Задача 22.

Цементний завод відповідно до договору повинен був відправити на адресу фірми "Будівельник" у першому кварталі 2005 р. 150 вагонів цементу. Однак при затвердженні плану перевезень замовлення це­ментного заводу не було виконано в повному обсязі: необхід­ну йому кількість вагонів скоротили на 1/3, тому постачальник міг поставити фірмі лише 100 вагонів, а фактично поставив 70 вагонів цементу. Претензію покупця постачальник не задоволь­нив, тому фірма звернулася з позовом до господарського суду. Заперечуючи проти позову, відповідач вказав, що він не винний в недопоставці цементу, а тому не може нести відпо­відальність за порушення умов договору. Заявка на вагони була подана своєчасно, а те, що вона не була включена по­вністю в план перевезень, не може бути поставлено йому в вину. Також він не винний і у недопоставці 30 вагонів цемен­ту, тому що залізниця не подала передбачені планом вагони в зв'язку з із затриманням їх іншими клієнтами. Як вирішити справу?

У відповідності з ч.1 ст. 921 ЦКУ перевізник за ненадання транспортного засобу для перевезення вантажу, а відправник за ненадання вантажу або невикористання наданого транспортного засобу з інших причин несуть відповідальність, встановлену договором, якщо інше не встановлено транспортними кодексами (статутами). Таким чином, залізниця несе відповідальність за незабезпечення подачі вагонів для виконання плану перевезень.

Згідно п.106 Статуту Залізниць, за незабезпечення залізницею подачі вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень сплачується штраф в такому розмірі: за вантажі, перевезення яких планується тільки у вагонах (контейнерах), - за вагон (контейнер) по дві добові ставки плати за користування вагонами (контейнерами).

Задача 23. Фірма "Клен" одержала від свого постачальника продукцію на суму 500 000 грн. із простроченням на 2 місяці. При перевірці продукції виявилося, що частина її - на 200 000 грн. не відпо­відає стандартам і не комплектна. Покупець став вимагати від постачальника сплати неус­тойки за порушення строків .поставки продукції та за постав­ку некомплектної продукції. Крім того він почав вимагати поставки доброякісної і комплектної продукції в наступно­му періоді поставки. Постачальник не задовольнив вимоги фірми, покупець звернувся з позовом до господарського суду. Вирішіть справу.

Згідно ч. 1 ст. 270 ГКУ, товари повинні поставлятися комплексно відповідно до вимог стандартів, передбачених умов або прейскурантів.

У відповідності з ч.3 ст. 270 ГКУ, у разі поставки некомплектних виробів постачальник зобов’язаний на вимогу покупця доукомплектувати їх у 20-денний строк після одержання вимоги або замінити комплектними виробами у той же строк, якщо сторонами не погоджено інший строк. Надалі до укомплектування виробу або його заміни покупець (одержувач) має право відмовитись від його оплати, а якщо товар уже оплачений, вимагати у встановленому порядку сплачених сум. У разі якщо постачальник (виробник) у встановлений строк не укомплектує виріб або не замінить його комплектним , покупець має право відмовитись від товару.

Згідно ч.4 ст. 270 ГКУ Прийняття покупцем не комплексних виробів не звільняє постачальника від відповідальності.

У відповідності з ч. 1 ст. 268 ГКУ, якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості , або зразкам, якщо сторони не визначають у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

Згідно ч.5 ст. 268 ГКУ, у разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитись від прийняття і оплати товарів, а якщо товари вже оплачені покупцем ,- вимагати повернення сплаченої суми.

Таким чином, Фірма "Клен" має право вимагати сплаченої суми, а саме 200 000 грн. або взагалі відмовитись від некомплектної і неякісної продукції.

Згідно ч.1 ст. 230 ГКУ штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов»язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов»язання. Згідно ч.4 ст.231 у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов»язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов»язання незалежно від ступеня його виконання або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Задача 24. Завод поставив будівельній організації кран. Кран вийшов з ладу в період гарантійного строку. Будівельна організація звернулася з позовом до господарського суду, вимагаючи стяг­нути з постачальника неустойку за поставку недоброякісної продукції і збитків, які виникли в зв'язку з простоєм екскава­тора. Претензія була пред'явлена через 1 місяць, а позов через 13 місяців з дня виходу крану з ладу. Сума неустойки - 20 000. грн, а сума збитків - 31 000. грн.. Вирішіть справу.

