Обмеження, які накладаються на змінні в моделях синтезу:

• обмеження типу строгої рівності, що забезпечують повноту реалізації задач управління (задачного комплексу);

• обмеження, котрі задають послідовність розв'язування задач у часі;

• умови скоординованості задач управління відносно глобальної задачі;

• обмеження з боку оперативності виконання задач;

• обмеження, обумовлені потребою виконання кожної задачі управління лише одним алгоритмом із числа можливих;

• обмеження стосовно єдиності способу реалізації кожної окремої функції;

• обмеження через необхідність забезпечення сумісності способів реалізації різних функцій;

• обмеження, котрі забезпечують повноту реалізації комплексу функцій;

• умови координованості функцій кожного контуру;

• умови координованості функцій різних контурів

Питання 3. Оптимізація структури економічних систем

З адачі синтезу функціональної структури належать до класу задач оптимізації із нелінійною (у загальному випадку) залежністю показників якості багатоконтурної системи управління від структурних і динамічних характеристик її елементів і взаємозв'язків

Р озв'язок такої задачі є досить складним

О

Оптимізація процедури синтезу повинна забезпечувати виконання системою своїх функцій найкращим чином з точки зору певного критерію, що визначає ефективність управління

крім евристичних методів, для розв'язування задачі синтезу можуть залучатися методи графової формалізації структури, цілочислове програмування, багатоконтурний оптимізаційний підхід, методи декомпозиції, координації, агрегатування, імітаційне моделювання, методи теорії масового обслуговування та інші

Питання 4. Сучасні напрямки розвитку економічної кібернетики

Існують два взаємопов’язаних і вельми перспективних напрямки розвитку економічної кібернетики:
розробка мішаних моделей взаємодії різноманітних економічних механізмів з огляду на те, що багатогранність функціонування економіки неможливо «втиснути» в рамки якогось одного з них	побудова математичних моделей сучасного науково-технічного прогресу

Питання 5. Синергетика як сучасний етап розвитку кібернетичних ідей

Сучасним етапом розвитку ідей кібернетики, загальної теорії систем та системного аналізу можна вважати науковий напрямок, відомий як синергетика (грец. «synergeia», «synergetikos» — такий, що діє спільно, спільний, сприяння, співробітництво).

Цю назву запропонував професор Штутгартського університету Герман Хакен, якого вважають засновником синергетики

Синергетику часто визначають як науку про самоорганізацію