Проведення досліду.

1 - колбонагрівник; 2 - колба;3 - приймач-пастка;4 - мірний цилінд на 100 мл;5 -

відведення води;6 - підведення води.

Пробу нафтопродукту ретельно перемішують і відважують в колбу на техно-хімічних терезах 100 г продукту (для консистентних мастил – 20-25 г мастила) з точністю до 0,1 г.

Потім добавляють в колбу 100 мл (для мастил 150 мл) розчинника і ретельно перемішують вміст колби. В якості розчинника беруть, звичайно, бензин прямої перегонки, у якого відігнані фракції до 80°С (для консистентних мастил бензин з початком кипіння не нижче 90°С і кінцем кипіння не вище 150°С).

В колбу кидають декілька уламків пемзи або неглазурованого фаянсу.

Після цього до колби за допомогою коркової пробки приєднують відвідну трубку приймача-пастки так, щоб зрізаний кінець її входив в колбу на 15 – 20 мм.

До приймача-пастки за допомогою коркової пробки приєднується холодильник. Зрізаний кінець холодильника повинен знаходитись на рівні середини відвідної трубки. Якщо температура охолоджуючої води, яка поступає в холодильник, значно нижча температури в кімнаті, верхній кінець трубки холодильника закривають ватою, щоб запобігти конденсації вологи з повітря на внутрішніх стінках трубки холодильника.

Після того, як прилад зібраний, коркові пробки заливають колодіумом, щоб запобігти просочуванню парів. Зібравши і встановивши прилад, починають нагрівати колбу (електропідігрів) з таким розрахунком, щоб з кінця холодильника в приймач-пастку падало 2 – 4 краплі за секунду. Вода, що переганяється разом з розчинником, і яка міститься в досліджуваному нафтопродукті, буде осідати на дно пастки і накопичуватись там до тих пір, поки повністю не переженеться з колби у приймач-пастку. Розчинник, який знаходиться у верхньому шарі, заповнить приймач-пастку і по відвідній трубці буде повертатись в колбу.

Нагрівання і перегонку ведуть до тих пір, поки рівень води у приймачі-пастці не перестане збільшуватись і верхній шар розчинника не стане прозорим. Час перегонки не повинен бути більше 1 години.

Якщо частина води осідає на внутрішній стінці холодильника і не стікає у пастку, то ці краплі або змивають розчинником, збільшуючи на короткий час інтенсивність нагрівання колби, або зіштовхують скляною палочкою з гумовим кінцевиком.

При вмісті води в досліджуваному продукті у кількості, меншій 0,3 мл, і у випадку, якщо після закінчення досліду розчинник у приймачі-пастці мутний, приймач-пастку занурюють в гарячу воду для освітлення розчинника. Після цього її знову охолоджують до кімнатної температури і визначають кількість зібраної в приймачі-пастці води, користуючись нанесеними на ній поділками.

Вміст води визначається за формулою:

ω = , (вагових%)

де ν - об’єм води у приймачі-пастці, в мл;

С - наважка нафтопродукту, взята для визначення, в г.

Якщо потрібно визначити об'ємний відсоток, то отриманий результат помножують на питому вагу нафтопродукту, виміряну при температурі, при якій проводилось його зважування.

Розходження між двома паралельними відліками не повинно перевищувати однієї верхньої поділки частини приймача-пастки, яка заповнена водою.

Якщо води у приймачі-пастці менше 0,03 мл, то таку кількість вважають слідами.