34. Методика допиту свідка по цив. Справам

33. 1. Свідком може бути кожна особа, якій відомі будь-які обставини, що стосуються справи.

2. Свідок зобов’язаний з’явитися до суду у визначений час і дати правдиві показання про відомі йому обставини.

3. У разі неможливості прибуття за викликом суду свідок зобов’язаний завчасно повідомити про це суд.

4. Свідок має право давати показання рідною мовою або мовою, якою він володіє, користуватися письмовими записами,

відмовитися від давання показань у випадках, встановлених законом, а також на компенсацію витрат, пов’язаних з викликом до суду.

5. За завідомо неправдиві показання або за відмову від давання показань з непередбачених законом підстав свідок

несе кримінальну відповідальність, а за невиконання інших обов’язків — відповідальність, встановлену законом.

Стаття 51. Особи, які не підлягають допиту як свідки

1. Не підлягають допиту як свідки:

1) недієздатні фізичні особи, а також особи, які перебувають на обліку чи на лікуванні у

психіатричному лікувальному закладі і не здатні через свої фізичні або психічні вади правильно сприймати обставини, що мають значення для справи, або давати показання;

2) особи, які за законом зобов’язані зберігати в таємниці відомості, що були довірені їм у

зв’язку з їхнім службовим чи професійним становищем, — про такі відомості;

3) священнослужителі — про відомості, одержані ними на сповіді віруючих;

4) професійні судді, народні засідателі та присяжні — про обставини обговорення у

нарадчій кімнаті питань, що виникли під час ухвалення рішення чи вироку.

2. Особи, які мають дипломатичний імунітет, не можуть бути допитані як свідки без їхньої згоди, а представники дипломатичних представництв — без згоди дипломатичного

представника.

Стаття 52. Особи, які мають право відмовитися від давання показань

1. Фізична особа має право відмовитися давати показання щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок,падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка,

усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, над якою встановлено опіку чи піклування, член сім’ї або близький родич цих осіб).

2. Особа, яка відмовляється давати показання, зобов’язана повідомити причини відмови

41. Організаційні форми діяльності адвокатури. Порядок утворення адвокатських об’єднань.

Діяльність адвокатури регламентовано Конституцією України, Законом України "Про адвокатуру", іншими законодавчими актами України та статутами адвокатських об'єднань (ст. 3 Закону).

Відповідно до Закону України "Про адвокатуру" адвокат має право займатися адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об'єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об'єднання, які діють відповідно до закону та статутів адвокатських об'єднань.

Закон України "Про адвокатуру" закріплює, що адвокатські об'єднання діють на засадах добровільності, самоврядування, колегіальності та гласності. Реєстрація адвокатських об'єднань провадиться у Міністерстві юстиції України. Згідно з Положенням про порядок реєстрації адвокатських об'днань, для реєстрації адвокатського об'єднання до Мін'ю сту подаються: 1) заява, підписана уповноваженим пред ставником об'єднання; 2) статут адвокатського об'єднання; 3) установчий договір чи протокол зборів адвокатів про створення адвокатського об'єднання; 4) дані про кількісний склад адвокатського об'єднання, наявність у його членів свідоцтв про право на заняття адвокатською діяльністю; 5) документ про внесення плати за реєстрацію. Заява про реєстрацію адвокатського об'єднання розглядається у місячний термін від дня надходження всіх необхідних документів. У разі реєстрації адвокатського об'єднання йому видається свідоцтво про реєстрацію. Зареєстрованому адвокатському об'єднанню присвоюється відповідний номер, що вноситься до Реєстру адвокатських об'єднань. Адвокатські об'єднання письмово повідомляють місцеві органи влади про свою реєстрацію, а адвокати - про одержання свідоцтва на право займатися адвокатською діяльністю.

Порядок утворення, діяльності, реорганізації та ліквідації адвокатських об'єднань, структуру, штати, функції, порядок витрачання коштів, права та обов'язки керівних органів, порядок їхнього обрання та інші питання, що належать до їхньої діяльності, регулює статут відповідного об'єднання.

