24. Роль центрального банку в економіці. Інструменти грошово-кредитної політики.

Центральний Банк – центр грошово – кредитної системи нац. економіки, головною ф-ю якого є контроль та регулювання пропозиції грошей в країні, монопольне право емісії грошей і проведення гр. – кр. політики.

Завдання Ц. Б.:

- забезпечення стабільності національної валюти; - забезпеченя платіжного обігу; спияння державному контролю за приватними банками; - забезпечення ліквідності комерційних банків; - забезпечення стабільності банківської системи в цілому.

НБУ використовує інструменти грошово – кредитної політики з метою впливу на кількість грошей (в основному у формі банківських депозитів), або на процентні ставки (і).

Функції ЦБ:

1. емісійна – монопольний випуск грошей, заміна зношених банкнот і монет, інкасаторські послуги.

2. ф-я банку банків (батько усіх банків) – здійснює кр. обслуговування інших банківських установ, ліцензування і контроль діяльності кред. установ країни, становлення обов’язкових для банків правил: ведення бух. обліку, складання фін. звітності, розробка єдиної класифікації вимог до працівників кред. установ.

3. банк уряду – збереження золото – вал. резервів, обслуговування держ. боргу,

4. гр. – кр. політики ( реалізація) – реалізація гр. – кр. політики.

Грошово-кредитна (монетарна) політика — сукупність форм та інструментів державного впливу на пропозицію грошей з метою регулювання економічного циклу, попередження і подолання спаду виробництва, досягнення на національному ринку рівноваги за умов повної зайнятості і відсутності інфляції. Грошово-кредитна політика визначається урядом країни, але в життя впроваджується централь­ним банком (НБУ).

Інструменти грошово – кредитної політики розрізн за такими озн.:

• За обєктом впливу: - стимулювання кредитної емісії (кредитна експансія); - стимулювання кредитної емісії (кредитна рестрикція)

• За характером параметрів: - кількісні інструменти – впливають на стан кредитних можливостей комерційних банків; - якісні інструменти – пряме регулювання вартості банківських кредитів.

• За формою впливу: - адміністративні (прямі) інструмети – у формі директив, інструкцій та ін. від ЦБ, мета яких обмежити сферу діяльності кредитних установ; - ринкові (ннепрямі) інструменти – способи впливу на грошову пропозицію шляхом формування певних умов на грошовому ринку та ринку капіталів.

За строками впливу: - короткострокові інструменти; - довгострокові інструменти.

Основні інструменти грошово – кредитної політики:

Операції на відкритому ринку:

• Гнучкий валютно-політичний інструмент, який проявля­ється в продажу чи купівлі Центральним банком цінних паперів на «відкритому ринку» у комерційних банків.

• Застосовується для проведення експансійної (купівля) чи рестрикційної (продаж) грошової політики.

Політика облікової ставки:

• Інструмент прямого регулювання грошово-кредитного обігу.

• Виявляється у змінах облікової ставки відповідно до кон'юнктурних коливань економіки.

• Застосовується для управління кредитною активністю.

Політика мінімальних резервів:

• Найбільш жорсткий інструмент грошово-кредитного ре­гулювання.

• Виявляється в маніпуляції нормою обов'язкових резер­вів, які комерційні банки зобов'язані зберігати на рахунках у Центральному банку.

• Застосовується як засіб для швидкого стиснення чи роз­ширення кредитної маси в економічній системі.