28. Неокласична теорія функціонування ринку праці.

Представником неокласичної школи є Маршал. А. Маршалл досконалу конкуренцію трактує як ситуацію на ринку, за якої існує велика кількість продавців (покупців) і кожен продає (купує) визначену й обмежену, тобто таку, що не забезпечує йому «вирішального голосу», частину однорідного продукту. Ні продавець, ні покупець не можуть диктувати ціни на ринку, вони можуть тільки пристосовуватись до них. На ринку встановлюються конкурентні відносини. Конкуренція є також характерною рисою взаємовідносин між продавцями й покупцями. Вони конкурують один з одним, намагаючись встановити взаємоприйнятні умови купівлі-продажу. Унаслідок цієї конкуренції ціни встановлює ринок залежно від того, скільки запропоновано товарів, який попит на них існує і які граничні витрати покладено в основу ціни. Монополію автори класичного та неокласичного спрямування завжди розглядали як антипод конкуренції. Він підсумував усі теоретичні досягнення попередників, але, на відміну від них, розглядав відхилення від чистої конкуренції скоріше як виняток. Маршалл вказує, що монополії пропозиції завжди протистоїть конкуруюча сила—споживацький попит. У 20—30-х pp. у межах неокласичного підходу формується напрямок дослідження, який ревізує класичну ринкову концепцію, що базується на тезі, що умови реалізації механізмів саморегулювання, в основу яких покладено цінову конкуренцію, змінились, тому ви­никає необхідність у створенні макроекономічної теорії, яка б відо­бражала нові тенденції.

28. Марксистська теорія функціонування ринку праці

Згідно з марксистською теорією ринок праці у вузькому розумінні визначається як відносини між продавцями та покупцями у сфері обігу за властивими йому законами і формами організації, та в широкому — як форма зв'язку між виробниками та споживачами товарів.

Марксистська теорія стверджує, що ринок праці хоча і функціонує відповідно до загальних ринкових закономірностей, проте він має особливості, які пояснюються різницею товарів „робоча сила” та фізичного капіталу. Передусім ці особливості виявляються у тому, що товар „робоча сила” в процесі праці створює вартість, а вартість усіх інших ресурсів лише переноситься на нову вартість праці. Окрім того, робоча сила як товар, впливає на співвідношення попиту і пропозицію і на свою ринкову ціну.

30. Кейнсіанська теорія регулювання ринку праці.

Кейнсіанський напрямок розглядає ринок праці як інертну систему, де ціна робочої сили достатньо жорстко фіксована. Основні параметри зайнятості – рівень зайнятості і безробіття, попит на працю, рівень реальної зарплати – встановлюються не на ринку праці, а визначаються розміром ефективного попиту на ринку споживчих і інвестиційних товарів і послуг. На ринку праці формується лише рівень заробітної плати і розмір пропозиції праці, що залежить від нього. Проте пропозиція праці не грає головної ролі у формуванні фактичної зайнятості, а характеризує тільки її максимально можливий рівень при даному розмірі заробітної плати. Попит на робочу силу регулюється сукупним попитом, обсягами інвестицій і виробництва. Наявність вимушеного безробіття обумовлена хибою сукупного ефективного попиту, ліквідувати яку можуть експансіоністські заходи бюджетного і кредитно-грошового регулювання. Держава, впливаючи на сукупний попит у бік його збільшення, сприяє збільшенню попиту на працю, що веде до збільшення зайнятості і зниженню безробіття. У рамках кейнсіанської концепції на зайнятість впливає не тільки сукупний попит, але і те, як розподіляється збільшення загального попиту між різними галузями, тобто структура сукупного попиту. Ефективний засіб забезпечення достатнього рівня зайнятості – це розширення інвестиційної діяльності держави, забезпечення оптимальних розмірів інвестицій з врахуванням конкретних умов економічного розвитку. Кейнсіанська модель ґрунтується на державному втручанні в управління макроекономічними процесами, а механізм її реалізації базується на закономірностях і явищах психологічного характеру (схильність до споживання, схильність до заощадження, спонукання до інвестицій), а також на мультиплікативному зв'язку між головними економічними показниками.

31. Монетаристська теорія регулювання ринку праці.

Монетаристська модель (М. Фрідман, Ф. Махлуп, Л. Роббінс та ін.) спирається на положеннях класичної теорії і обґрунтовує можливість досягнення макроекономічної стабільності і рівноваги лише за умов повністю вільних конкурентних ринків— гнучкими цінами і заробітною платою без втручання держави, монополій або профспілок. Центральним положенням монетаристської теорії є положення про необхідності "природного" рівня безробіття, яке відбиває структурні характеристики ринку праці, що зумовлюють негнучкість заробітної плати, заважають нормальному його функціонуванню, збільшують його нерівновагу та безробіття. Так, на їх думку, вакантні місця виникають у наслідок змін попиту на працю при введені нової техніки, що потребує нових знань, професій, вищої кваліфікації. Доки роботодавець шукає необхідних працівників, зберігається безробіття. Піддаючи критиці проведення державної соціальної політики, спрямованої на регулювання ринку праці, монетаристи наголошують що підтримка безробітних тільки підвищує рівень безробіття. На думку монетаристів, профспілки тільки заважають дії ринкового механізму саморегулювання. Так, підтримка ними вимог робітників щодо підвищення рівня заробітної плати змушує підприємців скорочувати промислові інвестиції, а отже, і кількість нових робочих місць, рівень безробіття починає перевищувати "природний показник", а безробіття стає вимушеним. Урівноваженню ринку може сприяти використання механізму грошово-кредитної політики (облікова ставка центрального банку, розміри обов'язкових резервів комерційних банків на рахунках центрального банку).

32. Основи класичної теорії пропозиції робочого часу.

Рiшення про пропозицiю робочого часу приймає сам iндивiд на основi багатьох факторiв. Класичний аналiз пропозицiї робочого часу використовує концепцiю корисностi, яка базується на перевагах, що розкриваються через вибiр. Наприклад, перевага товарiв сукупностi Х перед товарами сукупностi Y означає, що сукупнiсть Х бiльш корисна, нiж сукупнiсть Y.

1.У квадраті N менше переваг як за доходом, так і за часом відпочинку. Крива байдужості У—це межа, між частинами площини, що має більше і менше переваг.

2.Гранична норма заміщення доходу на відпочинок—скільки втрачено доходу при збільшенні відпочинку на годину. MRS=∆Y/∆L.

3.Бюджетна лінія, що поєднує точки max доходу і max тривалості роботи. MRMS=∆Y/∆L. З бюджетною лінією пов’язана гранична норма ринкової заміни, що відображає оцінку ринком 1год. відпочинку.

Ось х—часи; ось у—дохід; т.на оси х—168; т.на оси у—1200.

4. Вплив нетрудового доходу: людина отримує дохід незалежно від кількості витрачених годин на роботу.

Ось х—часи; ось у—дохід; пунктирная линия—нетрудовий дохід.

5.Точка рівноваги.

Ось х—часи; ось у—дохід; (также рисуем кривую такую, как U,которая будет соприкасаться с кривой на графике приблизительно посередине, это будет т.рівноваги).