14. Стратегія позиціонування.

Позиціонування – це визначення особливостей та хар-рних рис товару, які відрізняюють його від анологіч. товарів конкурентів. Воно тісно пов’язане з сегментацією, оскільки ті чи ін.якості товару виходять з потреб певногг сегменту споживачів. Важливість позиціонування – що воно є основою маркетинг.прог-ми та конкур. стратегією. Позиціонування можна проводити на певних перевагах або характеристиках товару, на спецефічних потребах спож-ча; у порівнянні з товарами конкурентів; на створення іміджу фірми. Ілюстрацією стратегії П. є карит сприйняття, вони накладаються одна на одну. Метою розробки цих карт є визначення незадоволених потреб споживачів (незайнятий сегмент). Основна мета стратегії позиціонування полягає в тому, щоб виробити через визначення позитивних відмінностей цього товару від товарів конкурентів . Існують такі стратегії позиціонування: позиціонування за показниками якості; за співвідношенням „ціна- якість”; на основі порівняння товару фірми з товарами конкурентів; за сферою застосування; за різновидом товару, який пропонується; на низькій ціні; на сервісному обслуговуванні; на позитивних особливостях технології; на іміджі.

15. Поняття конкурентних переваг.

Конкурентні переваги - це те, на досягнення чого спрямовані всі стратегії у бізнесі. Конкурентні переваги формуються під впливом різноманітних факторів - кращого використання ресурсів, капіталу, високої якості роботи, переваг у менеджменті, маркетингу, швидкої реакції на запити споживачів, випуску нових видів продукції та інших. Конкурентна перевага однієї фірми над іншою може бути оцінена у тому випадку, коли обидві фірми задовольняють ідентичні потреби покупців, які відносяться до споріднених сегментів ринку. При цьому обидві фірми знаходяться в одних і тих же фазах життєвого циклу. Інакше порівняння буде некоректним.

Слід відзначити, що конкурентних переваг можна досягти завдяки постійному удосконаленню всіх сторін діяльності підприємства, Тому для забезпечення конкурентоспроможності фірми повинні постійно піклуватися про найбільш повне та ефективне використання всіх видів ресурсів, які уже є в їх розпорядженні або які будуть ними придбані для майбутнього виробництва.

Конкурентоспроможність відображає продуктивність використання ресурсів зокрема залежить від того наскільки персонал спроможний до інтенсивної роботи і постійного навчання. Однак, фірма не завжди ставить перед собою мету отримання максимального прибутку. Вона може функціонувати по принципу беззбитковості, тобто - компенсації виробничих витрат. Особливо в фазах зародження: початкових етапах росту, коли треба завойовувати ринок, фірма переслідує саме такі цілі. Тим не менш, одні фірми можуть при цьому виявитися більш конкурентоспроможними, скажімо, за рахунок більш високого рівня «підприємницького ресурсу», який оцінити в грошовому виразі досить важко.

Однак рентабельність виробництва може і не проявлятися у чистому вигляді, а ступінь конкурентоспроможності буде виражатися, наприклад, у більш інтенсивному привабленні покупців та формуванні сприятливого обличчя фірми в очах суспільства .Природно, такий стан «беззбитковості» можна розглядати як своєрідний трамплін для одержання більш високих прибутків в довгостроковій перспективі.

Звідси випливає, що конкурентна перевага як продуктивність використання ресурсів повинна оцінюватися, як правило, за тривалий час впродовж якого можуть бути досягнуті стратегічні (а не тактичні) цілі фірми.

Як і будь-яке інше явище, КПФ не може здійснюватися вічно. Це пояснюється постійними змінами кон’юнктури ринку, змінами, які відбиваються в детермінантах «національного ромбу», моральним та фізичним старінням елементів стратегічного потенціалу фірми.