№1. Предмет педагогіки Я.А. Коменський - основоположник наукової педагогіки. Основні педагогічні поняття. Складові частини педагогіки. Взаємозв'язок педагогіки з іншими науками.

1.Педагогіка - наука про виховання, освіту і навчання особистості. Вона є організованим впливом на світогляд, поведінку дітей, аналізує і відкриває об'єктивні закономірності виховного процесу, досліджує істотні зв'язки, причинно-наслідкові залежності в ньому.

Видатні педагоги про завдання педагогіки.

О.В. Духнович – „виховання в людському суспільстві є найнеобхіднішим, тому що люди без виховання були б схожі на нерозумні істоти”.

К.Д.Ушинський – „..для того, щоб вивчати педагогіку, необхідно знати багато наук - і фізіологію, і психологію, і історію та інші”.

Ні одна наука не може формуватися і функціонувати без свого предмету дослідження.

Предмет педагогіки - вивчення сутності формування і розвитку особистості і розробка на цій основі теорії навчання і виховання.

Педагогіка у своєму розвитку спирається на такі джерела:

1. Педагогічну спадщину минулого. Чимало положень видатних педагогів минулого і нині є злободенними.

2. Сучасні педагогічні дослідження. Вони збагачують педагогічну думку новими ідеями.

3. Передовий педагогічний досвід. Різнобічне вивчення та узагальнення педагогічного досвіду дає змогу визначити певні закономірності,що живлять нові теорії, концепції.

Я.А. Коменський - основоположник наукової педагогіки. Через все своє свідоме життя проніс нові погляди того часу - демократизм і велика любов до народу. Демократизм за Я.А. Коменським - вимоги єдиної школи, обов'язкової рідної мови для всіх дітей.

Його головні праці: „Материнська школа" - книга для виховання дітей

„Велика дидактика"-перша книга,в якій обґрунтована теорія навчання, виховання, тобто „як вчити всіх усього".

„Світ чуттєвих речей в малюнках"- ілюстрована дитяча енциклопедія із 150 малюнками і статтями.

„Відкриті двері всіх мов та наук" - підручник з мови та різні знання з інших наук.

Обґрунтував такі положення:

- природонаступність виховання;

- вікова періодизація;

- принципи навчання (наочності, свідомості, систематичності, послідовності, посильності, міцності);

- класно-урочна система,

- вимоги до підручників;

- особлива увага моральному вихованню та дисципліні.

Висновок; Я.А. Коменський був новатором в області дидактики. Його рекомендації до цих пір застосовують у школах світу.

Необхідною умовою нормального функціонування будь-якої науки є визначення в ній власного понятійного апарату.

Виховання – цілеспрямований процес формування особистості у відповідності з природою особистості, вимогами суспільства, колективу, самої особистості.

Виховання в широкому соціальному значенні – процес формування особистості під впливом навколишнього середовища, умов, суспільного ладу ("виховує життя").

Виховання в широкому педагогічному значенні – формування особистості під впливом діяльності педагогічного колективу закладу.

Виховання у вузькому педагогічному значенні – діяльність педагога, спрямована на досягнення конкретної мети в колективі учнів.

Виховання в гранично вузькому значенні – формування певних якостей, взаємодія вихователя і вихованця.

Навчання - цілеспрямований процес взаємодії учителя і учнів, спрямований на оволодіння знаннями, уміннями і навичками, розвиток їхніх інтелектуальних можливостей, озброєння методами самостійної пізнавальної діяльності.

Освіта – процес і результат систематизованих знань і зв’язаних з ними способів практичної і пізнавальної діяльності. Освічена – та людина, що має спеціальність, досконало знає свою справу і в той же час вміє ввійти в будь-яке інше коло пізнання, бути культурною. Тобто, не кожна людина, яка закінчила навчальний заклад є освіченою. Народ підкреслює, що освічена людина та, в якій є ще й людяність, духовне багатство.

