27. Поняття заробітної плати, задачі обліку, види та форми

Основним нормативно-правовим документом, який визначає економiчнi, правовi та органiзацiйнi засади оплати працi працiвникiв, якi перебувають у трудових вiдносинах, на пiдставi трудового догово-ру з пiдприємствами, установами, органiзацiями усiх форм власностi та господарювання (далi — пiдприємства), а також з окремими грома-дянами та сфери державного i договiрного регулювання оплати працi i спрямований на забезпечення вiдтворювальної i стимулюючої функцiй заробiтної плати є Закон України “Про оплату праці” №108/95 – ВР від

24.03.1995 року. Законом визначено, що заробiтна плата — це винагорода,обчислена, як правило, у грошовому виразi, яку за трудовим догово-ром власник або уповноважений ним орган виплачує працiвниковi за виконану ним роботу.

Розмiр заробiтної плати залежить вiд складностi та умов ви-конуваної роботи, професiйно-дiлових якостей працiвника, резуль-татiв його працi та господарської дiяльностi пiдприємства.

В свою чергу заробітна плата складається із основної за-робітної плати, додаткової заробітної плати, а також інших заохочу-вальних та компенсаційних виплат.

Основна заробiтна плата — це винагорода за виконану ро-боту вiдповiдно до встановлених норм працi (норми часу, виробiтку, обслуговування, посадовi обов’язки). Вона встановлюється у виглядiтарифних ставок (окладiв) i вiдрядних розцiнок для робiтникiв та по-садових окладiв для службовцiв.

Додаткова заробiтна плата — це винагорода за працю понад установленi норми, за трудовi успiхи та винахiдливiсть i за особливi умови працi. Вона включає доплати, надбавки, га-рантiйнi i компенсацiйнi виплати, передбаченi чинним законодав-ством; премiї, пов’язанi з виконанням виробничих завданьi функцiй.

Iншi заохочувальнi та компенсацiйнi виплати. До них на-лежать виплати у формi винагород за пiдсумками роботи за рiк, премiї за спецiальними системами i положеннями, компенсацiйнi та iншi грошовi i матерiальнi виплати, якi не передбаченi актами чинно-го законодавства або якi провадяться понад встановленi зазначеними актами норми.

Мiнiмальна заробiтна плата — це законодавчо встановле-ний розмiр заробiтної плати за просту, неквалiфiковану працю, ниж-че якого не може провадитися оплата за виконану працiвником мiсяч-ну, погодинну норму працi (обсяг робiт).

До мiнiмальної заробiтної плати не включаються доплати за роботу в надурочний час, у важких, шкiдливих, особливо шкiдливих умовах працi, на роботах з особливими природними географiчними i геологiчними умовами та умовами пiдвищеного ризику для здоров’я, а також премiї до ювiлейних дат, за винаходи та рацiоналiзаторськi пропозицiї, матерiальна допомога.

У разi, коли працiвниковi, який виконав мiсячну (годинну) норму працi, нарахована заробiтна плата нижче законодавчо встанов-леного розмiру мiнiмальної заробiтної плати, пiдприємство прова-дить доплату до її рiвня.

Мiнiмальна заробiтна плата є державною соцiальною га-рантiєю, обов’язковою на всiй територiї України для пiдприємств усiх форм власностi i господарювання.

Джерелом коштiв на оплату працi працiвникiв госпрозрахун-кових пiдприємств є частина доходу таiншi кошти, одержанi внаслiдок їх господарської дiяльностi.

Для установ i органiзацiй, що фiнансуються з бюджету, — це кошти, якi видiляються з вiдповiдних бюджетiв, а також частина до-ходу, одержаного внаслiдок господарської дiяльностi та з iнших дже-рел.

Об’єднання громадян оплачують працю найманих працiвникiв з коштiв, якi формуються згiдно з їх статутами.

Форми оплати праці поділяють на погодинну і відрядну.

Системи оплати праці є такі: погодинна, погодинно-премі-альна, відрядна, відрядно-преміальна, відрядно-прогресивна, акор-дна, акордно-преміальна.

При погодинній оплаті праці заробітна плата працівника має пряму залежність від встановленого для відповідного виду праці розміру тарифної ставки та кількості відпрацьованого робочого часу. Використання погодинно-преміальної оплати праці передбачає от-римання працівником окрім тарифного заробітку премії за досягнен-ня кращих результатів.

