17. Фізіологічними принципами раціоналізації трудових рухів є:

● правильне використання активних і пасивних сил;

● плавність рухів;

● безперервність рухів;

● овальність траєкторії рухових ланок;

● помірний діапазон рухів;

● поєднання роботи обох рук;

● виключення зайвих рухів, економія рухів;

● ритмічність рухів;

● обмеження статичних навантажень;

● рівномірний розподіл навантаження на аналізатори.

Фізіологічні принципи раціоналізації трудових рухів лежать в основі проектування раціональних трудових процесів, операцій і прийомів. Для цього вибирається робоча поза, яка відповідає характеру виконуваної роботи, вимогам фізіології і антропометричним даним працівника, визначається стійкість положення стоячи і сидячи, нахили і повороти корпуса і голови, статичні напруження, зручність і безпека праці; визначаються траєкторії і відстань переміщення робочих органів працівника, швидкість рухів і можливість заміни одних рухових ланок іншими, можливості суміщення рухів, темп і ритм роботи.

17. Сутність медико-фізіологічної класифікації важкості праці

Ступінь впливу умов праці на організм характеризують категорії важкості праці. Відповідно до розробленої НДІ праці «Медико-фізіологічної класифікацією робіт по важкості» (М., НДІ праці, 1974) всі роботи можна розділити на 6 категорій. До першої категорії важкості належать роботи, що виконуються в комфортних умовах зовнішнього виробничого середовища при допустимих величинах фізичного, розумового та нервово-емоційної навантажень. У практично здорових людей такі умови підвищують тренованість організму і його працездатність. Стомлення в кінці зміни (тижня) незначне. У цих умовах реакції організму являють собою оптимальний варіант нормального функціонального стану. До другої категорії тяжкості відносяться роботи, що виконуються в умовах, що не перевищують гранично допустимих значень виробничих факторів, встановлених діючими санітарними правилами, нормами і ергономічними рекомендаціями. У практично здорових людей, які не мають медичних протипоказань до таких робіт, до кінця зміни (тижня) не виникає значного стомлення. Працездатність істотно не порушується. Відхилень у стані здоров'я; пов'язаних з професійною діяльністю, протягом всього трудового періоду життя не спостерігається. До третьої категорії тяжкості відносяться роботи, при виконанні яких, внаслідок не цілком сприятливих умов праці (у тому числі підвищена м'язова, психічна, нервово-емоційне навантаження), у практично здорових людей формуються реакції, характерні для прикордонного стану організму. Погіршуються деякі показники фізіологічних функцій у міжопераційних інтервалах, особливо до кінця роботи, в порівнянні з дорабочім вихідним станом; погіршуються функціональні показники в процесі виконання виробничих операцій, перш за все функції центральної нервової системи; подовжується відновний період; трохи погіршуються виробничі техніко-економічні показники. Подібні негативні зрушення можуть бути порівняно швидко усунені при поліпшенні режимів праці та відпочинку. До четвертої категорії важкості належать роботи, за яких несприятливі умови праці призводять до реакцій, характерним для більш глибокого прикордонного (предпатологіческого) стану у практично здорових людей. При цьому більшість фізіологічних показників погіршуються як у міжопераційних інтервалах (і особливо в кінці робочих періодів), так і в момент трудового зусилля. Змінюються співвідношення періодів у динаміці працездатності і продуктивності праці. Знижуються і інші виробничі показники. Підвищується рівень захворюваності, з'являються типові виробничо-обумовлені професійні захворювання, збільшується кількість і тяжкість виробничих травм. До п'ятої категорії важкості належать роботи, при виконанні яких в результаті досить несприятливих (екстремальних) умов праці в кінці робочого періоду (зміни, тижня) формуються реакції, характерні для патологічного функціонального стану організму у практично здорових людей. Спостерігається відносна, а іноді й абсолютна функціональна недостатність життєзабезпечуючих вегетативних підсистем; сильні, іноді спотворені реакції з боку центральної нервової системи (її вищих відділів), особливо при підвищеному нервово-емоційному і інтелектуальному напруженні та ін У більшості працюючих патологічні реакції зникають після достатнього і повноцінного відпочинку. Однак у деяких працівників з різних причин, в тому числі і у зв'язку з індивідуальними особливостями організму, з плином часу минущі патологічні реакції можуть стабілізуватися і перейти у більш-менш розвинене захворювання. Тому для п'ятої категорії важкості характерний високий рівень виробничо-обумовленої та професійної захворюваності. Значно погіршуються техніко-економічні показники, змінені і нерідко хаотичні криві працездатності і продуктивності праці. До шостої категорії важкості належать роботи, при виконанні яких в результаті надзвичайних, часто раптових перевантажень, як правило, при стресових психічних (нервово-емоційних) ситуаціях, виникають гострі патологічні реакції, нерідко супроводжуються тяжкими порушеннями функцій життєво важливих органів. Іноді психічний чи емоційний стрес посилюється іншими, також несприятливими умовами праці. Це знижує загальну опірність організму шкідливим і небезпечним виробничих умов.

17. певні фізіологічні закономірності, які покладені в основу розробки режимів праці і відпочинку. Ці закономірності зводяться ось до чого:● час роботи залежить від її інтенсивності: чим важча робота, чим вищий її темп, тим менша допустима щільність робочого часу. Збільшення енергозатрат у 2 рази скорочує робочий час у 4 рази;● допустимий час роботи обернено пропорційний допустимій частоті пульсу. При робочій частоті пульсу 100 ударів/хв тривалість робочого часу становить 8 год, а при частоті пульсу 150 ударів/хв — лише 2 год;● чим вища фізична працездатність людини, тим вищі допустимі величини темпу роботи, щільності робочого часу і приросту робочого пульсу; ● відносний час відпочинку на одиницю часу роботи тим більший, чим вищий темп роботи і чим менший невикористаний резерв підвищення темпу роботи; ● скорочення періодів роботи зменшує допустиму величину часу на відновлення працездатності; ● відпочинок працюючим м’язам і нервовим центрам в окремі мікроперіоди роботи забезпечується за рахунок мікропауз, які мимовільно виникають між операціями і рухами в зв’язку з необхідністю переключення процесів збудження і гальмування в нервовій системі. Тривалість їх становить всього декілька секунд, але залежно від темпу роботи вони можуть становити до 10% робочого часу;● сумарне відновлення функцій тим більше, чим більша кількість періодів відпочинку (при незмінній тривалості відпочинку);● різні умови і різні види праці викликають приблизно однакові зміни працездатності. Вирішальне значення для раціоналізації функціонального навантаження має встановлення абсолютних допустимих величин періодів роботи .

В узагальненому вигляді працездатність протягом доби характеризується такою динамікою:

● приблизно з 6-ї години ранку (вихідний рівень) і протягом шести годин працездатність підвищується, досягаючи максимуму в 10…12 год;

● з 12-ї до 15-ї години працездатність поступово знижується до рівня, нижчого за вихідний;

● з 16-ї до 18-ї години фізіологічна і трудова активність знову підвищується до рівня, який значно вищий за вихідний, але не перевищує максимальну працездатність;

● з 18-ї до 22-ї години рівень активності знижується до вихідного;

● при роботі в нічну зміну працездатність з 22-ї до 3-ї години продовжує різко знижуватися;

● з 3-ї години працездатність поступово зростає, досягаючи в шостій годині ранку вихідного рівня.