17. Поняття і джерела шенгенського права.

Договір «Про скасування паспортного митного контролю між країнами Європейського союзу», первинно підписаний 14 червня 1985 сімома європейськими державами (Бельгією, Нідерландами, Люксембургом, Францією, Німеччиною, Португалією та Іспанією). Угода набула чинності 26 березня 1995 року.

15 березня 2006 прийнято Шенгенський кодекс про кордони, що змінював Шенгенську конвенцію. Також прийнято Шенгенський кодекс про візи 2010року. Сфера дії шенгенського права.

До Шенгенського простору входять 22 з 27 держав-членів ЄС (усі «старі» держави-члени ЄС, окрім Великої Британії та Ірландії, і всі "нові", крім Кіпру, Румунії й Болгарії), 2 країни Європейської економічної зони (Норвегія й Ісландія), та Швейцарія.

21 грудня 2007 року до Шенгенської зони приєдналися 9 нових держав-членів ЄС, що пристали в Союз 2004 року (окрім Кіпру, що приєднався до неї пізніше).

Станом на 2009 рік угода діяла в 25 країнах

5 червня 2005 на референдумі в Швейцарії громадяни проголосували за входження країни до Шенгенської зони. 12 грудня 2008 року Швейцарія приєдналась до Шенгенської зони. Усі Шенгенські країни, окрім Ісландії, Норвегії й Швейцарії, є члени ЄС.

18. Шенгенська (єдина) віза. (неповна відповідь)

В підтвердження цього вводиться єдина Шенгенська віза, що діє в усіх країнах Шенгена (ст.10). Шенгенська віза видається дипломатичними і консульськими закладами за кордоном держави основного призначення поїздки. Якщо це неможливо визначити, то шенгенська віза видається державою першого в’їзду (ст.12). Однакове і погоджене використання ст.ст.11-17 Шенгенської конвенції пояснюється існуванням консульських інструкцій. Шенгенський кодекс про кордони.

19. Інституційна структура Ради Європи.

Головними статутними органами Ради Європи є Комітет міністрів та Парламентська асамблея.

Комітет міністрів (КМ) є керівним органом. До його складу входять Міністри закордонних справ держав-членів Ради Європи або їх постійні представники.

Комітет міністрів визначає напрямки діяльності Ради Європи, розглядає та приймає рішення щодо висловлених Парламентською асамблеєю рекомендацій, пропозицій міжурядових комітетів та конференцій галузевих міністрів. Комітет міністрів затверджує програму діяльності Ради Європи та її бюджет.

Головування у КМ здійснюється за принципом ротації в алфавітному порядку. Термін повноважень головуючого – 6 місяців.

Парламентська асамблея Ради Європи (ПАРЄ) є першою європейською асамблеєю в історії континенту. Вона виконує дорадчі функції.

Парламентська асамблея відіграє важливу роль у визначенні напрямків діяльності Ради Європи. Під час засідань Асамблеї предметом обговорень можуть бути питання, що визначають вплив на життя всієї Європи.

Ухвалені Асамблеєю рішення мають рекомендаційний характер. Водночас, вони часто беруться за основу майбутніх міжнародних угод, Європейських конвенцій, які формують правову базу Ради Європи.

Парламентська асамблея збирається на пленарні засідання в Палаці Європи у Страсбурзі чотири тижні на рік (січень, квітень, червень, жовтень).

В Асамблеї функціонують 10 комітетів: Комітет з політичних питань; Комітет з економічних питань і розвитку; Комітет з соціальних питань, охорони здоров’я та сім’ї; Комітет з юридичних питань і прав людини; Комітет з питань культури, науки та освіти; Комітет з питань довкілля, сільського господарства регіональних та місцевих справ; Комітет з питань міграції, біженців і демографії; Комітет з Правил процедури та імунітетів; Комітет з питань рівних можливостей для жінок і чоловіків; та Комітет з питань виконання обов’язків і зобов’язань, що взяли при вступі до Організації країни-члени Ради Європи (Комітет з питань моніторингу).

З 1989 року Асамблея сприяє врегулюванню кризових ситуацій в Європі.

Асамблея ухвалює документи, які є керівними настановами для Комітету Міністрів, національних урядів, парламентів, політичних партій та інших важливих установ суспільства.

Конгрес місцевих і регіональних влад Ради Європи (КМРВРЄ), який є консультативним органом Організації, було створено 14 січня 1994 року рішенням Комітету міністрів РЄ для сприяння розвитку місцевої демократії в країнах Центральної та Східної Європи, а також процесу регіоналізації в Європі.

КМРВРЄ складається з депутатів від країн-членів РЄ, які є народними обранцями місцевого й регіонального рівнів або призначеними посадовими особами, безпосередньо підпорядкованими виборчому місцевому чи регіональному органу.

Відповідно до своїх статутних завдань Конгрес: є форумом, на якому представники органів місцевої і регіональної влади можуть обговорювати спільні проблеми, обмінюватись досвідом, і представляти урядам свою точку зору з цього приводу (у вигляді резолюції);

Діяльність Конгресу Ради Європи здійснюється через щорічні пленарні сесії (засідання Палати регіонів та Палати місцевих влад), а також засідання Постійного комітету, статутних комітетів та робочих груп Конгресу, які відбуваються в міжсесійний період.

Постійний комітет діє від імені Конгресу в період між пленарними сесіями

Статутними комітетами Конгресу Ради Європи є:

Комітет з інституційних питань,

Комітет з питань соціальної рівності,

Комітет з питань культури та освіти

Секретаріат Ради Європи забезпечує роботу головних органів Ради Європи та має постійний штат у складі 1200 осіб, які є представниками держав-членів Організації. Очолює Секретаріат та координує його роботу Генеральний секретар.1 жовтня 2009 року Генеральним секретарем Ради Європи на п’ятирічний строк обрано Торбьорна Ягланда

Європейська Комісія «За демократію через право» (Венеціанська комісія) є незалежним консультативним органом, який було утворено у 1990 році, згідно з Резолюцією 90(6) КМРЄ про Часткову угоду, яка заснувала цю інституцію.

Венеціанська комісія є загальновизнаним Європейським та світовим консультативним юридичним форумом. Особливого значення мають висновки Комісії з питань, які стосуються відповідності європейським стандартам проектів законодавчих актів або законів.

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) створено у 1959 році, з метою вдосконалення контрольного механізму Європейської конвенції з прав людини. ЄСПЛ відводиться ключова роль у забезпеченні чіткого та дієвого контролю за реалізацією державами-членами взятих на себе зобов’язань щодо захисту прав та основних свобод людини.

До складу Суду входять судді, що обираються Парламентською асамблеєю Ради Європи від кожної держави-учасниці.

Представництво України в ЄСПЛ здійснює Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини (Ю.Є.Зайцев, Мін’юст). Суддею від України у рамках квітневої сесії ПА РЄ 2010 року було обрано Г.Юдківську.

В роботі Ради Європи також беруть участь країни зі статусом "спеціально запрошеного гостя у Парламентській асамблеї Ради Європи", “спостерігача в Комітеті міністрів Ради Європи” та “спостерігача в Парламентській асамблеї Ради Європи”.