Самовиховання - цілеспрямований, свідомий процес формування морально-психологічних якостей, робота над удосконаленням самого себе.

Перевиховання –процес, спрямований на подолання негативних рис особистості.

Самоосвіта – процес задоволення потреб у знаннях.

Розвиток - взаємозв’язаний процес кількісних і якісних змін, які відбуваються як в анатомо - фізіологічній так і в соціальній сферах (становлення світогляду, моральних поглядів, переконань). Розвиток людини дуже складний процес. Він проходить під впливом зовнішніх (середовища) і внутрішніх (біологічних) впливів.

Формування – результат розвитку, означає її становлення, здобуття стійких властивостей і якостей. Це надання певної форми, завершеності процесу становлення особистості, досягнення нею рівня зрілості та стабільності. Інакше кажучи, формування є процесом становлення людини як соціальної істоти під впливом різноманітних факторів – соціальних, економічних, ідеологічних, психологічних, педагогічних тощо.

Всі поняття взаємопов’язані та взаємозумовлені.

З авдання нашої школи полягає в тому, щоб не тільки озброювати учнів необхідним мінімумом знань, умінь, навичок, але ї розвивати їх мислення, розум в цілому, виховувати їх. Тому можна говорити про тісні взаємозв'язки даних категорій.

Ф ілос. (Сократ, Платон, Аристотель)

_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ __________1632р.________________

Я.А. Коменський „Велика дидактика”

У наш час поняття „педагогіка" включає цілу систему самостійних педагогічних наук:

- загальна педагогіка;

- вікова педагогіка (дошкільна, пед. школи, дорослих)

- етнопедагогіка, народна педагогіка.

- спеціальна (корекційна):(тифлопед., сурдопед. олігофренопед., логопедія, виправно-трудова).

- соціальна педагогіка;

- історія педагогіки

- методики викладання різних навчальних предметів.

- галузева педагогіки: сімейна, військова, та інші.

Педагогіка тісно пов'язана з іншими науками. психологією; анатомією, фізіологією; етнографією; соціологією; економікою; політикою; етикою; естетикою.(розкр.)

№2. МЕТОДИ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ.

Методи науково-педагогічних досліджень - сукупність прийомів і операцій, спрямованих на вивчення педагогічних явищ, вирішення різноманітних науково-педагогічних проблем.

Мета педагогічних досліджень - здобути нові для суспільства знання про закономірності, зміст, форми, методи, особливості організації навчально-виховного процесу.

Нові наукові результати, які одержані під час дослідження повинні відповідати таким вимогам:

- бути суспільно актуальними;

- новими в науці;

- теоретично і практично значимими;

- бути науково об'єктивними і достовірними;

- доступність висновків і рекомендацій для використання їх в інших конкретних наукових дослідженнях або в практичній діяльності.

У педагогіці розрізняють З рівні науково - педагогічних досліджень

1. Емпіричний. На ньому встановлюються, накопичуються нові факти, фіксуються явища, що здобуті під час спостережень, анкет, співбесід, вивчення продуктів діяльності дітей та інше.

2.Теоретичний - висуваються і формулюються основні, загальні педагогічні закономірності;

3.Методологічний. На основі емпіричних і теоретичних досліджень будується теорія, формулюються загальні принципи, методи.

СКЛАДОВІ ЕЛЕМЕНТИ ДОСЛІДЖЕННЯ:

Об'єкт - педагогічні явища, факти.

Предмет - окремі сторони педагогічних явищ, фактів.

Мета - ціль, яку поставив дослідник.

Завдання - конкретизовані цілі з урахуванням предмета дослідження.

Гіпотеза - передбачення того, як протікатиме досліджуваний процес.

Методика дослідження – прийоми, засоби, з допомогою яких будуть розв'язані задачі дослідження, перевірена гіпотеза, отримані достовірні наукові факти.

