2. Прогресивні педагогічні технології та інші освітні моделі

Слово «технологія» прийшло в педагогіку із промислового виробництва, де воно означало процес виготовлення продукції найбільш ефективним та економічним способом («технологія виготовлення втулки», «технологія плавки чавуну» тощо).

Поняття «педагогічна технологія» у свою чергу пройшло певну еволюцію.

Перший період (40-50-ті роки) — термін «технологія в освіті» означав застосування аудіовізуальних засобів у навчальному процесі.

Другий період (50-60-ті роки) — під «технологією освіти» стали мати на увазі програмоване навчання.

Третій період (70-і роки) — з?явився термін «педагогічна технологія», що став означати заздалегідь спроектований навчальний процес, який гарантує досягнення чітко поставлених цілей.

Четвертий період (з початку 80-х років) — створення комп?ютерних та інформаційних технологій навчання.

Якщо ще раз звернутися до еволюції поняття «педагогічна технологія», можна виділити два плини в педагогіці: одне — орієнтується на всі можливості технічних засобів у навчальному процесі, що розширюються (його можна назвати «технологія в освіті» або «технологія в навчанні»); а інше — означає технологію побудови самого навчального процесу та має назву «технологія навчання» або «педагогічна технологія».

Про цей другий напрям і піде мова. В основі цього напряму лежить ідея проте, що існують загальні закономірності процесу навчання, за допомогою яких можна побудувати єдину ефективну систему навчання, що забезпечує функції школи щодо всіх або переважної більшості учнів.

Першою спробою створити такий технологічний процес навчання з гарантованими результатами було програмоване навчання, що виникло в 60-х роках XX ст. у зв?язку із проникненням ідей кібернетики в педагогіку.

Метою програмованого навчання була оптимізація управління процесом навчання.

Програмоване навчання припускає таку організацію процесу навчання, за якої учень за допомогою особливим чином підготовлених дидактичних засобів (програми) може самостійно здобувати нові знання й уміння.

Необхідними складовими програмованого навчання є наявність:

• керованого об?єкта (учня);

• послідовної, імпровізованої програми;

• систематичного зворотного зв?язку;

• управління.

Ціль управління складається у зміні наявного стану керованого об?єкта, у доведенні його до заздалегідь наміченого рівня. Для цього розробляється програма, що забезпечує послідовне проходження кожним учнем усіх етапів засвоєння. Без цього вчитель не може гарантувати засвоєння учнем знань і вмінь тієї якості, яка передбачена цілями навчання.

Ефективність управління процесом засвоєння забезпечується наявністю зворотного зв?язку. Інформація про хід процесу засвоєння надходить не тільки до вчителя, а й до учня. Така інформація отримується на основі зворотного зв?язку, переробляється, на її основі виробляється коригувальний уплив.

Американський педагог У. Шрамм називає програмоване навчання «автоматичним репетитором», «який веде учня шляхом коротких логічно зв?язаних кроків, так що він майже не робить помилок і дає правильні відповіді, які негайно підкріплюються шляхом повідомлення результату, у результаті чого учень рухається послідовними наближеннями до відповіді, що є метою навчання». Ось цю ідею повного управління навчальним процесом педагогічна технологія й успадкувала від програмованого навчання.

Суть педагогічної технології полягає в тому, щоби, спираючись на постійний зворотний зв?язок, гарантувати досягнення чітко поставлених цілей. Тому технологія постановки цілей стає найважливішою вихідною умовою педагогічної технології.

У практиці нашої школи цілі формулюються надмірно узагальнено та недостатньо інструментально. Таку точку зору, зокрема, висловлює академік РАН І. Лернер. На його думку, навчання ефективне тільки в тому випадку, якщо в учителя є надійний спосіб досягнення цілей, а він вимагає їхньої чіткості, можливості зіставити досягнуте з бажаним.

Цілі можуть бути виражені через:

• навчальний зміст (наприклад, «вивчити народний рухXVII століття», «вивчити правопис особистих закінчень дієслова», «познайомитися із країною, мова якої вивчається», «вивчити основні положення молекулярно-кінетичної теорії» тощо);

• діяльність учителя (наприклад, «розповісти учням про життя і творчість І. Тургенєва», «розповісти про еволюцію органічного світу», «розповісти про розвиток галузей господарства певного економічного району», «розповісти про промислове виробництво сірчаної кислоти» і т. д.);

• внутрішні процеси та зрушення в розвитку учнів («проаналізувати причини революції 1905-1907 рр.», «навчити критично мислити при читанні», «навчити учнів аналізувати текст, відбирати головні ідеї тексту», «проаналізувати будову кровоносної системи», «навчити учнів аналізувати зміст розрахункових завдань із хімії» і т. ін.);

• зовнішньо виражену навчальну діяльність («нанести на контурну карту границі держав і колоній», «відпрацювати навички правопису ненаголошених голосних у корені слова», «скласти план переказу тексту», «досліджувати клітинну структуру рослин», «визначити силу електроліту та реакцію гідролізу солей», «виміряти силу струму за допомогою амперметра» і т. д.).

Завдання читачам. Наведіть приклади формулювання цілей навчання з використанням чотирьох вищевказаних способів із урахуванням специфіки предмета, який ви викладаєте.

На думку прихильників технологічного підходу до організації навчального процесу, три перших способи формулювання цілей навчання не надають цілям визначеності, яку можна перевірити.

Так, якщо цілі формулюються через навчальний зміст, це тільки вказує на галузь знань, про яку буде йти мова на уроці, і не дає жодних конструктивних засад для побудови навчального процесу. Якщо цілі формулюються через діяльність учителя, це зосереджує його на власній діяльності, а не на реальних результатах навчання. Якщо ж цілі формулюються через внутрішні процеси в розвитку учнів (процеси мислення, розуміння, сприйняття, аналізу, синтезу тощо), то як можна зробити висновок про досягнення цих цілей, адже всередину психічних процесів проникнути неможливо? Оскільки всередину психічних процесів проникнути неможливо, міркують прихильники цього підходу, то психічний (у тому числі розумовий) розвиток особистості можна ототожнити тільки з реальними діями, які учень може продемонструвати. Отже, цілі навчання повинні формулюватися таким чином, щоби з них однозначно виявлялося, якими вміннями та навичками повинен володіти учень; які вміння, навички та пізнавальні досягнення він може реально продемонструвати.

Так, наприклад, ціль «навчити аналізувати зміст розрахункових завдань із хімії» може бути конкретизована через такі реальні дії учня: «здійснює короткий запис умови (за допомогою математичних, хімічних і фізичних символів», «виділяє, що», «знаходить необхідні додаткові дані», «знаходить формулу рішення», «визначає, чи вирішується завдання за формулою або із застосуванням хімічного рівняння», «пропонує раціональний спосіб рішення». Ціль «вивчити використання символічних позначень на карті погоди» може бути конкретизована через такі реальні пізнавальні дії учня: «відтворює по пам?яті символи, уживані на карті погоди», «упізнає символи на карті», «читає карту, використовуючи символи», «складає карту, користуючись символами», «за заданою картою, користуючись символами, дає прогноз погоди» і т. д.

Таким чином, педагогічна технологія припускає формулювання цілей через результати навчання, виражені в таких діях учнів, які можна реально зафіксувати. Такі цілі мають назву діагностичних або операціональних.

Таблиця. Таксономія педагогічних цілей у пізнавальній сфері

Рівні навчальних цілей Конкретні дії учнів, що свідчать про досягнення даного рівня

1. Знання. Ця категорія позначає запам?ято-вування та відтворення вивченого матеріалу — від конкретних фактів до цілісної теорії • Відтворює терміни, конкретні факти, методи та процедури, основні поняття, правила та принципи

2. Розуміння. Показником розуміння може бути перетворення матеріалу з однієї форми вираження в іншу, інтерпретація матеріалу, припущення про подальший хід явищ, подій • Пояснює факти, правила, принципи; • перетворює словесний матеріал у математичні вираження; • приблизно описує майбутні наслідки, що випливають із наявних даних

3. Застосування. Ця категорія позначає вміння використовувати вивчений матеріал у конкретних умовах і нових ситуаціях • Застосовує закони, теорії в конкретних практичних ситуаціях;" • використовує поняття та принципи в нових ситуаціях

4. Аналіз. Ця категорія позначає вміння розбити матеріал на складові так, щоб ясно виступала його структура • Виокремлює частини цілого; • виявляє взаємозв?язки між ними; • визначає принципи організації цілого; • бачить помилки та недоліки в логіці міркування; • визначає розходження між фактами та наслідками; • оцінює значимість даних

5. Синтез. Ця категорія позначає вміння комбінувати елементи задля отримання цілого, що має новизну • Пише твір, виступ, доповідь, реферат; • пропонує план проведення експерименту або інших дій; • складає схеми завдання

6. Оцінка. Ця категорія позначає вміння оцінювати значення того чи іншого матеріалу • Оцінює логічну побудову письмового тексту; • оцінює відповідність висновків наявним даним; • оцінює значимість того чи іншого продукту діяльності

25.1 закономірності виховання

Закономірності виховання — стійкі, повторювані, об'єктивно існуючі зв'язки у вихованні, реалізація яких сприяє ефективному розвитку особистості.

У процесі виховання особливо важливими є такі закономірності.

1. Органічний зв'язок виховання із суспільними потребами та умовами виховання. Розвиток суспільства зумовлює зміни, диктує нові потреби і в його виховній системі. Наприклад, у зв'язку з розбудовою незалежної Української держави виникла потреба формування в підростаючого покоління української національної свідомості, любові до свого народу, його традицій, історії, культури.

2. Взаємодія у виховному процесі всієї сукупності різноманітних чинників. Виховує все: люди, речі, явища. Серед виховних чинників найвагомішим є людський (роль батьків, педагогів).

3. Опора у виховному процесі на позитивні якості дитини, стимуляцію активності особистості, позитивні емоції від досягнутих успіхів.

4. Результати виховання залежать від виховного впливу на внутрішній світ дитини, її духовну, емоційну сфери. Виховний процес має постійно трансформувати зовнішні виховні впливи у внутрішні, духовні процеси особистості (її мотиви, установки, орієнтації, ставлення).

5. Визначальними у вихованні є діяльність і спілкування. Діяльність — головний фактор єдності свідомості й поведінки, коли учень зайнятий певним видом діяльності (навчальною, трудовою, ігровою, спортивною та ін.), що забезпечує всебічний розвиток особистості.

У вихованні закономірності виявляються в усьому різноманітті взаємозв'язків і взаємоперетворень. Їх необхідно враховувати під час створення будь-якої виховної ситуації.

25.2 домашня робота

Домашняя учебная работа учащихся – является неотъемлемой частью учебного процесса и проводится с работой, выполняемой на уроке.

Отличается от урочных занятий полной самостоятельностью, отсутствием руководства со стороны учителя.

До настоящего времени имеются любители подискутировать о том, что домашние задания не нужны учащимся. Такая постановка неправильная, антипедагогическая.

Совершенно права была Н.К.Крупская, которая писала «Уроки на дом имеют большое значение. Правильно организованные они приучают к самостоятельной работе, воспитывают чувство ответственности, помогают овладеть знаниями и навыками».

Таким образом, работа учащихся имеет не только образовательное, но и воспитательное значение.

Роль это вида учебной работы особенно возрастает в настоящее время, когда в задачу школы входят с вооружением учащихся знаниями основ наук, также формированием у них потребности к постоянному самообразованию и выработке навыков самостоятельной познавательной деятельности.

Домашняя работа учащихся дополняет учебную работу на уроке , имеет целью повторения, закрепления, усвоения пройденного материала, подготовку к изучению новых вопросов, расширение и углубление знаний, формирование умений и навыков.

Домашнее задание в обязательном порядке предусматривает подготовку к их выполнению учащимися на уроке

Они заключаются в том, что при закреплении учебного материала учитель формирует определенные умения (в решении задач, выполнении упражнений), на которые может опираться ученик при выполнении домашних заданий.

Получив задание на дом, ученик должен отчетливо представлять, что надо сделать и как следует выполнять работу в домашних условиях.

Поэтому методика домашних заданий должна быть предусмотрена учебным планом урока, на это должно быть отведено время, давать его следует до звонка, учащиеся должны записать в дневники.

Методика разъяснения выполнения домашнего задания считается правильной, если ученики осознали основные подходы к его выполнению.

Домашние задания создают условия широкой их дифференциации, с учетом индивидуальных особенностей учащихся.

Они имеют как продолжение работы над осознанием изученного материала в классе и отработки умений и навыков для одних учащихся, так и расширение и углубление знаний, умений и навыков для других более способных и проявляющих интерес к данному предмету учащихся.

Однако методика организации домашних заданий должна предусматривать предупреждение перегрузки учащихся.

Дозировка д/з может быть такой:

1 класс – 1 час

2 класс – 1,5 часа

3-4 класс – 2 часа

5-6 класс – 2,5 часа

1-8 класс – 3 часа

9-11 класс – 4 часа

Контроль за регулированием этих норм возлагается на классного руководителя. Он должен изучать возможности того или иного объема заданий учащихся в домашних условиях, проводить работу с учителями класса нормированию домашнего задания.

26.1 актуальні проблеми виховання

Воспитание – это процесс формирования личности с целью подготовки человека к социально-культурной и трудовой жизни в обществе.

Принято считать, что воспитанием занимаются родители, воспитатели, учителя, преподаватели и те, кому не лень. Но на самом деле, воспитанием занимаются все и каждый. На формирование личности влияет все окружающее общество, включая и общение в Интернете, и просмотр телепередач и ознакомление с лживыми «трудами» систем массовой информации.

Если проводить анализ воспитания, то можно сказать, что в современном обществе существуют проблемы воспитания и образования. Анализ воспитания предыдущих поколений – это анализ уровня культуры на сегодняшний день, анализ текущих экономических, политических, социальных, научных и других показателей. Дело в том, что весь сегодняшний окружающий общественный мир является следствием нашего вчерашнего воспитания. Образование как таковое (изучение наук, природных и социальных законов человеческого общества) не оказывает столь существенного влияния, как воспитание молодежи (подрастающего поколения), так как именно воспитание закладывает в человека общественные желания, а они и являются основной почвой для дальнейших действий. Другими словами, можно потратить всю жизнь на то, чтобы заставить другого человека достичь тех или иных результатов в жизни общества и при этом не достичь успеха. А можно просто воспитать в нем правильное желание, которое будет устремлять человека к верным действиям, к выбору верных решений. Взрастите в ребенке желание, а все остальное он сделает сам (найдет способы реализации своего желания и воплотит его в действительность).

Правильное обучение и воспитание детей создаст правильное общество, в котором нет несправедливости, войн и насилия. Но актуальные проблемы воспитания и образования в том, что наше общество не знает, как правильно воспитать ребенка, к тому же воспитание – это процесс беспрерывный, процесс восприятия и «абсорбции» окружающей действительности ребенком. Другими словами, ребенок становиться отражением действительности, он впитывает те примеры, которые показывает ему окружающее общество. Так как наше общество далекое от идеала, то и наши дети вырастают соответствующие. Если мы хотим правильно воспитать своих детей, нам нужно знать, как правильно вести себя в обществе, чтобы показывать своим детям пример, ведь именно на примерах воспитывается человек. Примеры – это самые важные принципы воспитания, а не убеждения, разговоры и прочее. Вы можете долго рассказывать как правильно вести себя в обществе, но если окружающие поступают иначе, то ребенок будет жить так, как и окружающие.

ак узнать, правильно ли мы воспитаны и правильные ли мы показываем примеры нашим детям и какое общество нужно взращивать из поколения в поколение. Где взять чёткое руководство по воспитанию детей и описание идеального общества? Для этого нужно познавать природу вещей, раскрыть смысл жизни, понять, куда развивается человечество согласно замыслу природы. Вот здесь и начинаются проблемы воспитания, ведь сами воспитатели не знают чему воспитывать детей.

Теоретически все очень просто. Нам взрослым просто нужно постичь основную ошибку нашего общества. Мы живем согласно эгоистическим желаниям (богатство, власть, слава, знания), мы разделяем мир и пытаемся оторвать для себя максимально большой кусок. Связи между людьми в обществе основаны на эгоизме. Развитие общества, основанное на эгоизме, было возможным до момента, пока мы не стали глобальны, до момента пока человечество развивалось количественно. Теперь же, согласно подсчетам ученых, каждый человек связан со всеми жителями планеты через пятые руки. То есть, если у вас есть пять знакомых, а у тех пяти знакомых есть еще пять таких же, то можно соединить все человечество воедино. Связи между всеми жителями нашей планеты стали очень крепкими, соответственно, модель эгоистических взаимоотношений разрушительно влияет на наш мир. Теперь во всем мире можно увидеть отклик каждого негативного события, происходит так называемый «эффект бабочки». Другими словами, небольшая проблема влияет на все человечество. Это очень четко можно увидеть благодаря экономическому кризису. Небольшие экономические колебания в одном незначительном банке привели к краху всей банковской системы планеты. Человечество впервые столкнулось с глобальной проблемой, с проблемой, которая влияет на все человечество. Ранее в истории человечества такого еще не было.

Благодаря крепким связям всех со всеми, эгоистические действия одного человека откликаются в жизни всего человечества. Для того чтобы изменить связи между людьми с эгоистических на положительные - альтруистические, нужно раскрывать замысел природы, нужно учиться правильно взаимодействовать между собой в обществе, ведь сегодня все наша планета – это небольшое село, в котором все взаимозависимы. В природе этот закон называется «законом единого организма». Понимание этой природы современного общества и правильное воспитание этих принципов в подрастающем поколении позволит нам создать правильное общество. Только так мы можем избежать самоуничтожения. Это сложно для понимания, тем более для практического использования, но такова действительность. Стоит также раскрыть для себя такую тему, как «Роль человека в обществе и роль общества в развитии человека», чтобы начинать правильно воспитывать детей в семье.

Жаль, конечно, но основы воспитания подростков, воспитания детей родителями, воспитания молодежи, воспитания полов большинству людей неизвестны. Действительно, актуальной проблемой воспитания и образования является проблема невоспитанности взрослого населения, тех людей, которые должны показывать примеры детям и осуществлять воспитание человека, а не простых животных, которых интересует лишь комфортное существование собственных физических тел (пища, физическая любовь, слава, богатство, власть, комфорт).

Сегодня человечеству нужно полностью поменять концепции воспитания. Ребенку нужно показывать примеры того, что его поступки влияют на него через общество. Нужно самим понять и воспитать в детях понимание того, что делая плохо другим людям, мы создаем вокруг себя общество страданий, соответственно и сами страдаем. Просто посмотрите на события, которые происходят сегодня в нашем мире. Каждый стремится «урвать» только для себя и его не интересуют последствия. Мы катастрофически истощаем природные ресурсы бессмысленным потребительским поведением, загрязняем экологию, травим сами себя ядовитой и генетически-модифицированной едой. Наше общество интересует только индивидуальная прибыль. Все крутиться вокруг прибыли. Целью является только прибыль. Мы полностью оторвались от реальности, позабыли об эффективности и рациональности использования ресурсов, о смысле, об истине. Фармацевты и здравоохранение заинтересовано в том, чтобы человечество болело и приносило прибыль. Никто не заинтересован в том, чтобы вы были здоровы. Производители заинтересованы в том, чтобы производить ненужные товары и продавать их нам, используя знания психологии человека. Мало того, товар производиться так, чтобы он быстро устаревал или выходил из строя. Благодаря тому, что мы часто покупаем новые товары, достигается максимальный уровень прибыльности. Но мы забываем о рациональном использовании ресурсов. Вот и получается, что человек крутит «динамо машину» (постоянно хочет зарабатывать для того, чтобы тратить). У людей нет времени на воспитание собственных детей, ведь им нужно всегда что-то покупать и всегда зарабатывать на ненужные вещи. К тому же, мы безрассудно израсходуем ресурсы. Некоторые ресурсы, используемые в производстве, не возобновляются. Дефицит ресурсов пагубно влияет на наше общество. Дефицит подпитывает желания к завоеваниям. Таким образом, развязываются войны, которые приводят к страданиям. Пока мы ощущаем только дефицит в нефти, войны не столь существенны, но когда мы начнем повсеместно ощущать дефицит в воде и воздухе, войны будут нацелены на то, чтобы истребить часть человечества. Перспективы не радужные.

Давайте уже культивировать воспитание человека. Надеюсь вам понятно, какие мы все еще животные, на каком низком уровне развития мы находимся, ведь нас заботит только наш маленький личный мирок, наша личная выгода, наша личная прибыль. Нам нужна программа духовно-нравственного воспитания, которая позволит стать людьми, а не разумными животными. Начинать нужно с собственного воспитания, с раскрытия смысла жизни.