1. Перщовитоки культури Київської Русі.

2. Суть язичництва та його вплив на сферу культурного життя давніх слов’ян.

3. Писемність, освіта, література Київської держави.

4. Архітектура і образотворче мистецтво Русі.

5. Вплив християнства на процеси розвитку культури Київської Русі.

6. Видатні діячі культури Київської Русі.

7. Що таке мозаїки та фрески? Розкажіть, що Ви знаєте про мозаїки та фрески Софійського собору в Києві.

8. Види прикладного мистецтва, які набули високого розвитку та поширення на Русі.

9. Розвиток літописання та літератури в Київській Русі.

10. Видатні архітектурні споруди Київської Русі.

11. Розкрийте питання того, які традиції архітектури Київської Русі зберігались в Московській державі.

12. Дайте характеристику культурної та соціально-політичної ситуації у Українських землях у XІV-XVI ст.

13. Роль, яку відігравали православні братства в Україні.

14. Назвіть видатних вчених та культурних діячів України XV-XVI ст.

15. Роль міста, церкви та княжих дворів у розвитку культури.

16. Розвиток освіти в польско-литовску добу.

17. Характерні особливості літературного і видавничого процесу в українських землях за часів феодальної роздрібненості.

18. Виникнення української козацької держави та її роль урозвитку національної культури.

19. Розкрийте роль друкарень у розвитку культури XVII ст.

20. Охарактеризуйте Києво-Могилянську добу і її роль у розвитку культури ХVІІ ст.

21. Що таке козацький літопис, які літописи ви знаєте? Їх роль у культурному розвитку XVII ст.

22. Роль православної церкви в козацькому житті.

23. Козацький живопис.

24. Навчальні заклади ХVІІІ ст.

25. Суть та риси українського барокко

26. Козацькі літописи Г. Грабянки, Самійла Величка, Самовидця.

27. Роль "Енеїди" І.П. Котляревського в українській літературі.

28. Квітка-Основ'яненко та його гумористичні оповідання.

29. Художників – портретисти ХVІІІ ст.

30. Українських композитори ХVІІІ ст.

31. Значення "Історії Русів"для спрямування української культури XIX ст.

32. Роль «Руської трійці» у піднесенні національно-культурної ідеї XIX ст.

33. Кирило-Мефодіївське братство і його роль в житті української інтелігенції.

34. Громади і їх роль у суспільному та культурному житті.

35. Історія створення гімну "Ще не вмерла Україна".

36. Творчість М.В. Гоголя та її роль для розвитку української культури.

37. Роль Т.Г. Шевченка в розвитку в української літератури, мови та українського малярства.

38. Композитор М. Лисенко та його твори.

39. Роль П.І. Чайковського у музичному житті України.

40. Розкрийте значення терміну "українізація".

41. Розкрийте значення терміну «соціалістичний реалізм»

42. Охарактеризуйте основні етапи розвитку радянської школи.

43. Твори українських радянських письменників.

44. Основні тенденції розвитку української культури періоду незалежної держави.

45. Небезпека поширення “масової культури” для розвитку української національної культури.

46. Особливості розвитку сучасної української освіти.

47. Назвіть галузі науки, в яких українські вчені мають світовий пріоритет.

48. Охарактеризуйте сучасний стан розвитку української літератури.

49. Творчість яких письменників українського зарубіжжя стала відомою українському читачеві в останні роки?

50. Дайте аналіз головних проблем сучасної української культури та визначте роль культури в подальшому розвитку держави.

1. Перщовитоки культури Київської Русі Розвиваючись на величезних територіях Центральної і Східної Європи, протоукраїнський етнос мав постійні контакти із Заходом і Сходом. Найяскравішим прикладом в цьому плані є епохи Трипілля (кінець V-ІІІ тис. до н.е.), Тшинецька культура бронзового віку, Черняхівська та інші культури першої половини І тис. н.е.

Великі випробовування минулих епох, у середині та під кінець І тисячоліття н.е. привели до утворення 14 окремих слов'янських племен, які в "Повісті минулих літ" згадані як поляни, древляни, сіверяни, уличі, тиверці, бужани та ін. Названі та інші племена утворювали великі міжплемінні об'єднання, які мали структуровану політичну організацію і управлялися князями. У різних регіонах східно-слов'янського світу виникають укріплені центри, окремі з яких згодом переростають у справжні міста, а також ремісничі осередки. На цьому етапі слов'яни створили одну з найбільших і могутніх держав середньовічної Європи - Київську Русь, у якій найголовнішу роль у всіх сферах життя населення відіграла мова [97, с. 39-40].

Один із дослідників витоків сучасної української мови В.В.Німчук вважає, що вона розвинулась з одного джерела - праслав'янської спільнослов'янської мови та в результаті успадкованих від неї спільних або подібних тенденцій розвитку

У свою чергу праслов'янська мова сформувалася на грунті праіндоєвропейської (спільноіндоєвропейської), яка дала початок кільком групам мов, що утворюють так звану індоєвропейську сім'ю, в яку крім трьох слов'янських груп (українська, російська, білоруська - перша східнослов'янська мовна підгрупа; польська з кашубською, верхньосерболужицька, нижньосерболужицька, чеська, словацька - друга західнослов'янська мовна підгрупа; південнослов'янська, в якій об'єднуються болгарська, македонська, сербська, хорватсько-словенська мови - третя підгрупа) входять кельтська, романська, германська, балтійська, індійська, іранська, грецька, албанська та інші мови. Проте мало в якій групі індоєвропейських мов спостерігається така близькість між її членами, як у слов'янській.