Відрядна форма оплати праці виражає пряму залежність за-робітку від кількості та якості виробленої продукції або обсягу вико-наних працівниками робіт.

При відрядно-преміальній системі оплати праці, окрім опла-ти за звичайними розцінками за кількість виробленої продукції або виконаних робіт в межах встановленого завдання, здійснюється преміювання працівників за перевиконання завдання, поліпшення якості продукції, збільшення обсягу виконаних робіт.

Що стосується відрядно-прогресивної оплати праці, то в за-лежності від обсягу виконаних робіт або кількості отриманої про-дукції понад установлену норму, на підприємстві можуть застосову-ватися прогресивно зростаючі розцінки.

При акордній системі оплати праці заробіток працівників визначається, виходячи із загального обсягу здійснюваних робіт, єди-них норм часу і відповідних погодинних ставок, а також умов терміновості завершення робіт.

Органiзацiя оплати працi здiйснюється на пiдставi: законо-давчих та iнших нормативних актiв; генеральної угоди на державно-му рiвнi; галузевих, регiональних угод; колективних договорiв; трудо-вих договорiв. Суб’єктами органiзацiї оплати працi є: органи дер-жавної влади та мiсцевого самоврядування; власники, об’єднання власникiв або їх представницькi органи; професiйнi спiлки, об’єднан-ня професiйних спiлок або їх представницькi органи; працiвники.

Основою органiзацiї оплати працi є тарифна система, яка включає: тарифнi сiтки, тарифнi ставки, схеми посадових окладiв i тарифно-квалiфiкацiйнi характеристики (довiдники).

Тарифна система оплати працi використовується для роз-подiлу робiт залежно вiд їх складностi, а працiвникiв — залежно вiд їх квалiфiкацiї та за розрядами тарифної сiтки. Вона є основою фор-мування та диференцiацiї розмiрiв заробiтної плати.

Тарифна сiтка (схема посадових окладiв) формується на основi:

− тарифної ставки робiтника першого розряду, що встанов-люється у розмiрi, не нижчому, нiж визначений генеральною (галузе-вою) угодою;

− мiжквалiфiкацiйних (мiжпосадових) спiввiдношень розмiрiв тарифних ставок (посадових окладiв).

Держава здiйснює регулювання оплати працi працiвникiв пiдприємств усiх форм власностi шляхом встановлення розмiру мiнiмальної заробiтної плати та iнших державних норм i гарантiй, встановлення умов i розмiрiв оплати працi керiвникiв пiдприємств, заснованих на державнiй, комунальнiй власностi, працiвникiв пiдприємств, установ та органiзацiй, що фiнансуються чи дотуються з бюджету, регулювання фондiв оплати працi працiвникiв пiдприємств-монополiстiв згiдно з перелiком, що визначається Kабiнетом Мiнiстрiв України, а також шляхом оподаткування доходiв працiвникiв.

Умови розмiру оплати працi працiвникiв установ та ор-ганiзацiй, що фiнансуються з бюджету, визначаютьсяKабiнетом Мiнiстрiв України.

Розмiр мiнiмальної заробiтної плати встановлюється Верхов-ною Радою України за поданням Kабiнету Мiнiстрiв України, як пра-вило, один раз на рiк пiд час затвердження Державного бюджету Ук-раїни з урахуванням пропозицiй, вироблених шляхом переговорiв, представникiв професiйних спiлок, власникiв або уповноважених ними органiв, якi об’єдналися для ведення колективних переговорiв i укладення генеральної угоди.

Розмiр мiнiмальної заробiтної плати переглядається залежно вiд зростання iндексу цiн на споживчi товари i тарифiв на послуги за угодою сторiн колективних переговорiв.

Договiрне регулювання оплати працi працiвникiв пiдприємств здiйснюється на основi системи угод, що укладаються на державному (генеральна угода), галузевому(галузева угода), регiональному (регiональна угода) та виробничому(колективний договiр) рiвнях вiдповiдно до Закону України “Про колективнi договори i угоди”.

