5. Поняття про принципи навчання, їх система і взаємозв'язок. Характеристика принципів навчання.
Принципи навчання - вихідні положення, які визначають діяльність вчителя і характер пізнавальної діяльності учнів. Принципи випливають із закономірностей навчання, із тих завдань, які ставлять перед навчанням.
Вперше розробив систему принципів Я.А.Коменський (назвати). Й.Г.Песталоцці - наочності, К.Д. Ушинський - систематичність, доступність, міцності, наочності, свідомості і активності, виховуючий характер.
НАОЧНОСТІ
Я.А.Коменський, вважав цей принцип загальнодидактичним (пояснити) і сформулював "Золоте правило" (розкрити).
Інші педагоги про принцип наочності: Песталоцці - наочність сприяє формуванню понять. Ушинський – „дитя мислить формами, звуками, відчуттями, а не абстрактними уявленнями, тому необхідна наочність”, М.О, Корф – „ніякий найповніший опис предмета не дасть нам такого уявлення про предмет, як те, що ми самі побачимо”.
Сучасні технології розвивального та інтерактивного навчання спрямовані на розвиток абстрактного мислення вже в початковій школі. Але науковці погоджуються, що форсований розвиток абстрактного мислення без зв'язку із наочно-практичним і наочно-образним мисленням може спричинити формальне засвоєння знань, утворення порожніх, відірваних від живої дійсності абстракцій.
Отже наочність - це організація чуттєвого пізнання учнів.
Види наочності:
1
)За
участю учня - споглядання і дієва;
2) За характером дії на органи чуття дитини:
а)натуральні об'єкти:
б)зображальні: площинні, об'ємні; розкрити навести приклади
в)схематичні
3) словесно-образна: звукотехнічна , світлотехнічна
ФУНКЦІЇ НАОЧНОСТІ
- сприяє розумовому розвитку;
- допомагає виявити зв'язок теорії з практикою;
- полегшує процес засвоєння знань;
- допомагає, сприймати об'єкт у розмаїтті його сторін і зв'язків;
- сприяє розвитку мотиваційної сфери учнів (Інтересу до знань).
ВИМОГИ ДО ВИКОРИСТАННЯ НАОЧНОСТІ:
- наявність конкретної мети використання наочності;
- не зловживати;
- використовувати тоді, коли про неї йде мова;
- не містити зайвого;
- враховувати вікові - особливості;
- естетично оформлена;
- відповідати психологічним законам сприймання та інше.
Отже використання наочності є обов'язковим, але оптимально поєднувати слово і наочність.
НАУКОВОСТІ.
Реалізація цього принципу - це опора на науку, як джерело системи фактів, понять, закономір
ностей. Суть в тому, що учням пропонуються точно встановлені в сучасній науці положення.
Основна вимога принципу - це перехід до явища до суті, від зовнішніх поверхневих до внутрішніх, суттєвих знань. Розкрити – донаукові і наукові знання. Вчителю необхідно:
1). Чітко визначити, яка сукупність, чуттєвих образів лягає в основу поняття;
2). Як можна узагальнити і систематизувати уявлення дітей, щоб вони могли уявити ту сторону діяльності, яку характеризують поняття;
3). Виділити доступні наукові ознаки даного поняття.
ДОСТУПНОСТІ.
Доступність засвоєння знань, формування умінь і навичок означає їх зв'язок з рівнем розвитку школяра, з їх особистим досвідом, з тими знаннями, уміннями, навичками, які є в учня. Якщо такого зв'язку встановити не вдається, то знання недоступні.
ФАКТОРИ, ЯКІ ВПЛИВАЮТЬ НА РІВЕНЬ ДОСТУПНОСТІ.
1. Зв'язок нових знань з тими, що є у дитини.
2. Наскільки учитель зуміє пов'язати засвоєння нових знань з механізмами мислення, які у школярів сформовані або формуються.
3. Залежить від інтересів, нахилів учня.
4. Яскравість і послідовність викладу матеріалу.
5. Оптимальний темп навчання.
МІЦНОСТІ.
Міцні знання-це такі,які глибоко усвідомлені учнем, в істинності яких дитина переконана, які закріплені і надовго зберігаються в пам'яті учнів і можуть бути відтворені у будь-яку хвилину.
Пояснити виняткове значення принципу міцності для початкової ланки.
Опора на психологічні особливості пам'яті є однією з умов досягнення міцних результатів (повторення, мнемонічні прийоми, настанова, на запам'ятовування, свідомість запам'ятовування, використання опори...)
Ознака міцності знань - точність , доказовість, глибока усвідомленість.
Завдання вчителя (або шляхи досягнення міцності знань):
організовувати повторення і закріплення,
виділяти основну думку;
активізувати учнів під час повторення;
пов'язувати з життєвим досвідом учня, зв'язок з практикою,
використання пам'яток, таблиць, інструкцій,
позитивна мотивація.