Носії різних слов'янських мов на побутовому рівні і нині можуть загалом розуміти один одного без спеціальної підготовки або перекладача. Імовірно, з цим пов'язана наявність у них загальної самоназви (українське - слов'яни, російське - славяне, сербське - словене, болгарське - славяни та ін.). Наголосимо також і на тому, що етнонім clovene утворено від старожитнього найменування Дніпра - Славута. Первісне clovene - це "люди, що живуть над Дніпром" [98, с. 683-684], а поруч жили бужани, полочани, вісляни та інші.

2.Суть язичництва та його вплив на сферу культурного життя давніх слов’ян

Але то лише на перший, неуважний погляд сучасне християнство, зокрема канонічне православ'я, зазнало впливу давньої віри слов'ян. Воно лише розвинулось, зміцніло у боротьбі з іншою культурою. І те, що ми вважаємо залишками язичництва - лише трофеї переможця. Тому що зміст життя наших предків полягав у спорідненості з природою, а жива природа підкоряється сонячним циклам: за ніччю настає ранок, одна пора року змінює іншу - без кінця. Кожен цикл в уяві язичника закінчується смертю, а за нею обов'язково йде відродження, яке означає початок нового циклу, такого самого, як і попередній. І в будь-якій системі вірувань, що має за основу обожнення природи, є бог (у слов'ян це Ярило), який щороку вмирає, щоб потім воскреснути. Так, язичництво теж знає вічне життя, але розуміє його як відтворення живої матерії, а не душі, і символ того безсмертя - колесо (його уособленням був Полоз, бог-змій, покровитель худоби й багатства). Це безсмертя не окремої істоти, а біологічного виду: рослина продовжує себе у насінні, батьки - у дітях, коло замикається. Не можна сказати, що наші предки були аморальні: ми напевно знаємо, що вони шанували батьків, особливо матір, засуджували вбивства та крадіжки. Залишки етики язичництва дійшли до нас крізь сторіччя у вигляді забобонів: не спілкуватися через поріг, не лаятись біля печі, не сідати, не лягати й не ставати ногами на стіл, першою в новий будинок пускати кішку, попід вікнами сіяти мак... Жіночі божества Рожаниці були покровительками народження і мали таємний зв’язок з космосом, з зірками. Душа людини в уяві наших пращурів — це зірка, яка з’являлась і гасла одночасно з народженням і смертю людини. Рожаниця згодом поділилась на образи Лади і її доньки Лелі. Їх ототожнювали із сузір’ями Великої і Малої Ведмедиці. Владикою світу був Сварог, бог вогню і світла. У трипільський період молилися до домашнього вогню, Даждь Бог — бог сонця — дослівний переклад сучасною мовою. Даждь — дай і Бог (добро, багатство), тобто давач добра. Тому і тепер ще кажуть: «Дай, Боже, здоров’я», або «Дай Боже». Це колись звучало «Даждь Боже». Останній сніп жита — Дідух — дух Даждь Бога, завжди зберігався в хаті на покуті. Хорсу поклонялись роксолани, йому жертвували хліб, медяники, коржі. Слово «корж» співзвучне зі словом «Хорс», воно означає «коло» по-індоєвропейськи. Стрибог — бог — родоначальник вітрів. Велес— бог достатку, торгівлі, «скотний бог». Мокоша — жіноче божество — покровителька жінок. Її сфера — рукоділля, прядіння, ткання. Однак поклонялись їй усі. До нас дійшли вишиті на рушниках зображення цієї богині. Культ Мокоші походить від ще давнішого культу Дани — богині води. Богиня Дана присутня в назвах слов’янських рік. Да (вода), на (нене) — мати води. Слово «Дон» — вода, Данепр, Даністр, або Дунай. Слово «данина» походить від назви жертв богині Дані. Купайло — бог літнього сонця. Ярило — бог, близький до Купайла, але діє тільки навесні. Сімаргл — недосліджене божество. Уважають, що це охоронець рослин. У численних зображеннях він сприймається як сторожа дерева життя. Наші предки вірили в існування духів, демонів — лісовик, водяник, русалка, польовик, перелесник, болотяник. Вірили у перевертнів, вовкулак. Міфів є дуже багато. Вони стали основою переказів, фольклору: міф про живу воду, про створення світу з яйця. Існувало багато свят і обрядів. Були святилища, жертовники, де стояли боги і їм приносили жертви. Обряди, пісні були весільні, похоронні, народно-календарного циклу. Свято русаліїв нині злилося зі святом Трійці. Зимові колядки, щедрівки — ці обряди мали магічні функції. Вони і сьогодні збігаються зі святом Нового року, Різдва Христового, Водохрещ. В Україні здавна виготовляли для дітей іграшки — свистки, коники, собачки з дерева, глини. Під час розкопок їх знаходять. А з XII ст. це стало навіть окремим промислом.