Норми колективного договору, що допускають оплату працi нижче вiд норм, визначених генеральною, галузевою або регiональ-ною угодами, але не нижче вiд державних норм i гарантiй в оплатi працi, можуть застосовуватися лише тимчасово на перiод подолання фiнансових труднощiв пiдприємства термiном не бiльше, як шiсть мiсяцiв.

Форми i системи оплати працi, норми працi, розцiнки, та-рифнi сiтки, схеми посадових окладiв, умови запровадження тарозмiри надбавок, доплат, премiй, винагород та iнших заохочуваль-них, компенсацiйних i гарантiйних виплат встановлюються пiдприємствами у колективному договорi з дотриманням норм i га-рантiй, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регiональними) угодами.

Оплата праці працівників підприємства здійснюється в пер-шочерговому порядку після сплати обов’язкових платежів.

Забороняється будь-яке зниження розмiрiв оплати працi за-лежно вiд походження, соцiального i майнового стану, расової та нацiональної належностi, статi, мови, полiтичних поглядiв, релiгiйних переконань, членства у професiйнiй спiлцi чи iншому об’єднаннi громадян, роду i характеру занять, мiсця проживання.

Суб’єкти органiзацiї оплати працi не мають права в односто-ронньому порядку приймати рiшення з питань оплати працi, що погiршують умови, встановленi законодавством, угодами i колектив-ними договорами.

Нормальна тривалiсть робочого часу працiвникiв не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Пiдприємства i органiзацiї при укладеннi колективного дого-вору можуть встановлювати меншу норму тривалостi робочого часу, нiж передбачено законом.

Скорочена тривалiсть робочого часу встановлюється:

1) для працiвникiв вiком вiд 16 до 18 рокiв — 36 годин на тиж-день, для осiб вiком вiд 15 до 16 рокiв (учнiв вiком вiд 14 до 15 рокiв, якi працюють в перiод канiкул) — 24 години на тиждень.

Тривалiсть робочого часу учнiв, якi працюють протягом на-вчального року у вiльний вiд навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалостi робочого часу, передбаченої в по-передньому абзацi для осiб вiдповiдного вiку;

2) для працiвникiв, зайнятих на роботах з шкiдливими умова-ми працi, — не бiльше, як 36 годин на тиждень.

Час початку i закiнчення щоденної роботи (змiни) передба-чається правилами внутрiшнього трудового розпорядку i графiками змiнностi у вiдповiдностi з законодавством.

Для працiвникiв установлюється п’ятиденний робочий тиж-день з двома вихiдними днями. При п’ятиденному робочому тижнi тривалiсть щоденної роботи (змiни) визначається правилами внутрiшнього трудового розпорядку або графiками змiнностi, якi за-тверджує власник або уповноважений ним орган за погодженням з профспiлковим комiтетом пiдприємства, установи, органiзацiї з до-держанням установленої тривалостi робочого тижня.

На тих пiдприємствах, в установах, органiзацiях, де за харак-тером виробництва та умовами роботи запровадження п’ятиденного робочого тижня є недоцiльним, встановлюється шестиденний робо-чий тиждень з одним вихiдним днем. При шестиденному робочому тижнi тривалiсть щоденної роботи не може перевищувати 7 годин при тижневiй нормi 40 годин, 6 годин при тижневiй нормi 36 годин i 4 години при тижневiй нормi 24 години.

П’ятиденний або шестиденний робочий тиждень встановлю-ється власником або уповноваженим ним органом спiльно з профс-пiлковим комiтетом з урахуванням специфiки роботи, думки трудо-вого колективу i за погодженням з мiсцевою Радою народних депу-татiв.

Напередоднi святкових i неробочих днiв тривалiсть роботи працiвникiв, крiм працiвникiв із скороченою тривалість робочого ча-су, скорочується на одну годину як при п’ятиденному, так i при шес-тиденному робочому тижнi.

Напередоднi вихiдних днiв тривалiсть роботи при шестиден-ному робочому тижнi не може перевищувати 5 годин.

У випадку, коли святковий або неробочий день збiгається з вихiдним днем, вихiдний день переноситься на наступний пiсля святкового або неробочого.

