1. Зародження ж-стикознавчих досліджень в україні

УЖ і навіть Ж в Україні започатковується значно пізніше, ніж преса народів з глибокими традиціями державного будівництва, де вона виступає як частина державотворчої чи й національно будівничої діяльності цих народів. Преса зароджується не УМ.

Передж-стика. І твором, у якому була зібрана історико-політична інформація, був наш «Літопис Руський» (поділ. на 3 частини «Повість минулих літ», «Київський літопис», «Галицько-волинський літопис»)

• Усна передж-стика, якою була діяльність кобзарського цеху укр. народних співців

• Літописна література Київської доби «Повчання» Володимира Мономаха, «Слово про закон і благодать» митрополита Іларіона

• Після появи друкарства –» полемічна література (Герасим і Мелетій Смотрицький, Стефан Зизаній, Острозький клірик, Христофор Філарет, Петро Могила, Іоаникій Галятовський, пізніше Іван Вишенський

• Козацькі літописи 18-го століття: Самовидця, Самійла Величка, Григорія Граб’янки, а також анонімний твір «Історія Русів»

• 18 ст. творчість мандрівних дяків (побутова тема)

• Григорій Сковорода М-дологічні проблеми

Проблема періодизації. І спроба належала Осипу Маковею (1898), що за основу взяв поділ за роками періодами: (1період /1848-1861/, 2період /1862-1873/, 3період /1873-1898/)

Аркадій Животко у праці «Історія української преси» (1940) пропонується 7 періодів. У періодизації М. Ф. Нечиталюк 10 періодів на підставах хронологічно-проблемного принципу, доповненого регіональним.

Періодизація за І. Л. Михайлиним /2 засади: врахування етапів і процесів формування національної свідомості/ 4 частини: 1. До 1863 р. 2. Захід з 1848 р. до 1905 3. до 1933 р. 4. 1930-80-ті рр.

За М.М. Романюком 14 періодів:

«Історія ж-стики тотожна історії цивілізації»

Перші періодичні видання

9 липня 1749р. одноденний листок пол. м. «Kuryer Lwowski»

1газета – тижневик «Gazette de Leopol» («Львівська газета») франц. м. Протягом 1776 р. з’явилось 52 числа (формат 23 на18см). У друкарні Антона Піллера. До 15 випусків були додатки по 2-4 сторінки формату газети двох типів: «Новини», «Оголошення». Взірцем стала газета «Віденська газета» 2 половини 18 ст. «Харьковский еженедельник» 1812 р. виник з бажання задовольнити запити промисловості й торгівлі. У відповідності до своїх науко­вих інтересів К. Нельдехен вміщував у своїй газеті переважно мате­ріали з господарського життя, давав сільськогосподарські поради. 12 чисел. 600 прим.

2. Харківська ж 1810-1820 рр.

«Харьковский Демокрит» . У підросійській Україні ж-стика виникла в Харкові, тому що саме тут склалися найкращі передумови для цього. Це була епоха імператора Олександра І (1801-1825). Університет В.Н. Каразіна запрацю­вав з вересня 1804 року. В його уставі зазначалось: «Університет має друкарню і власну цензуру для всіх творів, що видаються його членами і в його окрузі друкують­ся, а також для книжок, що виписуються ним для власного викори­стання з чужих країв» згідно «Устава про цензуру 1804 г.».

Цезурний дозвіл на перше число журналу датований 7 січня 1816 р. Видавцем його виступив Василь Маслович, студент Харківського університету, що закінчував курс навчання. Назва журналу склалася під впливом тодішньої ж-стики. Вийшло 6 номерів, а потім у С.-Петербурзі в 1815 році видав сатиричний часопис під назвою «Демокріт».

«Харківський Демокріт» мав три розділи: «Поезія» (найбільший), «Проза», «Суміш».

