69. Соціальна політика: зміст, об’єкти і суб’єкти. Соціальні гарантії та соціальний захист населення

Соціальна політика — це суспільний феномен, що поєднує різноманітні багатофакторні складові: конституційно-правові, інституціональні, управлінські регулятивні та саморегулятивні, глобальні, національні, державні, наддержавні, громадські, гуманістичні, праксеологічні (ціннісні), комунікативні та ін. Зазначене зумовлює багатоаспектність засад соціальної політики як суспільного явища. Розрізняють вузьке та широке розуміння соціальної політики.

У вузькому розумінні соціальна політика — це цілеспрямована діяльність суб'єктів з метою забезпечення соціального захисту і створення умов для формування безпечного соціального середовища людини.

У широкому розумінні соціальна політика — це система цілеспрямованої діяльності суб'єктів, що сформувалася в суспільстві на певному етапі його розвитку і здійснюється на основі певних принципів і засад з метою забезпечення оптимального функціонування й розвитку соціальних відносин.

Об'єктом соціальної політики є суспільні, зокрема соціальні, відносини, процеси життєдіяльності соціуму, що безпосередньо чи опосередковано впливають на формування соціальної безпеки людини, задоволення нею власних соціальних потреб та інтересів, освоєння і творення соціальних цінностей.

До суб'єктів соціальної політики належать людина, держава, суспільство,соціальні спільності та інститути, політичні партії, громадськіорганізації, асоціації громадян, колективи, фонди, принципово нові дляукраїнського суспільства суб'єкти, зокрема соціального захисту(підприємці, роботодавці), і суб'єкти, що здійснюють діяльність урізноманітних формах як у межах інституціональних структур, так і нагромадських самодіяльних засадах. Перелічені суб'єкти мають різнийсуспільний характер, здійснюють соціальну діяльність у багатьох галузяхсуспільного виробництва, мають різні можливості, масштаби, глибину,способи та засоби впливу на розвиток соціального буття, формуваннясоціальної безпеки людини й суспільства.

Мета соціальної політики полягає у створенні умов для формування, розвитку та оптимального функціонування соціальних відносин, всебічного розкриття, самореалізації творчого соціального потенціалу людини, особистості, її сутнісних сил, а також для задоволення людиною соціальних потреб та інтересів, освоєння соціальних цінностей, підтримання в суспільстві соціальної злагоди, стабільності та соціальної цілісності, самовідтворюваного, самодостатнього рівня соціодинаміки, соціального прогресу.

Завдання соціальної політики — забезпечити чітке функціонування системи соціально-політичних інститутів, які є суб'єктами соціальної політики, здійснення координації, узгоджувальної діяльності елементів системи, усвідомленої спрямованості їх зусиль, формування оптимального співвідношення й підтримання необхідних пропорцій між цими елементами, приведення до стрункої системи різноманітних дій усіх її учасників, спрямування різних форм, методів і засобів соціальної політики на досягнення очікуваних результатів, насамперед на досягнення адекватності цілеспрямованої діяльності суб'єктів соціальної політики, пов'язаної з освоєнням і творенням соціального буття, розвитком соціальної сфери, вимогами об'єктивних закономірностей суспільного прогресу, сучасною логікою розвитку цивілізації.

Система соціального захисту в Україні включає :

• пенсії (ПФ, ФСС);

• допомога по безробіттю (ФЗ);

• система короткотермінових грошових допомог при хворобі, при народженні дитини (ФСС, ПФ).

• Універсальні системи

• програма допомоги сім‘ям із дітьми (ПФ, ФСС, МБ+ДБ);

• державні програми дотацій і житлових субсидій (ДБ);

• допомога на поховання (ФСС, ПФ, ФЗ, МБ);

• державна система охорони здоров‘я (МБ, ДБ, ЧФ);

• державна система освіти(МБ, ДБ).

Система соціального захисту населення складається з :

• Соціального страхування

• Соціальної допомоги

• Соціальних гарантій

Система соціального страхування і пенсійного забезпечення, що діє в Україні включає у себе :

• пенсійну систему

• соціальне страхування на випадок безробіття

• соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності

• соціальне страхування від нещасних випадків

Державні соціальні гарантії – встановленні законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановленні законодавчо, що забезпечую рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму.

Основні соціальні гарантії в Україні :

• мінімальний розмір заробітної плати

• мінімальний розмір пенсій за віком

• мінімальний розмір заробітної плати робітників різної кваліфікації в установах та організаціях, що фінансуються з бюджетів усіх рівнів

• стипендії учням професійно-технічних та вищих навчальних закладів

• індексація доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх доходів під час зростання цін

• забезпечення пільгових умов задоволення потреб у товарах і послугах окремим категоріям громадян, які потребують соціальної підтримки