Kодексом законів про працю України встановлено нас-тупні святковi днi:

1 сiчня — Новий рiк; 7 сiчня — Рiздво Христове; 8 березня — Мiжнародний жiночий день; 1 i 2 травня — День мiжнародної солiдарностi трудящих; 9 травня — День Перемоги; 28 червня — День Kонституцiї України; 24 серпня — День незалежностi України. Робота також не провадиться в днi релiгiйних свят: 7 сiчня — Рiздво Христове; один день (недiля) — Пасха (Великдень); один день (недiля) — Трiйця. За погодинною системою оплати працi робота в надуроч-

ний час оплачується в подвiйному розмiрi годинної ставки.

За вiдрядною системою оплати працi за роботу в надуроч-ний час виплачується доплата у розмiрi 100 вiдсоткiв тарифної став-ки працiвника вiдповiдної квалiфiкацiї, оплата працi якого здiйснює-ться за погодинною системою, — за всi вiдпрацьованi надурочнi го-дини.

Робота у вихідний, святковий i неробочий день оплачу-ється у подвiйному розмiрi:

1) вiдрядникам — за подвiйними вiдрядними розцiнками;

2) працiвникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, — у розмiрi подвiйної годинної або денної ставки;

3) працiвникам, якi одержують мiсячний оклад, — у розмiрi одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий i неробочий день провадилася у межах мiсячної норми ро-бочого часу, i в розмiрi подвiйної годинної або денної ставки зверх ок-ладу, якщо робота провадилася понад мiсячну норму.

Оплата у зазначеному розмiрi провадиться за години, фактич-но вiдпрацьованi у святковий i неробочий день.

На бажання працiвника, який працював у вихідний, святко-вий i неробочий день, йому може бути наданий iнший день вiдпо-чинку.

При невиконаннi норм виробiтку не з вини працiвника

оплата провадиться за фактично виконану роботу. Мiсячна заробiтна плата в цьому разi не може бути нижчою вiд двох третин тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу). При невиконаннi норм виробiтку з вини працiвника оплата провадиться вiдповiдно до вико-наної роботи.

При виготовленнi продукцiї, що виявилася браком не з вини працiвника, оплата працi після її виготовлення провадиться за зниженими розцiнками. Мiсячна заробiтна плата працiвника в цих випадках не може бути нижчою вiд двох третин тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу).

Брак виробiв, що стався внаслiдок прихованого дефекту в об-роблюваному матерiалi, а також брак не з вини працiвника, виявлений пiсля приймання виробу органом технiчного контролю, оплачується цьому працiвниковi нарiвнi з придатними виробами.

Повний брак з вини працiвника оплатi не пiдлягає. Частковий брак з вини працiвника оплачується залежно вiд ступеня придатностi продукцiї за зниженими розцiнками.

Час простою не з вини працiвника оплачується з розрахун-ку не нижче вiд двох третин тарифної ставки встановленого працiвниковi розряду (окладу).

Про початок простою, крiм простою структурного пiдроздiлу чи всього пiдприємства, працiвник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, iнших посадових осiб. За час простою, коли виникла виробнича ситуацiя, небезпеч-на для життя чи здоров’я працiвника або для людей, якi його оточу-ють, i навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберiгається середнiй заробiток.

Час простою з вини працiвника не оплачується.

Первинний облік затрат праці та її оплати

На виконання заходів по реалізації Державної програми пере-ходу України на міжнародну систему обліку і статистики Міністерст-вом статистики України № 253 від 09.10.1995 р. затверджено і введе-но в дію з 01.01.1996 р. наступні типові форми первинного обліку ви-користання робочого часу:

П-12 “Табель облiку використання робочого часу та розра-

хунку заробiтної плати”; П-13 “Табель облiку використання робочого часу”; П-14 “Табель облiку використання робочого часу”; П-15 “Список осiб, якi працювали в надурочний час”; П-16 “Листок облiку простоїв”. Для облiку використання робочого часу всiх категорiй працюючих, для контролю за дотриманням працюючими встановленого режиму робочого часу, для отримання даних про вiдпрацьований час, розрахунку заробiтної плати, а також для складання статистичної звiтностi з працi використовують “Табель облiку використання ро-бочого часу та розрахунку заробiтної плати” (форма № П-12), який складається в одному примiрнику уповноваженою на те особою та пiсля вiдповiдного оформлення передається в бухгалтерiю.