У відповідності з ч.8 ст. 269 ГКУ, позови, що випливають з поставки товарів неналежної якості можуть бути пред»явлені протягом шести місяців з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених йому товарів. Таким чином, позовна заява господарським судом не буде розглянута.

Згідно ч.6 ст. 269 ГКУ постачальник зобов’язаний за свій рахунок усунути дефекти виробу, виявленні протягом гарантійного строку або замінити товар, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу.

Ч.7 ст. 269 ГКУ, у разі поставки товарів неналежної якості покупець (одержувач) має право стягнути з виготовлювача(постачальника) штраф у розмірі, передбаченому ст. 231 ГКУ, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Задача 25. Непрацездатний Марченко передав у власність Бондаренко будинок, який належав йому на праві приватної власності. Бон­даренко зобов'язалася довічно утримувати Марченка, виходячи з вартості утримання - 200 грн в місяць. Через рік Бондаренко звернулася до суду з позовом про визнання договору недійсним, посилаючись на те, що Марченко відмовляється від нотаріального посвідчення договору, це її не задовольняє, тому що вона має намір подарувати цей будинок сину. Бондаренко також проси­ла суд стягнути с Марченка 2400 грн - вартість його утримання за рік. Суд позов задовольнив в частині визнання договору не­дійсним, а в стягненні з Марченка 2400 грн. відмовив. Правомірне чи ні рішення суду?

Згідно ч.1, ч.2 ст. 745 ЦКУ, договір довічного утримання (догляду) укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Договір довічного утримання, за яким передається набувачеві у власність нерухоме майно, підлягає державній реєстрації.

У відповідності з ч.2 ст. 220 ЦКУ, якщо сторони домовились, щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору , але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Оскільки, Марченко відмовлявся від нотаріального посвідчення договору, і договір довічного утримання виконувався і містив всі істотні умови договору, зокрема Бондаренко сплачувала визначену договором суму, суд може визнати даний договір дійсним.

Крім того, згідно ч.1 ст. 754 ЦКУ, набувач немає права до смерті відчужувача продавати, дарувати, міняти майно, передане за договором довічного утримання укладати щодо нього договір застави, передавати іншій особі на підставі іншого правочину.

Задача 26. Карпова в березні 2004 р. пред'явила до Мовчана позов про визнання недійсним договору дарування та його виселення з її будинку. В позові Карпова вказала, що 27 січня 2004 р. вона уклала договір з відповідачем про передачу йому половини належного їй будинку на умовах довічного утримання. Договір був нотаріально посвідчений, однак Мовчан не виконує взятих на себе зобов'язань по її утриманню. Яке рішення повинен ухвалити суд?

Між Карповою і Мовчаном було укладено удаваний правочин, згідно ч.1 ст. 235 ЦКУ, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили..

У відповідності з ч.2 ст. 235 ЦКУ, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили. Отже відносини між Карповою і Мовчаном будуть регулюватися Главою Довічне утримання ЦКУ.

Згідно ч.1, ч.2 ст. 745 ЦКУ, договір довічного утримання (догляду) укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Договір довічного утримання, за яким передається набувачеві у власність нерухоме майно, підлягає державній реєстрації.

У відповідності з п.1ч.1 ст. 611 ЦКУ у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов»язання внаслідок односторонньої відмови від зобов»язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно п.1 ч.1 ст. 755 ЦКУ договір довічного утримання може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов»язків, незалежно від його вини.

Такиим чином, суд повинен розірвати договір довічного утримання, а не визнати договір дарування недійсним.

Задача № 28 Стеженко, будучи непрацездатним за віком, передав у власність Власенку свій будинок, взамін чого Власенко зобо­в'язався надавати Стеженку довічне матеріальне забезпечен­ня в натурі у вигляді житла в переданому будинку, догляду і необхідної допомоги. Через 3 роки Власенко помер, а його дружина та син відмовилися виконувати зобов'язання по ут­риманню Стеженка, пояснивши свою відмову тим, що після смерті Власенка його обов'язки припинились. Стеженко звернувся до суду з позовом, в якому просив зобов'язати дружину Власенка виконувати всі обов'язки, що випливали з передачі будинку Власенку.