Адвокатські бюро, колегії, контори та інші адвокатські об'єднання є юридичними особами. Адвокати й адвокатські об'єднання відкривають розрахунковий рахунок та інші рахунки в банках на території України, а у встановленому чинним законодавством порядку - й у іноземних банках; можуть мати печатку та штампи зі своїм найменуванням.

43-44 особливості здійснення захисту неповнолітніх

Порядок производства по делам несовершеннолетних применяется и в случаях, когда лицо, совершившее преступление до достижения 18 лет, к моменту рассмотрения дела в суде достигло совершеннолетия или когда подсудимый обвиняется в ряде преступлений, из которых хотя бы часть совершена им в возрасте до 18 лет.Первое, на что должен обратить внимание адвокат, принявший на себя защиту несовершеннолетнего обвиняемого, - правильность установления возраста подзащитного. Необходимость установления в законе минимального возраста лиц, привлекаемых к уголовной ответственности, обусловлена прежде всего тем, что возраст неразрывно связан со способностью лица отдавать отчет своим действиям и руководить ими. Поэтому привлечение малолетнего к ответственности за действия, опасность которых он не сознает, недопустимо. Закон содержит перечень обстоятельств, подлежащих установлению по делам несовершеннолетних. Первое из них - возраст несовершеннолетнего. Лицо считается достигшим возраста 14, 16, 18 лет не в день рождения, а по истечении суток, на которые приходится этот день, то есть со следующих суток.Следует иметь в виду, что ряд преступлений, ответственность за совершение, которых может наступить по достижении 16 лет, включает в себя в качестве составных частей преступления, ответственность за которые возможна начиная с 14 лет. Так, бандитизм, будучи сложным преступлением, может включать в себя кражу, разбой, убийство и т. п. Если в бандитизме участвовали лица в возрасте от 14 до 16 лет, то они несут ответственность не за бандитизм, а за убийство, разбой и другие конкретные преступления, ответственность за которые наступает с 14 лет и в совершении которых они принимали участие.Применение заключения под стражу соответствует требованиям закона лишь в том случае, когда с учетом совокупности обстоятельств, характеризующих содеянное (условия жизни и воспитания, особенности личности несовершеннолетнего, его отношение к содеянному, последующее поведение), данная мера пресечения представляется единственно возможной в данных условиях. Законом адвокату предоставлена возможность заявить ходатайство об избрании в отношении его несовершеннолетнего подзащитного такой меры пресечения, как отдача под присмотр. Для выяснения данных, характеризующих личность подростка, адвокат может ходатайствовать о вызове в суд представителей с места его учебы или работы. Указанные лица могу быть в соответствии с законом допрошены в качестве свидетелей, о чем выносится определение. Адвокату также целесообразно в ряде случаев заявлять ходатайство о вызове в суд представителей инспекции по профилактике преступлений несовершеннолетних, если подсудимый до совершения преступления, находясь у них на учете, характеризовался ими положительно. На разрешение эксперта адвокатом могут быть поставлены следующие вопросы: имеется ли отклонение от нормального для данного возраста уровня развития, влекущее умственную отсталость, если имеется, то в чем выражается; нормальному уровню развития какого возраста соответствует психическое развитие данного лица; можно ли на основе данных психологии сделать вывод, что несовершеннолетний не осознавал полностью общественной опасности своих действий; в какой мере он мог руководить ими. Одним из важных вопросов, требующих разъяснения, является назначение комплексной психолого-психиатрической экспертизы несовершеннолетних (КППЭН). На комплексную психолого-психиатрическую экспертизу могут быть направлены подростки с любой задержкой психического развития, но эта экспертиза только тогда имеет смысл, когда ее предметом будут задержки психического развития, которые, во-первых, не исключают вменяемости, во-вторых, не являются выражением психического заболевания, в-третьих, будут выражены настолько, чтобы повлиять на способность подростка понимать значение своих действий.