Речення з однорідними членами і відокремленими другорядними членами.

Однорідні члени речення - члени речення, що перебувають в однакових синтаксичних відношеннях з одним із членів речення і поєднуються між собою сурядним зв'язком.

Однорідними можуть бути всі члени речення: підмети, присудки, означення, додатки, обставини, напр.: Сірий синій ранок куривсь дрібною мжичкою, а в ній пливли, наче напівзабута казка, дерева, поле, оселі. Однорідні члени речення можуть поєднуватися сурядними сполучниками і безсполучниково. Сполучники є засобом вираження смислових відношень між однорідними членами: єднальних, зіставно-протиставних, розділових, приєднувальних, градаційних.

Єднальні відношення. Виражаються сполучниками і (й), та, ні…ні, ані...ані, охоплюють різні відтінки смислових стосунків між однорідними членами: власне єднальні, єднально-перелічувальні, єднально-видільні, єднально-розподільні та ін.

Зіставно-протиставні відношення. Виражаються сполучниками а, але, та. зате, проте, однак, поєднують два протилежні, несумісні однорідні члени речення, що утворюють замкнені ряди.

Розділові відношення. Виражаючи семантику роздільності, чергування, взаємовиключення, тобто розділові семантико-синтаксичні відношення, реалізуються за допомогою сполучників або, чи, або…або, чи…чи, то…то, не то...не то, чи то .., чи то.

Градаційні відношення. У реченнях з однорідними членами виражаються сполучниками як..,так і, не тільки, а й.

При однорідних членах речення можуть вживатися узагальнювальні слова (виражають загальне значення однорідних членів і є родовим поняттям до них як видових понять).

Однорідні присудки

З приводу однорідності присудків у наукових працях висловлюються різні думки. По-перше, речення з однорідними присудками (у двоскладних реченнях) чи головними членами (в односкладних реченнях) вважаються простими. По-друге, речення з однорідними присудками трактуються як складні. По-третє, такі речення відносять до проміжного типу між простими і складними. Простими вважають речення, в яких однорідні присудки стосуються одного підмета: Все прокотилося, змінилось, розцвіло (Рил.); Одного разу йшов я в морі сніговому, що грало й пінилось, п'янило.

Односкладні речення з однорідними головними членами речення можна віднести до проміжних тилів - між простими і складними. Так, речення, в яких є спільний другорядний член для однорідних головних членів, можна вважати простими: Кругом бори та болота, Туман, туман і пустота (Т. Ш.); В кімнаті було тихо й темнувато (Вин). Ні деревця ніде, ні доріг, ні людського житла (Гонч.) Ні зела, ні потічка, ні леготу, Ні шматка родючої блакиті (Малап). Речення, в яких такий спільний другорядний член відсутній, можна кваліфікувати як складні: Облиш, не плач, бо в долі злій Ще й нас на світі щось чекає… (Ол); Осінній вечір, шум трамваїв, Автомобілів перегук... (Рил.).

Однорідні і неоднорідні означення

Узгоджені означення, які займають препозицію стосовно означуваного слова, можуть бути однорідними і неоднорідними. Однорідними є ті означення, які становлять перелік суттєвих ознак різних предметі чи характеризують предмет з якогось одного боку. Між однорідними означеннями можна вставити єднальний сполучник і (й), та (і): Низенька, кругла, вона здавалася не польовою квіткою довгостеблою, як от Марина, а повною огородною маргариткою.

Однорідними є означення, що виражають ознаку одного порядку - колір, розмір, матеріал тощо: Тихі, ніжні зорі спадали з неба. - білі, непрозорі - і клалися а намет.

Завжди однорідними бувають означення, які стоять після означуваного слова: За столом сиділи рядками дівчата та парубки, чорняві, гарні, дорослі та здорові.

