- •1.Сутність економічного мислення.
- •2.Середовище формування економічного мислення:економічно політико правове, соціально-культурне.
- •3.Типи економічного мислення: стандартний і творчий.
- •4.Розвиток економічного мислення.
- •5.Економічне мислення і практика.
- •7.Економіка як об’єкт наукового дослідження.
- •8.Предмет економічної науки.
- •9.Функції економічної науки:теоретична, практична, світоглядна,ідеологічна.
- •10. Етапи розвитку економічної науки.
- •11.Сучасна структуризація економічної науки та диверсифікації її предмету.
- •12. Принципи ,категорії і закони економічної науки.
- •13. Методи економічного аналізу та їх класифікація.
- •14. Критерії і показники розвитку економіки та їх інтернаціональний характер.
- •15. Економічні потреби.
- •16.Ієрархія потреб.
- •17. Економічні інтереси.
- •18. Взаємозв'язок потреб та інтересів.
- •19. Мотиви та стимули.
- •20 Економічна поведінка.
- •21.Реалізація економічних інтересів і суспільне виробництво.
- •22. Національні та глобальні економічні інтереси.
- •23. Сутність та структура економічної системи.
- •24. Відносини власності.
- •25.Домогосподарства,підприємства(фірми) та сектори економіки.
- •26. Кластери ,внутрішні регіони ,регулятивні інститути.
- •30. Сутність і види економічної діяльності.
- •31. Суспільний поділ праці.
- •32. Виробнича діяльність.
- •33. Науково дослідна і проектна конструкторська діяльність.
- •34. Інвестиційна діяльність.
- •35.Інноваційна д.
- •36. Торгівельно маркетингова діяльність.
- •37.Міжнародний поділ праці та міжнародна економічна діяльність.
- •38. Сутність підприємництва та його організаційно економічної форми.
- •40. Продуктивність праці.
- •41. Прибуток і рентабельність.
- •42. Економічна рента та її види.
- •44. Міжнародна підприємницька діяльність.
- •45.Економічний розвиток, його сутність, цілі та принципи.
- •46. Динаміка економічного розвитку та його фактори.
- •47.Економічне зростання , його критерії та показники.
- •48. Ресурси економічного зростання та їх обмеженість.
- •49.Типи та моделі економічного росту.
- •50.Сталий економічний розвиток.
- •51.Циклічний характер економічного розвитку.
- •54. Еволюція та сучасний зміст категорії капітал.
- •56. Капітал і наймана праця.
- •57.Людський капітал.
- •58. Інтелектуальний капітал.
- •59.Інформаційний капітал.
- •61.Підприємницький капітал.
- •62.Фінансовий капітал.
- •63. Кругообіг капіталу та його стадії.
- •64. Ефективність кругообігу капіталу.
- •65. Міжнародний рух капіталу.
- •66. Праця і людський ресурс.
- •67. Вартість і оплата праці.
- •68. Заробітна плата та її теорії.
- •69. Інвестиції в людський капітал.
- •70. Освіта та професійні компетенції працівника.
- •71.Інтелектуалізація праці.
- •72. Трудові відносини, зайнятість, безробіття.
- •73. Дискримінація праці.
- •74. Нерівність в доходах та проблема бідності.
- •75. Соціалізація економіки.
- •76. Міжнародна міграція людського ресурсу.
- •77. Економічні блага.
- •78. Товар та його характеристика.
- •79. Гроші.
- •80. Грошовий вимір вартості товару.
- •81. Сутність і функції ринку.
- •82. Суб’єкти і об’єкти ринкових відносин.
- •83. Попит і пропозиція
- •84. Ринкове ціноутворення
- •85. Конкуренція ,монополія ,олігополія.
- •86. Ринок і держава.
- •87. Сегментація ринку.
- •87.Сегментація ринку.
- •88.Ринок землі та нерухомості.
- •89.Ринок товарів і послуг.
- •90. Ринок капіталу.
- •92. Ринок інновацій(і)
- •93.Міжнародні ринки
- •96. Національний дохід (нд)
- •97. Валовий внутрішній продукт
- •98.Споживання та заощадження.
- •99. Національне багатство
- •100.Доходи населення. (д н)
- •101.Податки(п)
- •102.Державний бюджет
- •103.Інфляція
- •104.Соціальна політика.
- •105. Відтворення людського ресурсу-л.Р
- •106. Держава в системі суспільного відтворення.