Вiдмiтки у табелi про причини неявок на роботу, чи про фак-тично вiдпрацьований час, про роботу в надурочний час чи iншi вiдхилення вiд нормальних умов роботи повиннi бути зробленi тiльки на пiдставi документiв, оформлених належним чином (листок непрацездатностi i т. п.).

Форма № П-13 “Табель облiку використання робочого ча-су” застосовується в умовах автоматизованої системи управлiння пiдприємством. Бланк табеля форми № П-13 з заздалегiдь заповнени-ми окремими реквiзитами може бути створений за допомогою за-собiв обчислювальної технiки. До таких реквiзитiв вiдносяться: цех (вiддiл), бригада, прiзвище, iм’я, по батьковi, професiя (посада), та-бельний номер i т.д., тобто данi, що є у довiдниках умовно-постiйної iнформацiї. В цьому випадку форма табеля змiнюється вiдповiдно до прийнятої технологiї обробки даних. Разом з тим така форма повин-на забезпечувати можливiсть вiдображати у нiй облiк використання робочого часу.

Типова форма № П-13, пристосована до рiзних умов ор-ганiзацiї виробництва, може бути доповнена необхiдними даними, наприклад, для вугiльної, гiрничорудної та iнших галузей промисло-востi, з метою контролю за знаходженням робiтникiв на роботi пiд землею, доцiльно включити показники часу спуску в шахту та пiдйо-му з неї.

Для облiку використання робочого часу працiвникiв з твер-дим мiсячним окладом чи ставкою використовують типову форму № П-14 “Табель облiку використання робочого часу”

Для забезпечення обліку використання робочого часу у вказа-них документах застосовуються умовні позначення, приклади яких вміщуються в табелях, зокрема: ВЩ — вихідні (дні щотижневого відпочинку), святкові та неробочі; Х — тимчасова непрацездатність та відпустки по догляду за хворим по карантину, оформлені листка-ми непрацездатності; K — відрядження службові; В — відпустка (ос-новна щорічна); ПЦ — цілозмінні простої не з вини працюючого; ПР — прогули та інші неявки з поважних причин і т.ін.

Табель ведеться на протязі місяця керівником або обліковцем конкретного підрозділу, а в кінці місяця із підписами вказаних осіб пе-редається до бухгалтерії.

Для працівників з погодинною оплатою праці дані табеля є основою для нарахування їм заробітної плати. Поряд з тим, для працівників як із погодинною, так і відрядною оплатою праці дані та-беля є основою для здійснення аналізу використання робочого часу працівників підприємства.

Зауважимо, що неправильне нарахування заробітної плати має безпосередній вплив на визначення прибутку, що підлягає оподаткуванню, а також на накладання штраф-них санкцій на підприємство податковими органами за умов необгрунтованого завищення витрат!

Для облiку часу, який вiдпрацьовано надурочно, та оплати роботи в надурочний час використовується “Список осiб, якi пра-цювали в надурочний час” (форма № П-15), який заповнюється майстром абоiншими посадовими особами, якi вiдповiдальнi за облiк робочого часу, та передається в бухгалтерiю.

Облiк часу простоїв здiйснюється на пiдставi “Листка об-лiку простоїв” (форма № П-16). Аркуш облiку простоїв з вiдмiткою про час простоїв використовується для запису в табелi.

Для обліку обсягів виконаних робіт, затрат робочого часу і нарахованої заробітної плати членам бригади, оплата праці яких здійснюється за відрядною формою оплати праці, у первинних ви-робничих підрозділах використовують “Наряд на відрядну роботу (для бригади)” (див. зразок 6.2.). Наряд виписують строком до одно-го місяця в одному екземплярі. В ньому на протязі місяця поряд із об-сягами виконаних бригадою робіт, на зворотній стороні щоденно відмічається також кількість відпрацьованого часу кожним працівни-ком бригади.

По факту виконання завдання або закінчення календарного місяця визначається загальна сума заробітку, яка належить бригаді за виконані роботи. Заробіток кожного працівника визначається, вихо-дячи із його кваліфікаційного розряду та кількості відпрацьованого ним часу.Заробітна плата працівників бригади у розрахунку на 1 роз-рядо-годину розраховується діленням загальної заробітної плати на загальну кількість розрядо-годин по підрозділу. Множенням за-робітної плати у розрахунку на 1 розрядо-годину на кількість розря-до-годин конкретного працівника визначають розмір його заробітної плати.