Обов’язково розкрити взаємозв'язок принципів. Принципи тісно пов’язані між собою і взаємно проникають один в одний. Наприклад, учні можуть оволодіти знаннями міцно тільки тоді, коли засвоять їх свідомо, а забезпечити це може тільки організація роботи в певній системі та ін.
Принцип свідомості і активності включає три основні сторони:
- свідоме розуміння учнями навчального матеріалу;
- свідоме ставлення до навчання;
- формування пізнавальної активності.
1). Свідоме розуміння. Починається з висунення пізнавальних задач і проблемних ситуацій. Означає розуміння учнями суті засвоюваних умінь, навичок. Як наслідок свідомого розуміння - одержання продуктивного результату, тобто:
- знати провило і вміти його пояснити;
- уміти розв'язувати задачі, виконувати вправи;
- вміння самостійно відтворити вивчений матеріал;
- по можливості використовувати знання, уміння у повсякденному житті;
- бажання поглиблювати свої знання.
2). Свідоме ставлення. Залежить від мотивації
бажання навчатись,
М
отив
бажання тримати хорошу оцінку;
цікавість
викладу;
інтерес до предмету
матеріальне заохочення
Знання учителем мотивів уміння школярів і вміння впливати на їх формування є одним із вихідних положень діяльності учителя.
3). Активна пізнавальна діяльність. Зрозуміти і засвоїти навчальний матеріал школярі можуть тільки у процесі активної пізнавальної діяльності. Ступінь пізнавальної активності може бути різною: - найвища; - висока; - середня; - низька; - найнижча
Основа активності - формування стійких пізнавальних інтересів. Розкрити засоби формування пізнавальних інтересів (захоплюючий виклад, такт, довіра вчителя, створення ситуації успіху, наочності, проблемні ситуації і т.д.).
Систематичності і послідовності.
Все в світі взаємопов'язане; знаходиться у постійному русі і розвитку. Тому навчальний матеріал, як відображення окремих сторін навколишньої діяльності повинен являти собою систему знань. К.Д.Ушинський "...тільки система... дає нам повну владу над нашими знаннями. Голова наповнена уривчастими, безладними знаннями, схожа на кошару, в якій все без ладу і де сам хазяїн нічого не знайде, голова, де є тільки система без знання схожа на крамницю, в якій на всіх мовах є написи, а в ящиках порожньо".
Принцип систематичності і послідовності означає:
- озброїти учнів точно окресленим колом систематизованих знань;
- послідовне розміщення предметів в навчальному плані;
- послідовне розміщення матеріалу з кожного предмета;
- систематизація і послідовний виклад учителем;
- струнка система в організації різних форм навчання;
- єдність теорії і практики;
- систематичне залучення учнів до різних видів діяльності.
Принцип реалізується як в системі роботи вчителя (систематично і послідовно викладати, продумування системи уроків, системи вимог до учня, систематична робота над собою, здійснення внутріпредметних та міжпредметних зв´язків,система в організації письмових, лабораторних робіт, у перевірці знань, опора на пройдене при вивченні нового матеріалу та інш.) так і в системі роботи учнів (систематичне відвідування школи, систематичне виконання домашніх завдань, уважність на уроках, систематичне повторення навчального матеріалу, система у роботі над предметом та інш.).
Врахування вікових та особистісних особливостей.
Розкрити врахування вікових особливостей: наочно образне мислення, нестійкість уваги, швидка втомлюваність, збудження переважає над гальмуванням....
Розкрити врахування особистісних особливостей
Реалізується через диференціацію та індивідуалізацію навчання.
Основне призначення диференціації в тому, щоб знаючи і враховуючи індивідуальні відмінності у навчальних можливостях учнів, забезпечити для кожного із них оптимальний характер пізнавальної діяльності у процесі навчання. Вона може проявлятися - різні типи класів, постійні та тимчасові групи, поглиблене вивчення предметів та ін.
“Індивідуалізацію навчання” розуміють як організацію навчального процесу, при якій вибір способів, прийомів, темпу навчання враховує індивідуальні відмінності учнів, рівень розвитку їх здібностей до учіння.
Виховуючий характер навчання.
Виховне навчання - таке, в процесі якого здійснюється цілеспрямоване формування відношення учнів до навколишнього світу, формується світогляд, звички, розвиваються здібності, інтереси.
Здійснюється 1) Через зміст навчального матеріалу
2) Через сам процес навчання розкрити
3) Через особистість вчителя
Отже, під час пізнавальної діяльності учень вступає у взаємодію з товаришами, вчителями як представниками науки, держави, світу дорослих, з дівчатками і хлопчиками, з учнями сильними і слабкими. Таким чином формується ставлення учня до світу, навіть, всупереч волі педагога. Навчання є виховним, бо воно формує систему ставлень учнів до навколишнього світу. В.О.Сухомлинський: "Не забуваймо, що в школі дитина не тільки вчиться. В школі вона живе. Там, де вихователі забувають цю істину, навчання стає для дитини важким тягарем. Там, де навчання, виступає як невід'ємна частина багатогранного духовного життя, воно для дитини бажане й захоплююче”.
Висновок. Розкрити взаємозв’язок принипів.