11. Сутність виховання особистості дитини Дістервег

Виховання

Дистервег виступав проти станових і національних обмежень в галузі освіти , проти конфесійного навчання і опіки церкви над школою, проти виховання юнацтва в дусі релігійної нетерпімості.Висшая мета виховання - самостійність у служінні істині, красі і добру. Завдання школи: виховувати гуманних людей; виховувати свідомих громадян; виховувати любов до людства і свого народу одночасно.

Цілі та принципи виховання. «Виховувати - значить спонукати». Найважливіший принцип виховання - природосообразно: слідування за процесом природного розвитку людини; врахування вікових та індивідуальних особливостей школяра; встановлення тісного зв'язку між вихованням і життям суспільства.

Теорія виховання.Теорія виховання визначалася Ф.А.В. Дистервегом як «теорія збудження». Вільний розвиток внутрішнього потенціалу особистості та послідовне вплив організованого виховання - взаємопов'язані ланки єдиного процесу: без суворого виховання, підкреслював він, ніхто не зробиться таким, яким йому слід бути. Основні вимоги до виховання. Розвиток у дітей самодіяльності набуває позитивне значення лише тоді, коли спрямовується на досягнення певної мети, яка становить об'єктивну сторону виховання.

Принцип культуровідповідності.Принцип культуросообразности означав організацію навчально-виховного процесу з урахуванням певної зовнішньої, внутрішньої і суспільної культури. Зовнішня культура, по Дістервега, - це норми моралі, побуту, споживання. Внутрішня культура - духовне життя людини. Громадська культура - соціальні відносини і національна культура. Виховання має носити характер культуросообразности і загальнолюдського виховання, не будучи становим і шовіністичним. «Людина - моє ім'я, німець - прізвисько». Дитина не просто «натура» - частина природи, яку вихователь покликаний розвивати («природне виховання»), але і вираз певних соціально-історичних умов життя і відповідної людської культури. Розглядаючи виховання як історичне явище стан культури кожного народу, тобто середовища, в якій формується кожна людина, слід також розглядати в її природно-історичному русі. Принцип культуровідповідності, таким чином, виходить з того, що у вихованні необхідно брати до уваги умови місця і часу, в яких народилася людина або в яких він має жити, одним словом, всю сучасну культуру в широкому сенсі слова, особливо культуру країни, що є батьківщиною учня.

12. Погляди Дістервега на роль учителя

Вимоги до вчителя.Повинен досконало володіти своїм предметом, любити професію і дітей, займатися постійною самоосвітою. А. Дістервег писав, маючи на увазі вчителя: "Він лише до тих пір здатний насправді виховувати й утворювати, поки сам працює над своїм власним вихованням і освітою" На уроці повинна домінувати атмосфера бадьорості. Викладання повинно бути енергійним, щоб будити розумові сили учнів, зміцнювати їх волю, формувати характер. Необхідно твердо і неухильно проводити свої виховні принципи. Постійно працювати над собою. Мати твердий характер. Бути суворим, вимогливим, справедливим. Бути істинним громадянином і мати прогресивні переконання і громадянську мужність. "Найбільш важливим явищем в школі, самим повчальним предметом, самим живим прикладом для учня є сам учитель». А. Дістервег писав, що вчитель - "сонце для всесвіту".

Послідовник Песталоцці, Дістервег творчо розвинув його педагогічне вчення і популяризував його серед німецького вчительства. Основними принципами виховання він вважав природосообразно, культуросообразность, самодіяльність. Під природосообразно Дистервег розумів збудження вроджених задатків дитини відповідно до закладеного в них прагненням до розвитку. Він не розумів соціальну сутність виховання, його залежності від політики пануючого класу, однак висунутий ним принцип культуросообразности означав, що виховання повинно вважатися не тільки з природою дитини, але і з рівнем культури даного часу і даної країни, тобто до мінливих соціально-історичними умовами . Самодіяльність Дистервег вважав вирішальним чинником, що визначає особистість людини, всі його поведінку. У розвитку дитячої самодіяльності він бачив неодмінна умова будь-якої освіти.

Дистервег розробив дидактику розвиваючого навчання, сформулювавши її основні вимоги у вигляді 33 законів і правил. Він висунув ряд вимог, що стосуються наочного навчання, встановлення зв'язку між спорідненими навчальними предметами, систематичності викладання, міцності засвоєння знань, який виховує характеру навчання.

Дистервег - автор підручників і посібників з математики, німецької мови, природознавства, географії, астрономії. Найбільш відома його робота - «Керівництво до утворення німецьких учителів» (2 тт., 1835).

У педагогічній думці першої половини XIX ст. теоретична і практична діяльність Ф.А.В. Дістервега представляла собою поворот до нового розуміння багатьох педагогічних проблем.

Педагогічні ідеї Дістервега, його підручники надали позитивний вплив на розвиток народної освіти в Німеччині і набули поширення далеко за її межами. Передові російські педагоги 1860-х років Петро Редкин, Микола Бунаков, Микола Корф, Йосип Паульсон високо оцінювали вчення Дістервега.

У НДР існувала медаль імені Дістервега, якою нагороджувалися заслужені вчителі.