При нарахуванні оплати праці працівникам бригади можна також використовувати й інший варіант розрахунку, згідно з яким відпрацьований час кожного працівника множиться на його годинну тарифну ставку і таким чином визначається заробіток працівника по тарифу. Співвідношенням нарахованої по бригаді суми заробітної плати до суми заробітку працівників по тарифу визначається співвідношення у процентах загального відрядного заробітку до та-рифного. Враховуючи даний процент, визначають заробіток кожного працівника.

Для обліку обсягів виконаних робіт, затрат робочого часу і нарахованої заробітної плати працівників — відрядників використо-вується також “Наряд на відрядну роботу (індивідуальний)” (див. зразок 6.3.), який відкривається на кожного працівника у розрахунку на календарний місяць.

Для нарахування заробітної плати водіям вантажних авто-мобілів використовується “Подорожній лист вантажного авто-мобіля”, зокрема: типова форма № 1 (міжнародна) і типова форма № 2 — в межах України. Подорожній лист виписується у розрахунку на кожен день (при далеких рейсах у розрахунку на один рейс). Для нарахування оплати праці водіям легкових авто-мобілів використовуються “Подорожній лист службового легково-го автомобіля” (типова форма № 3).

Враховуючи особливості окремих галузей економіки, відпо-відним галузевим міністерствам надано право запроваджувати також інші спеціалізовані форми первинних документів по обліку праці та її оплати.

Узагальнення інформації про розрахунки за виплатами працівникам, які належать як до облікового, так і до не облікового складу підприємства, — з оплаті праці (за всіма видами заробітної плати, премій, допомоги тощо), за не одержані у встановлений строк з каси підприємства суми з виплат працівникам, за іншими поточни-ми виплатами, здійснюється на рахунку 66 “Розрахунки за випла-тами працівникам”, який має наступні субрахунки:

661 “Розрахунки за заробітною платою”; 662 “Розрахунки з депонентами”; 663 “Розрахунки за іншими виплатами”. За кредитом рахунку 66 “Розрахунки за виплатами працівни-

кам” відображаються нарахована працівникам підприємства основна та додаткова заробітна плата, премії, допомога по тимчасовій непра-цездатності, інші належні до нарахування працівникам виплати, за дебетом — здійснення платежів за виплатами у грошовій і нату-ральній формі, утримання податку із доходів фізичних осіб, утриман-ня до фондів соціального спрямування, а також інші утримання з ви-плат працівникам.

Заборгованість підприємства з виплат працівникам у разі не-отримання їх працівниками із каси підприємства в установлений строк відображається за дебетом субрахунків 661 “Розрахунки за за-робітною платою” і 663 “Розрахунки за іншими виплатами” та креди-том субрахунку 662 “Розрахунки з депонентами”.

На субрахунку 663 “Розрахунки за іншими виплатами” ве-деться облік розрахунків за виплатами, що не належать до фонду оп-лати праці, зокрема допомога по частковому безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності.

Аналітичний облік розрахунків з персоналом ведеться за кожним працівником, видами виплат та утримань.

Наказом Міністерства статистики України №144 від

22.05.1996 Р. Введені в дію з липня 1996 р. Типові форми з обліку роз-рахунків з робітниками і службовцями по заробітній платі:

П-49 “Розрахунково-платiжна вiдомiсть”; П-50 “Розрахункова вiдомiсть”; П-51 “Розрахункова вiдомiсть”; П-52 “Розрахунок заробiтної плати”; П-53 “Платiжна вiдомiсть”; П-54 “Особовий рахунок”; П-54а “Особовий рахунок”;

П-55 “Накопичувальна картка виробiтку i заробiтної плати”; П-56 “Накопичувальна картка облiку заробiтної плати”. Для розрахунку та видачi заробiтної плати i пенсiї всiм кате-

горiям працюючих застосовується “Розрахунково-платiжна вiдомiсть” (форма № П-49), яка складається в одному екземплярi. Дані із відомості щомісяця накопичуються у “Особовому рахунку” кожного працівника (типова форма № П-54).

