13. Трагедія Шекспіра «Гамлет». Проблематика. Лейтмотив.

"Гамлет" - одна з найголовніших "стривожених" трагедій, тобто тих, які з'явилися наприкінці XVІ століття на англійській сцені і які відбивали тривогу з приводу подій часу. П'єса найбільш повно відтворює кризу гуманістичної ідеології Ренесансу, оскільки відображає наступ нової нелюдської моралі, уособленням якої є король Клавдій.

Проблематика:

- проблема моралі як на рівні особистості, так і на рівні держави.

- Боротьба добра і зла . Лінія боротьби між добром і злом пролягає не тільки через побутові стосунки героїв чи навіть міркування державного рівня. Ця боротьба точиться в кожному з героїв, і не завжди перемагає добро. Адже кожен обирає свій шлях. (Полоній, наприклад, став прислужником зла. А його син Лаерт поборов зло в душі, бо його натура була шляхетна. Та й у серці Гамлета теж відбувається боротьба, суть якої багато в чому відображена в монолозі "Бути чи не бути?")

- Протистояння людини та світу. Підносячи людську природу на небачену висоту, Гамлет не вважає світ довершеним. Він відчуває себе самотнім перед ворожим світом, де мораль знецінена, де на перше місце виходять міркування влади й грошей. І навіть знаючи, що не зможе змінити світ, Гамлет виступає на боротьбу з ним, визнаючи свою відповідальність за те, що коїться в світі, в державі. Він не ставиться з презирством до людей, але розуміє, що на ньому особлива місія:

Саме Гамлет з його безкомпромісним прагненням змінити світ на краще недвозначно говорить, що кожна людина має протистояти несправедливому світові, щоб зберегти себе й найважливіші цінності, без яких неможливе життя.

- Проблема боротьби та бездіяльності

- Проблема любові та зради

- Проблема життя та смерті є лейтмотивом усієї п’єси. Більшість героїв твору помирають, майже всі з них розмірковують про смерть та життя. Важливим моментом для усвідомлення швидкоплинності людського життя є сцени на кладовищі.

14. Трагедія Шекспіра «Ромео і Джульєта». Чому цей твір можна назвати оптимістичною трагедією.

“Ромео і Джульєтта” – трагедія Вільяма Шекспіра, в якій розповідається про трагічне кохання двох молодих веронців із ворожих родин. П’єса написана десь приблизно в 1595 або раніше. За життя Шекспіра вона видавалася 4 рази.

Безпосереднім джерелом трагедії була поема Артура Брука «Ромео і Джульєтта», однак ще до Брука ця старовинна італійська легенда переповідалася багато разів.

“Ромео і Джульєтта” належить до дотрагедійного періоду творчості барда. Ця трагедія несхожа на пізніші трагедії Шекспіра. В ній багато комедійного, ліричного, фарсового.

Оптимістичною її можна назвати тому що, ворогуючі родинипісля смерті своїх дітей відкинули помсту, злобу, визнали правоту людності і миру. Над тілами загиблих з’єднуються руки обох родин. Торжествує світле начало. Оптимістичного звучання трагедії надає уславлення краси і сили земної любові, віри в розум майбутнього.