Отримання та аналіз наукових фактів.

Втілення у практику результатів дослідження.

Існують такі групи методів науково - педагогічних досліджень:

І. Методи вивчення досвіду (емпіричні)

1). Спостереження - це більш або менш продовжене в часі споглядання явищ, процесів, об'єктів, які вивчаються. Розкрити важливість, довготривалість, універсальність методу, чим він відрізняється від епізодичного споглядання, якою може бути фіксація явищ та недоліки методу.

Вимоги до спостереження: чіткість мети, систематичність, різнобічність, достатня кількість фіксованих фактів, своєчасність, об'єктивність, простота і економність запису.

2). Опитування ( бесіда, анкета, інтерв'ю, тестування) .

Бесіда - розкрити важливість методу і вимоги до бесіди (викликати повагу і довір'я, доброзичливий тон, чіткі та ясні питання, непомітна фіксація, можливість відхилення від плану). Види бесіди - індивідуальна, групова.

Анкетування - розкрити його важливість, позитивне і недоліки. Вимоги до анкетування (це вимоги до запитань). Анкетування є - відкрите; - закрите; -напіввідкрите.

Інтерв 'ю - розкрити відмінність бесіди та інтерв'ю.

Тестування – короткі стандартизовані запитання, результати підсумовують в кількісних показн.

3). Експеримент — науково-поставлений дослід, що проводиться в спеціально створених і контрольованих дослідником умовах, тобто дослідник активно втручається в навчально-виховний процес. Це основний метод педагогічних досліджень.

ВИДИ ЕКСПЕРИМЕНТУ

- за місцем проведення ( природний, лабораторний) - за тривалістю (тривалий, короткочасний).

- в залежності від мети, яку передбачає експеримент (констатуючий, перетворюючий)

4). Вивчення шкільної документації - дослідження педагогічних явищ, процесів по тих даних, які містяться в документах (особові справи, характеристики, журнали, протоколи педрад...).

5). Аналіз результатів діяльності (щоденник, саморобки, зошити...)

6). Метод узагальнення незалежних характеристик.

7). Педагогічний консиліум – спеціальна нарада, зібрання педагогів…

8). Метод рейтингу – оцінка діяльності компетентними суддями (експертами).

II. Методи роботи з літературою

- бібліотечно-бібліографічні, логічної обробки матеріалу, творчої діяльності

III. Математичні – реєстрування, статистичні методи, ранжування - розклад зібраних даних у певній послідовності (спад чи зростання).

ВИСНОВОК. Навіщо ж вчителю володіти системою методів науково-педагогічних досліджень?

3.Дидактика - теорія освіти і навчання. Основні поняття дидактики. Дидактика і методики окремих навчальних предметів.

Дидактика - частина педагогіки, яка вивчає теорію освіти та навчання. Дає відповіді на запитання: Чому навчати? Як навчати? В яких формах?

В ході історичного розвитку значення терміна „дидактика" змінювалось. Перші паростки дидактики з’явилися в надрах народної педагогіки. Адже діяльність людей тісно пов’язана з пізнанням навколишнього світу, оволодінням надбаннями старших поколінь. Люди усвідомлювали, що без розумового розвитку і вивчення досвіду своїх попередників рух вперед у соціальному плані неможливий. Тому люди завжди прагнули до знань: "Вік живи-вік учись", "Хто знання має, той мур ламає", "Знання робить життя красним"…

В кінці ХІХ ст. ним почали позначати теорію навчання. Вперше таке значення терміна дається в працях видатного німецького педагога Адольфа Дістервега, а саме в його книзі "Керівництво до освіти німецьких вчителів". Швейцарський педагог Й.Г.Песталоцці був одним із основоположників дидактики початкового навчання. Його ідею розвиваючого навчання К.Д.Ушинський назвав "великим відкриттям Песталоцці". Він глибше розкрив принцип наочності, розширив зміст освіти в початковій школі, розробив дидактичні основи трудового навчання, де він сформулював положення дидактики розвиваючого навчання у вигляді конкретних правил і рекомендацій. Наприклад: йти в навчанні від простого до складного, від відомого до невідомого, від близького до далекого, досягати доступності у навчанні, міцності знань.

