1. Філософія як специфічна форма мислення. Джерела філософії.

Людина – єдина істота на землі, здатна до пізнання буття та власної самосвідомості.

Результатом цієї здатності є знання про світ і про себе. Світогляд – одна х форм свідомості людини, є системою принципів, знань, переконань, які визначають діяльність індивіда.

Прийнято виділяти такі підсистеми: світовідчуття, світорозуміння, світосприйняття.

Світогляд поділяється на: життєво-практичний (здоровий глузд) і теоретичний (філософія).

Типи світогляду: міф, релігія, філософія.

Філософія як теоретичний світогляд поряд із наукою, мораллю і правом як формами суспільної свідомості – одне з найважливіших надбань людської культури. Історично склалося, що саме філософія була тим підґрунтям, з якого виросли наука, мораль, право.

Функції філософії: пізнавальна (досліджуються проблеми, джерела можливостей та істинності пізнання), праксеологічна (пов’язана з аналізом і узагальненням своєрідності взаємовідносин людини і природи), методологічна (вивчення методами), аксіологічна (вчення про цінності, які визначають вибір людьми напряму їхньої діяльності, характер їх вчинків)

Завданням філософії є допомогти людині ствердитися у світі не лише як свідомій, а й високоморальній і розумній істоті.

Духовні джерела філософії

Виникнення філософії мало певні ідейні передумови. Воно стало можливим лише на певному ступені розвитку культури, за певного рівня інтелектуального розвитку. Історично, як зазначалося, філософії передувала міфологія. Пам'ятки культури Давньої Греції дають змогу поетапно простежити перехід від міфологічного мислення до філософського.

Міфологія не просто передувала філософії, вплинула на її формування. Вона, як пізніше і релігія, була загальним культурним тлом, на якому складалась філософія. І хоча філософія, на відміну від міфології та релігії, не так міцно укорінена в міф, однак первісні філософські погляди на космос, необхідність, людину, загальне світовідчуття походять з міфології.

На становлення філософії, особливо в її європейському варіанті, відчутно вплинули зародки наукового знання. Не випадково перший етап давньогрецької філософії прийнято називати натурфілософією, філософією природи. Особливе значення мала математика, її поняття та логічна побудова часто слугували взірцем для філософії. Перші філософи, Фалес і Піфагор, були й відомими математиками.

Зрештою, виникнення філософії потребує й певного рівня духовної культури загалом. Це насамперед моральні засади, які закріплюють життєвий досвід, розвинута система загальних понять у мові, певний рівень усвідомлення світоглядних опозицій (правда і кривда, добро і зло). Філософія як вершина духу може постати тільки на певному фундаменті. На бідному, недорозвинутому тлі вона не буде розвиватися.

2. Основне питання філософії.

Філософія як теоретичний світогляд поряд із наукою, мистецтвом, мораллю, правом як формами суспільної свідомості — одне з найважливіших надбань людської культури. Історично гак склалось, що саме філософія була тією колискою, з якої виросли і наука, і мистецтво, і мораль, і право і набули статусу особливих проявів людського духу та практики життєдіяльності людини і суспільства.

Філософські ідеї, школи, напрями подібно до людей, які їх ство­рили, завжди належать до певної епохи, країни. Це аксіома. Але частина ідей, проблем, думок зберігаються століттями і навіть тисячоліттями і не знають просторових та часових меж. Багато у філософії належить (або належатиме) тільки історії. Серед багатьох причин філософської непе­рервності й універсальності не малу роль відіграють внутрішня логіка розвитку філософських знань та національні традиції у формі постанов­ки філософських проблем, підходів до їхнього вирішення.

В історії філософії склалися і у певних модифікаціях перманентно повторюються так звані вічні проблеми. Роз­виток суспільства, пізнання висуває нові й нові філософські проблеми. Під впливом нових знань і нових духовно-культурних та соціальних умов "вічні" філософські проблеми також вирішуються по-новому.

Щоб правильно зрозуміти специфіку предмета філософи, розгляне­мо ще одну сторону філософського осмислення дійсності. Будь-яка на­ука завжди досліджує ті чи інші явища дійсності (природи, суспільства, мислення) як об'єкти, тобто незалежно від пізнаючої людини (суб'єкта). Філософія ж вивчає світ і людину разом, всі здобуті знання вона обов'яз­ково співвідносить із людиною. Інколи кажуть, що філософія вивчає суб'єктно-об'єктні відносини. І це правильно. Що таке людина? Яке її місце у світі? Як складаються її взаємовідносини з іншими людьми, з природою тощо? У чому полягають кри­терії суспільного прогресу? На ці та багато інших важливих запитань може дати відповідь тільки філософія.