- •1. Предмет, метод та функції макроекономіки.
- •3. Система національних рахунків (снр). Співвідношення основних показників снр.
- •5. Номінальний та реальний ввп. Дефлятор ввп та індекси цін.
- •6. Сукупний попит. Фактори, які впливають на сукупний попит. Крива ad.
- •7. Сукупна пропозиція. Фактори, які впливають на сукупну пропозицію. Крива as.
- •8.Сукупна пропозиція у короткостроковому та довгостроковому переіоді. КриваAs.
- •9. Рівновага сукупного попиту та сукупної пропозиції. Модель ad-as.
- •10. Функція споживання. Середня та гранична схильність до споживання.
- •11. Функція заощадження. Середня та гранична схильність до заощадження.
- •12. Сутність мультиплікатора інвестицій. Парадокс ощадливості.
- •13. Аналіз графіків функції споживання та заощаджень.
- •14. Кейнсіанський хрест як макроекономічна модель рівноваги.
- •15. Умови рівноваги на товарному ринку. Крива is.
- •16. Умови рівноваги на ринку грошей. Крива lm.
- •17.Модель is-lm. Ліквідна пастка.
- •18. Крива lm. Структура попиту на гроші.
- •19.Дискреційна та не дискреційна фіскальна політики. Мультиплікатори фіскальної політики.
- •20.Суть фіскальної політики. Податки та їх функції. Податкова ставка.
- •21. Бюджетний дефіцит і профіцит. Циклічний та структурний дефіцити бюджету.
- •22.Класична модель макроекономічної рівноваги.
- •23.Дискреційна та недискреційна монетарна політика. Мультиплікатори монетарної політики.
- •24. Роль центрального банку в економіці. Інструменти грошово-кредитної політики.
- •25. Грошова пропозиція: грошова база і грошова маса. Коефіцієнт монетизації економіки.
- •26. Попит на гроші та фактори, що його визначають.
- •27. Сутність, причини та види інфляції. Методи вимірювання інфляції. Індекси Пааше, Ласпейреса і Фішера.
- •28. Безробіття, його сутність і види. Закон Оукена.
- •29. Теорії циклічних коливань. Державна антициклічна політика та її інструменти.
- •31. Модель економічного зростання Солоу.
- •33. Номінальний і реальний обмінний курс. Фіксований і плаваючий валютний курс. Фактори, які визначають валютний курс.
25. Грошова пропозиція: грошова база і грошова маса. Коефіцієнт монетизації економіки.
Пропозиція грошей (Мs) — це процес формування грошової маси в країні. Пропозиція грошей є однією з найважливіших функцій держави, яку здійснює центральний банк (в Україні Національний банк України).
У формуванні пропозиції грошей беруть участь три суб'єкти — центральний банк, комерційні банки та небанківський сектор. Вона являє собою реальну грош.масу і обчислюється на основі ділення номін.грош.маси на ціну: MS =M/P.Ліквідність грош.активів – здатність активів виступати як платіжний засіб або перетворюватися в цей засіб без втрати своєї номін.вартості.
У цілому на пропозицію грошей (Ms) впливають чинники:
величина грошової бази (Н);
норма резервування депозитів у центральному банку (r);
співвідношення між готівкою та депозитами (d);
Грошова база (Н) — це та частина пропозиції грошей, яка створюється центральним банком і забезпечується його активами у формах золотовалютних резервів, цінних паперів та кредитів, що надаються центральним банком.
Грошова база (Н) є сумою готівки (С), яка знаходиться поза банківською системою (готівка в обігу та в касах), та загальних резервів комерційних банків
(R) (сума обов'язкових резервів у центральному банку та позанормативних резервів готівки у касах).
Грошова маса – сукупність запасів грошей у всіх формах, які перебувають у розпорядженні суб’єктів грошового обороту (приватні особи, під-ва, держ. установ) на певний момент. Грошова маса має кількісний вираз ( млн. або млрд. гр. одиниць), структуру та динаміку руху.
В Україні, починаючи з 1993 р., НБУ визначає такі агрегати грошової маси:
Грошовий агрегат – це сукупність грошових засобів у визначеній конкретній формі, поєднаних особливими якісними ознаками(ступенем ліквідності, швидкістю обігу, функціональною роллю в економіці) в окремий елемент грошової маси.
М0 – готівка, що знаходиться поза банківською системою;
М1 – включає М0 + кошти на рахунках і поточних депозитах;
М2 – включає М1 + строкові депозити і валютні заощадження;
М3 – включає М2 + кошти клієнтів за трастовими операціями банків;
26. Попит на гроші та фактори, що його визначають.
Грошовий попит, який складається з двох елементів: попит на гроші для угод (трансакційний попит) — Мd1 і попит на гроші як активи (спекулятивний попит) — Мd2.
Попит на гроші для угод випливає з їхньої функції платіжного засобу. Тому його величина прямо залежить від реального доходу. Звідси випливає функція попиту на гроші для угод:
Md1=k●Y,
де k — коефіцієнт чутливості грошового попиту до зміни доходу, який показує, на скільки грошових одиниць змінюється грошовий попит при зміні доходу на одну грошову одиницю.
Отже, попит на гроші для угод теж не залежить від відсоткової ставки.
Попит на гроші як активи випливає з їх функції засобу зберігання вартості. Щоб зрозуміти, від чого залежить цей попит, слід розглянути, як приклад, два альтернативні варіанти зберігання вартості: 1) у формі грошей, 2) у формі облігацій, які належать до не грошових активів.
Порівнюючи ці два види активів, треба враховувати їхні переваги й недоліки. Перевагою грошей як засобу зберігання вартості є висока ліквідність, але вони не приносять дохід їх власникам. Переваги облігацій полягають у тому, що вони приносять дохід у формі відсотків, але мають низьку ліквідність. Для вирішення альтернативи, в якій формі зберігати вартість, власники портфеля фінансових активів ураховують відсоткову ставку. Вона визначає, з одного боку, рівень доходу від облігацій, а з іншого — втрати доходу від зберігання вартості у формі грошей на відміну від її зберігання у формі облігацій. Величина цих втрат є альтернативною вартістю зберігання грошей.
Чим вища відсоткова ставка, тим більші втрати від зберігання вартості у формі грошей, тим менший попит на гроші і більший — на облігації. Це свідчить про те, що попит на гроші як активи перебуває в оберненій залежності від відсоткової ставки. Тому на графіку крива цього попиту набирає вигляду від’ємної похилої лінії.:
Це дає підстави визначити функцію попиту на гроші як активи за такою формулою:
Мd2= -h●n,
де h — коефіцієнт чутливості грошового попиту до зміни відсоткової ставки, який показує, на скільки грошових одиниць змінюється грошовий попит при зміні відсоткової ставки на один пункт.