Я.А.Коменський і його „Велика дидактика", Ж.Ж.Руссо, К.Д.Ушинський (оволодіння системою наукових знань+розвиток розумових здібностей) та інші.

Предметом дидактики - є зміст освіти, принципи, методи, організаційні форми і засоби навчальної діяльності. Основні поняття дидактики.

Навчання - цілеспрямований процес взаємодії учителя і учнів, спрямований на оволодіння знаннями, уміннями і навичками, розвиток їхніх інтелектуальних можливостей, озброєння методами самостійної пізнавальної діяльності.

Освіта - процес і результат систематизованих знань і зв'язаних з ними способів практичної і пізнавальної діяльності.

Самоосвіта — діяльність людини, спрямована на задоволення потреб у знаннях.

Принципи навчання - вихідні положення, які визначають діяльність учителя і пізнавальну діяльність учнів.

Методи навчання - шлях або спосіб взаємодії учителя і учнів, в результаті чого учні одержують ЗУНВР.

Форми організації навчання – зовнішнє вираження узгодженої діяльності вчителя та учнів, що проходить у встановленому порядку і певному режимі.

Зміст освіти - система дидактично опрацьованих знань, умінь, навичок, які вивчаються в навчальному закладі.

Знання - це цілісна система понять про закони розвитку природи, суспільства, людського мислення, що виробило людство в процесі історичного розвитку.

Уміння - здатність до діяльності на основі наявних знань.

Навички - діяльність, елементи якої доведені до автоматизму.

Дидактика, як і вся педагогіка нерозривно пов'язана з рядом інших наук. Особливо тісно пов'язана з методиками викладання окремих предметів. Дидактику можна плідно розвивати, спираючись на дані окремих методик. В той же час окремі методики мають своєю основою дидактику. Відноситься як теорія до практики.

Методики і дидактика мають спільний об’єкт наукового дослідження – процес навчання. Дидактика досліджує загальні закономірності, принципи, методи навчання, а методика виділяє те, що є специфічним для кожного окремого предмета.

Завдання дидактики на сучасному етапі.

1. Оптимізація навчально-виховного процесу.

2. Дослідження особливостей навчання обдарованих дітей.

3. Підвищення пізнавальної самостійності, творчої активності, ініціативи учнів

4. Інтеграція.

5. Диференціація навчання.

6. Оновлення змісту освіти.

7. Розвиваюче навчання.

8. Пошук нових ефективних методів і форм навчання на засадах демократизму і гуманізму.

Висновок

4. Суть процесу навчання. Двосторонній характер процесу навчання. Участь учня як суб'єкта і об'єкта процесу навчання. Функції навчання. Основні етапи оволодіння знаннями. Мотиви учіння. засвоєння знань, формування умінь і навичок. Основні етапи оволодіння знаннями.

Навчання - цілеспрямований процес взаємодії учителя і учнів, спрямований на оволодіння знаннями, уміннями і навичками, розвиток їхніх інтелектуальних можливостей, озброєння методами самостійної пізнавальної діяльності.

Навчання характеризується:

● За суттю своєю навчання завжди передбачає активну пізнавальну діяльність учнів, тобто навчання - це пізнавальний процес. Воно йде тим же шляхом, що й пізнання - від живого споглядання до абстрактного мислення і від нього до практики. Спільне між цими процесами те, що обидва вони пізнавальні, що вони проходять шлях від незнання до знання. Водночас слід враховувати принципові відмінності:

а) учень пізнає суб'єктивно нове, тобто те, що не пізнано лише ним;

б) учні ідуть у своїх відкриттях більш легшим шляхом, запропонованим учителем;

в) учні пізнають науку у спрощеному вигляді. Протягом року учень може засвоїти те, до чого людство йшло десятки, сотні років.