«Украинский вестник»

став першим в підросійській Україні літературно-мистецьким, науковим і громадсько-політичним місячником. Почав виходити одночасно з "Харьковским Демокритом", але видання якого продовжувалося чотири роки (1816-1819). Ініціатива створення в Харкові поважного часопису загального типу для реалізації літературних талантів краю належала професорові університету Іванові Срезневському.

Редагування журналу узяли на себе Є.Філомафітський (найактивніший), Р.Ґонорський та Г.Квітка. Проте на початку 1817 року (у № 1) часопис опублікував лист Г.Квітки з відмовою вважатися надалі видавцем ''Укр.вестника" у зв'язку з обранням його Предводителем дворянства Харківського повіту.

Тираж коливався від 350 до 500 примірників. У №9 за 1816 рік редактори опублікували список передплатників свого журналу, який демонструє географію його поширення. Тут обидві столиці – С-Петербург і Москва; губернські міста – Чернігів, Іркутськ, Володимир-над-Клязьмою, Тифліс, Рига, Воронеж, Астрахань, Одеса та ін.

Потребує пояснення назва часопису, особливо під оглядом того, наскільки наполегливо й послідовно варіюється вона в харківських виданнях: ''Украинский вестник", "Украинский журнші", "Украинский альманах". Слово "Український" у назвах харківської ж-стики було виявом місцевого патріотизму, складало цілу програму часописів, декларувало орієнтацію на місцеву а) тематику, б) авторів, в) читачів. Саме така орієнтація й спричинилася до великого успіху часописів, які не передруковували інформацію з столичних джерел, а пропонували читачам, говорячи сучасною мовою, ексклюзивні місцеві повідомлення та новини.

Спочатку видавці будували журнал з шістьох розділів, назвавши їх відповідно: 1) "Науки і мистецтва", 2) "Мальовнича проза", 3) "Дитяче читання", 4) "Вірші", 5) "Харківські записки", 6) "Суміш". Через рік відмовилися від розділу "Дитяче читання". А дві рубрики "Мальовничої прози" і "Віршів" об'єднали в одну під назвою "Красне письменство" ("Изящная словесность") з підрозділами а) "Проза" і б) "Вірші". Перший розділ було перейменовано на "Наукові статті", з нього до другого розділу були перенесені всі літературно-художні матеріали.

Припинив існування через цензурні утиски. Значення «У.в.»: 1) універсальність, всехопність тем; 2) орієнтація на місцевих авторів; 3) висвітлення українського життя; 4) українська мова; 5) постійно вдоскон.

«Украинский домовод»

У 1817 році в Харкові зароджується й галузева ж-стика. її первістком став журнал "укр.домовод", що лише 2 числа його (січень і лютий) були надруковані. Видавав його професор університету Федір Пільгер, а сам часопис було присвячено проблемам ветеринарії. У 1806 році Ф. Пільгер очолив у Харківському університеті кафедру лікування тварин.

У статті «Загальна користь від скотарства та шкода від нехтування ним» уболіваючи за худобу й ратуючи за збільшення її поголів'я, що повинне забезпечити загальне піднесення держави, Ф. Пільгер, несподівано для себе, зачепив гостре актуальне політичне питання. Ці розмірковування у ветеринарному журналі вжахнули цензуру – журнал негайно було закрито.

«Украинский журнал»

Це видання сьогодні може бути кваліфіковане як літературно-мистецький, науковий і громадсько-політичний двотижневик. Цензурний дозвіл 23 листопада1823 р. Видавався він форматом 1/8 др. ар., мав обсяг до 5 др. ар. кожне число. За два роки його існування (1824-1825) вийшло 48 книжок, тобто стільки, скільки вийшло чисел "Украинского вестника" за чотири роки. Тираж часопису досяг 600 примірників. Значення: 1) демонстрація великих творчих потужностей Харкова; 2) розбудження провінції; 3) нахил до сакралізації духовного життя; 4) слід у естетиці і літературознавстві редактора Склабовського; 5) уникав цензурних нападок, не друкував українською; 6) сприяв духовному пробудженню краю.