44. Міжнародна підприємницька діяльність.

Власне міжнародне підприємництво є таким, у якому безпосеред­ньо беруть участь економічні суб'єкти інших країн. Зрозуміло, що така участь передбачає значні зміни економічних і правових механізмів підприємництва. Хоча його основна мета (одержання прибутку) зали­шається незмінною, проте тепер воно об'єднує цілі і завдання підприємців кількох країн. Варто підкреслити, що на механізм міжнародного підприємницт­ва вирішальний вплив здійснює та країна, на території якої воно відбувається. Рисами міжнародного підприємництва є: участь у ньому економічних суб'єктів кількох країн; спільне ведення цими суб'єктами підприємницької діяльності, спільне формування ресурсів і участь у розподілі та привласненні доходів; відображення в економіко-правовому режимі такого підприєм­ництва інтересів усіх його учасників і одержання ними пільг у підприєм­ницькій діяльності. Спонукальними мотивами міжнародної підприємницької діяльності є: поглиблення поділу праці, що потребує об'єднання зусиль підприємців різних країн; розвиток потреб і ускладнення механізму їхнього задоволення;бажання окремих країн краще використати їхні економічні, при­родно-географічні, демографічні переваги; наявність певних національних інтересів (прискорити розвиток окремих територій, галузей чи економіки в цілому, одержати доступ до певних ринків та ін.). Міжнародне підприємництво існує у двох основних формах: Спільне підприємництво являє собою діяльність, яка ґрунтується на співробітництві з іноземними підприємствами, організаціями або підприємцями; на спільному розподілі прибутку і ризиків від її здійснення. Його передумови формуються у процесі інтернаціоналізації господарського життя внаслідок розвитку експортно- імпортної діяльності. Спільні підприємства — це підприємства, які базуються на спільному капіталі суб'єктів господарської діяльності даної країни та іноземних суб'єктів господарської діяльності, спільному управлінні та спільному розподілі результатів і ризику. Крім того, особливостями спільних підприємств є: спільне управління виробництвом; розділення партнерами виробничого та комерційного ризику; узгоджуваний розподіл прибутку підприємства. Вільні економічні зони, як і спільні підприємства, є однією з найхарактерніших ознак сучасної світової економіки, важливою фор­мою міжнародного підприємництва. У найзагальнішому розумінні ВЕЗ — це частина суверенної території країни, що має вільний режим вкладання іноземного капіталу, для чого тут створюються пільгові економічні умови. ВЕЗ є формою прискореного розвитку окремих економічних регіонів та організації господарської діяльності на певній частині території країни, в межах якої встановлюються особливі правила економічної діяльності.

У межах ВЕЗ використовуються різноманітні стимули:

1) пільги для підприємниць­кої діяльності як іноземного, так і національного капіталу,

2) податкові знижки,

3) низькі (або нульові) митні ставки,

4) особливий валютний режим тощо.

Конкретні завдання, що вирішуються вільними економічними зонами, полягають в наступному: забезпечення умов для активного включення країни до світо- господарських зв'язків; підйом депресивних територій, вирівнювання територіальних розбіжностей; стимулювання припливу іноземних інвестицій; збільшення випуску конкурентоспроможної продукції, насичення внутрішнього ринку і стимулювання її експорту; стимулювання технічного розвитку і впровадження новітніх розробок; підготовка фахівців і кваліфікованих робітників; поглиблене включення країн в процес міжнародного розподілу праці; залучення туристів, відпочиваючих; проведення економічних експериментів; створення додаткових робочих місць і сприяння зростанню зайнятості населення тощо.