● Навчання - двосторонній процес спільної діяльності вчителя і учнів. (розкрити)

● Учень є водночас і об'єктом навчання і суб'єктом (пояснити)

● Формування соціально-значимих якостей учня неможливі без реалізації основних функцій навчання: освітньої, розвиваючої і виховної.

Зміст освітньої функції складає знання, уміння і навички, якими оволодіває учень в процесі навчання.

Знання-основний компонент освіти. Вони узагальнюють в собі накопичений досвід людства у вигляді фактів, правил, висновків.

Уміння - здатність належно виконувати певні дії на основі набутих знань і навичок.

Навички - точна, безпомилкова діяльність, яка після багаторазового повторення стає автоматичною.

Зміст виховної функції - формування поглядів, переконань, моральних, естетичних, фізичних якостей. Реалізація виховної функції викладає основи всебічного розвитку особистості.

Розвиваюча функція - розвиток формування пізнавальних, психічних процесів і властивостей особистості, логічних прийомів, операцій, суджень, умовисновків, всі функції нерозривно пов'язані між собою.

Всі функції реалізуються у освітній, розвиваючій, виховній меті уроку.

● Будь-який процес - є рух. Процес навчання - теж рух, рух учіння під керівництвом вчителя. Рухають цей процес - суперечності. Основне протиріччя - є рушійною силою процесу навчання, виникає між постійно зростаючими вимогами суспільства до процесу навчання і станом освіти в даний період. Велике значення в навчальній діяльності учнів мають мотиви.

● Мотив - це спонукальна причина дій і вчинків людини (те, що штовхає до дії). Основою їх є різноманітні потреби людини. Є різні підходи до класифікації мотивів:

1). Позитивні, нейтральні, негативні (розкрити)

Завдання вчителя - формувати позитивні мотиви. Основою для формування позитивних мотивів є навчальна діяльність, розвиток пізнавального інтересу. Л.М.Толстой: „...для того, щоб учень навчався добре, треба, щоб він навчався з бажанням".

Для цього необхідно:

- створювати проблемні ситуації;

- використовувати захоплюючі елементи, дидактичні ігри;

- організовувати творчу роботу;

- спиратись на особистий досвід учня;

- змінювати види роботи та багато інших умов розвитку пізнавального інтересу тощо.

2). Позитивні мотиви бувають:

А) - пізнавальні - соціальні - професійно-цінніснію

Б) - зовнішні - внутрішні

● Так як процес навчання є видом пізнання і йде від живого споглядання до абстрактного мислення і від нього до практики, то він має пройти певні етапи:

1.Сприймання – відображення в свідомості людини окремих властивостей предметів та явищ, діючих в цей момент на органи відчуття

2. Розуміння (осмислення) мислительний процес, спрямований на виявлення істотних рис, властивостей і зв’язків предметів, явищ і подій, це проникнення у їх сутність, встановлення зв'язків між частинами цілого, між фактами і процесами, з'ясування причин, що зумов­люють те чи інше явище.

3. Узагальнення і систематизація передбачає виділення та об’єднання загальних значних рис предметів та явищ, перехід від окремого до загального.

Систематизація – мислительна діяльність, в процесі якої знання про об'єкти, що вивчаються, організуються в певну систему на основі обраного принципу. Та це можливо лише за умови достатньої розумової праці на попередніх етапах навчальної діяльності.

4. Закріплення знань, умінь, навичок – спеціальна робота вчителя щодо реалізації дидактичного принципу міцності засвоєння навчального матеріалу, перенесення в нові ситуації.

5. Застосування виконанні різноманітних вправ, розв’язуванні задач...

(розкрити на прикладі уроків)