Нарахування заробiтної плати проводиться на основi даних первинних документiв з облiку виробiтку, фактично вiдпрацьованого часу, доплатних листкiв та iнших документiв. Одночасно проводить-ся розрахунок всiх утримань iз заробiтної плати i визначається сума, що належить до видачi.

При спрощеній формі бухгалтерського обліку розрахунок за-робітної плати (проведення нарахування заробітної плати і здійснен-ня утримань з неї) зазначається у розділі ІІ Відомості 3-М (див. додаток А 3).

Для розрахунку заробiтної плати i пенсiї всiм категорiям пра-цюючих застосовується також “Розрахункова вiдомiсть” (форма № П-51), яка складається в одному екземплярi в бухгалтерiї. Дані із відомості щомісяця накопичуються у “Особовому рахунку” кожного працівника (типова форма № П-54).

Для облiку видачi заробiтної плати із каси підприємства за умов використання розрахункової відомості застосовують документ “Платiжна вiдомiсть” (форма № П-53), яка наведена у зразку 6.4.

На титульному листi форми вказується загальна сума виданої i депонованої заробiтної плати. При необхiдностi в графi “Примiтка” вказується номер пред’явленого документа.

При заповненнi платiжної вiдомостi пiсля останнього запису необхiдно зробити пiдсумковий рядок для загальної суми по вiдо-мостi. Пiдсумковi рядки можуть бути введенi також в кiнцi кожної сторiнки.

При складаннi документа за допомогою засобiв обчислю-вальної технiки форма може друкуватись без рядкiв.

Форма П-54 “Особовий рахунок” застосовується для запи-су за кожний місяць протягом року всiх видiв нарахувань та утри-мань iз заробiтної плати працівника на пiдставi первинних доку-ментiв по облiку виробiтку та виконаних робiт, вiдпрацьованого часу i документiв на рiзнi види оплат.

При необхiдностi можна у кожнiй графi “Особового рахунку” зробити пiдсумковий рядок.

На пiдставi даних особового рахунку складається розрахун-ково-платiжна вiдомiсть форми № П-49.

Форма № П-54а “Особовий рахунок” застосовується при обробцi облiкових даних за допомогою засобiв обчислю-вальної технiкиi вмiщує тiльки умовно-постiйнi реквiзити про працiвника. Данi по розрахунку заробiтної плати вклада-ються щомiсячно в особовий рахунок у виглядi машинограми.

Для щоденного облiку об’єму робiт, виконаних бригадою або окремими робiтниками, використовується “Накопичувальна карт-ка виробiтку i заробiтної плати” (форма № П-55), яка складається майстром (облiковцем) в одному примiрнику на пiдставi документiв про здачу виробленої продукцiї або про виконання робiт. Вiдомiсть передається в бухгалтерiю пiдприємства для нарахування заробiтної плати.

На пiдставi вiдомостi у вiдповiдних службах управлiння пiдприємством визначається процент виконання норм виробiтку бри-гадою (робочим) та iншi показники, якi необхiднi для звiтностi та аналiзу.

Розрахунки з працюючими по оплатi працi рекомендується вести централiзовано.

Первиннi документи по облiку виробiтку та заробiтної плати здаються для перевiрки та наступних розрахункiв за встановленим графiком в розрахунковий вiддiл бухгалтерiї (обчислювальний центр, станцiю або бюро).

За роботу в першiй половинi мiсяця працюючим, як правило, видається аванс, а кiнцевий результат розрахунку заробiтної плати виконується при виплатi заробiтної плати за другу половину мiсяця.

Розрахунок заробiтної плати робочих з вiдрядною оплатою працi за весь розрахунковий перiод виконується на пiдставi первин-них документiв за облiком виробiтку заробiтної плати, доплат за на-дурочнi години роботи, нарахування премiй та iн., а також шляхом пiдрахунку рiзного роду утримань та визначення суми, яка належить видачi на руки.

Розрахунок заробiтної плати робітників з почасовою оплатою працi виконується на пiдставi облiку фактично вiдпрацьованого часу, доплат за надурочнi часи роботи, нарахування премiй та iн., а також шляхом пiдрахунку iншого роду утримань та визначення суми, яка належить видачi на руки.

Розрахунки по заробiтнiй платi з працівниками можуть виконуватися по одному з наступних варiантiв: