1. Сутність управлінського обліку та етапи його розвитку

Розробка та реалізація ринкових принципів і впровадження нових механізмів ринкової системи в Україні спричинили необхідність перегляду підходів до формування інформаційної системи, на основі якої приймаються управлінські рішення.

Ускладнення та різноманітність бізнес-процесів кожного конкретного підприємства, зростання конкуренції на ринку потребують прийняття більш оперативних і зважених рішень, які неможливо приймати на основі загальної, жорсткої та законодавчо регламентованої системи обліку і звітності, що не враховує індивідуальні особливості підприємства і конкретних бізнес-процесів. Усе це викликає потребу у створенні такої інформаційної системи, яка відповідала б вимогам управління.

В економічно розвинутих країнах така система відома як управлінський облік. У Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» дається визначення управлінського обліку як синоніма внутрішньогосподарського обліку, тобто системи обробки і підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів у процесі управління підприємством.

Однак однозначності у сприйнятті сутності управлінського обліку немає. Зазвичай управлінський облік визначають лише як складову бухгалтерського обліку й ідентифікують його з обліком витрат виробництва та калькулюванням собівартості продукції. Таке визначення відповідало сутності ранніх етапів розвитку управлінського обліку. Однак сучасний управлінський облік виходить за межі бухгалтерського обліку оскільки включає не тільки елементи останнього, але й елементи оперативного обліку, планування, нормування, аналізу і прогнозування, а тому суттєво відрізняється від обліку витрат за своїми цілями та функціями.

Управлінський облік можна визначити як процес підготовки інформації, яка використовується управлінською ланкою для планування, контролю та оцінки всередині підприємства. Тобто, Управлінський_облік - це підсистема обліку, пов’язана із забезпеченням менеджменту підприємства інформацією для використання у плануванні, контрольних діях і в прийнятті управлінських рішень.

На даний час характерною ознакою структури бухгалтерського обліку ринкових країн є поділ його на дві частини: фінансовий та управлінський. Так, фінансовий облік представляє собою процес реєстрації, накопичення, узагальнення та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім користувачам. Поряд з тим, управлінський облік являє собою систему збирання, оброблення та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів з метою прийняття ефективних управлінських рішень.

Управлінський облік сформувався і набув свого розвитку у XX ст. Період формування та розвитку управлінського обліку можна розділити на три етапи.

Перший етап розвитку управлінського обліку продовжувався до 30-их років XX ст. і фактично майже нічим не відрізнявся від розвитку в цілому бухгалтерського обліку, який виступав в основному засобом реєстрації господарських операції методом подвійного запису і формування фінансової звітності. У свою чергу, управлінський (виробничий облік), виступаючи складовою частиною бухгалтерського обліку, орієнтувався здебільшого на питання калькулювання собівартості продукції. Цей період часу характеризується винайденням системи калькулювання собівартості “абсорпшен-костинг”, яка передбачала формування собівартості на основі повних витрат.

Проте економічна криза 30-их років XX ст., яка охопила весь світ, викрила недоліки вказаної системи калькулювання собівартості, що виражалося в неможливості, спираючись на облікові дані, забезпечити керівництво необхідною інформацією для прийняття ефективних управлінських рішень в умовах жорсткої конкуренції і змін на ринку.

Другий етап розвитку управлінського обліку розпочався в середині 30-их років XX ст. і був пов’язаний з винайденням нової системи калькулювання собівартості. Зважаючи на вимоги часу, було прийнято рішення розмежувати витрати підприємства на змінні (безпосередньо пов’язані з виробництвом продукції) та постійні (списуються на фінансові результати звітного періоду). Нова система калькулювання, яка виникла у США і отримала широке розповсюдження в 50-их роках, отримала назву “директ-костинг”.

Третій етап розвитку управлінського обліку розпочався в 70-их роках XX ст. Він пов’язаний із значним зростанням ролі стратегічної (прогнозної) інформації, необхідність якої зумовлюється потребою постійної оцінки положення підприємства на ринку і координації його діяльності.

2. Предмет і метод управлінського обліку

Предмет_управлінського_обліку становить діяльність підприємства в цілому та його структурних підрозділів.

Враховуючи те, що управлінський облік представляє собою систему збирання і оброблення інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів у процесі управління підприємством, зміст_предмета_управлінського_обліку розкривають об’єкти, які можна об’єднати у дві групи:

1) виробничі ресурси підприємства;

2) господарські процеси та їх результати, що виражають напрям діяльності підприємства.

До складу виробничих ресурсів входять:

- засоби праці;

- предмети праці;

- трудові ресурси.

Засоби праці - речі, за допомогою яких робоча сила впливає на предмети праці з метою одержання продукту праці (будівлі і споруди, машини і обладнання, транспортні засоби та ін.), які забезпечують необхідні умови для здійснення господарських процесів.

Предмети праці - речі, на які впливає робоча сила за допомогою засобів праці з метою одержання продукту праці (сировина, напівфабрикати, матеріали, паливо, будівельні матеріали та ін.).

Окрему увагу приділяють забезпеченості підприємства предметами праці та ефективності їх використання (матеріаломісткості продукції, міри переробки відходів і т. ін.).

Трудові ресурси - наявний трудовий потенціал підприємства та структурних підрозділів у розрізі кваліфікаційних груп.

Другу групу об’єктів предмета управлінського обліку становлять господарські процеси, які поділяються на:

- постачальницько-заготівельний процес;

- виробничий процес;

- процес реалізації та визначення фінансових результатів.

Сукупність прийомів і способів, за допомогою яких забезпечується відображення предмета управлінського обліку в системі обліку, являє собою метод_управлінського_обліку, який складається з таких елементів:

- елементи методу фінансового обліку (документація та інвентаризація, оцінювання і калькуляція, рахунки і подвійний запис, баланс і звітність);

- нормування;

- планування;

- контроль;

- аналіз.

Нормування представляє собою розрахунок (визначення) оптимальних науково обґрунтованих норм, які спрямовані на ефективне використання матеріальних і трудових ресурсів підприємства. З практичної точки зору результати проведених нормувань знаходять своє відображення при розробці технологічних карт з виробництва тієї чи іншої продукції.

Планування - це процес, який спрямований на узгодження можливостей підприємства (з’ясованих при проведені нормування) і потреб споживчого ринку, а також розробки стратегії поведінки підприємства за умови змін, які можуть відбутися в економічному середовищі. При здійсненні планування слід опиратися на лише на нормативну базу підприємства, а враховувати також результати контролю та аналізу, які засвідчують реальність виконання запроваджених нормативів і реалізації виробничих програм у попередні звітні періоди.

Контроль являє собою зворотний зв’язок, метою якого є встановлення відхилень від запланованих показників і параметрів роботи структурних підрозділів, своєчасне інформування керівництва з метою з’ясування причин їх виникнення і вжиття комплексу заходів по мінімізації або усуненню впливу негативних чинників на діяльність підприємства.

Аналіз - це комплекс заходів, спрямованих на встановлення взаємозв’язку між затратами, обсягами реалізації, а також прибутком підприємства. Особливу увагу при аналізі приділяють виконанню встановлених планових завдань, з’ясуванню причин виникнення різного роду відхилень і визначення їх впливу на результати діяльності як конкретного підрозділу, так і підприємства в цілому.