Якщо прикметник і дієприкметник чи дієприкметниковий зворот стоять поряд, то означення однорідними є тоді, коли першим стоїть прикметник: Одвічним, закуреним шляхом тихо посувається валка (Коц); Якось не тішили має око ані розлогі, яро-зелені, порізані блакитними озерцями та гирлами плавні, що розляглися за рікою в Румунії, ані жовті, залиті хвилею виноградників по підгір'ю шпилясті гори, що тиснуться понад Прутом з сього боку…(Коц).

Якщо дієприкметник стоїть перед прикметником, то означення неоднорідні: / по обидва боки тих левад, на крутих косогорах, скрізь видно було залиті сонцем старі садки (Н -Лев.).

До неоднорідних належать означення, які називають ознаки, що виражають різні родові поняття. В ряду неоднорідних означень бувають як якісні, так і відносні прикметники.

У простих реченнях окремі поширені чи непоширені члени речення можуть виділятися паузами та інтонацією. Ці члени речення по-різному уточнюють, доповнюють, розширюють основний зміст висловлювання. Це - відокремлені члени речення. На письмі відокремлені члени речення виділяються з обох боків комами, рідше - тире.

Відокремлені уточнювальні члени речення. Уточнювальний член речення конкретизує зміст однойменного попереднього члена, звужуючи або обмежуючи його значення чи даючи йому іншу назву. Уточнювальні члени речення відповідають не просто на питання коли? де? що? і т.д., а на питання а коли саме? а де саме? а як саме? а який саме? а що саме? і под. Вимовляються вони з видільною, уточнювальною інтонацією і на письмі відокремлюються з обох боків комами, рідше – тире. Наприклад, у реченні Внизу, за скелями, глухо шуміло море є вже обставина місця - внизу, але вона дуже загальна, тому наступні слова конкретизують її, відповідаючи на питання а де саме вниз? - за скелями.

Найчастіше уточнюються обставини місця й часу, рідше - обставина способу дії, означення, додаток, підмет, присудок.

Відокремлення додатків. Відокремлюються додатки, що мають значення виключення або включення і починаються словами крім, окрім, опріч, за виняткам, на відміну від. На письмі вони виділяються з обох боків комами.

Відокремлення узгоджених означень узгоджене означення звичайно відокремлюється, зокрема якщо воно:

а)стосується особового займенника я, ти, він, вона, воно, ми, ви, вони або зворотного себе: Гордий і волелюбний, він нагадував сокола;

б) поширене й стоїть після означуваного слова: Лиш народи, явлені у Слові, достойно жити можуть на землі;

в) від означуваного слова відділене іншими членами речення: Налита сонцем і вітрами, хлюпоче веслами весна;

г) має обставинний відтінок (до нього, крім питання який?, можна поставити ще питання чому? за якої умови? незважаючи на що?, і стоїть воно переважно на початку речення): Стривожені світлом, звірятка заворушилися, збилися в одну купку.

Відокремлення неузгоджених означень. Неузгоджені означення відокремлюють, якщо хочуть підкреслити їхню важливість у реченні, наприклад: Маленькі вікна, завжди баз шибок, були над самою землею. В останньому реченні словосполучення завжди без шибок завдяки наявності в ньому обставини завжди своїм значенням наближається до значення вставленого речення. Відокремлюються неузгоджені означення, якщо вони стосуються займенника або власної назви. Відокремлюються неузгоджені означення й тоді, коли виступають разом із відокремленими узгодженими означеннями.

Відокремлення прикладок. Прикладка звичайно відокремлюється зокрема якщо вона

а) стосується особового займенника: притомлений Котигорошко, я на груди землі упаду;

б) поширена й стоїть після означуваного слова;

в) від означуваного слова відділена іншими членами речення;

г) стоїть після означуваного іменника - власної назви;

ґ) має обставинний відтінок.

Відокремлення обставин Обставини, виражені одиничними дієприслівниками й дієприслівниковими зворотами, звичайно відокремлюються (такі обставини завжди називають другорядну дію порівняно з дією, вираженою способовою формою дієслова): На кладці, обнявшись, стояли дві дівчини і, забувши про все на світі, виводили стару сумовиту пісню.

53