1. Первісний лад та основні риси періодизації первісної доби

Первісна доба – найбільш тривалий період розвитку людства. Вона розпочинається з часу появи людства на Землі ( близько 5 млн років до н.е. ) і завершується формуванням класового суспільства і виникненням держави ( IV-III тисячоліття до н.е.)

Ознаки первісного суспільства:

1) низькі темпи розвитку продуктивних сил і повільне їх удосконалення

2) низькі темпи розвитку суспільства

3) колективне привласнення природних ресурсів і результатів виробництва

4) відсутність приватної власності, експлуатації класів та держави.

ПЕРІОДИЗАЦІЯ

Кам’яний вік ( 5 млн років тому – кін. III тис. до н.е.) – знаряддя праці виготовлялися з дерева, каміння та кісток. Люди займалися збиральництвом, рибальством, полюванням.

• Палеоліт (5 млн – 12 тис. років до н.е.) – ділиться на: давній палеоліт – існування найдавн. людей; пізній – період виникнення людини сучасного типу. Людина використ. Кам., дерев. знаряддя праці, займається мисливством та збиральництвом; навчилася видобувати вогонь.

• Мезоліт (XII-VIII тис. до н.е.) – Поява лука, стріл, перші спроби приручення тварин.Виник найдавніший водний транспорт.

• Неоліт (VIII-III тис. до н.е.) - перхід від привласнюючого господ.(збиральництво, мисливство) до відтворюючого (землеробство, скотарство).

Енеоліт (мідний вік) (IV-III тис. до н.е.) – перхід від кам’яного до бронзового віку, поява мідних знарядь праці.

Бронзовий вік (кін. III тис.- I тис. до н.е.) – поширення металургії та обробки бронзи, розвиток ремесла)

Залізний вік (I тис. до н.е.) – виготовл. Залізних знарядь праці.

2. Господ. Діяльність в первісній історії України, Трипільська або Черняхівська культури( одну обрати)

Привласнюючий тип господ. (мисливство, рибальство, збиральництво)

Відтворюючий тип господ. – скотарство(приручення та одомашнення тварини), землеробство (окультуровання та розведення тварин), ремесло (гончарство, ткацтво).

Наприкінці XIX ст. Київський археолог Вікентій Хвойка поблизу с.Трипілля відкрив археол. Культуру, яка отримала назву Трипільська.

Носії цієї культ. Заселяли в VI – решій чверті III тис.до н.е. терит. Від Дніпра до Карпат.

Гол. Заняття-зернове землеробство, займалиля садівництвом, скотарством та рибальством.

Для обробітку землі використ. мотики, а згодом і рало. Господ. Велося дуже інтенсивно, тому через 50-100 р. Земля виснажувалаь і вони змушені були переселятися. На терит. Укр. Почали перші корист. Виробами з міді(прикраси). Добре розвинена житлова архітектура. Житла були 2 типів: Землянками називалися заглиблені житла. По-друге, це наземні глинобитні житла. Це був великий будинок метрів у 20, що складався з 4-5 кімнаток-камер, у кожній з яких була піч.

В трип. Була розв. Кераміка, яка цінувалася своїм орнаментом.

На поч ІІІ тис. до н.е. трип.культ. охопила криза і вона поступово занепала та зникла.

3. Заг. Риси господ. Розвитку країн Старод. Сходу.

До країн Стародавнього Сходу ми відносимо Стародавній Єгипет, державні утворення Стародавню Індію, Китай Господарство перших цивілізацій в історії людства мало багато спільних рис, разом з тим відзначалося певними особливостями, що відрізняло їх від країн античного світу,які виникли і розвивалися на господарській та духовній основі Сходу, але значно пізніше. Країни Стародавнього Сходу були розташовані у вигідних географічних та кліматичних умовах. Саме ці обставини сприяли інтенсивному розвитку землеробства на високоурожайних, поливних землях долини річки Ніл у Єгипті. Єгиптяни винайшли соху, навчилися виливати з міді ножі, сокири, наконечники стріл, посуд. Проте найбільшим їхнім господарським досягненням стала зрошувальна система землеробства, яка перетворила Єгипет у могутню централізовану державу, квітучий оазис світу. Згодом стародавні єгиптяни навчилися виплавляти бронзові виробив виробляти тонке лляне полотно, прикраси з золота і срібла. Особливо високого рівня розвитку досягла обробка каменю і будівельна справа, свідченням чого є єгипетські піраміди, інші архітектурні пам'ятки, які збереглися до наших днів. Оскільки на півночі Єгипту переважало тваринництво, а на півдні землеробство, то між цими регіонами велася жвава торгівля. Згодом в торгівлю з Єгиптом були втягнуті сусідні держави та народи. Єгипетські купці торгували зерном, золотом, сріблом, міддю, оловом, шкурами, слоновою кісткою, деревиною. В країні існували невільничі ринки, де вільно купували і продавали рабів.