рішення Комісії № АД-11/2000/52-39А) [117].

Норми ч. 10 ст. 14 антидемпінгового Закону [38] передбачають, що крім сплати у готівковій або безготівковій формі, справляння попереднього антидемпінгового мита може бути здійснене шляхом внесення суми мита на депозит або оформлення відповідного боргового зобов’язання, якщо інше не встановлено законодавством.

Особливості заповнення графи 47 ВМД «Нарахування мит та митних платежів» при митному оформленні товарів, що є об’єктом застосування антидемпінгових заходів, обумовлюються видом ставки антидемпінгового мита. При встановленні ставки антидемпінгового мита у відсотках до митної вартості заповнення графи 47 здійснюється у загальному порядку, встановленому «Інструкцією про порядок заповнення вантажної митної декларації» [80].

У першій колонці «Вид» зазначається код виду податку або збору, що використовується при декларуванні товарів за вантажною митною декларацією, відповідно до Класифікатора видів податків, зборів (обов’язкових платежів) та інших бюджетних надходжень, затвердженого наказом Держмитслужби України [81]. Такими кодами є «023» та «043» для антидемпінгового мита на товари, що, відповідно, ввозяться та вивозяться суб’єктами підприємницької діяльності; «123» та «143» антидемпінгового мита на товари, що, відповідно, ввозяться та вивозяться громадянами.

При нарахуванні антидемпінгового мита за ставкою у відсотках до митної вартості товару:

- у другій колонці – «Основа нарахування» вказується митна вартість товару, зазначена в графі 45 ВМД;

- у третій колонці – «Ставка» зазначається установлений відповідним Рішенням Комісії розмір ставки мита;

- у четвертій колонці – «Сума» наводиться нарахована сума антидемпінгового мита;

- у п’ятій колонці – «Спосіб платежу» зазначається код способу розрахунку відповідно до Класифікатора способів розрахунку (Додаток 12 до наказу Держмитслужби України від 09 липня 1997 р. № 307).

При нарахуванні антидемпінгового мита, що визначається різницею між мінімальною ціною та митною вартістю:

- у колонці «Основа нарахування» проставляється різниця між вартістю товару, розрахованою за мінімальною ціною, та митною вартістю, зазначеною у графі 45 ВМД;

- колонка «Ставка» не заповнюється;

- у колонці «Сума» проставляється різниця між вартістю товару, розрахованою за мінімальною ціною та митною вартістю, зазначеною у графі 45 ВМД [69].

Слід відзначити, що механізм стягнення антидемпінгового мита не можна вважати достатньо врегульованим на підзаконному рівні, особливо що стосується відповідних технологій митного контролю. Так, питання процедури справляння антидемпінгового мита є розпорошеними по різним нормативно-правовим актам, що значно ускладнює роботу митних органів. Тому необхідним є прийняття відповідного відомчого акту Держмитслужби, який би консолідував в собі всі аспекти справляння даного виду платежу, а також внесення необхідних змін у технологічні схеми митного контролю та митного оформлення товарів.

Також недостатньо врегульованим є механізм доведення рішень Комісії безпосередньо до митних органів. Наразі ця проблема вирішується надсиланням Держмитслужбою відповідних листів. Прикладом такого документу є Лист Держмитслужби «Щодо актуалізованої інформації», в якому для використання в роботі митних органів зазначені у вигляді таблиці всі діючі рішення щодо застосування особливих мит [70]. Однак, на нашу думку, подібна консолідація рішень Комісії повинна бути прямо передбачена правовими нормами.

Позитивним прикладом в цій сфері може служити інтегрована номенклатура TARIC, що застосовується митними органами країн Європейського Союзу. Додаткові коди цієї номенклатури призначені для позначення заходів економічної політики, в тому числі і антидемпінгових мит, що застосовуються за рішенням органів ЄС [78, 62]. Зібрання всіх подібних заходів в єдиному документі значно підвищує ефективність діяльності митних органів щодо їх застосування.

Підсумовуючи вищезазначене ми можемо зробити ряд висновків. Справляння антидемпінгових мит здійснюється в рамках поточної роботи митних органів. Разом з тим, правила щодо процедур нарахування та сплати антидемпінгових мит визначаються як загальними нормативно-правовими актами, що стосуються митно-тарифного регулювання, так і спеціальним антидемпінговим законодавством.

З огляду на таку обставину можна відзначити цілий ряд особливостей, які стосуються визначення походження товару, що є об’єктом антидемпінгових заходів, зокрема це стосується уточнень правил визначення достатності операцій щодо збирання товару, вимог щодо надання сертифікатів якості окремого виробника в разі застосування індивідуальних ставок антидемпінгового мита тощо.

При визначенні ставки антидемпінгового мита у відсотках до митної вартості це мито нараховується у відповідності до загальних правил, встановлених законодавством, в той же час при нарахуванні антидемпінгового мита, що визначається різницею між мінімальною ціною та митною вартістю, застосовується особливі порядки розрахунку мита та заповнення відповідних граф ВМД.

Все це вимагає з метою підвищення ефективності роботи митних органів прийняття окремого нормативно-правового акту, який би інтегрував в собі положення антидемпінгового законодавства щодо справляння антидемпінгових мит, а також визначення єдиної форми обліку рішень Комісії щодо запровадження антидемпінгових заходів, як це, наприклад, здійснюється в ЄС в рамках Інтегрованої номенклатури TARIC.