Яке рішення повинен ухвалити суд?

Виходячи з умови задачі, можна сказати, що дані правовідносини підпадають під поняття договору довічного утримання (догляду). Згідно ст. 744 ЦКУ за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужував) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов’язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно. Даний договір є оплатним, реальним, одностороннім. Виходячи із ст. 745 ЦКУ договір довічного утримання (догляду) укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, а договір довічного утримання (догляду), за яким передається набувачеві у власність нерухоме майно, підлягає державній реєстрації.

Відповідно до ст.. 757 ЦКУ обов'язки набувача за договором довічного утримання (догляду) переходять до тих спадкоємців, до яких перейшло право власності на майно, що було передане відчужувачем. Якщо спадкоємець за заповітом відмовився від прийняття майна, що було передане відчужувачем, право власності на це майно може перейти до спадкоємця за законом.

Якщо у набувача немає спадкоємців або вони відмовилися від прийняття майна, переданого відчужувачем, відчужувач набуває право власності на це майно. У цьому разі договір довічного утримання (догляду) припиняється.

Отже, відповідно до вищесказаного, суд повинен зобов’язити спадкоємців набувача (дружину та сина Власенка) виконувати свої обов’язки, що випливали з передачі будинку Власенку, а в разі їх відмови від прийняття майна, переданого відчужувачем, - припинити дію договору довічного утримання та повернути будинок у власність відчужувану (Стеженку).

Задача №29 Громадянин Ромашенко уклав з громадянином Петричевим до­говір про побудову сараю. В договорі зазначалося, що позов з приво­ду відхилення підрядчика від умов договору, що погіршує роботу, може бути пред'явлений протягом 2 років з дня прийняття роботи.

Правомірні чи ні умови такого договору?

Згідно ст.. 627 ЦК України Сторони є вільними в укладенні договору,виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу,інших актів цивільного законодавства,звичаїв ділового обороту,вимог розумності та справедливості.

Ст.863 зазначає,що до вимог щодо неналежної якості роботи щодо будівель і споруд встановлюється 3 роки від дня прийняття роботи замовником. Умови даного договору є неправомірні оскільки відповідно до ст. 257 ЦК загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки, а відповідно до ч.2 ст. 259 ЦК позовна давність встановлена законом не може бути скорочена за домовленістю сторін.

Отже,умови такого договору не є правомірними,оскільки вони суперечать Цивільному кодексу України.

Задача 30. . З січня 2004 р. Селезнева домовилася з Іванівською про те, що остання надає їй в користування арфу строком на 6 місяців. Після спливу цього строку Іванівська не вимагала від Селезньової повернення арфи і Селезньова продовжувала нею корис­туватися. Плата за арфу вносилася нею щомісячно. 5 вересня 2005 р. квартиру Селезньової з вини її сусіда було залито во­дою, арфа була пошкоджена. Іванівська звернулася з позовом до Селезньової, в якому вимагала стягнути вартість арфи. Се-лезнова заперечувала проти позову, посилаючись на те, що її вини у пошкодженні арфи немає, тому вона не повинна нести відповідальність за її пошкодження. Ваша думка з цього питання?

Відповідно до ст. 764 ЦКУ Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Отже, договір між Селезневою і Іванівською, був поновлений.

Згідно ч.1 ст. 773 ЦКУ наймач зобов’язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.

ч.1 ст. 779 ЦКУ наймач зобов’язаний усунути погіршення речі, які стались з його вини.

Згідно ч. 1,2 ст. 1166 ЦКУ Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, дяіми чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

ч.1 ст. 1191 ЦКУ зазначає: особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, громадянка Селезнева, правомірно користувалась арфою відповідно до укладеного договору. Обставини, за яких арфа була пошкоджена, сталися не з її вини, отже, відшкодування шкоди має покладатися на сусіда громадянки Селезневої. У випадку відшкодування шкоди Іванівській Селезневою, остання може пред’явити зворотню вимогу до сусіда у розмірі, яка була нею відшкодована.