- •107. Інтернаціоналізація(інт) і глобалізація(гл) ек процесів
- •.Сутність економічного мислення.
70. Освіта та професійні компетенції працівника.
Краще за все з активів, які має людина, оцінюванню піддається інтелектуальний потенціал на підставі того, що у його формуванні визначальну роль відіграє освіта. Інвестиції, спрямовані на отримання освіти легше піддаються обчисленню порівняно з іншими формами капіталовкладень у людину. Доход від вищої освіти обчислюється як різниця між заробітками тих робітників, які закінчили коледж, і заробітками, що за життя отримують робітники, які здобули освіту лише в середній школі, а норма віддачі розглядаєтеся як аналог норми прибутку і є регулятором розподілу інвестицій між різними типами та рівнями освіти.
Згідно з теорією людського капіталу заробітну плату робітника можна уявити як таку, що складається з двох частин: першою частиною є ті грошові надходження, які він може отримати взагалі не маючи освіти; другою -- є доход на освітні інвестиції. Витрати у вигляді капіталовкладень також утворюються з двох компонентів: прямі витрати, які дорівнюють вартості навчання та непрямі -- упущені можливості, які дорівнюють доходам, що їх може отримати індивід під час набуття-освіти. Внутрішньою нормою віддачі вважається така ставка дисконту, при якій приведені величини вигод та витрат, пов'язаних з освітою, стають рівними.
Інвестиції у людський капітал можуть здійснюватися фірмами, зацікавленими у підвищенні своєї конкурентоспроможності та результативності бізнес. Сучасний досвід організації та стимулювання праці є нагромадженням достатньої кількості прикладів, які відображають процеси підвищення кваліфікаційного рівня або навчання на робочому місці. За деякими джерелами інформації, у розвинутих країнах загальний обсяг інвестицій у підготовку на виробництві є порівняним із обсягом інвестицій у формальну освіту [ ].
71.Інтелектуалізація праці.
Найістотнішою «постіндустріальною» тенденцією в зміні змісту праці є зростаюче значення компонентів інтелектуальної діяльності, — інтелектуалізація праці. Сучасні зміни в технологіях праці в «суспільстві знань» обумовлюють появу нових її змістових характеристик, серед яких у крайньому разі слід виокремити такі:
Перша: найзначнішого поширення в такому суспільстві набуває феномен «телепраці» (telework). Це діяльність, заснована на широкому використанні комп’ютерних технологій і телекомунікацій. її наслідком є принципова зміна змісту індивідуального трудового процесу і, головно, параметрів кооперації в рамках сукупного трудового процесу. Змінюється також характер організації робочого місця, контролю і керування, процесів передачі і використання продуктів діяльності, одержання сировини і т. ін. Діяльність стає децентралізованою, роз’єднаною, безособистісною тощо.
Друга є наслідком першої: трудова діяльність поступово переміщується зі спеціально створених підприємств (заводів, офісів) в індивідуальні помешкання працівників.
Третя: особливий характер техніко-виробничої організації (чи, точніше, технологічного боку) праці в новому суспільстві. Праця в цих умовах організовується особливим способом, створюються мережі (net-works), які є спеціальною формою кооперації праці, використання сировини, засобів виробництва і результатів діяльності.
Четверта: в умовах розвитку постіндустріальної — «нової»
економіки все більшого значення набуває й новий тип фахівця. Провідною продуктивною силою стають робітники розумової праці («brainworkers»), робітники знань («knowledge workers»). Працівників нового типу, зокрема, відрізняють винахідливість, наявність спеціальності, професійного знання; вони володіють майстерністю та інформацією, високоосвічені, мають схильність до творчої праці. Поділ працівників на так званих «синіх комірців» та «білих комірців», який застосовувався у недалекому минулому, сьогодні, як показує практика, вже не є достатнім. З’явилась нова категорія працівників. Вони отримали назву «золотих комірців» за здатність реалізовувати свої здібності до складної інтелектуальної праці у системі виробничих відносин із застосуванням ініціативи та творчості.
Якщо власність була критерієм членства в колишньому домінуючому класі (мається на увазі клас капіталістів — панівний клас індустріального суспільства), то в новому домінуючому класі критерієм є знання і рівень освіти.
Вищий менеджмент і інвестори все більшою мірою розділяють частину своєї влади з творцями інтелектуальної власності, чиї знання й ідеї є двигуном високотехнологічного інформаційного суспільства. Отже, не дивно, що в деяких галузях права на інтелектуальну власність стають навіть важливішими за фінанси.