61. Особливості соціального страхування в сша

Загальна характеристика системи соціального страхування США Американський досвід показує, що навіть у провідній кра­їні з економічним потенціалом ВВП на душу населення більше 35 тис. дол. і високо розвинутою системою соціального страху­вання зберігаються структурні осередки бідності (за амери­канськими стандартами) - за етнічними, тендерними, віко­вими ознаками, в залежності від сімейного статусу. Держава допомагає (з бюджетних коштів) тим категоріям населення, що найбільш потребують - пенсіонерам, які мають дохід, нижчий від встановленого рівня; ветеранам; інвалідам; сліпим; неповнолітнім дітям з бідних, за американськими ста­ндартами, сімей. Єдиної загальнонаціональної системи соціального страху­вання у країні не існує. Вона утворюється з різного роду соціа­льних програм, регламентованих федеральним законодавством, законодавством штату або обома разом. Окремі види страху­вання мають обмежений характер (медичне страхування). Державна система соціальної безпеки містить дві основні форми - соціальне страхування і державну допомогу, які від­різняються одна від одної за джерелами фінансування. Ви­плати за соціальним страхуванням здійснюються зі страхових фондів, які утворюються за рахунок податку на соціальне страхування, що стягується з працівників і підприємців. Законодавчою основою програми соціального страхування США став «Закон про соціальне забезпечення», прийнятий Конгресом у 1935 році. Цей Закон і поправки до нього розповсюджуються на ро­бітників і службовців приватного сектору, за виключенням залізничників, для яких встановлено окрему систему соціаль­ного страхування. Існують також програми соціального страхування для федеральних громадянських службовців, ветера­нів війни і військовослужбовців. Такі категорії працівників, як робітники сільського господарства, робітники малих підп­риємств, залишилися неохопленими державними програмами соціального страхування. Згідно з вимогами вищезазначеного закону були сформова­ні базові програми соціального страхування: програми «Old Age» (Підтримка людей похилого віку), «Survivors» (Соціальний за­хист у зв'язку із втратою годувальника) та «Страхування на ви­падок інвалідності (непрацездатності)» (загальна назва трьох програм - OASDI), яку ще часто називають «програмою соціаль­ного забезпечення». У межах цієї програми здійснюється соціа­льне страхування за програмою Medicare, що є медичною сис­темою страхування здоров'я для осіб пенсійного віку. Організаційно-фінансовою основою програми соціального забезпечення OASDI є два трастові фонди - «Страхування лю­дей похилого віку та у зв'язку із втратою годувальника» і «Страхування на випадок інвалідності (непрацездатності)». Програмою керує Управління з соціального забезпечення, незалежна федеральна агенція, очолювана комісаром та його заступником. Контрольні та консультативні функції виконує незалежна наглядова рада, що складається з семи членів. Дія­льність ради має забезпечувати політичну підтримку соціаль­ного забезпечення. Вона відображає посилення політичної ва­ги пенсіонерів - впливової частини електорату, яка успішно просуває свої інтереси через численні громадські організації, найвпливовішою з яких є Ліга пенсіонерів. Фінансовою основою програм соціального страхування є внески як працівників, так і роботодавців. Страхові тарифи встановлюються диференційовано за прогресивною шкалою в рівних розмірах для працівника і роботодавця. Ставки вста­новлюються від 1% з перших $ 3000 річної заробітної плати до 6% на основну зарплату $ 68400, що була верхньою межею, з якої стягувались внески станом на 1998 рік. Крім цього, збір розміром 1,45% накладається на весь обсяг зарплати без вер­хнього обмеження. Ця частина коштів спрямовується для фі­нансування вже згадуваної програми Medicare. Тобто, зазна­чену програму також можна вважати окремим видом соціа­льного страхування, хоча і без повного організаційно - фінансового оформлення. Програмами соціального страхування охоплюється 90% працюючого населення Сполучених Штатів, враховуючи і осіб, які отримують дохід за рахунок ведення приватного бізнесу. Нині допомогу соціального страхування отримує понад 15% на­селення, видатки на ці потреби становлять 23% всіх федераль­них витрат, а внески за програмою соціального забезпечення становлять 27% федеральних доходів. Окрім програми соціаль­ного забезпечення, існують й інші пенсійні програми, зокрема для державних службовців - працівників федеральних установ, працівників залізничного транспорту та ветеранів. Державна допомога виплачується з бюджетних коштів. Вона надається за такими основними напрямами: -    грошова, в тому числі сім'ям з дітьми, що тимчасово по­требують допомоги, - як додатковий гарантований дохід, а також ветеранам, які потребують допомоги та особам, які знаходяться на їх утриманні та компенсація батькам ветера­нів, індіанцям; -    медична, в тому числі ветеранам, матері й дитині, індіа­нцям; -    продовольча, у тому числі додатково матерям, які мають маленьких дітей, - у вигляді талонів, шкільних сніданків, на годування дітей у літній час; літнім, а також тимчасова про­довольча допомога, програма продовольчої допомоги індіан­ським резерваціям; -    в оплаті житла; -    в одержанні освіти і перекваліфікації, у тому числі до­шкільної підготовки, під час канікул, працюючим студентам коледжів, додаткової спеціалізації, студентам з малозабезпече­них сімей, молоді у пошуку роботи на період літніх канікул. Діють також програми стимулювання пошуку роботи, навчан­ня та перекваліфікації для осіб від 60 років і старше, допомоги щодо отримання роботи малозабезпеченим літнім тощо. Сукупні державні інвестиції у людські ресурси вже понад чверть століття перевищують половину всіх державних ви­трат (у 2000 р. - 68%). Майже 2/3 федеральних видатків на соціальні (1 115 млрд. дол. у 2000 р.) припадають на виплати пенсіонерам у рамках Загальної федеральної програми, меди­чне обслуговування в рамках медичної програми Medicare, пенсійне забезпечення військовослужбовців, залізничників; компенсації з безробіття, а 1/3 - на фінансування програм допомоги бідним (продовольчої, грошової - повністю непраце­здатним інвалідам, сім'ям, які потребують), а також на роз­ширення доступності освітніх, медичних, соціальних послуг. Проте ця система соціального страхування далеко не все охопна. Відсутнє державне страхування у зв'язку з хворобою, вагітністю і пологами. Усе це разом із високою вартістю ме­дичного обслуговування підвищує вартість життя населення. Приватна система страхування від соціальних ризиків охоп­лює за виключенням медичного страхування втроє менше людей, ніж державна.