3.Типи економічного мислення: стандартний і творчий.

Творче або нестандартне мислення - це мислення, яке виходить за межі звичної логіки, яке находить нові глибинні взаємозв'язки і взаємовпливи між явищами і процесами суспільного життя і природи, що не проявляються на поверхні різноманітного, в тому числі і економічного, життя суспільства. Існує типологія (класифікація), в основі якої лежить критерій для класифікації економічного мислення - критерій науковості. Звідси економічне мислення можна розділити на наукове і ненаукове. Наукове мислення - це спосіб осмислення дійсності, що базується на раціональному, доказовому, системному пізнанні, дослідженні природи і суспільства. Науковому мисленню притаманні декілька основних ознак:

1) строгість; 2) однозначність; 3) ефективність; 4) простота (економність); 5) еврістичність (творчість або здатність приносити нові результати). Ненауковий тип економічного мислення - це мислення, яке базується на обмежено раціональному (або повністю ірраціональному), несистемному, недоказовому (або взагалі бездоказовому) підході до економічної діяльності. Усі види ненаукового економічного мислення можна розділити на три основні групи:

1) релігійне та містичне економічне мислення; 2) "ідеологічне", "ілюзорне" економічне мислення;

3) повсякденне економічне мислення. Кожний із цих типів ненаукового економічного мислення конструює свої власні методи економічного пізнання та дослідження, спрямовані на досягнення "глибинної істини" про економічні процеси. Економічне мислення - це, насамперед, уміння приймати раціональні рішення, тобто діяти в ситуації вибору, усвідомлюючи власну відповідальність за нього. Економічне мислення припускає вміння визначати мету своїх дій, оцінювати виявлені альтернативи, вибирати й оцінювати результат свого вибору. Таким чином, дійсно, розвиваючи економічне мислення студентів, майбутніх фахівців, вища школа сприяє їхній соціалізації. Формуючи економічний спосіб мислення окремого студента, його економічну культуру, в остаточному підсумку, створюється фундамент добробуту суспільства в цілому. Як сказав Бернард Шоу, "економіка - це уміння користуватися життям щонайкраще". Економічні дії та економічні відносини - це дії та відносини, які чогось коштують, на які виставляється ціна, за які треба заплатити, робити витрати, вони мають (цінність) вартість для осіб, що їх здійснюють.

4.Розвиток економічного мислення.

Розвиток економічного мислення найбільш наочно виявляється у еволюції теорії вартості, що пройшла шлях від найбільш чіткої та логічно викладеної теорії трудової вартості, основи якої були закладені вже у працях меркантилістів до концепції неокласичного синтезу. "Лідерами" у цих теоріях вважаються теорія трудової вартості та теорія маржиналізму. До речі, саме ця стрижнева концепція економічної теорії підтверджує той тезис, що до деякого часу наукова теорія, як вважалось, стає догматичною і не істинною, тому що не відповідає практиці. У цілому ж відмічений процес ґрунтується на осмисленні та переосмисленні наступних методологічних посилань:

-класична політекономічна теорія (далі - перша) вибудовується на об'єктивності визначення вартості як суспільних витрат праці;

-маржиналізм (далі - друга) на суб'єктивному оцінці вартості конкретним споживачем;

-перша базується на аналізі змісту економічного явища і оцінює його або сумарною, або середньою величиною. Друга використовує метод граничних величин для характеристики суті і форм економічних явищ і процесів;

-перша враховує родову корисність будь-якого блага у зв'язку із потребами людського роду; -друга - базується на корисності конкретної одиниці блага, що відображає інтерес (задоволення) споживача;

-перша не вивчає проблему особистого споживання достатньо глибоко. - друга ж - вивчає особисті інтереси та мотиви дій споживачів, що знаходяться в основі теорії поведінки споживача;

-перша визначає виробництво як первинне у відношенні до споживання, а вартість як його результат. Друга ж на час свого зародження вважала первинною сферу споживання, потім, дякуючи А.Маршалу, відбулася ув'язка виробництва і споживання матеріальних благ;

-друга пов'язує цінність блага з його обмеженістю; -сучасна оцінка виробничої діяльності почала використовувати граничні величини при вирішенні проблем максимізації - мінімізації, зіставленні витрат і результатів. Однак скільки ми б не порівнювали ці дві теорії, сучасне трактування вартості (цінності) товару виходить за рамки цих двох теорій, хоча це трактування базується на теорії маржиналізму. Сучасна економічна теорія трактує вартість (цінність) не як об'єктивну категорію і не як властивість товару (товар не має ніяких властивостей, це просто фізичне тіло, воно має властивості, які люди як би "приписують" йому, надають ці властивості певним товарам). Самі по собі товари не мають вартості, хоча це суперечить здоровому глузду. Коли ми приходимо в магазин, то спостерігаємо, що кожний товар має цінник, на якому поставлена певна ціна. Але ми уже знаємо, що здоровий глузд (повсякденне економічне мислення) і теоретичне мислення дуже відрізняються. Тому коли ми хочемо знати скільки коштує та чи інша річ (яка вартість товару) ми обов'язково, хотіли б ми чи не хотіли, пов'язуємо вартість (цінність) речі з певними діями, "притягуємо" їх у процесі оцінювання. Лише діям притаманна вартість, і лише конкретним діям окремих людей. Коли ми запитуємо скільки коштує (яка вартість) товару, потрібно уточнювати - коли і для кого. Тому що для різних людей у різний час буде різна вартість (цінність) товару. Прикладів тут можна навести безліч. Якщо ж ми догматично наполягаємо на марксистському трактуванні об'єктивної вартості, то ми стикаємося з безліччю проблем у практичній діяльності господарюючих суб'єктів, які ця теорія не може пояснити. Тому дана теорія більшістю вчених економістів у світі не використовується взагалі і практично ніхто не використовує і не порівнює її з сучасним розумінням цінності (вартості). Більш досконально дана теорія буде розглянута у подальших темах курсу.