25. Грошова пропозиція: грошова база і грошова маса. Коефіцієнт монетизації економіки.

Пропозиція грошей (М^s) — це процес формування грошової маси в країні. Пропозиція грошей є однією з найважливіших функцій держави, яку здійснює цен­тральний банк (в Україні Національний банк України).

У формуванні пропозиції грошей беруть участь три суб'єкти — центральний банк, комерційні банки та небанківський сектор. Вона являє собою реальну грош.масу і обчислюється на основі ділення номін.грош.маси на ціну: M^S =M/P.Ліквідність грош.активів – здатність активів виступати як платіжний засіб або перетворюватися в цей засіб без втрати своєї номін.вартості.

У цілому на пропозицію грошей (M^s) впливають чинники:

• величина грошової бази (Н);

• норма резервування депозитів у центральному банку (r);

• співвідношення між готівкою та депозитами (d);

Грошова база (Н) — це та частина пропозиції гро­шей, яка створюється центральним банком і забез­печується його активами у формах золотовалютних резервів, цінних паперів та кредитів, що надаються центральним банком.

Грошова база (Н) є сумою готівки (С), яка знахо­диться поза банківською системою (готівка в обігу та в касах), та загальних резервів комерційних банків

(R) (сума обов'язкових резервів у центральному банку та позанормативних резервів готівки у касах).

Грошова маса – сукупність запасів грошей у всіх формах, які перебувають у розпорядженні суб’єктів грошового обороту (приватні особи, під-ва, держ. установ) на певний момент. Грошова маса має кількісний вираз ( млн. або млрд. гр. одиниць), структуру та динаміку руху.

В Україні, починаючи з 1993 р., НБУ визначає такі агрегати грошової маси:

Грошовий агрегат – це сукупність грошових засобів у визначеній конкретній формі, поєднаних особливими якісними ознаками(ступенем ліквідності, швидкістю обігу, функціональною роллю в економіці) в окремий елемент грошової маси.

М0 – готівка, що знаходиться поза банківською системою;

М1 – включає М0 + кошти на рахунках і поточних депозитах;

М2 – включає М1 + строкові депозити і валютні заощадження;

М3 – включає М2 + кошти клієнтів за трастовими операціями банків;

26. Попит на гроші та фактори, що його визначають.

Грошовий попит, який складаєть­ся з двох елементів: попит на гроші для угод (трансакційний попит) — М^d1 і попит на гроші як активи (спекулятивний по­пит) — М^d2.

Попит на гроші для угод випливає з їхньої функції платіжного засобу. Тому його величина прямо залежить від реального дохо­ду. Звідси випливає функція попиту на гроші для угод:

M^d1=k●Y,

де k — коефіцієнт чутливості грошового попиту до зміни до­ходу, який показує, на скільки грошових одиниць змінюється грошовий попит при зміні доходу на одну грошову одиницю.

Отже, попит на гроші для угод теж не залежить від відсотко­вої ставки.

Попит на гроші як активи випливає з їх функції засобу збері­гання вартості. Щоб зрозуміти, від чого залежить цей попит, слід розглянути, як приклад, два альтернативні варіанти зберігання вартості: 1) у формі грошей, 2) у формі облігацій, які належать до не грошових активів.

Порівнюючи ці два види активів, треба враховувати їхні пере­ваги й недоліки. Перевагою грошей як засобу зберігання вартості є висока ліквідність, але вони не приносять дохід їх власникам. Переваги облігацій полягають у тому, що вони приносять дохід у формі відсотків, але мають низьку ліквідність. Для вирішення альтернативи, в якій формі зберігати вартість, власники портфеля фінансових активів ураховують відсоткову ставку. Вона визначає, з одного боку, рівень доходу від облігацій, а з іншого — втрати доходу від зберігання вар­тості у формі грошей на відміну від її зберігання у формі облі­гацій. Величина цих втрат є альтернативною вартістю збері­гання грошей.

Чим вища відсоткова ставка, тим більші втрати від зберігання вартості у формі грошей, тим менший попит на гроші і більший — на облігації. Це свідчить про те, що попит на гроші як активи перебуває в оберненій залежності від відсоткової ставки. Тому на графіку крива цього попиту набирає вигляду від’ємної похи­лої лінії.:

Це дає підстави визначити функцію попиту на гроші як активи за такою формулою:

М^d2= -h●n,

де h — коефіцієнт чутливості грошового попиту до зміни від­соткової ставки, який показує, на скільки грошових одиниць змінюється грошовий попит при зміні відсоткової ставки на один пункт.