1.3.Роль запитання в опитуванні

Формулювання питань – най­більш складний і відповідальний етап його побудови. Йому передує, як уже було сказано, процедура емпіричного визначення основних понять дослідження і відбору необхідного мінімуму емпіричних ін­дикаторів. Кожному індикатору відповідає одне або кілька запитань.

Запитання в опитуванні — це висловлювання, розраховане на отримання інформації, яка б давала можливість операціоналізувати ознаки соціального явища, що вивчається.

За спрямованістю вирізняються запитання результативні (змі­стові), за допомогою яких дослідник збирає інформацію щодо наяв­ності певних явищ та їх взаємозв'язків, і функціональні, за допомо­гою яких упорядковується сам процес опитування[9,c.485].

Виходячи з найбільш суттєвих ознак, розрізняють такі запитання:

а) за змістом:

–– запитання про факти

–– про поведінку

–– про знання або поінформованість

–– про установки

–– про мотиви

б) за виконуваними функціями питань:

–– контактні запитання, що руйнують психологічний бар'єр між дослідником і респондентом («Тепер багато говорять про соціальну апатію, зумовлену зневірою в діях уряду. А як Ви вважаєте?»),

–– буферні запитання, які використовують для розмежування тематичних блоків і водночас для нейтралізації впливу одних відповідей на інші («Ми говорили з Вами про умови стимулювання праці. Зараз, якщо Ви не заперечуєте, поговоримо про те, що Вам заважає в роботі?»),

–– запитання-фільтри, які використовуються для виявлення компетентних респондентів (перед тим, як розпочати розмову про ставлення респондента до системи преміювання, потрібно запитати, чи відома вона йому),

–– запитання, що зміцнюють упевненість респондента у своїх силах

(«Ви дуже цікаво розповідали про складності у вашій роботі. А зараз поговоримо трохи про Ваш колектив»);

–– провокуючі запитання, що зумовлюють спонтанні відповіді («Чим, на Ваш погляд, можна пояснити постійні порушення трудової поведінки членами Вашого колективу?»),

–– контрольні запитання, що призначені для перевірки і для перевірки їх (респонденту, який відповів, що він бере активну участь у громадській роботі, пропонують назвати, які саме обов'язки він виконує),

–– уточнювальні запитання («Здається, про це ми вже говорили, але не з'ясували...»);

в) за формою:

–– відкриті (неструктурні) — без попередньо сформульованих відповідей,

–– закриті (структурні) з попередньо сформульованими відповідями,

–– напівзакриті – коли поряд із запропонованими відповідями передбачається місце і для вільних. Закриті запитання. у свою чергу, поділяють на дихотомічні тобто такі, них є тільки дві відповіді, котрі виключають одна одну («Чи преміювали Вас за підсумками року?» — «Так», «Ні»), альтернативні питання, що містять перелік відповідей, з яких можна вибрати тіль­ки одну («Як часто Вас преміювали?» — «Зовсім не преміювали», «Не частіше, ніж один раз на рік», «Кілька разів на рік »). Різновидом альтернативного запитан­ня є шкальне, яке спрямоване на вивчення інтенсивності прояву яко­гось явища чи ставлення до нього[5,c.222].

Крім того, за формою запитання поділяють на:

проективні запитання, які мають забезпечити інформацію про можливу реакцію респондента в певній ситуації;

запитання-індекси, які застосовують для групування респонден­тів під час аналізу (наприклад, якщо на запитання щодо інформованості у справах колективу респондент назвав 4–5 подій, то рівень його інформованої оцінюють як високий, 2–3 події – середній, якщо ж респонденту важко відповісти на це запитання – низький);

запитання -„водоверт”, що спрямовують опитування від загальних питань до більш конкретних;

запитання-тести, які використовують для оцінки, перевірки тощо;

прямі запитання, звернені безпосередньо до респондента, і не­прямі, не звернені до певної особи (наприклад, «Як у Вашому коле­ктиві сприймають нововведення?»).

Формулюючи запитання, слід дотримуватися таких загальних вимог:

• запитання має відповідати темі та завданням дослідження;

• кожне запитання формулюють так, щоб на нього можна було дати точну й обґрунтовану відповідь, воно не повинно містити кіль­ка запитань;

• запитання має враховувати інтелектуальний рівень респон­дента і бути йому зрозумілим;

• запитання слід задавати нейтрально, не можна, щоб відчувалося особисте ставлення до нього дослідника;

— у закритих запитаннях наводять усі можливі відповіді, урівноважуючи кількість можливих варіантів «за» і «проти», щоб перевага тих чи тих не вплинула на відповідь респондента[8,c.602].

Отже, виокремлюють різні види питань.Їх класифікують в залежності від різних критеріїв.