13. Класифікація методів виявлення закладних пристроїв

Особливості захисту від радіозакладок

Індикатор – прилад, за допомогою якого здійснюють вимірювання, записування різних показників, об’єктів.

Індикатор поля – виявник поля, що являє собою широкосмуговий приймач, прямого підсилення(у найпростішому випадку - детекторний), з телескопічною штировою антеною. Наведений радіо закладкою в антені сигнал детектується і підсилюється до значень, що перевищують поріг спрацювання звукової і світлової сигналізації. Нові варіанти індикатора поля доповнюються пристроєм акустичного зворотного зв’язку (акустичної «зв’язки» між гучномовцем індикатора поля і мікрофоном закладки), який дозволяє виділити випромінювання закладки на фоні інших радіосигналів. Подальшим удосконаленням індикатора поля є інтерсептори.

Для перевірки дротяних ліній на наявність в них сигналів високої частоти, мо|дулірованих| інформаційним сигналом, використовуються: індикатори поля типу D-008, СРМ-700|, пошукові прилади типу ПСЧ-5|, ТСМ-ОЗА, Scanlock ECM, програмно|апаратні комплекси типу АРК-Д1_12, “КРОНА-4”.

Пошуковий прилад підключають до дротяних ліній з використанням спеціаль|них| електричних щупів. При підключенні до силової лінії необхідно дотримувати правила електробезпеки.

Шляхом перебудови приймача приладу у всьому діапазоні його робочих частот виконується пошук сигналів заставних пристроїв. При виявленні сигналу оператор виконує| його слуховий контроль і при необхідності підстроює частоту сигналу і вибирає потрібного вигляду детектор (FM або AM), що забезпечує оптимальну демоду|ляцію| сигналу, що приймається. Якщо в динаміці (головних телефонах) приладу прослу|ховуются| характерні звукові сигнали приміщення або тестовий акустичний сиг|нал|, то починається пошук закладки.

Пошук і локалізація закладки проводиться шляхом підключення приладу до різноманітних|| точок силової мережі або слабкострумової дротяної лінії з одночасним контро|лем| рівня сигналів, що прослуховуються.

Після попереднього визначення місця розташування закладки подальший її пошук здійснюється візуальним оглядом даної ділянки дротяної лінії.

При огляді дротяних ліній слід особливу увагу приділяти питанням без|пеки| від поразки електричним струмом

14. Індикатори поля

Радіоприймач – технічний засіб перехоплення, що здійснює пошук, приймання і оброблення радіосигналів. За принципом побудови розрізняють два види приймачів: прямого підсилення і супергетеродинні. Можливості радіоприймача визначаються наступними технічними характеристиками: діапазоном частот, що приймаються; чутливістю; вибірковістю; динамічним діапазоном; якістю відтворення сигналу, що приймається; експлуатаційними параметрами.

До спеціальних радіоприймальних пристроїв відносяться: панорамні приймачі і нелінійні радіолокатори.

Радіоприймачі являються надійним засобом для виявлення радіозакладок, але разом з тим вони повинні мати можливість настроюватись на частоту роботи прилада, які передають перехвачену інформацію та володіти здатність до демодуляціїрізних видів сигналів. Отже, для надійного виявлення радіозакладок потрібен спеціальний приймач, який дозволяє контролювати надзвичайно великий набір частот, робити це він повинен або одночасно в усьому діапазоні, або перемикаючись від значення до значення за короткий проміжок часу. Такі системи отримали назву панорамних приймачів. Панорамний приймач побудований на гетеродинній схемі. Можливості панорамних приймачів в значній мірі визначаються методом аналізу частотного діапазону. Від нього повністю залежить і вигляд структурної схеми. Розрізняють методи паралельного і послідовного аналізу.Прикладом панорамних приймачів може бути: AR – 3000A, AR – 8000, IC – R10, ESP – T1, ESP – T2.

Нелінійний локатор – це пристрій, який просто реалізує наступний пристрій: випромінює електромагнітну хвилю с частотою f₀, а приймає випромінюючий сигнал на частоту f_n. Якщо такі сигнали будуть виявленні, то в зоні дії локатора є напівпровідникові елементи, і їх необхідно перевірити на можливу приналежність до ЗП. Нелінійні локатори виявляють тільки радіоелектронні пристрої і, на відмінну від класичного лінійного локатора, «не бачить» відображення від оточуючих предметів, тобто володіє високою вибірковістю. До основних характеристик нелінійних радіолокаторів відносять: значення робочих частот зондуючи сигналів; режим випромінення і напруги передатчика; форма, геометричні розміри і поляризація антен; точність виявлення місцезнаходження об’єкта; чутливість приймача; кількість аналізуючи гармонік; розміри, вага і тип живлення. Прикладом нелінійного локатора може слугувати: Orion(NJE-400), Superscout, Роднік – ПМ, Роднік – 23, Лотос, Циклон – М, Октава - М.